У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

ВАСИЛЬ БОБИНСЬКИЙ ЗНАНИЙ І НЕЗНАНИЙ

ВАСИЛЬ БОБИНСЬКИЙ ЗНАНИЙ І НЕЗНАНИЙ

Василь Бобинський розпочав свій творчий шлях на початку XX ст. одночасно з молодими літераторами так званої «нової хви­лі» — М. Ірчаном, Р. Купчинським, Ю. Шкрумеляком, А. Волощаком, І .-В. Антоничем, О. Бабієм, С. Масляном, І. Балюком, А. Павлюком, О. Туринським та ін. Не схожі за своїми ідейними уст­ремліннями та естетичними засадами, вони, кожен по-своєму, відгукнулись на тогочасні «галицько-австрійські» події, першу світову війну, на невдоволення і протести трудящих мас проти «кривавої бойні», депортації і екстремінації галичан. Вони в міру свого таланту відтворювали зростання самосвідомості простого лю­ду, його рішучість покінчити з одвічним підневільним станови­щем, з принизливою дискримінацією і винародовленням.

Жовтнева революція в Росії справила неоднозначний вплив ш подальшу творчість цих митців, на становлення їхнього світо­гляду і, зрештою, на їхню долю.

Складний життєвий шлях, сповнений болісних пошуків, су­спільних змагань, політичних крутозламів, напружених творчих днів і трудів, а наприкінці й несподівано трагічних, випав В. Вобинському, «найталановитішому після І. Франка галицькому по­ету» (Д. Загул).

Його вірші, поеми, прозові твори, публіцистичні виступи, які ще за життя принесли автору широке визнання і були перекла­дені багатьма мовами світу, за влучним висловом П. Панча, «во­ювали, як солдати, кликали людей на барикади, надихали їх ві­рою в перемогу». У перемогу соціалістичних ідей, червоної рево­люції на західноукраїнських землях, в ім'я визволення трудящих і їхнього возз'єднання в єдиній українській радянській державі.

Про себе Василь Петрович Бобинсьйий на початку 20-х років писав: «Я уродився (11 березня) 1898 року в Кристинополі (нині м. Червоноград на Львівщині), в австрійській частині Волині. Мій батько був там залізничним будником (дистанційним черго­вим— М. Д.). Дальші роки дитячого й хлоп'ячого віку прожив з батьками, братом і двома сестрами в Фельштині, Конюшках Сім'янівських, Каменоброді та Хоросниці».

Вчився у львівській, а потім у віденській гімназіях. Особлива ретельно вивчав гуманітарні дисципліни. Був глибоко обізнаний: з українською, російською й зарубіжною літературами, володів, крім рідної й російської, чеською, польською, угорською, німець­кою, єврейською, французькою та англійською мовами. Вірші почав писати учнем 5 класу гімназії. Перші публікації припадають на час імперіалістичної війни.

Саме в цей час В. Бобинський, як і М. Ірчан, С. Масляк, І. Балюк, Р. Сказинський та інші юнаки з галицьких трудових низів, захоплені хвилею національного відродження, вступає у загони «Українських січових стрільців» (під номерами першим і четвер­тим в списках «усусів» значились, до речі, і М. Павлик та І. Франко).

Твори В. Бобинського тих років, що друкувалися на сторінках газети «Буковина», журналу «Шляхи», похідних листків, стрі­лецьких рукописних журналів і альманахів, а згодом увійшли до збірки «В притворі храму» (1919), пройняті закликами захистити свою «сторононьку», «рідну землю», мріями про прихід людського добра, «справедливого ладу». Не тільки фанфарними маршами, героїко-трагічними чи патріотичними інтонаціями, а й болісними роздумами і міркуваннями сповнена лірика В. Бобинського, як, до речі, і вся західноукраїнська поезія тих зламних років.

З сумом і докором за спалені австрійською вояччиною галиць­кі села, тисячі розстріляних чи повішених земляків, звинуваче­них у зраді чи дезертирстві, за сльози сиріт і вдів запитує В. Бо­бинський у вірші «Минає рік, як ви відважно .» (з циклу «Роки») своїх друзів по «легіону»:

За що ви йшли? За що життя складали,

Мов барани на вівтарях жерців?

Невже на те ви кров свою пролляли,

Щоб рятувать напівживих мерців?

На те, щоб зрадниками вас назвали!

Поет розуміє провину своїх побратимів по зброї перед батька­ми й матерями (вірш «Розбилось серце вкрай»), він жалкує, що вони несвідомо захищали лжеідолів, тоді як «смерть кружляла над батьківським двором», як люди проклинали синів за Талєргофи («Відгуки вечора»), відчуває, як на їхніх очах розпадається клаптева габсбургська монархія, ця «ненаситна гієна зла і тем­ряви». У ці роки поступово наступає злам у світогляді молодого поета. Він розчаровується в своїх юначих ідеалах і політичних ідолах. У його віршах відлунюються Жовтневі революційні події. Так у віршах «Буря», «Вий, буре!» картини революції поет пере­дає за допомогою пейзажу — з диким шалінням бурі, кривавим дощем, грізним громом, стрибожими стрілами, що рвуть «темінь ночі», закликає бурю розкувати людей з «пітьми оков», ламати «рабство, брехню, зраду». В. Бобинський захоплюється її розмахом та ідеалами, вітає її життєдайний подих і закликає земляків своїх наслідувати приклад братів зі Сходу.

Під впливом Жовтневих подій серед колишніх «усусів» поглиб­люється класова диференціація, утверджуються революційні на­строї, настає остаточне й «жорстоке прозріння». І як наслідок — УГА переходить на бік Червоної Армії (і відтоді називається ЧУГА). В. Бобинський, як і ряд інших молодих літераторів, всту­пає в ряди Комуністичної партії, веде серед тепер уже червоного стрілецтва широку пропагандистську діяльність. Як і його по­братими, він бере посильну участь в становленні Радянської вла­ди на Україні. У поезіях тяжких років «Загине ворог», «Наш прапор червоний» та ін. В. Бобинський рішучий і безкомпромісний, про­грама його чітка, а червона барва прапора, скропленого кров’ю, стає невід'ємною у політичнім видноколі поета:

Наш прапор червоний, огнистий, як кров,

Несе всьому світу братерську любов.

Наш прапор простори вітає:

Хто довго і тяжко томився в ярмі,

Хто волею, сонцем все міряв у тьмі,

Той прапор наш любить, вітає . «Наш прапор»

Революційний пафос багатьох творів В. Бобинського 1917 — 1919 pp. відчули і його видавці. Тому, вдаючись до різних редак­торських маніпуляцій, включаючи й відверту фальсифікацію, на­магалися локалізувати значущість окремих творів поета, притлу­мити їхнє ідейне звучання. Зіставлення першодруків ряду творів в публікацією їх у збірці «В притворі храму» свідчать про те, що видавці не тільки «підправляли» окремі слова, фрази, а й вилу­чали з творів рядки і цілі строфи. Так, у вірші «Розбилось серце вкрай» (раніше називався «Відгуки вечора») було знято строфу «Розбилось серце вкрай. Ридають стони Сирітських сліз, скиг­лять скрик потерчати. І грають, гей, як зично грають дзвони, в'ялого листя шепіт . Похорони зганьбленого мадярами дівчати», бо в ній одверто засуджується братовбивча війна, садизм австрій­ської вояччини.

У значно «підчищених» редакціях надруковані в збірці й вірші «Буря», «Братам» та ін. Редакторам тоді популярного видавництва «Юні почерки» імпонувала більше не яскраво виражена грома­дянська лірика В, Бобинського (до названої збірки входили такі вірші, як «Буря», «Вий, буре!», «Братам», «Замок на Поділлі», «Роки» та ін.), а та, яка, на їхню думку, «йшла у фарватері мод­ного тоді мистецтва». Йдеться, зокрема, про 15 поезій циклу «З казок мойого друга». Якийсь «Л.» в рецензії на збірку «В притворі храму» писав, що книжка ця «вказує на іскру таланту, особливо у другій, справді мистецькій частині» . У циклі зовні справді ба­гато чого з «естетської» декоративної екзотики — темних пейзаж­них барв, журливих роздумів, болісних нарікань, докорів. Це свід­чить, що молодий поет тоді ще не подолав тяжіння певної образ­ної атрибутики. Та рецензент не схотів за всім цим розпізнати своєрідність почерку поета, витоки причин таких почувань і емо­цій, а був то біль юнака за долю «галичанки», в образі якої уособлено рідну і дорогу йому західноукраїнську землю («Мої думки все при тобі .»).

Що причиною тужливого поетового настрою в ряді віршів збірки були саме тогочасні суспільні умови, про це читаємо в кін­цевій строфі першого твору циклу — «мій гнів на сей світ, на йо­го марну душу». Ще виразніше ця думка підкреслена у вірші «Мій смуток»:

[1] 2 3 4 5 6 7 8

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com