У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Утвердження критичного реалізму у Тараса Шевченка

Утвердження критичного реалізму у Тараса Шевченка

Дальше поглиблення кризи самодержав­но-кріпосницького ладу, розклад феодаль­них відносин та інтенсивне зростання ка­піталізму в Росії в 40-60-х pp. XIX ст. загострили соціальні й політичні конфлік­ти, активізували суспільне життя в країні. Це був період, коли всі питання зводилися до проблеми ліквідації кріпацтва, а «пере­дова думка Росії під гнітом небачено дикого і реакційного царизму жадібно шу­кала правильної революційної теорії».

Програма товарист­ва — ліквідація кріпосного права і націо­нальної нерівності, скасування дворянсь­ких привілеїв — об'єктивно несла відгомін соціальних прагнень широких народних мас. У товаристві існували два напрями — революційно-демократичний на чолі з Т. Шевченком, який виступав за револю­ційне, збройне розв'язання антикріпос­ницьких і антисамодержавних вимог, та буржуазний, який обстоював шлях ре­форм, мирної угоди з поміщиками і мо­нархічним урядом.

Боротьба проти численних залишків кріпосництва ще протягом багатьох десятиліть станови­ла глибинну суть суспільно-економічного життя Росії, соціальну основу революцій­ного руху. Важливу роль у посиленні ви­звольних прагнень всіх уярмлених народів Європи, у тому числі українського, віді­грало польське повстання 1863р.

Вихід у 1840 р. «Кобзаря» Т. Шевченка знаменував початок нової доби в історії літератури і всього суспільного життя українського народу. Увібравши найкращі традиції багатовікової народнопоетичної і писемної культури, вирісши на ґрунті ви­звольних прагнень уярмлених мас, твор­чість Шевченка справила значний вплив на духовний розвиток народу, характер і спрямування культури багатьох наступних поколінь.

Ідеї заснування періодичних видань українською мовою виношували Г.Квітка-Основ'яненко, І. Срезневський, П. Гулак-Артемовський, М.Максимович, А. Метлинський, Є. Гребінка, а згодом Т. Шев­ченко, М.Костомаров, П. Куліш, І.Бецький, але на перешкоді ставали су­ворі цензурні умови та урядові заборони.

Цікава побутовими деталями, «Наталя» ідеалізує тогочасне селянське життя. В дусі сентиментальної чутливості у творі поетизуються матеріальний доста­ток, господарська і куркульська хватка, а традиційний міф про можливість збага­чення далеко від рідних країв обґрунто­вується релігійним почуттям героїв та сприянням «пречистої». Зображені в поемі картини життя давали, за словами І. Франка, «зовсім невірне поняття про то­дішню кріпацьку Україну».

Шевченко великий не тільки тим, що мав геніальний поетичний хист, а й тим, що присвятив його справі визволення тру­дящих, що був поетом-революціонером, учасником суспільно-визвольного руху, його значення в розвитку передової віт­чизняної суспільної думки, соціальної і національної свідомості народу не менше, ніж в історії поезії.

Дитячі враження залишили глибокий слід у свідомості Шевченка і мали вели­чезний вплив на формування його особис­тості й на всю творчість. Уже в дитин­стві він відчув на собі, що таке кріпацтво, сваволя поміщиків, знущання сильного над слабим, голод, сирітство і виснажлива праця.

Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837 р.

Щоправда, в ранніх творах Шевченка майже немає безпосереднього викриття самодержавства й кріпосництва. Поет осуджує сучасний лад переважно в історичних творах у формі алюзій, проти­ставляючи сучасності героїчне минуле. Приховану думку про ворожість народові кріпосницької дійсності несуть у собі і ліричні персонажі — це люди нещасливої долі. Безпосередньо тему кріпацтва Шев­ченко вперше порушує в поемі «Слепая», в якій гостро осуджує поміщицьку мораль. Але тут осудження кріпосництва має ще дещо романтично-абстрактний характер.

Народні перекази й пісні були основним джерелом героїко-історичної поеми «Гай­дамаки», присвяченій Коліївщині — ан­тифеодальному повстанню 1768 р. на Пра­вобережній Україні проти польської шлях­ти (використав поет також історичні праці й художні твори українських, російських і польських істориків і письменників про Коліївщину). В умовах кріпосницької Ро­сії поема, в якій возвеличувалося народ­не повстання проти соціального й націо­нального гноблення, сприймалася як найактуальніший твір революційного зву­чання. Головним героєм поеми є повсталий народ, узагальнений образ якого конкретизований в індивідуальних образах-персо­нажах Яреми, Ґонти, Залізняка, Волоха та ін. Сюжетна лінія наймита Яреми — у рядового учасника Коліївщини — це історія того, як народне повстання розпрями­ло пригноблену людину, в якої в боротьбі за волю «виросли крила».

Ранній Шевченко — поет-романтик. Його романтизм має виразно революційні риси. Це романтизм протесту проти існуючої дійсності, в основі якого — мрія поета про кращу долю народу й утвердження його права й права окремої людини на свободу.

Оригінальність Шевченка-поета визначає не тільки його величезний і неповторний та­лант, а й його соціальна позиція поета пригноблених мас.

Саме визвольна боротьба селянства, реч­ником якого виступив автор «Гайдамаків», як і передова думка тогочасної Росії й України, живили його поезію. Шевченко-поет починався в Петербурзі, тодішньому центрі російського, визвольного руху й лі­тературного життя.

На Україні поет на власні очі побачив розгул кріпос­ництва, сваволю поміщиків і чиновників, злиденне життя селянства і прийшов до висновку (до нього він був підготовлений своїм попереднім життям і передовою дум­кою Росії), що революція — єдиний шлях до соціального й національного визволен­ня народу. Відтоді його творчість набуває відверто антисамодержавного й антикрі­посницького спрямування.

Твори періоду «трьох літ» написані ру­кою зрілого майстра і свідомого «мужиць­кого» революціонера, який віддав свій талант визволенню народних мас. Шевченкова поезія охоплює тепер значно ширше коло явищ суспільного буття, а художнє відтворення дійсності стає класово спрямованішим, соціально конкретнішим і аналітичнішим, ніж раніше. У його творчості цих років домінує громадянська поезія революційного змісту, не розрахована на цензурний друк. Віднині політична поезія автора «Сну» й «Кавказу» — важливий складовий елемент революційного процесу не тільки на Україні, а й у всій Російській імперії. У творах періоду «трьох літ» по­літичні ідеї поета стають його художніми ідеями й визначальним формотворчим чин­ником поезії. Саме ідейна позиція Шевчен­ка — поета «мужицької революції» — зу­мовила його звернення до політичної са­тири, інвективи, викривального монологу, до образів найширших художніх узагаль­нень. Його революційні поезії одверто «підбурливі», спрямовані на активний вплив на свідомість читача. І водночас вони наскрізь ліричні.

Поема «Сон» (з підзаголовком «коме­дія») — перший сатиричний твір Шевчен­ка і перший у новій українській літерату­рі твір політичної сатири, спрямова­ної проти соціального й національного гноблення українського народу, проти під­валин тодішнього соціально-політичного ладу — самодержавства, кріпосництва, церкви — та проти рабської покірливості мас. Написана до появи сатири Салтикова-Щедріна, до кращих сатиричних творів Некрасова, до листа Бєлінського Гоголю, до приходу в літературу Чернишевського, Добролюбова й поетів «Искры», поема «Сон» стала принципово новим явищем у літературі не лише України, а й усієї Росії. В ній вперше в історії сатири само­державство викривалося з позицій кріпосного селянства, яке усвідомило себе (в особі Шевченка) політично. Перша сатира Шевченка стала першою сатирою вітчизняної революційної демократії і поставила його в один ряд з найвидатнішими сатириками світової літера­тури.

Поет малює викривальні картини покріпаченої України («опухла дитина, голод­неє мре, а мати пшеницю на панщині жне»), сибірської каторги (перший в укра­їнській літературі образ покараного рево­люціонера— «царя волі»), Петербурга. «Раю» для людей він не знаходить, існує той «рай» тільки для царя і його вельмож. У поемі «Сон» Шевченко вперше в україн­ській літературі створює узагальнену ху­дожню панораму соціально-політичного буття царської Росії у його найсуттєвіших виявах. Це насамперед кріпосництво (об­раз українського села), рекрутчина і сол­датчина, політичний терор (образ сибірської каторги). Це цар і його поплічники (сцени в палаці). Це суспільно пасивний загал («недобитки православні»). Це кри­чущі соціальні суперечності міста («Уже вбогі ворушились .».

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com