У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

ВАСИЛЬ БОБИНСЬКИЙ ЗНАНИЙ І НЕЗНАНИЙ

Сторінка 5

Починаючи з 1925 року, В. Бобинський часто друкується в за­рубіжній пресі. Його вірші входять до антології української пое­зії німецькою мовою, друкуються і перекладаються чеською, поль­ською, болгарською, англійською мовами. Багато творів В. Бобин-ського знаходимо на сторінках прогресивних українських видань США і Канади.

ЦК КПЗУ на початку 1927 року доручає В. Бобинському пору­шити клопотання про створення спеціального літературного орга­ну. Після тривалих зволікань дозвіл було одержано. У листопаді 1927 року поет розпочинає видання місячника «Вікна» та редагує його (при активній допомозі А. Іванчука, А. Матулівни, М. Вовка, а згодом С. Тудора, П. Козланюка, М. Калинчука та ін.) аж до червня 1930 р. Вихід у світ цього журналу був однією з найваж­ливіших подій політичного й літературного життя 20-х років і свідчив про наявність революційних літературних сил у Західній

Україні. За короткий час журнал об'єднав кілька десятків тала­новитих робітничих і селянських письменників, що дало змогу скликати в травні 1929 року Першу нараду пролетарських пись­менників Західної України й створити літературне об'єднання «Горно», відповідальним секретарем управи якого був обраний В. Бобинський.

Уже в першому номері «Вікон» на чільному місці В. Бобинський вміщує уривки з «Балади про дві гіпсові маски», присвяченої па­м'яті Сакко і Ванцетті. У наступних номерах розвиває робітничу тематику, розпочату циклом «Гейзери на тротуарах». У віршах «Швачка», «За вітринами сонце», «Наростання» відтворено соці­альні контрасти: з одного боку — світ золота, а з другого — світ страждань, голоду і наруги. Нестерпне життя низів автор порів­нює з «ямами», «норами», де «хвилею відпочинку труїть густий, як гній, нестерпний, п'яний чад», де «матері дочок пускають . на годинку і власне тіло ласим продавати вчать»; порівнює з нетря­ми, де «горде чоловіцтво, в липкій блювотині затоптане, гниє». А водночас протестує проти такої соціальної несправедливості, пе­реконаний, що «світ золота і шовку» мусить бути знищений, бо —

Там, там, у тих низах, де кров як

жар червона, і сльози й піт гіркий згноїли

пишно грунт, там, в темній глибині заплідненого

Лона, вже скільчився й росте страшний,

як змора, бунт.

Серед творів, друкованих на сторінках журналу «Вікна», виріз­няється вірш «Ходить привид», сповнений ідеями незгасного Франкового «Вічного революціонера». Автор малює образ борця, революціонера. Це конспіратор-підпільник, який уміє довезти в елегантній валізі «тонколистий тоннаж літератури», заплутати настирливих шпиків, написати вночі, «олов'яною вагою натягнув­ши м'язи», рядки «натхненної бунтарської відозви».

На початку 30-х років про В. Вобинського багато пишуть, його твори рецензують такі відомі критики й письменники, як Я. Савченко, Д. Загул, Д. Рудик, М. Ірчан, В. Броневський. Його ім'я ставлять в один ряд з іменами найбільш відомих тогочасних письменників світу. Молоді пролетарські митці В. Мизинець, О. Гаврмлюк, Мирослава Сопілка, Антоніна Матулівна, М. Калин-чук, В. Марчук, В. Ткачук, Марія Дунаївська вважали його своїм вчителем. Тривалий час В. Вобинський листовне вів «школу мо­лодого автора», яка його ж стараннями перетворилась на стаціо­нарні курси при літоб'єднанні «Горно».

Ідейні недруги, визнаючи талант Бобинського, шкодували, що він «занехаяв його», сповідуючи «совєтофільську програму», більш заповзяті погрожували фізичною розправою.

Зважаючи на ці погрози (а в краї розпочиналася «пацифіка­ція»), ЦК КПЗУ наполіг на виїзді В. Вобинського до Радянської України. Влітку 1930 р. поет з родиною (дружиною та однорічним сином) був уже в Харкові, поселився в будинку по Сумській ву­лиці, прийняв радянське громадянство і включився в бурхливе життя столиці. Вступив до аспірантури при Інституті ім. Т. Г. Шев­ченка, а згодом увійшов до центральної управи Міжнародного бюро революційної літератури як експерт із слов'янських літера­тур. Брав участь у роботі ряду літературних організацій («Захід­на Україна», ВУСПП) і їх друкованих органів — «Червоний шлях», «Життя і революція», «Західна Україна», в конференції револю­ційних письменників світу, в польському секторі Оргкомітету по організації СП СРСР. Виступав на вечорах в Комуністичному уні­верситеті ім. Артема, на мітингах і перед робітничими аудиторія­ми, написав для радіо та кіностудії сценарії з життя західноук­раїнських трудящих, видав ряд збірок поетичних і публіцистич­них творів.

Не забував В. Бобинський і про своїх західноукраїнських бра­тів. Разом в Й. Бехером, Е. Кішем, Л. Ренном, А. Зегерс, Ф. Гладковим, І. Микитенком, О. Серафимовичем він у 1931 році підпи­сав «Відкритий лист-звернення до письменників усього світу», про­тестуючи проти знущань над політв'язнями у луцькій тюрмі. Пильно стежив за всіма подіями в Західній Україні, діяльністю групи «Горно», журналу «Вікна», радив, як краще формувати журнал, які матеріали добирати, друкував на сторінках журналу твори «Впливологічний шкіц», «Рука на бруку», «Кайданницький аркан», «Розп'ятий скрипаль», фрагменти з «Поеми для дітей» та ін. У них різно виступив проти шляхетського режиму і всіх тих, хто прислужував йому. Поет вірив, що невдовзі і над західноукра­їнськими землями майорітиме червоний прапор визволення.

На Радянській Україні, куди приїхав «з переконання на 337 % », що «хоч житиме в матеріально важчих умовах, ніж на Західній Україні, зате стане безпосереднім учасником творення справді ве­ликої української культури, справді народноправної української Держави», В. Бобинський пише про побачене («Молодь», «Жов­тень») і про того, хто «окрилював велетнів світ» та «визначив шля­хи людству» — В. І. Леніна (вірш «Сім років»), виступає проти паліїв нової війни («Газетний газ», цикл «Стрільниця»), а поряд

з цим багато уваги приділяє змалюванню революційних подій в Західній Україні (поеми «Народження республіки», «Запалюєм вог­ні», «Маршал», «Метафори» та ін.).

Твори ці — глибоко художні і з'явились з природних органічних джерел таланту, виросли з авторського засіву, як виростає пшени­ця на полі, як вибухає вулкан чи спадає на землю рясний ДОЩ.

Ліроепос займає особливе місце в поетичному набутку В. Бо­бинського. Крім уже згаданої «Смерть Франка», його перу нале­жать поеми «Пісня про пісню», «Запалюєм вогні», «Поема про ді­тей», «Народження республіки», складні ліро-епічні структури, як «цикл поем» — «Маршал», «Der Bluthund», «Метафори» та ін., час­тина яких дійшла до нас в уривках чи «ескізах». Глибоким пое­тичним чуттям пройняті дві перші поеми. Вони в ніби ліричною сповіддю автора, виразом його сподівань і надій, його ліричним кредо.

Про зміст циклу поем В. Бобинський у листі до М. Тарновсько­го в Нью-Йорк від 9 грудня 1931 р. писав: « .у мене назбирався цикл поем, яскраво політичних своїм вмістом, у яких я розкри­ваю обличчя польського фашизму і боротьбу західноукраїнського індустріального та сільського пролетаріату з капіталом .»13 Го­ловним пафосом цих творів є утвердження героїчного початку, уславлення людей міцних духом, гордих і привабливих. Вони ви­являють себе як герої, і то герої активні. І хоч показані часом у трагічних ситуаціях, та трагізм цей дещо інший — героїч­ний.

М. Ірчан, рецензуючи збірку В. Бобинського «Поеми і памфле­ти», зазначав, що її автор не обмежується окремими картинами з тогочасної західноукраїнської дійсності, він робить глибокий аналіз того ладу, суть якого вдало передає в рядках:

Сплелися цупко меч і хрест, Священний знак пацифікацій,— Благословенний богом трест Есконтування крові й праці.

Відомий В. Бобинський і як прозаїк. Особливо цікаві його но« вели «Гість із ночі», «Страх», повість «Над Збручем сходило сон­це» та фрагменти з роману «Львів».

Ще в статті «Від символізму — на нові шляхи» В. Бобинський вимагав від «молодої прози» багатоплановості конфлікту й аси­метричності будови, ліричного начала і психологічної складності, соціальної гостроти, точності й стислості. Саме цим вимогам і відповідала його власна художня практика. Вже перша, «експериментально закроєна» прозова річ — новела «Гість із ночі», що з'я­вилась друком у 1927 p.,— дає відчути читачеві ті якості й особливості молодого прозаїка, які дістали глибше виявлення в його пізніших творах. Це, насамперед, увага до животрепет­них, суспільно значущих проблем, актуальність. По-друге, не­змінна активна позиція митця, полемічна загостреність його творів.

1 2 3 4 [5] 6 7 8

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com