У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

ВАСИЛЬ БОБИНСЬКИЙ ЗНАНИЙ І НЕЗНАНИЙ

Сторінка 3

У 1923—1924 роках у видавництві «Молошний шлях» виходять друком дві поетичні книжки В. Бобинського — «Ніч кохання» і «Тайна танцю», до яких включено твори, написані в перші роки окупації панською Польщею західноукраїнських земель. Переваж­на більшість із них друкувалася на сторінках таких видань, як «Митуса», «Світ» та «Літературно-науковий вісник». У цих творах поетове суто інтимне, особисте переплелося з болями і радостями його земляків.

У серце й свідомість ліричного героя жорстокий окупаційний режим («жахна ніч, що саваном накрила все кругом») вливався тривожною хвилею; розуміння неможливості нагло розірвати «ску­ті руки» викликало гнітючі, болісні роздуми, які поет наповнив глибоким почуттям і переплавив у образи яскраві, майже фізично відчутні. Вони й тримають читача в магічному полоні, примушу­ють стежити за їх динамікою.

М. Качанюк, І. Коломийців, Д. Рудик, В. Державін та ін., не вивчивши всіх, розкиданих по різних періодичних виданнях тво­рів поета тих років (йдеться про тижневик «Земля і воля», нью-поркські «Українські щоденні вісті» («УЩВ»), журнал «Нова культура» (і «Культура»), календар «Впереду»), оголосили лірику з названих книг «поспіль індивідуалістською», «модерно-символі-стською».

Ідейний зміст творів із названих збірок, на жаль, однобоко визначали й деякі сучасні літературознавці. Так, С. Трофимук, шукаючи «окружні дороги», ладен був зарахувати В. Бобинського до прихильників польського «Авангарду» чи «Скамандера», хоч водночас не зміг не визнати, що поет на «сто поверхів вищий» від представників названих груп, що він «ніколи не втрачав почуття перспективи», що і в «цей сумний період» (І пол. 20-х pp.— M. Д.) його не полишала свідомість великих суспільних завдань»6.

Уважний аналіз опублікованих і неопублікованих віршів В. Бо­бинського 1921—1924 pp. свідчить про те, що поет, тонко відчува­ючи «віяння літературного поступу», акумулював досягнення поетики й найвишуканішу техніку кращих представників україн­ської, російської й світової поезії початку XX ст., і як наслідок — з такою розмаїтою, витонченою гамою нюансів — інтонацій, ори­гінальних тропів, строфічною розмаїтістю, досконалим почуттям ритму — передає в своїх, на перший погляд, найінтимніших твоpax «найгостріші соціальне й виразні Ідейною позицією болячки дня» 7.

Не поспіль темна барва і трагічні мотиви характерні для збір­ки «Тайна танцю». Так, у заголовному вірші книжки В. Бобин-ський ставить перед тогочасною поезією логічне запитання: «Грядеши. Камо?» А далі всім змістом збірки відповідав на нього: поет не має права відвертатись від контрастів життя, тремтіти перед «сліпою пітьмою», «ховатись у нетрі», коли «багрянить груди» кров братів. Він мусить «сліпнути від болю», але бути в передніх лавах; не здаватись утомі, запалювати зневірених власним прик­ладом:

Я розвію, спалю вашу в'ялу печаль,

Ваші згорблені спини розігну.

Я скую з мого блиску невблаганну сталь,

Громом радості в вічі вам мигну.

«Як свічада»

Не відчай, не розслабленість, не скепсис міщанина, а рух, во­ля, заклик до боротьби, віра в кінцеву перемогу — провідні мо­тиви лірики В. Бобинського 1921—1924 років.

«Ще мент — і прокинуться всі з остовпіння тупого»,— заявляє поет і весь час акцентує, що в полі його художнього зору — того­часна соціальна дійсність. Так, у вірші «Гробокопателі у митрах» читаємо:

Світла не бачимо, сонця не знаємо,—

Порване прядиво пісні .

На купних цвинтарях ями копаємо,

Ями могильної плісні.

Саме вона, ота жорстока окупаційна «ніч», спонукає його ки­нути чітке й виразне гасло боротьби:

Браття! Покиньте ідолів непрошених! Браття! В заступи власні повірте!

У вірші «Крайка» В. Бобинський умотивовує дві частини («крайки») дійсності поневоленої шляхтою Західної України — застрашеного «вчора» і збуреного революційним завзяттям «ни­ні». А в творах «Сліпнути од світла», «Усміхи на зорях» і особли­во «З вихрів-вихрів», «Легенда про смерть бога», «Ранок», «Рубін», «Нова мить», «Спів крилатих кентаврів» (вони склали в збірці цикл «Скиби», присвячений П, Тичині), «Літо», «Стріла» та ін. по­ет намагається пробудити віру народу в неминучість соціальних змін. Впевненість у прихід бажаної волі висловлює він у вірші «Тюремна колисанка», написаному під час ув'язнення в 1922 році:

Спи, сусідко, темінь ночі Обгортає цілий світ. Але вже вродитись хоче Воля — дивний огнецвіт. Мрій про волю .

Сподівання волі поєднується тут із закликом до боротьби за неї, з розумінням того, що «щастя з муками сплелось».

Про волю — «дивний огнецвіт», «вільний дім», про те, що «завт­ра належатиме усім», про «метеори, що спалахнуть, займуться ось», пише В. Бобинсышй у вірші «З-за ґрат».

У посланнях «Проклятий той час .», «Кую той день .» поет проклинає той день, коли трудящим західноукраїнських земель «заарканено руки», коли польська шляхта узаконила тут «зну­щання і грати», а у творах «Ми вийшли до праці на лан» та особ­ливо «Майбутнє» свою (і тисяч борців) програму визначає так:

Минулих мрій не перетчем,

Майбутніх днів не застановим,

Порвем окови ми мечем,

Не зичним словом,—

А молотом та блискодум дощем.

Заліза розкуєм,

І землю переорем, перетворим,

Від бігуна до бігуна провертим,

І захвилюєм морем.

І бурі громами поборем,

І світ обновим .

І вінок сонетів «Ніч кохання» в піснею здорової любові мо­лодих сердець, які на хвильку відійшли від «вуличного гаму», аби дати «новому дню нове життя». В пластично відчутних пастелях на фоні завжди розбурханого, лайливого міста ліричний герой, як людина, якій ніщо людське не чуже, поспішає допити свій золо­тий келих щастя і мріє про красу й добро «дня, що має народи­тись» і передати наступним поколінням «життя нового грань».

Поет тонко відчуває душі закоханих, намагається заглянути в саму глибину їхнього складного психологічного стану, проникає в мікровсесвіт їхньої любові. Герої твору — люди ніжні, ранимі, але духовно багаті, такі, що затаїли назавжди в своєму серці «гаряче полум'я», спрагу любові й краси осмисленого людського, повноцінного існування.

Розмах поезії В. Вобинського тих років значний — від передачі ледве вловних вібрацій душі до вислову пафосу цілої епохи, від елегії «Синя чічка» до бойової сурми — «Співу крилатих кентав­рів».

Незмінно відстоюючи «невіддільне право духу» в поезії, В. Бо-бинський добровільно підпорядкував свій талант лише совісті і революційним вимогам часу. Ніколи він «світоглядне не роздво­ювався», а писав так, як і жив,— відверто й партійне принципово. Ні жорстокі умови життя, ні цькування, ні підступи видавців, ні звіряче придушення революційного руху трудящих Західної Ук­раїни і постійні переслідування революційного слова не вбили в ньому віри в народ, не зменшили сил і не стишили бажання бо­ротися. Те, що часом за «примхливою формою» В. Бобинський приховує свої «глибоко громадянські цілі», розпізнав ще в 1922 р. анонімний оглядач західноукраїнської поезії 20-х pp. журналу «Но­ве життя» (1922.—№ 1.— С. 3). Він, а згодом М. Рудницький ак^ центували вміння поета камуфлювати його «занадто випередові думки».

Вважаючи себе воїном у «стані білопольської ночі», В. Бобин« ський звертається і до такої відточеної зброї, як сатира. Він не залишає каменя на камені від всіх ідолів «старої Галичини» у вір­шах «Гробокопателі у митрах», «Як свічада», «Молитва індостан-пя», «Рубін», «Легенда про смерть бога» та ін. Написані ці твори суворо-пророчим, гнівно-тавруючим віршем, кожне слово яких падає як молот, розтрощуючи по частинах офіційні лозунги «бать­ків краю» — «за цісаря і вітчизну».

Висока ідейність поезії В. Бобинського І пол. 20-х pp., як уже вказувалося, органічно поєднувалася з дохідливістю поетичного слова. Для творів В. Бобипського цих років характерна своєрідна лірико-патетична форма звертання, строфічне багатство, різнома­нітність розміру. Навіть у ритмомелодійному звучанні в кожному окремому випадку відчуваються різні інтонації, глибоко обумовле­ні змістом висловленого. Так, наприклад, поезії «Буря» і «Вий, буре!» написані на тему революції, проте вирізняються своєю по­етичною формою, строфічною організацією вірша. В першій з них автор удається до синтаксичних переносів у віршованому рядку: слово першого рядка переносить у другий, і таким чином перене­сене слово переймає на себе функцію цілого рядка:

1 2 [3] 4 5 6 7 8

завантажити реферат завантажити реферат