У нашій онлайн базі вже 23511 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
Загрузка...
На сайті всього 23511 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Історія села Балинці Снятинського району Івано-Франківської області

Історія села Балинці Снятинського району Івано-Франківської області

Вступ

Балинці – мальовниче село Покутського краю. На території Балинець зустрічаються знахідки часів Київської Русі. За народними переказами Балинці засновано у ХІІ-ХІV ст.

Іноді село мало назву “Балканський хутір ( від слова “балка”. Це припущення підтверджується тим, що навіть і досі на околиці села збереглися рештки земляних у кріплень, де знаходили посуд тих часів.

Легенда розповідає, що у ХІІІ ст. на захід від Балинець існувало село Петровець.

Коли монголо-татари ішли з Коломиї на замок Олешків вони зруйнували це село. Деякі жителі загинули, а деяким вдалося втекти. Рятуючись від ворогів, одні посилилися за гаєм, і там виникло село Загай піль інші поселились під гаєм і там заснували Підгайчики, частина жителів на північ від поїла, в долині річки Чорняви перейшли банки і там заснували село Балинці.

В середині ХІV ст. ціле Покуття захопила Польща. Перша письмова згадка про Балинці належить до 1462 року. Село згадується і пізніше від 1483 та 1495 р. В цей час Балинці були властю галицького судді. Доля судила переживати тяжке ярмо польської окупації.

В кінці 15 ст. і в середині 16, 54% селянських господарств були мало земельні, а 21, 8% - безземельні. Панщина тривала три дні на тиждень у поміщицькому маєтку. Селян позбавили права виходу з громади. Крім панщини, вони сплачували різні грошові борги на користь держави. Селянський наділ у 17 ст. становив ¼ лану.

Важкий феодально-кріпосний гніт доповнювався національними утисками. Польські феодали намагалися силоміць ополячити населення Балинець. Посилення соціально-національного гніту загострив боротьбу трудящих краю. Під впливом агітації посланців Б.Хмельницького селяни Балинець гуртувалися в озброєні загони. У 1648 р., коли селянсько-козацькі війська здійснювали похід на Львів, селяни Балинець разом з повстанцями інших сіл напали на маєток лютого польського шляхтича, в селі Кулачківцях, спалили його, а майно роздали селянам.

В 1743-1744 рр. чрез Балинці, Кулачків ці, Гвіздець переходив повстанський загін Олекси Довбуша. Селяни охоче допомогли опришкам. Вони постачали їм продовольство, створювали умови, повідомляли про засідки ворога і розташування каральних загонів. Цим самим вони карали польських магнатів. Зі смертю Довбуша погасла й зірка надії на волю для населення Галичини.

В 1772 р. за першим поділом Польщі, Галичина ввійшла до складу Австро-Угорської імперії. Австрія панувала над усіма націями що входили до складу імперії. Важко жилося в Балинцях під тиском панщини, яка звела сільську людину до жалюгідного існування. У 40-х р. 18 ст. більшість господарств села не мали на 465 дворів лише 30 коней і 192 воли.

Крім важких повинностей, селяни платили до 50 видів податків – за будівлі, фруктові дерева, на утримання сільського писаря тощо. Один лиш поземельний податок забирав у селян 10% іншого прибутку.

У 1809 р. селяни Балинець відмовилися виробляти панщину. За це власниця А.Анжинська вчинила над селянами масову екзекуцію. 1948 р. позначився двома важливими подіями. Демократична революція мусила австрійський уряд скасувати панщину. В тому ж році постала в Коломиї окружна “Руська Рада”, а з нею підтримували зв’язок селяни Покуття. Вони доносили цій раді скарги про зловживання ненависної і жорстокої жандармерії та про податкові здирства. “Руська Рада” заступалася за знедолених селян перед австрійською адміністрацією.

Село Балинці лежить в долині річки Чорнява, яка впадає до Пруту недалеко містечка Заболотів. Село невелике, його забудована площа становить яких п’ять квадратних кілометрів. Перед другою світовою війною тут жило 438 родин, яких 2000 душ. Село мало 850 гектарів орної землі, а дідич із сусіднього села Кулачковець мав на території Балинець 100 гектарів землі і фільварок. Змушений боргами, він продав свою посілість у 1931 році. 70 гектарів і будинки купив у нього український адвокат Чернявський з Коломиї, 30 гектарів купили жиди з містечка Гвіздець, а решту купили поза місцеві українці. Селянам Балинець він не хотів продати через те, що вони бойкотували його млин. Адвокат Чернявський купив ту землю для своєї дочки, одруженої з агрономом Донілевичем, і Донілевичі господарювали там до приходу совєтської влади.

Балинці межують з Бучачками, Трофанівкою і Кулачківцями. Фактично між ними ніякою межі нема, і сторонній людині здається, що це одне велике село. Балинці, Бучачи і Трофанівка належали до однієї парафії і мали одну спільну школу.

Читальня “Просвіти” й товариство “Сільський господар” були засновані в Балинцях ще в 1894 році заходами пароха о. митрата Тита Войнаровського і директора школи

Василя Барничап. Перший був головою “Сільського господаря” довгий час, а другий головою читальні “Просвіти”. Директор Барни віддав 25 років свого життя праці піднесення культурного рівня і національної свідомості в Балинцях. Як любитель співу, він організував і вишколив у Балинцях добрий хор, відомий на всю околицю. Отець Войнаровський був парохом від 1892 до 1907 року, коли був обраний послом до віденського парламенту. Завдяки праці цих двох народних діячів, село Балинці стало одним із найвідоміших сіл на Покутті і в Галичині.

В той час основано в Балинцях також споживчу кооперативу і кредитову спілку Райфайзенку. Споживча кооператива існувала, з малою перервою, від першої світової війни до приходу більшовицької армії в 1939 році.

В 1902 році засновано в Балинцях гімнастичне і протипожежне товариство “Січ”. Його організатором був небіж о.Войнаровського, а а кошовим довгий час був Василь Корбутяк, який виїхав перед першою свідовою війною до Америки. Звідки вернувся в 1921 році вже як вишколений комуністичний агітатор. Використовуючи важке економічне становище і настрої зневіри після програмної української визвольної війни та окупації Західної України поляками, він розгорнув широку просвоєтську агітацію і протягнув майже половину села Балинці та велику Частину Прикарпаття до партії Село – Роб.

Він був організатором великого першотравневого віча в містечку Заболотові в 1925 році, яке закінчилось кривавою сутичкою з польською поліцією. Після того віча він ховався кілька місяців від польської поліції, яка його шукала, а потім утік на совєтську Україну. В 1928 році, коли там починалася насильна колективізація, він був арештований і ліквідований тими, за кого він так розпивався.

В 1914 році село Балинці величаво відзначило століття з дня народження Тараса Шевченка 16-го травня, в день скасування панщини в Галичині, відбулось посвячення місця, де мала стати символічна могила Кобзаря. Головним промовцем на святі, в якому взяла участь велика маса народу, був письменник Василь Стефаник. Після посвячення місця закопано документи про те, хто почав справу будувати пам’ятник Шевченкові, і почалось сипання могили.

Першу тачку землі висипав голова комітету директор Барнич, за ним пішли інші. Вибух війни перервав дальшу працю, і могилу закінчили аж по війні, в 1928 році. Зробили це члени читальні “Просвіти”, які також засадили могилу деревами і обвели дротяним плотом. На могилі мав стояти бюст Шевченка, зроблений з каменю одним різьбарем – самоуком з Косова, але польська влада заборонила ставити його, і бюст стояв у читальні аж до другої світової війни. Коли в 1939 році прийшла більшовицька армія, місцеві комуністи були такі зайняті творенням колгоспу і боротьбою з “ворогами народу”, що не мали часу поцікавитись пам’ятником Шевченкові. Закінчили могилу і поставили пам’ятник аж в 1943 році за німецької окупації. Відкриття і посвячення пам’ятника відбулось 27-го вересня 1943 року при великій участі народу з сусідніх сіл і з участю трьох священиків о. Михайла Киселя, пароха Балинець, о. Миколи Вонсуля, пароха Кулачковець, і о. Михайла Романчука, пароха містечка Гвіздець. Відбулось це свято тоді, коли над могилою Шевченка в Каневі гриміли гармати двох найбільших ворогів українського народу гітлерівської Німеччини й Москви, що билися за українську землю. Той пам’ятник стоїть у Балинцях і тепер.

Після закінчення першої світової війни громадяни відновили працю в читальні “Просвіти”, споживчій кооперативі і в товаристві “Сільський господар”. Крім того заснували нові товариства “Рідна школа”, “Відродження”, що вело антиалкогольну акцію, і гімнастичне товариство “Луг”. Головою якого був Стефан Войцехівський. Але “Луг” існував лише 3 роки. В 1927 р. польська влада заборонила його діяльність на тій підставі, що члени нібито виконують військові вправи. Замість “Лугу” постало в Балинцях в 1930 році перше товариство молоді “Каменярі”. На рік раніше, ніж повітовий союз “Каменярі” в Коломиї. Кожне місцеве товариство було досить активне. При читальні “Просвіти” був драматичний гурток, який досить часто давав вистави не тільки в Балинцях, але й у сусідніх селах. Був також хор, диригентом якого був довгий час учень директора Барнича Микола Демчик. Читальня “Просвіти” власними силами давала кожного року в березні концерт на пошану Тараса Шевченка, а в травні – на пошану Івана Франка. В читальні часто відбувались доповіді на різні теми, читальня придбала бібліотеку і передплачувала майже всі українці газети. Крім того, було багато індивідуальних передплатників української преси, наприклад до села приходило 52 числа тижневика “Народна справа”, 12 чисел щоденника “Новий час”, 22 числа “Громадського голосу”, понад 300 чисел журналу “Сільський господар” та інші журнали й газети (“Каменяр”, “Дзвіночок”, тощо).

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
загрузка...
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com