У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ПИЛИПА МОРДОВСЬКОГО

ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ПИЛИПА МОРДОВСЬКОГО

Уже сто років ім'я і творчість Пилипа Морачевського майже забуті й це тоді, коли він пішов із життя тільки наприкінці 70-х рр ХІХ ст, а його літературна діяльність тривала впродовж відносно довгого часу Правда, в тодішніх культурно-мистецьких умовах роз-витку українського слова інформація про поета могла доходити тільки до вузького кола читачів та й, правду кажучи, талант Морачевського не був дуже яскравим і творчість його не набула широкого розголосу Усе ж завдяки меценату Василеві Тарновському, який збирав різноманітні пам'ятки української культури, спогадам Олександра Кониського, грунтовній статті Володимира Науменка, розвідці Бориса Шевеліва сьогодні можна більш-менш докладно описати життєвий шлях Мора-чевського, з'ясувати його родовід, окреслити творчий доробок, визначити місце цього письменника в українському літературному житті середини ХІХ століття Пилип Семенович Морачевський народився 26 (14 за стст) листопада 1806 р в селі Шостовиця Чернігівсь-кого повіту в сім'ї місцевого поміщика, який служив гу-бернським секретарем у Чернігові Шостовиця була роз-ташована поблизу губернського центру, і батько не був дуже одірваним від сім'ї Оскільки один з найвизначні-ших українських творів майбутнього письменника по-ема "Чумаки, або Україна з 1768 року" пов'язаний з іменем Хвилимона Галузенка, котрий, мовляв, записав пісні столітнього чумака Чуприни, то, на переконання Бориса Шевеліва, Пилип Морачевський був по лінії ма-тері онуком Максима Галузевського — колишнього "військового товариша". Отож родовід письменника — з козацької старшини Це засвідчує й поема, яка відоб-ражає багато моментів з життя автора й може служити одним із джерел біографії письменника Пилип Морачевський здобув добру, як на ті часи, освіту Навчався спочатку в повітовій школі в Чернігові, потім — міській гімназії, яку через п'ять років успішно закінчив У 1825—1828 рр навчався в Харківському уні-верситеті, а закінчивши, став викладати математику в повітовій школі м. Суми Та, напевне, цей фах чимось не задовольняв молодого вчителя, і через три роки він скла-дає іспит на гімназійного вчителя російської словесності Період університетського навчання і вчителювання в Сумах характеризується активним самовиявленням особистості Морачевського на ниві літературної твор-чості Науменко мав усі підстави твердити, що саме в цей час формувалися як його естетичні смаки, так і прийоми версифікації2 У Харкові, першому універси-тетському центрі на Східній Україні, який називали ук-раїнськими Афінами, тоді саме розгорталася не тільки наукова, театральна й видавнича діяльність, а й органі-зовувалися літературно-публіцистичні журнали та аль-манахи, що сприяло становленню нового українсько-го письменства На той час у середовищі української шляхти корис-тувалася успіхом "Енеїда" Івана Котляревського, на те-атральному кону виставлялися його "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник", уже був відомий своїми байка-ми, гумористичними віршами й перекладами Петро Гулак-Артемовський, у московських і петербурзьких журналах виступав зі своїми класицистичними комедія-ми Григорій Квітка Під впливом нових європейських естетичних віянь і в російській, і в українській літературі з'являються твори сентиментально-преромантичного, а незабаром і суто романтичного характеру Отож притаманна молоді взагалі пристрасть до вер-сифікації захопила й Морачевського, при цьому певну роль зіграв приклад його родича - вчителя Івана Кулжинського, який досить вправно віршував За його підтримки в "Украинском альманахе" (Харків, 1831) з'яв-ляються перші російськомовні вірші Морачевського — "Первое мая", "Монастырь", "Дорога", позначені сен-тиментальною тональністю У них ліричний герой вияв-ляє ностальгію (значною мірою штучну), спричинену розлукою з милою "українкою" Молодий поет згодом передавав із Сум до Харкова й інші вірші, проте тоді другий випуск альманаху не з'явився, і ці твори поба-чили світ тільки 1901 р в газеті "Южный край" Але в рукописних списках вони були відомими серед освіче-ної молоді Сум, де тоді вчителював автор Тим же часом датується написання віршованої ко-медії в трьох діях "Сумская причудница", з якої збе-реглася тільки одна сцена з другої дії, надіслана авто-ром у листі до згадуваного вже Івана Кулжинського Зміст п банальний мати і дві доньки з міщанської сім'ї зайняті єдиним бажанням — віддати заміж старшу Мати навчає дочку при зустрічі з кандидатами в чоловіки вміти "придать глазам приветливую нежность, словам, дви-жениям — приятную небрежность", одне слово, впіймати момент, щоб домогтися здійснення задуманого. У 1832-1835 рр Морачевський працює молодшим учителем російської словесності та географії в Луцькій гімназії, де директорує вже згадуваний Кулжинський Саме йому була присвячена віршована п'єса "Чудаки" Науменко з'ясував, що вона написана в грудні 1833 р, якраз під новий 1834 рік і тематикою, персонажами дуже нагадувала славетну комедію О Грибоєдова "Горе з ро-зуму" Навіть прізвища персонажів (поет Стіхотворський, а також Болтницький, Звякович, Хрієновський) подібні до грибоєдовських 3. Однак загальний ідейно-художній рівень твору, звісно, значно нижчий Та все ж звертає на себе увагу плавний вірш автора, його вміння мовними засобами передати суттєве в портретуванні дійових осіб 31835 р Морачевський викладає російську словесність у гімназії Кам'янця-Подільського, а через три роки, аж до 1849 р, виконує обов'язки інспектора цієї пмназп У цей період відбуваються різні зміни у ставленні властей до українства Якщо спочатку імперські чиновники були дещо поблажливими до українських письменників, то після розгрому 1847 р Кирило-Мефодіївського братства, арешту і заслання у великоруські губернії Гулака, Костомарова, Куліша і розправи над Шевченком настає, за висловом Франка, глухий антракт у розвитку українсь-кої літератури. Якщо кимось щось і писалося українсь-кою мовою, то в Російській імперії не було ніякої змоги опублікувати його аж до кінця 50-х років.

13

Морачевський саме в цей час переїхав на рідну Чер-нігівщину і зайняв посаду інспектора Ніжинського ліцею князя Безбородька та міської гімназії, яку обіймав упро-довж десяти років (1849—1859) аж до виходу у відставку. Про ці часи збереглося цікаве спостереження Олександ-ра Кониського, який тоді навчався в Ніжинській гімназії. У листі до Науменка він повідомляв, що інспектор Мора-чевський різко відрізнявся від свого попередника, який любив карати гімназистів різками, був гуманним у став-ленні до учнів, за що ті його шанували, хоч часом і підсмію-валися. Водночас Кониський згадує й те, що не прикра-шає Морачевського: при огляді помешкань гімназистів він відбирав українські книжки, зокрема й твори Шев-ченка. Сьогодні важко-пояснити таку поведінку інспекто-ра. Можливо, він оберігав гімназистів від неприємностей, рятуючи таким чином у ті глухі часи їх і себе. Володимир Науменко вважав, що звернення Мора-чевського до україномовної творчості припадає на по-чаток 50-х років, бо в "Киевских губернских ведомостях" 1854 p. був надрукований у зв'язку з війною Англії, Франції й Туреччини проти Росії вірш "Великому цареві нашому", пройнятий лакейським монархічним славо-слів'ям. Наступного, 1855 року, в Києві з'явилася окре-мою книжечкою поема "До чумака, або Война янглохранцузо-турецька у 1853-1854 роках" обсягом у, 27 сторінок, з доданими до неї трьома віршами, знову ж таки панегіриками царям Миколі І і Олександрові ІІ. Сама ж поема виконана в жартівливому, гуморис-тичному тоні, чим і засвідчує, що в середині минулого сторіччя в українській поезії ще мали місце бурлескні тра-диції віршування, які свого часу породили й "Енеїду" Котляревського. Якщо ж провести певні літературні па-ралелі, то текст Морачевського генетично пов'язаний з бурсацько-дяківською творчістю початку ХІХ ст., зокрема з віршами про перемогу над військами Наполеона. Композиційно поема ("До чумака .") побудована у формі звернення до уявного образу чумака, який десь запропастився, може, "розхвабрувався і в чорноморці записався" і тепер воює проти чужинців. Так виникла можливість розповісти про різні етапи тієї війни, яка то-чилася не тільки на Чорному морі, в Криму, а й на Бал-тиці, на Білому морі, при обороні Петропавловська-Камчатського. Увесь твір пройнятий імперською псевдопатріотичною гордістю за нездоланність "нового Риму", хвалою доблесному "руському воїнству", яке нібито вщент розгромило супостатів, хоч, як відомо, насправді Кримська війна виявила прогнилість московської імперії і завершилася для Росії ганебною поразкою. Мав рацію Науменко, підкреслюючи, що "поезія такого роду мала для автора тимчасове значення" 4. Поема як ми вже за-значили, написана 1855 p. To коли ж почалася літера-турна творчість Морачевського українською мовою? Най-вагомішим аргументом на користь того, що це відбу-лося ще в 40-ві роки, є рукопис поеми "Чумаки, або Україна з 1768 року", який зберігався в чернігівському музеї В.Тарновського і мав таке авторське уточнення: "Поема в шести піснях, співана свідком тих часів столітнім чумаком Іваном Чуприною на нічлігах чумацьких в 1848 року". А при виданні початку твору в Чернігові 1864 p. було додано, що ця поема списана Хвилимоном Галузенком (це псевдонім П.Морачевського). Крім того, в рукописі, ілюстрованому десятьма малюнками тушшю, під трьома знаходимо дату — 1852 рік. Отже, текст був написаний раніше. Літературознавець Науменко, напевне з цензурних міркувань, у своїй статті обминув цю поему. Перший серйозний аналіз "Чумаків ." — твору, в якому широко змодельовано драматичну долю України, зокрема по-казано розмах Коліївщини, належить Борису Шевеліву, який опублікував у повному обсязі цей твір у збірнику "За сто літ" (1930) разом із грунтовною розвідкою — "Чумаки" Филимона Галузенка й справжній автор цієї поеми". Шевелів простежив також історію видання по-еми, зокрема відзначив, що книжка, видрукувана в Чер-нігові 1864 року під назвою "Чумаки, або Смутні часи України", містила тільки початок твору, причому її текст місцями відрізнявся від рукопису та ще й був попсова-ний цензурою. Він справедливо відніс пам'ятку до 40-х років ХІХ ст. Важливо підкреслити, що позначена великим впли-вом Шевченкових "Гайдамаків" поема Морачевського, написана в драматичні часи переслідування української культури після розгрому Кирило-Мефодіївського това-риства, опоетизувала віковічну боротьбу українців за свободу, за право самим господарювати "у своїй хаті і на своїм полі". Уже в передмові автор високо підніс образ України як рідної матері. За межами свого краю ук-раїнці згадують її теплим словом, журяться, що вона їх "сиротами по світу пустила". Вітчизна окреслюється в їхній уяві як батьківська хата "з садочком вишневим", широ-ке поле, гаї і луки, Дніпро могутній, який у минулому носив "човни козацькі на синєє море". Як бачимо, поет створив романтичний образ рідного краю вже у вступі до твору, а далі доповнював його в усіх шести "піснях". Не випадково автор вдається до неоднозначного уза-гальненого образу чумаків, через який ідентифікується складна доля України на шляхах історії впродовж кількох століть. Саме образ чумаків як відкривачів нових земель, людей гордих і вільних, символізує невмирущість україн-ського руху до свободи й незалежності. Основою сюжету твору стали історичні події, що відбувалися в Україні впродовж кінця ХVІ — першої половини ХІХ ст. Але в центрі уваги Морачевського — Коліївщина 1768 p. Найбільшому гайдамацькому по-встанню присвячено п'ять пісень з шести, Без сумніву, авторитет Кобзаря відчутно позначився й на змісті, і на стилі "Чумаків ." Морачевського. Типо-логічну спорідненість обох поем легко помітити в побу-дові, образності, коломийковому розмірі вірша, а, го-ловне, в ідейному пафосі — поетизації визвольних зма-гань народу. Обом творам притаманна глибока соці-альність та вірність кращим традиціям національного мистецтва, зміст і форма їх здебільшого чітка, відшліфо-вана, оперта на фольклорний Грунт. Створені Морачевським образи Івана Чуприни і Ган-нусі своїм походженням, душевними пориваннями близько стоять до виведених Шевченком у "Гайдама-ках" постатей Яреми Галайди та Оксани. Ідентичне на-вантаження мають і ліричні відступи в обох творах. Легко виокремити, однак, і ті моменти, якими відрізня-ються поеми. Це передусім їх джерела. Якщо Шевченко повністю спирається на фольклор, то Морачевський звер-тається до наукових студій з української історії (насам-перед до праці "Історія Малоросії" М.Маркевича). На думку Шевеліва, "Чумаки ." подавали ширшу картину гайда-маччини порівняно з поемою Шевченка і якоюсь мірою доповнювали Її. Так, Морачевський " .додає розділ про долю гайдамаків, а також- окремий розділ про зруйну-вання Січі та про кіш запорізький за Дунаєм . Автор по-еми "Чумаки", з одного боку, поширив тему "Гайда-маків", а з другого — наблизив їх до дійсності, поклавши в основу поеми історичні джерела" 5.

14

"Чумаки ." є одним з найкращих творів Морачевського. Використаний поетом коломийковий вірш прав-диво відтворює боротьбу селян-гайдамаків проти польської шляхти, їх походи на Лисянку, штурм Умані тощо. Поет звертається до романтичної символіки: сим-воли та алегорії захмареного неба, сонця, освячених гайдамацьких ножів тощо. Крім того, дія твору часто обертається в колі снів і візій (віщі сновидіння Чуприни, з'ява тіні Ганнусі чи загиблої уманської панни і т.п.). При цьому автор за химерністю візій не приховує кричущих суперечностей, контрастів і конфліктів відтворюваної істо-ричної доби, прагне знайти істину, якою б суворою вона не була. У поемі виразно звучить ідея національного відродження України, порушується пекуче питання дер-жавницьких змагань народу. Образ річки, що "реве та гуляє", стає уособленням Коліївщини, а використання старовинних мотивів козацьких дум та легенд свідчить, що автор органічно поєднує історичну конкретність з узагальненнями філософського плану. При цьому, прав-да, відчувається дещо наївна прямолінійність поетових уявлень про шляхи революційного перетворення не-справедливої дійсності. Прикметно, що Коліївщина віддзеркалюється Морачевським у двох ліричних ракурсах — через сприйняття автора (особливо це помітно в численних ліричних відступах) і спогади безпосереднього її учасника чума-ка Чуприни. Твір не вичерпується однією ідеєю: рівнобіжно з центральною виникає чимало супровідних, що спонукають до роздумів., Поет вірить у перспективу гай-дамацької боротьби, бо вона не знищила ненависного ворога. Ця обставина ускладнює колізію, виникають до-даткові міркування про патріотизм і обов'язок перед народом, гуманізм і людську пам'ять. Автор устами го-ловного героя просить читачів заховати його пісню "коло свого серця", бо, може, прийде час заспівати її "дітям або онучатам", "сердечним вкраїнським хлоп'ятам", що берегли в серці "свою матір — рідну Україну". Твір Морачевського, за словами Шевеліва, "платить дань романтизмові". Справді, у поемі помітне роман-тичне світовідчуття і ствердження правди борців за волю України. Як і більшість романтиків (М.Костомаров, Т.Шевченко, А.Метлинський, П.Куліш), поет звертаєть-ся до бурхливої української історії, сповненої драма-тичних зіткнень, суперечностей, потужної національ-но-визвольної боротьби українців за волю й неза-лежність. Морачевський послуговується прийомом, типовим для багатьох романтичних творів, — оповід-дю героя про своє минуле. Цій оповіді передує в поемі невеликий вступ. Традиційною є й постать героя — са-мотнього, заглибленого у свої невеселі думи, дещо відчуженого від інших. Водночас старий чумак Іван Чуприна, що мріє про волю України, абсолютно не схожий на покірного ченця чи, скажімо, розчаровано-го в житті дворянина — постатей, які були особливо популярними у творах російських романтиків першої половини ХІХ ст. Від традиційної європейської роман-тичної поеми ''Чумаки ." відрізняються й відчутно знач-нішою роллю у творі місцевого колориту, посилення якого зумовлене в Морачевського досвідом Шевчен-кового художнього моделювання дійсності в цьому ліро-епічному жанрі. Поет явно порушує й типовий композиційний прин-цип романтичної поеми — винятковість подій і героїв. Він заміняє це прийомом відтворення кульмінаційних, етапних моментів, епічною розповіддю, яка послідовно розкриває весь ланцюг подій. Незважаючи на те що в поемі чимало умовного, міфологічного, її композицій-ною основою є не вигадка, а історична подія — Коліїв-щина. Помітно також вільне поводження письменника з історичними фактами (наприклад, у зображенні Гонти), а героїчний ідеал часто виступає в дещо відстороненій формі, зокрема в авторському ставленні до Коліївщини. Маємо підстави твердити: романтичні інтонації в "Чумаках ." органічно поєднуються з реалістичними, а також натуралістичною описовістю. Всенародний гнів і ненависть до чужоземних зайд відтворено тут не куче-рявими, а цілком зрозумілими, переконливими словами і конкретними образами. Заклики до помсти сприйма-ються як логічний висновок з яскраво описаних числен-них картин, у яких діє невблаганна машина окупаційного національного гноблення чужинцями корінного, авто-хтонного населення краю. Ось один з епізодів, де автор, зображуючи ворожі сили, використовує образ чорної хмари:

Чорна хмара від заходу Небо покриває . Україна плаче, тужить, Що долі не має. Вражі ляхи yd шляхи, Мов сарана, вкрили, Верховодять на Вкраїні, Як зможуть їх сили. Чванна шляхта по городах, По селах гасає; П'є, гупяє, що де зуздрить — Собі загрібає; Бідний народ український Нівечить, як хоче; Ріже, мучить божевільна, Ще й собі регоче! І козаки, і жінки їх, І діти, і хати — Все її . Що хоче робить . І треба мовчати!

Не випадково Морачевський насичує поему пафосом визвольної боротьби, наповнює текст численними побу-товими деталями, настроями учасників гайдамацьких загонів і особливо переживаннями колишнього колія, а тепер чумака Івана. Героїчне втілюється в поемі у своєму конкретно-історичному виявленні, подається як реальна історія народу, як те, що збереглося в документах і на-родній пам'яті. Наприклад, героїчною є постать Максима Залізняка, хоча Морачевський у зображенні героя не вдається ні до штучної героїзації, ні до романтичних ефектів. Керівника Коліївщики у творі оточує цілком ре-альна обстановка. На початку поеми Максим — монас-тирський "служка", якого ігумен Мелхіседек Значко-Яворський посилає з грамотою на Січ, щоб він підняв і очолив запорожців у боротьбі проти польської шляхти. І Максим виконав це доручення з честю. У вирі Коліївщини гайдамацький отаман зображе-ний у героїчному ключі. Високо оцінюючи діяльність Залізняка, Морачевський порівнює його помсту воро-гові з "Божою волею", наголошуючи таким чином на її безсумнівній справедливості; Є в поемі й згадка про істо-рично зафіксований факт обрання Залізняка гетьманом України, подаються різні версії загибелі народного ва-тажка. "Хто ж тепер за Україну, як він, стоять буде?" — з болем запитує письменник.

15

Нічого умовного, помпезного чи риторичного не-має і в самій грандіозній картині Коліївщини, яка до-кладно вимальовується в "Чумаках ." Лейтмотивом у її зображенні є викриття й осудження національного гноб-лення українців, здійснюваного окупантами. Поет відвер-то таврує тих "сусідів", які "кілля з тину розібрали", зали-шили "пеньки" на місці розкішних вишневих садків і зелених гаїв. Тому Коліївщину автор називає "святом":

.Не спізнились козаченьки На святую раду: Адже завтра Маковія — Великеє свято! О, то свято в Україні Буде над святами! З нього слава козацькая Виросте віками.

Сумні мотиви в поемі породжені передусім історич-ними умовами — новою невдачею визвольних змагань і кривавою розправою над Коліївщиною. Зображуючи трагічну постать Івана Гонти, Морачевський утверджує передовсім віру в силу волі люди-ни, яка не зраджує своїх переконань, розкриває драма-тичну колізію почуттів, де в непримиренному двобої з внутрішньою роздвоєністю перемагає вірність клятві. За версією автора, Потоцький свого часу примусив Гонту одружитися з католичкою, яку Іван не любив, на-зивав "лядською утробою". Більше того, перебуваючи на службі в поляків, Гонта відчував їх зневажливе став-лення до себе, тому, як українець-патріот, у вирішаль-ний момент перейшов на бік повсталого народу. Із симпатією змальовано в "Чумаках ." і зовнішність Гонти ("козачище важний, дужий, плечистий", "уси довгі, ніс орлиний, соколині очі" тощо). У картині страти героя поет порівнює його з біблійним Самсоном, що "лева розідрав руками". Однак у зображенні Гонти є й зайва описовість, невміння автора відрізнити суті описуваних подій від їхнього зовнішнього вияву. Високе ідейне навантаження має в поемі образ опо-відача Івана Чуприни. Це — столітній чумак, що багато бачив у житті. Свого часу він козакував, гайдамачив, брав участь у заснуванні Задунайської Січі, у російсько-ту-рецькій війні тощо. Найбільше місця у своїх спогадах Чуприна відводить гайдамаччині, за якої він був осаву-лою самого Залізняка. Волелюбного й мужнього козака високо цінували побратими, доручали йому найвідпо-відальніші завдання, з якими Іван справлявся з честю. Змальовуючи стосунки Чуприни з Ганнусею, Мора-чевський створює прекрасний образ незрадливого ко-хання, яке обоє пронесли через усе життя. Колись Ган-нуся разом зі своїм батьком врятували Іванові життя, потім молодята одружилися. Після довгих і небезпеч-них поневірянь Іван не застав живою своєї коханої — її вбили поляки. Лише на цвинтарі, біля могили, Ганнуся ввижається Чуприні в Образі "янгола Божого" і звер-тається до коханого із заповітом жити "на сім світі" будь-що. Цей заповіт і тримає його в житті. У теперішньому (поемному) часі Чуприна — авто-ритетна й шанована громадою людина. І для старого самотнього чумака сільська громада — теж "кревний рід". З образом Чуприни асоціюється й величний образ України, що є одним з центральних у поемі. Україна — це передовсім Вітчизна-мати, що має славне минуле, пам'ятати і свято шанувати яке закликає автор. Перед читачем постають, ніби вихоплені поетом з полум'я довготривалих національно-визвольних змагань, Нали-вайко і Трясило, Остряниця і Хмельницький. Звертаю-чись до ворогів

України, поет пристрасно вигукує: О, чому вас грім небесний Не спалив поганих, Як ви мучили на світі Наших предків славних!

Характерно, що, використовуючи художній досвід романтичної поетики й стилістики, Морачевський вод-ночас реалістично відтворює в описах побуту, природи національний колорит. Взагалі органічне поєднання ро-мантичних і реалістичних прийомів художнього моде-лювання дійсності визначає стильову домінанту твору. Жанрова своєрідність поеми не лише в її історизмі, а й у драматургічній формі викладу значної частини сю-жету. Характери не подаються в авторському повістуванні, а розкриваються в діях і діалогах. Прикладом може бути сцена весілля Івана й Ганнусі (розділ "Весілля пе-ред Маковеєм") та багато інших "драматизованих" сцен. Поема Морачевського має й риси, які дають підста-ви заперечувати жанрове визначення її як історичної, — зауважує М.Бондар. — Це, по-перше, провідна сю-жетна лінія, пов'язана з заголовком твору . По-друге, можливе прочитання поеми як повістування насампе-ред про життєві пригоди самого Чуприни, якому випа-ло бути включеним у важливі історичні перипетії. Третє — основним часовим моментом поеми може бути су-часність — пора написання твору, в яку головний герой доносить пам'ять про пережите. Ця приналежність по-еми до сучасності, пов'язаної з минулим в образі живо-го свідка, поглиблюючи епічність бачення й посилюючи відчуття істинності оповідуваного, має ще й той смисл, що історія, зокрема Коліївщина, постає як іще жива емо-ційно-пам'ятна для автора подія 6. Хоч, може, Морачевському не все творчо вдалося, проте він наполегливо прагнув заповнювати ті лакуни, які не давали змоги українській культурі й освіті розви-ватися на повну силу. Так, розуміючи необхідність збе-регти українську мову, він на початку 50-х pp. починає поглиблено її вивчати і навіть складає Словник україн-ської мови, за основу якого бере народне мовлення українців Полтавщини, а значення питомих українсь-ких лексем пояснює "виразами зі стародавніх і нових пам'яток народної поезії, із творів Котляревського, Гу-лака-Артемовського і із живого мовлення"7. Морачевсь-кий подавав рукопис Словника на науковий розгляд у відділення російської мови і словесності імператорської Академії наук, що зафіксовано в академічному звіті за 1853 рік. Доля Словника невідома, проте праця його упорядника не пропала даремно, а стала доброю осно-вою в його наступній перекладацькій діяльності. Власне тоді ж Морачевський зайнявся перекладами біблійних книг українською мовою. На цій ниві він був одним з перших, якщо взагалі не найпершим у донесенні Божого слова до українців, предтечею аналогічної діяль-ності Куліша та Нечуя-Левицького. Кониський згадував, що ще в час його навчання в Ніжині він часто відвідував Мора-чевського вдома і постійно заставав його над вивченням старослов'янського й латинського текстів Біблії. Володимир Науменко уважно простежив цю сторону літературної діяльності Морачевського і засвідчив: уже в 1860 p. поет повністю переклав Євангеліє від Матвія й Іоанна і в першому варіанті Євангеліє від Луки. Перекла-дач клопотався про видання цих рукописів перед висо-кими церковними владиками, аргументуючи необхідність донесення Божого слова дванадцятьом мільйонам пра-вославних українців, які розмовляють рідною мовою і майже не розуміють старослов'янської.

16

У листі до мит-рополита Санкт-Петербурзького і Новгородського Ісідоpa 28 вересня 1860 року Морачевський писав, що високі божественні істини в його перекладі, "з усією,простотою, ясністю Євангельського вчення виражені природною, цілком зрозумілою кожному мовою" 8 і додавав, що, пе-рекладаючи Євангелія, зіставляв старослов'янський текст з російським, латинським, німецьким, французьким і польським. Однак митрополит не дав дозволу на друку-вання перекладу українською мовою. І все ж Морачевський не здався, а продовжував і далі працювати над перекладом Святого Письма, зок-рема почав інтерпретувати українською й Діяння Апос-тольські, вважаючи свою діяльність на цій ниві корис-ною й богоугодною. З гіркотою він зазначав, що ця ко-пітка праця нагадуватиме хоч рідним дітям про нього, буде знаком його благословіння. Насправді ж перекла-дач настирливо продовжував пробивати глуху стіну імперської недоброзичливості через розгляд своїх пе-рекладів в Академії наук. Зазначимо, що славетний філо-лог-академік І.Срезнєвський прихильно поставився до праці Морачевського, а відділення російської мови і сло-весності 8 лютого 1862 p. доручило йому й іншим відо-мим мовознавцям, знавцям української мови О.Мики-тенку та О.Востокову скласти обгрунтовану записку про переклади Євангелій. І така записка була складена, а в ній високо оцінено працю Морачевського не тільки в аспекті релігійної моральності, а й з погляду філологіч-ного. Академічне відділення ухвалило просити дозволу Синоду на друкування перекладів Євангелій. Однак цер-ковники, захищаючи імперію, відмовили навіть ученим. Та Морачевський до останніх днів не полишав цієї праці. Вийшовши у відставку 1859 p., він останні двадцять років проживав з родиною (мав трьох синів і двох до-чок) у селі Шнаківці Ніжинського повіту. Вважав себе щас-ливим, бо досягнув, за його визнанням, усього, чого прагнув. У 60-х роках він здійснив інтерпретацію укра-їнською Апокаліпсиса та Псалтиря, а також написав рідною мовою курс "Священної історії" для початкових шкіл і народного читання. Доля цих рукописів невідома. Тільки на початку ХХ століття (1905 p.) вийшли у світ Євангелія в перекладі Морачевського, який свого часу імператорсь-кою Академією наук вважався найкращим з-поміж пе-рекладів цього тексту слов'янськими мовами. Помер Морачевський 29 (17 за ст. ст.) квітня 1879 p. в селі Шнаківці поблизу Ніжина, де й похований на цвин-тарі біля сільської церкви. Сталося так, що з часом ім'я педагога й письменни-ка забулося, до його літературної творчості дослідники зверталися зрідка і навіть у восьмитомній академічній історії українського письменства про Пилипа Морачевсь-кого згадувалося тільки принагідно. Звичайно, спадщи-на письменника нерівна в художньому відношенні, яки-мись особливими новаціями і відкриттями не позначе-на, однак і другорядні чи навіть третьорядні літературні явища дають змогу глибше зрозуміти тенденції розвит-ку мистецького процесу. Щодо творчого доробку Мо-рачевського, то він засвідчує взаємозв'язок традицій і новаторства в розвитку українського художнього сло-ва, поєднання різних прийомів моделювання дійсності — від класицистичного, бурлескного до сентиментально-преромантичного, романтичного і навіть реалістич-ного, що характеризує ті етапи еволюції, які пройшла наша література всередині ХІХ ст. Показовим у плані національного самоусвідомлен-ня творчими особистостями своєї ментальності є звер-нення Морачевського в гнітючі 40-ві роки до українсь-кого слова, прагнення під впливом творчості Шевченка змоделювати одну з найважливіших сторінок національ-ного визвольного руху в багатопроблемній епопеї "Чу-маки ." Без сумніву, колоніальний гніт імперії, система-тична денаціоналізація народу викликали в нього внутрішній, може, часом інтуїтивний протест проти шовіністичної імперської політики. Прагнення зберегти рідне слово, використати його з просвітительською ме-тою зумовило й подвижницьку працю Морачевського на ниві перекладу християнських книг. Усе це заслуго-вує на вдячність і повагу нащадків, на те, щоб у розбу-дові української державності ми пам'ятали всіх, хто не давав загаснути вогнику нашої національної свідомості.

17

Назва реферату: ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ПИЛИПА МОРДОВСЬКОГО
Розділ: Література
Опубліковано: 2012-05-21 17:40:52
Прочитано: 58 раз

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com