У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Я тому письменник, що відчуваю обов’язок перед народом (Улас Самчук)”

Сторінка 3

ОСВІТА І САМООСВІТА

Початкова школа, в якій навчався У.Самчук, — «маленька з трьома вікнами і малим ґанком, крита соломою» — «не була школою, а хіба лише її символом. Сюди приходили не вчитися, а пізнати кілька знаків .» Кращу освіту давала школа при семінарії. Однак завдання, яке стояло перед семінарією: «спеціально вишколювати учителів для русифікації «западно-русского края», тобто Волині і Холмщини, а також «привіслянськоґо краю», тобто Польщі» — обумовлювало і відбір предметів, і мову навчання в школі — російську. Найбільше спричинила духовне пробудження майбутнього письменника Кременецька гімназія, яка робила з учорашніх селюків і провінціалів «не лишень фахівців діла, але також, громадян, патріотів, діячів і організаторів національного життя», і яка стала для юнака «величезним форумом і доброю лабораторією для вияву і розбудови . інтелекту».

І все ж, ведучи мову про визрівання духу автора «Волині», ми на перше місце повинні поставити самоосвіту.

«Кобзар» Тараса Шевченка приносить йому нову віру. Іван Франко зміцнює його дух. А були ще книги Майн Ріда, Гі де Мопассана, Кнута Гамсуна, В.Гюго, Л.Толстого. Вивчати історію допомагали твори В.Скотта, фізику — Жуль Верна, географію — Ф.Купера. Знайомство з біографіями багатьох людей розкривало горизонти, будило уяву, прагнення реалізувати свої мрії.

Любов до книги Улас Самчук збереже на все життя. Пригадуючи труднощі празького періоду, вже сивий майстер розповість, як рятували українську мо­лодь у ті часи книги Блока, Єсеніна, Гумільова, Гоголя, Достоєвського, Толстого, Бальзака, Голсуорсі, Р.Роллана, Т.Манна, Г.Гессе, Л.Сінклера, М.Мітчелл, україн­ських письменників, твори усіх, кого вдавалося дістати.

Поряд з художньою літературою він студіює в той час історію, філософію — Ганді, Клемансо, Масарика, Бісмарка, Бюлова, Шпенґлера, Ортегу-і-Тассета, Бер­дяева.

ІСТОРІЯ

Нею дихав кожен куток, кожна вулиця. Адже Волинь — один з найдавніших історичних та культурних центрів України. Як свідчать арабські джерела, ще в IV сторіччі нашої ери в басейні Західного Бугу жило плем'я чи союз племен із столицею Волинь або Велень та 70-ма містами чи укріпленнями. У VIII-IX століттях там жили племена волинян, бужан та дулібів, а головними містами були Волинь та Володимир, які в X столітті ввійшли до складу Київської Русі. «Можливо,— писав У.Самчук,— це була справді найстаріша земля Руська, віками нікому не підвладна, зі своїми дерев'яними городами, демократичними порядками, з кня­зями і воєводами, які і до днів наших творять дуже своєрідне психологічно, а «можливо, й етнічно відмінне від решти слов'янських племен, плем'я».

Досліджуючи етногенез Волині, У.Самчук звертається до історичних, архео­логічних джерел, включаючи твори «батька історії» Геродота, старовинні міфи, легенди, перекази. Він наводить одну з легенд, згідно з якою волинська Горинь і є легендарною річкою Ерідан, у яку впав син бога Сонця Фаетон. Пролиті над сином сльози Сонця перетворилися в бурштин, і якщо зважити, що бурштин неодноразово згадується у волинському фольклорі, з його кольором люблять порівнювати колір очей, волосся, пшениці, з бурштину здавна на Волині роблять жіночі прикраси, то це припущення не здається такою собі казочкою.

Глибоке знайомство з фольклором та етнографією Волині, дослідження мен­тальності мешканців цього краю дало підставу письменникові зробити висно­вок про його своєрідність і відмінність від українського загалу. На підтвердження висловлених здогадів він наводить слова з волинської пісні: «Ой, наїхали вози й воли — гей, з України», з шевченківської «Відьми»: «Із-за Дністра пішли цига­ни і на Волинь, і на Украйну». «Витворилася атмосфера відмінності настрою, поведінки, наставлення,— підсумовує У.Самчук. — Помічається своєрідна семан­тична відмінність відчуття дійсності з філософсько-релігійним підґрунтям думан­ня й діяння та органічним наставленням політично-державницької організації».

Дермань у XVIII столітті, завдячуючи Свято-Троїцькому монастиреві, засно­ваному ще у XV столітті князем В.Острозьким, і друкарні, духовній семінарії, школі, що були при ньому, переймає славу «Волинських Афін» — Острога. Тут працювали такі духовні титани, як Дем'ян Наливайко, Іван Федорів, Іов Княгиницький, Іов Борецький, Мелентій Смотрицький. Саме в цьому надзвичайно сильному духовному полі, попри те, що у XIX столітті воно було вже надзвичай­но збіднене, і формувалася особистість майбутнього письменника.

Дермань — Тилявка — Крем'янець — трикутник початкового періоду життя У.Самчука, який визначив його подальший шлях. «Дермань для мене центр центрів на планеті»,— писав уже зрілий письменник. Тилявка — село «без особливого минулого, невеликої культури»— все ж дала хлопцеві відчуття зв'язку з селянсь­кою верствою, ввійшла «в плоть і кров» звичаями, обрядами, традиціями, дала відчуття й розуміння землі та праці на землі як основи життя. Крем'янець дав зразок хай і провінційної, але міської культури і, як свідчив сам автор, «був гідним місцем для юначого визрівання». Отже, і вроджене, і набуте. У спогадах на «Білому коні» пізніше з'являться такі слова: «Постають в уяві батьки, дім, рід, покоління, у цій землі їх коріння, у цьому повітрі їх дух, а тим самим і моє коріння, і мій дух».

Почуття безвиході в обставинах, коли творчий дух мав бути теж розчиненим, породжувало протест і небажання з цим миритися: «Ми в той час мали дуже небагато місця в цьому просторі, всі вулиці, написи, уряди, школи — все було виключно польське . Всі ми були на списку «нєпожондних», наші дипломи не були дійсні, щоб перейти до вищої школи, треба було робити додаткові державні іспити з дуже суворими вимогами . Але й ті, що проходили крізь те вухо голки, не завжди могли потрапити до вищої школи в Польщі. Залишалася заграниця, на яку рідко хто з нас міг собі дозволити .»

ЮНІСТЬ: МРІЇ І ДІЙСНІСТЬ

Боліло серце за рідний край. Цей біль породжував потребу діяти. Наголоси­мо на цьому надзвичайно важливому моменті: як часто наші бажання так і залишаються бажаннями через брак волі до їх здійснення, як часто проголоше­ний патріотизм залишається голою декларацією через те, що людина «любить» Україну, як відомий герой В.Самійленка, - на печі. Улас Самчук - діяв. Окрім головування в літературно-мистецькому гуртку «Юнацтво», окрім просвітницької роботи, коли «брали приступом кожну хату і кожну душу», окрім організації кооперативу, театру, спортивних свят, танцювальної групи, було ще й членство в терористичній групі, яка, як вважали її учасники, була складовою частиною Української Військової Організації (УВО), була підготовка навесні 1928 року разом з гімназійним товаришем Антоном Гакеном замаху на українського єпископа Дениса Валединського, який погодився брати участь у святкуванні 132-ої річниці польського державного свята «3-го мая». Але в душі жила мрія: стати письмен­ником.

Діяльність товариств «Просвіта» у західному краї України — це та основа, на якій закладалися початки боротьби за українську державність, формувалася нова людина. У споминах «На білому коні» У.Самчук пише: « . коли я . по дов­шому часі (у 1941 році — А.Ф.) прибув до свого села, воно вже було не колишнє село, а теперішнє. Різнилося воно від решти сіл, як різниться здорова людина від хворої. А з огляду на те, що ми розогнювали не класову, а скорше людську національну, політичну, господарську свідомість, село було збережене від про­вокацій, взаємоненависті і доносів, а тому його не зумів розкласти більшовицький режим останніх років і воно найкраще збереглося.

Ми не ділилися на панів, куркулів, підкуркульників, між нами не було партійних гістериків, бомбастичних пропагандистів, паперових «героїв праці», а звичайні розумні трудові люди».

Саме тому з такою мало не побожністю дивиться на будинок «Просвіти» у Львові молодий хлопець: «Довго стояв перед нею, дивився на неї і не міг нади­витися»: тут «була наша чудова, дорога «Просвіта», яку я знав, любив і шану­вав, бо вона несла в наше село справді просвіту».

Львів став для юнака «тією батьківщиною духа, де виростала нова, модерна, здорова, демократична Україна західнього типу», систему відродження якої він «волів би поширити на решту української території». Саме у Львові, стоячи перед пам'ятником І.Франку, почув слова: « .не бійся, хлопче! Йди у широкий світ! Шукай і знайдеш, стукайся — і тобі відчинять!» «Може, це був голос Христа, а, може, Івана Франка»,— скаже пізніше письменник.

1 2 [3] 4 5 6 7 8 9 10

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com