У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Життя і творчість Іван Кочерга. Твори “Свіччине весілля”, „Ярослав Мудрий”

Сторінка 4

У п’єсі "Свіччене весілля" Кочерга показує, як з боротьби за право на світло розпочалася боротьба за волю, як із вогника свічі розгорілася пожежа народного повстання:

Коли добром ніхто не дасть нам світла,

Його здобути треба - молить,

Бо без борні нікчемні всі молитви.

І свічки мирної не варта та крайна,

Що в боротьбі ї не засвітила.

У "Свічченому весіллі" наскрізним образом, навколо якого обертається події, е образ світла. Так, темному ремісницькому Подоллю протиставляється сяючий вогнями замок воєводи. Урочисте запалення цехових свічок на весіллі Свічки - це ніби спалах непокори в серцях люду. Жорстокий присуд воєводи осліпити Івана, аби не бачив більше сонця, білого світу, теж пов’язаний з образом світла. Нарешті слабенький вог­ник свічі в ліхтареві, який крізь бурю проносить Меланка, щоб уряту­вати свого коханого, теж символічний.

Зваблива й світла, неначе промінь сонця, Меланка чарує всіх - від подруг до свавільного князя Ольманського. Щира та вірна в коханні до Івана, вона відкидає залицяння всесильного каштеляна-управителя замку. Постать Меланки оповита високим трагізмом. Сила кохання, прагнення вря­тувати життя Свічки змусила ї після довгої і жорстокої внутрішньої боротьби згодитись пожертвувати дівочою честю. І все ж вона врятува­лась від князя. Мужня дівчина гине, та ї смерть запалила на бороть­бу весь народ. Образ Меланки - це символ світла, кохання, вірності.

Не може не зворушити трагічний шлях дівчини від воєводного зам­ку до темниці, де чекає на смерть ї наречений, шлях, коли вона бе­реже, більше ніж власне життя, вогник свічі, який має врятувати жи­ття Іванові. Та цей символ має набагато ширше й значиміше звучання.

На це вказував у передмові до п’єси сам автор: "Образ Меланки, дівчини, яка приносить тремтячий, але незгаслий вогник крізь бурю і терни своєї весільної ночі. . . , є поетичним символом України, що "з тьми віків та через стільки бур" пронесла незгаслим живий вогник своєї волі й культури. . . "

У драмі світло протиставляється темряві, трудове Подолля - горі, де стоїть замок воєводи. На цьому протиставлені, власне, й побудована вся п’єса. Мужнього й відвертого зброяра Свічку обурюють князівські утиски, кривда, неправда. Він поклав собі повернути місто вкрадене воєводою світла. Задля киян-бідняків юнак наважується пробратися в замок і викрасти грамоту-привілей, дарований Києву князем Олександром. Свічка гордо відкидає пропоновану воєводою угоду: поверни лиш привілей і будеш живий та вільний, хоча й без світла. Відкидає, бо не тіль­ки особистим щастям живе людина. Відкидає, бо лине думкою в майбут­нє. Тому й проголошує упевнено:

Хоч не мені - для вільного народу Колись зоря займеться світова.

Мужній і сильний Іван Свічка щиро та ніжно кохає казково прек­расну Меланку. Коли зброяра, зв"язаного, тягнуть на розправу, він звертається до друзів: "Благаю, бережіть мою єдину". У відповідь йо­му пролунала урочиста, як присяга, погроза панству: "Постривай! Ще не скінчилося Свіччине весілля!"

Свічці, його побратимам-цеховикам протиставлені воєвода, каштелян князь Ольманський, литовські рицарі. Який же темний і зловісний їхній світ, нехай і осяяний безліччю свіч!

Жорстокість, деспотизм, насильство. Таким життям живуть і воєвода, і рицарі. Щоправда, драматург не малює їх під одно чорними фарбами. Усі вони - живі люди, зі своїми характерами, звичками.

Підступний і жорстокий князь Ольманський. Його скорила краса Меланки. Уперше побачивши дівчину, він захоплено вигукує: "Яка ж краса чудова!", "Вся вона палає, як заграва, як світова зоря!" Але тут чу­ється не щире захоплення, схилення перед красою, а вибух сліпої при­страсті, тваринна жага оволодіти тим, що сподобалось.

В усьому замку панують брехня, підозра, насильство і розпуста. Дружина Кезгайла-Рузя зраджує чоловіка з журою, сам воєвода тішиться з полонянами.

Найближче до трудового люду стоїть дружина воєводи Гільда. Вона засту­пається за покривджених, допомагає Свічці здобути привілей, запалює вогник у Меланчиному ліхтарі. З воєводою Гільда тримається гордо, з презирством його гульбища та розваги. Це й не дивно - адже вона родом , як і Свічка, із ремісників , дочка кутногорського цехмайстра-збояра. Воєвода завдає її в монастир.

Юрист за освітою, Кочерга чудово знав стародавнє законодавство, життя і побут міст , ремісничі цехи . Це добре прислужилося йому при створенні "Свіччиного вісілля". Події у драмі змальовано так яскраво і виразно , що відчуваєш себе ніби аж їх свідком , безпосереднім учасником .

У "Свіччиному весіллі" ще раз прозвучала тема козацтва, захисту волі і ба­тьківщини, тема ледь намічена в "Ярославі Мудрому" образом Журейка, який тікає на південь, де ли , орди кочові, а згодом стане Руськая держава".

Козацький ватажок Кмітич хоч і побіжно, але дуже рельєфно окреслений у п'єсі. В ньому відчувається вільний лицарський дух козацтва . Кмітич дає гідну відсіч литовським вельможам , відстоюючи честь тих , хто взяв на себе "нелегкиий обов'язок і труд" шаблею й сохою далекі наші межі боронить". Тільки Кмітич заступається за ображену воєводою Гільду. На її докір, що "нема в Литві вже рицарів, щоб меч свій підняли за жінку та за правду, " гордо відповідає :" В Литві нема, а на степу ще є. " І вирушає до Вільпи обстоювати права киян і честь Гільди.

У драматичній поемі "Свіччине весілля" І.Кочерга змалював волелюбний народ, який століттями через криваві битви з поневолювачами трудно , але впевнено йшли до своєї свободи.

Тема: Юрій Яновський – „лицар культури нації”. Романтичний роман у новелах „Вершики”.

Мета:

(навчальна): ознайомити студентів з творчістю Юрія Яновського.

(виховна):

Вид заняття: лекція.

План

1. Життєвий і творчий шлях Юрія Яновського

2. Творчість Ю.Яновського.

3. Романтико-героїчне зображення подій громадянської війни у романі „Вершники”:

а) жанрова своєрідність роману,

б) особливості композиції „Вершників”,

в) образи роману,

г) мова і стиль твору.

Ю.Яновський

Народився 27 серпня 1902 р. в с. Майєровому на Єлисаветградщині в заможній селянській родині. До 5 років жив у діда Миколи, який мав 180 десятин землі, великий будинок, розкішний вишневий сад. Там пізнавав нехитру науку жити на цій землі. Дід любив онука надзвичайно. Ще першим учителем був сільський коваль і тесля, який „розповідав чимало пригод – власних і чужих”, „знав безліч казок”, навчив „любити дерево і людські руки біля нього”, - як запише Яновський у своїх „Коментарях до книжок”.

Коли підріс, віддали до монастирської школи, потім до земської в с.Нечаївка. Добру освіту здобув у Єлисаветградській реальній школі. На той час це був досить солідний середній навчальний заклад у повітовому місті. Його закінчили М.Садовський, П.Саксаганський, Г.Юра, Є.Маланюк, В.Винниченко .

Жив у родичів Вільчинський, аж поки після повернення з фронту батько купив у Єлисаветграді будиночок. То були часи революційних потрясінь в Україні. Перед очима Юрія відбулося чимало подій: мітинги на майдані, тачанки батька Махна, загони Шкуро, Григор’єва, Марусі Никифорової, червоні прапори, свист куль, залита кров’ю бруківка. Навіть довелося брати участь у санітарній дружині, організованій у класі. Ці події навіки вкарбувалися в пам'ять, живуть у повісті „Байгород”.

З 10 років почав писати вірші російською мовою. Знала цю Юрину „таємницю” мама, якій так і не вдалося вберегти його перші дитячі рукописи.

Після закінчення з золотою медаллю „реали” служив у різних установах Єлисаветграда: статистичному бюро, робітничо-селянській інспекції, управлінні народної освіти. То було не дуже цікаво. Але з цим містом пов’язана і приємна подія: перше юначе кохання.

Із 1922 р. Ю.Яновський у Києві. Два роки провчився на електромеханічному факультеті Політехнічного інституту. Хотів бути морським інженером, будувати кораблі і пароплави. Підробляв собі тим, що з Подолу до Єврейського базару возив на собі дрова. Жив бідно: в ті роки не було в нього білизни і простирадла, укривався драним кожухом, жодного разу в кімнаті не топив. Однак був дуже гордим: „Я входив у життя в драних австрійських черевиках, у котрих взимку бувало повно снігу, міцно затиснувши олівець у руці, широко розплющивши очі на всі чуда світу, котрі малювала мені моя дурна уява”.

1 2 3 [4] 5 6 7 8

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com