У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО НА УКРАЇНІ В XVI - XVII СТ

Сторінка 3

А Радивиловський, пояснюючи факт компілятивності своїх проповідей, наводить таке порівняння якщо господар, зібравшись засіяти ниву, не має власного насіння, він позичає або купує його в сусіда. Так повинен робити й проповідник якщо у нього в слові немає потрібних прикладів для підтвердження проголошуваних ідей, він мусить брати їх у сусідів, тобто вишукувати з інших джерел. Добір і використання прикладів визначався суспільними поглядами, творчою оригінальністю і художнім смаком письменника. Так, Л. Баранович наприклад, у передмові до збірки проповідей «Меч духовний» прямо пише, що він не використовує у своїй творчості ні байок, ні якихось інших історій, лише церковно-релігійні джерела, тобто він не користувався світським матеріалом І. Галятовський та А. Радивиловський, навпаки, максимально користуються матеріалами світського характеру. У А. Радивиловського до проповідей вплетено багато байок, притч і різних історій. І. Галлтопський полюбляв переважно оповідання легенди. Таким чином, творчий характер і самобутність української проповіді другої половини XVII ст. проявлялися в доборі та організації матеріалу (прикладів) згідно з ідейно творчою настановою і рівнем майстерності проповідника. Одні з них більше запозичували й обробляли сюжети, що походять з церковно-учительних джерел, інші тяжіли до світського матеріалу і фольклору. На допомогу проповідникам укладалися спеціальні збірники прикладів які можна було використовувати в майбутніх казаннях Кілька таких збірників уклав і І. Галятовський. Отже, українські ораторське проповідницькі твори насичені великою кількістю оповідань, сюжети яких походять з міжнародної скарбниці доби античності, середньовіччя і ренесансу. Так заносилися на Україну нові теми, сюжети жанри. А ораторські твори насичувалися різним публіцистичним, науковим матеріалом, відомостями історичного, географічного природничого, характеру перетворюватись у своєрідні енциклопедії. У проповідях І. Галитовського наприклад, знаходимо своєрідне пояснення явищ природи (дощу, снігу, граду, бчискавки, грому) відомості про птахів, квіти, мінерали, дані історичного характеру (про звичаї стародавніх народів, про перших християн, про події вітчизняної історії тощо), етимологічні пояснення в час них назв та апелятивної лексики і навіть господарчі поради. Привертають увагу, скажімо, відповідники латинських філософських термінів, пояснені І. Галятовським через переклад їх українською мовою:

квантитас — кількість, квалітас — якість, акціо — дія, квандо — час і т. ін.

У дусі традицій бароккової літератури письменники-оратори другої половини XVII ст. широко використовували у своїй творчості поетичні тропи і фігури. Естетич­ні принципи ораторського мистецтва епохи барокко передбачали найнесподіваніші по­рівняння, аналогії. Наприклад, І. Галятов-ський в одному з казань порівнює святого Онуфрія з кожним із семи чудес світу. Так, з мурами Вавілонськими порівняння роби­ться на тій підставі, що, мовляв, святий Онуфрій боронить людей від усякої небез­пеки, переважно від житейських спокус. За ним — як за муром.

І. Галятовський радить у своєму трактаті згідно зі змістом проповіді різним речам надавати різного значення. Наприклад, людські доброчинності можна назвати то квітами, то дорогоцінним камінням, то ве­сільними шатами. Щоб схвилювати, пере­конати слухача, ораторові потрібно було дбати про те, щоб промова була дотепною, влучною. В основу словесних дотепів мож­на було покласти, наприклад, етимологію слів. І. Галятовський одне із своїх похорон­них казань створює на основі етимології імені померлого. Якщо, наприклад, покій­ного звали Стефаном, що означає по-грецьки «корона», «вінок», то можна говорити, що він собі за життя зробив корону з кві­тів або з дорогого каміння. А під дорогим камінням чи квітами треба розуміти добротанності цноти покійного. Описування цих цнот і становитиме зміст проповіді.

Києво-Могилянські оратори розуміли, що метафоричне слово чарівніше від слова, вжитого у прямому значенні, воно більше вражає емоції слухачів, тому широко за­стосовували цей засіб у своїй практиці. Правда, така метафоризація найчастіше но­сила «насильницький» характер у зв'язку з тим, що логічна інтерпретація метафори і переведення в новий умовно-алегоричний план здійснювалися з допомогою аналогії, яка грунтувалася на подібності не основ­них. а другорядних, випадкових ознак8.

Штучним був також поширений худож­ній прийом членування предмета на части­ни. Майже в кожному казанні І. Галятовський знаходить нагоду застосувати його — Двоякою буває любов: зла й добра; Дво­якою буває краса: одна душевна, друга тілеєна; Війна є двоякою: слушна й неслуш­на і т. ін.

У проповіді, як такому літературному жанрі, що призначався для слухання, ве­лика роль належала декламації. Часто мова ораторського твору наближалася до рит­мізованої, найчастіше це бувала ритмізо­вана антитеза: «Сьогодні людина—весела, завтра смутна, сьогодні щаслива, завтра нещаслива, сьогодні тріумфує, завтра ляментує» (плаче). Іноді ритміка мови про­повіді наближається до народнопоетичної, нагадуючи ритміку українських дум. На­приклад: «Зараз стався шум великий, поча­ли ся кістки до кісток збирати, кожна кіст­ка до свого органу, почали ті кістки жили спаювати, почало на них тіло наростати, почала їх шкура покривати». Для більшості ораторських творів другої половини XVII ст. взагалі характерним був вплив фольклорних традицій. Виявлявся він, крім усього, у вкрапленні прислів'їв та приказок до тексту казань: хто вітрові служить, тому димом платять,— можна прочитати в І. Галятовського. В окремих проповідях пись­менник використовував народні прислів'я, описи народних прикмет: «Якщо місяць блі­дий, буде завтра дощ, якщо ж червоний, то буде погода». Так народна стихія проривалася в проповідницький жанр літератури.

Художні прийоми представників оратор­ської творчості другої половини XVII ст., розраховані на емоційне зворушення і зди­вування слухачів, нерідко затемнювали зміст висловлюваного. Отже, вишуканість форми ораторських творів цього періоду, яка взагалі була характерною для барокко­вої літератури, іноді превалювала над зміс­том. Це не задовольняло представників ора­торського мистецтва наступного покоління, які різко критикували так звану схоластич­ну проповідь. Епоха кінця XVII — першої половини XVIII ст. вимагала більшого на­ближення ораторського мистецтва до життя і піднесення панегіричного струменя в ора­торських творах. Однак ті риси орацій києво-могилянських проповідників, які сприя­ли перетворенню проповіді в окремий літе­ратурний жанр—струнка композиція, єд­ність думки, застосування прийомів, спря­мованих на те, щоб зацікавити слухачів,— стали надбанням ораторського мистецтва й у XVIII ст., а також і в період розвитку української літературної мови.

Назва реферату: ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО НА УКРАЇНІ В XVI - XVII СТ
Розділ: Література
Опубліковано: 2012-05-21 17:12:52
Прочитано: 2371 раз

1 2 [3]

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com