У нашій онлайн базі вже 23511 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
Загрузка...
На сайті всього 23511 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Гiпотетична реконструкцiя i принцип демаркації К.Поппера в науковому пізнанні

Гiпотетична реконструкцiя i принцип демаркації К.Поппера в науковому пізнанні

Власна методологiчна концепцiя була запропонована К.Поппером, для вирiшення проблеми визначення кращої з конвенцiонально прийня­­­тих науковим товариством теорiй, вона отримала назву "фаль­­­сифiкацiонiзм", оскiльки її основним принципом є принцип фаль­­­сифiкацiї.

Карл Поппер (1902-1994) - австрiйський фiлософ, що розпочав свою наукову дiяльнiсть у Вiднi (славнозвiсному центрi iндуктивних наук), а з 1946 р. - проф. Лондонської вищої школи економiки i полiтичних наук. Вiн автор концепцiї "критичного рацiоналiзму". Його погляди формувалися пiд значним впливом логiчного пози­­­тивiзму, проте свої головнi iдеї вiн створював на грунтi критики методологiчних принципiв iндуктивiзму.

Фундаментальному принципу iндуктивної методологiї наукового пiзнання - верифiкацiї (емпiричного пiдтвердження) К.Поппер проти­­­ставляє принцип фальсифiкацiї - можливостi заперечення будь-якого теоретичного науково доведеного твердження.

Слiд зазначити, що фальсифiкацiя (вiд лат. faisus - помилковий та facio - роблю) є методологiчна процедура, що дозволяє встанов­­­лювати хибнiсть гiпотези чи теорiї. Отже треба вирiзняти принцип фальсифiкацiї та процедуру фальсифiкацiї.

Принцип фальсифiкацiї безпосередньо пов'язаний з використанням принципу "фаллiбiлiзму" розгорнутим ще у Ч.Пiрса. К.Поппер обгрун­­­тував свою методологiчну процедуру встановлення хибностi теорiї на основi використання modus tollens [Див.:1.-с.92-105], що являє со­­­бою здiйснення дедуктивного умовиводу.

Визнаючи слушнiсть основоположення введеного iндуктивiстами у фiлософiю науки, що факти не можна визнавати за доказ iстинностi теоретичних положень, фальсифiкацiонiсти доводять - факти здатнi лише спростувати теорiю. Тому перевiрка науковостi (демаркацiя) теоретичних положень здiйснюється через їх спростування. Нау­­­ковiсть у такому випадку не можна ототожнювати з iстиннiстю. Нау­­­ковiсть лише характеризує прийнятнiсть певних уявлень для нау­­­ковцiв.

Систематично викладена методологiя фальсифiкацiонiзму являє со­­­бою варiант продовження iдей методологiчного конвенцiоналiзму, го­­­ловною тезою якого є прийняття за угодою просторово-часовi оди­­­ничнi "базиснi тверження", аксiоматику, означення термiнiв, пос­­­тулати та принципи, якi доводять, що певна система наукових мiрку­­­вань, яка сповiщає про окремi властивостi та процеси протiкаючi в об'єктивнiй дiйсностi не має самозаперечень. Тобто вiдповiдає кри­­­терiям розумностi, рацiональна та враховує емпiричнi данi.

Унiверсальнi теорiї, що претендують на роль "єдиного iстинного вчення" не пiдлягають процедурi емпiричного спростування, оскiль­­­ки потребують нескiнченої множини перевiрок, тобто не можуть бути сфальсифiкованими, а, отже, нi доведеними нi спростованими. Такi теорiї вiн називає "ненауковими вiруваннями". Однак, на вiдмiну вiд вiрувань, про якi вели розмову ще представники прагматизму, до унiверсальних теорiй не можна застосувати навiть досвiд практично­­­го вирiшення певних задач. Вирiшення кожної конкретної практичної задачi буде спиратися на вiрування у певне емпiричне iснування, про яке унiверсальна теорiя типу "дiалектики абсолютної iдеї" (Ге­­­геля) нiчого конкретного та позитивного (для можливостi уявити емпiричнi наслiдки, якi можна експериментально перевiрити) не здатна розповiсти. Тобто за допомогою фальсифiкацiонiзму наука та фiлософiя науки спроможна вирiшувати проблему демаркацiї: вiдокремлення наукових знань вiд ненаукових.

К.Поппер, взагалi, вважає, що вiдповiдно до вимог фаллiбiлiзму будь-який вираз систематично викладених достовiрних наукових знань має завжди лише гiпотетичний характер; системi знання принципово притаманна певна помилковiсть, оскiльки для систематизацiї дещо приймалося apriori, як окремий варiант "мовної гри". Дотримуючись даного положення вiн називає себе "критичним рацiоналiстом". На його думку розвиток науки полягає у висуненнi гiпотез та їх спрос­­­туваннi, через що здiйснюється рух пiзнання вiд простих до бiльш складних явищ, процесiв.

При обгрунтуваннi своєї методологiї вiн використовував положен­­­ня по емерджентний розвиток науки: кожний етап розвитку знань є частковий випадок бiльш загального еволюцiйного процесу, що вiдбу­­­вається в дiйсностi. Плiдно працюючи у царинi логiки та методо­­­логiї наукового пiднання, К.Поппер створив дедуктивно-номологiчну модель пояснення, розробив спосiб з'ясування вiрного чи невiрного змiсту наукових гiпотез, запропонував оригiнальну систему логiчних iнтерпритацiї обрахування вирогiдностей. Вiн також дав власну те­­­орiю свiдомостi, яку будував на засадах емерджентизму, критицi фiзiкалiстського редукцiонiзму Карнаппа. Вiн також виступав iз за­­­переченням марксизму, як теорiї, що не фальсифiкується: iсторичний матерiалiзм є вчення про об'єктивний характер суспiльних законiв.

Послiдовнi емпiристи виводили методологiю з аналiзу структури знання за допомогою емпiричного виправдання прийнятностi знань, який полягав у зведеннi одних наукових речень до iнших, тобто у встановленнi певних логiчних взаємовiдносин помiж реченнями. Тому пiд методологiєю логiчнi емпiристи розумiли, по сутi, логiку аксiоматичного узгодження висловлювань, що складають узагальнення даних досвiду, i всi їхнi методологiчнi проблеми зводилися до проблем логiки. Критикуючи їх Поппер основною проблемою методо­­­логiї зробив проблему розвитку знання - проблему аналiзу висунен­­­ня, формування, перевiрки та змiни наукових теорiй. Для Поппера "центральною проблемою теорiї пiзнання завжди була та залишається проблема росту знань". Перехiд вiд аналiзу структури до аналiзу розвитку знання iстотно змiнив та збагатив проблематику методо­­­логiї.

Логiчнi емпiристи на протязi багатьох рокiв насаджували зневаж­­­ливе вiдношення до фiлософiї, висмiювали її та намагались знищити навiть тiнь традицiйного фiлософствування в методологiчних та нау­­­кових дискусiях. Поппер реабiлiтував фiлософiю, визнав її суттєвiсть для теоретичного природознавства, незмiнно пiдкреслював її вплив на науку та тiсний зв'язок фiлософiї з методологiєю. В передмовi до видання "Логiки наукового вiдкриття" вiн пише: "Я ду­­­маю, що iснує, врештi решт, одна фiлософська проблема, котрою цiкавляться всi люди, що мислять. Це - проблема космологiї: проб­­­лема розумiння свiту - включаючи нас самих i наше пiзнання як час­­­тину свiту. Вся наука, я думаю, являє собою космологiю, i для мене значення фiлософiї, так само як i науки, полягає винятково в тому внеску, котрий вони вносять у космологiю" [2. -с.54].

Згiдно з позицiєю фальсифiкацiонiзма доба домiнування методо­­­логiї емпiризму - це час вузького натуралiзму, що претендував на опис неначебто дiйсно iснуючих кордонних лiнiй, структур, наукових операцiй. А для досягнення цих цiлей потрiбна лише одна методо­­­логiчна концепцiя, що дає адекватний опис, яку можна лише допраць­­­овувати та вдосконалювати, але їй не можна протиставити iншу кон­­­цепцiю.

К.Поппер побудував власну методологiчну концепцiю, самоусвiдом­­­люючи себе послiдовником конвенцiоналiзму, але вiн оголосив, що його концепцiя представляє собою кодекс методологiчних угод, якi виконують не лише дескриптивну (як це прийнято в класичному кон­­­венцiалiзмi), але й нормативну функцiю. Якщо ж методологiчна кон­­­цепцiя є кодексом угод, що виконують лише десприптивну функцiю, тодi можливою є нескiнченна кiлькiсть методологiчних концепцiй ­­­врештi решт, кожний може обирати свої "правила наукової гри".

Але пiсля "вiдкриття" П.Дюгемом наявностi фундаментального ме­­­тодологiчного значення знань iсторiї науки, якi можуть бути дове­­­денi до рiвня методологiчного принципу вирiшення певних проблем розвитку фiзичних теорiй, домiнуванню емпiризму, як основи епiсте­­­мологiї, в методологiях науки прийшов кiнець.

I, нарештi, найiстотнiше. Визнавши завданням методологiї аналiз розвитку наукового знання, Поппер сам стимулював iнтерес до iсторiї науки. Саме з методологiчної концепцiї Поппера фiлософiя та методологiя науки починає свiй свiдомий поворот вiд логiки до iсторiї науки.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
загрузка...
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com