У нашій онлайн базі вже 23511 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
Загрузка...
На сайті всього 23511 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Винайдення та виробництво штучного шовку

Винайдення та виробництво штучного шовку

Ще сто років тому багато звичних сьогодні речей більшості людей здавалися фан­тастикою. Автомобілі, літаки, висотні будинки, телефон . Разом з тим саме напри­кінці минулого століття зароджувалися технічні «дива» наших днів. Відвідувачі грандіозної Всесвітньої виставки 1889 року у Парижі, задерши голови, огля­дали щойно зведену Ейфелеву вежу. Вдивлялися у сліпучо-білу волосинку електрич­ної лампочки. Недовірливо вслухалися у голос співачки, записаний на фоно­граф .

Не лишав відвідувачів байдужими і той куточок виставки, де одержували блискучі, схожі на шовкові, нитки. Цікавим тут же відкривали таємницю їх виробництва. Бавовняне волокно занурювали в азотну кислоту, і незабаром ця суміш перетворюва­лася на густу в'язку масу. Цю масу прочавлювали крізь пластину з безліччю круг­лих отворів — своєрідний друшляк. Виходили нитки, які буквально на очах засти­гали. Після обробки їх можна було використати для вироблення тканини. Оскільки на вигляд така тканина нагадувала шовкову, а в її одержанні брала участь азотна, або нітратна, кислота, тканину назвали нітрошовком.

Забігаючи наперед, скажемо, що і сьогодні, через сторіччя, всі хімічні волокна виробляють так само. В'язку масу прочавлюють через фільєри різного діаметра. В залежності від цього нитки виходять грубші або тонші. Значна кількість таких ниток іде на виробництво одежі наших сучасників.

Але хто все-таки був автором, творцем установки, в якій вперше одержано штучний шовк?

Ім'я творця нітрошовку, першого у світі штучного шовку, внесено до енцикло­педії: Шардонне. Або повністю: Луї-Марі-Ілер-Берніго граф Шардонне де Гранж. Народився у старовинному французькому місті Безансоні. До речі, це місто — батьківщина великих утопістів Фурьє та Прудона, письменника Віктора Гюго.

Як же Шардонне прийшов до штучного шовку? Адже він був не хіміком, а спеці­алістом з будівництва мостів. Що ж, цей освічений інженер відомий також своїми винаходами у ткацтві, в авіації . Ще у студентські роки він захоплювався природни­чими науками. Познайомився з розробками Пастера, пов'язаними з шовківництвом. Вивчав праці ще одного свого співвітчизника — Рене Реомюра. Серед них — багато­томне видання «Життя комах», особливо розділи, присвячені шовкопряду.

Слід сказати, що Реомюр був не тільки чудовим дослідником, а й експериментато­ром, винахідником, провидцем. На початку XVIII століття він збудував перший в Європі інкубатор. Попутно запропонував свій термометр: ще у XX столітті темпера­туру частенько визначали «за Реомюром». Крім того, він запропонував рецепт мато­вого скла. Цілком імовірно, що Шардонне не було відоме сміливе висловлення Реомю­ра: «У майбутньому можна навчитися виготовляти замінник шовку зі смоли і клею».

Проте наука XIX століття показала, що із смоли і клею шовку не зробиш. Хіба що під «смолою і клеєм» розуміти органічні речовини, схожі на природні. Сам Шардонне зрозумів це і зупинився на бавовні як основі для псевдошовкової нитки. Азотування надавало речовині в'язкості, але і здатності застигати, подібно до шовковинки, щойно випущеної шовкопрядом. Та й сам механізм вироблення нитки по суті повторював природну здатність шовковичного черв'яка або павука.

Та от лихо: захоплено зустрінутий нітрошовк, як виявилося, нікуди не годився. Вбрання з нього виходило недовговічне, до того ж займалося від першої-ліпшої іскри. Не зайве нагадати, що з такої самої нітроклітчатки славнозвісний Нобель у той самий час виробляв динаміт. Не дивно, що фабрика нітрошовку, яку Шардонне збудував у рідному Безансоні, прогоріла і за кілька років безславно завершила своє існування. Але перший — найважчий! — крок було зроблено.

З часом розцвіло виробництво штучного шовку — щоправда, вже не «нітро» — у тому ж Безансоні, славному французькому місті. А втім, не тільки в ньому, а і в ба­гатьох інших містах світу. Одним із піонерів у цій галузі стало наше місто Калінін. Мабуть, не випадково через століття після народження нітрошовку Калінін порід­нився з Безансоном.

Перша невдача не збентежила наступників Шардонне. У 1892 році англійці Чарльз Кросс, Едвард Джон та Клайтон Білд одержали патент № 8700. У ньому за­значалося: «Як сировину використовувати целюлозу у будь-якій з форм, що зустріча­ється у рослинному світі». Запам'ятаємо цю ємну характеристику. Отже, англійці за­пропонували діяти на целюлозу спочатку лугом. При цьому набухла маса ставала в'язкою, рідкою. Латиною «віскоза» і буде «в'язка». Звідси й назва штучного шовку.

А втім, про таке застосування нового матеріалу винахідники віскози майже не думали. Насамперед, міркували вони, віскозу використовуватимуть для плівки. Атож! Досі на тих самих фабриках штучного шовку з віскози виробляють целофан. Продовжувачі цього напрямку прикладної хімії на початку століття випробували віскозу в ролі текстильного матеріалу — штучного шовку. Щоправда, віскоза нагаду­вала шовк тільки полиском.

Вироби з віскози у чистому вигляді мають певні недоліки. Вони не дуже тривкі, «сідають» після прання, погано зберігають форму. Проте для деяких видів одягу ці недоліки не такі вже й страшні: їх цілком перекриває те, що ріднить віскозу з шовком.

Готова віскозна нитка народжується з в'язкої маси, як у шовкопряда, її не треба створювати з тисяч окремих волоконець, як це роблять з бавовною, льоном або джутом. І головне, потрібної для цього в'язкої маси легко можна наготувати стільки, скільки не зможуть виробити мільйони шовкопрядів. І все це — в одному цеху. До того ж доступної сировини — скільки завгодно. Проте на початку XX століття можливості і перспективи рукотворного шовку розуміли далеко не всі. Одним з перших оцінив значення віскозного шовку Д. І. Менделєєв. Після відві­дання Паризької виставки 1900 року, на якій демонстрували вже не нітрошовк, а віскозу, вчений написав: «Росія володіє різноманітними рослинними продуктами . Клітковина (так називали тоді целюлозу) не виснажує грунту, непридатна для їжі .Якби ми непотріб перетворювали на вироби з віскози, то розбагатіли б, більше, ніж з усієї нашої торгівлі .» Мудрі слова Менделєєва можна віднести і до інших галузей промисловості нашої країни.

XX століття настійливо вимагало нових матеріалів. У тому числі для одягу. Інакше кажучи, настав час задуматися, як вдягти людство. Минуле, XIX століт­тя, показало, що людей на Землі стає дедалі більше. Мало на вдвічі зросло населення Європи, у п'ять разів — Америки. Якщо на початку минулого століття на планеті жило менше мільярда чоловік, то на початку нинішнього вже 1,7 мільярда. А до XXI століття нас буде, за найскромнішими підрахунками, не менш як шість мільярдів. І кожен хоче, та й має право, гарно вдягатися. У наш час це — аксіома. Але на почат­ку століття ця проблема багатьом видавалася досить-таки туманною.

Спроби Менделєєва тоді ж, не відкладаючи, організувати виробництво вітчизня­ної віскози наштовхнулися на протидію царських чиновників. До Жовтневої революції лише у Митищах під Москвою діяла фабричка «Віскоза», що належала бельгійській фірмі. За рік вона давала продукції менше, ніж дає сьогодні, скажімо, Київський комбінат хімічних волокон за день.

Отже, сировина, основа штучного шовку,— целюлоза. І бавовняне волокно, і лляне, і джутове, і стовбур дерева, і пелюстка троянди — все це целюлоза. Як же так? Відкриємо перший-ліпший довідник з хімії і знайдемо там формулу целюлози. У хімічних символах або у графічному зображенні молекулярного ланцюжка. Лише три елементи — вуглець, водень і кисень — утворюють однаковісінькі ланки надзвичайно довгої макромолекули. Проте формула та сама, як-то кажуть, без варіантів. Яким же чином із однієї і тієї ж хімічної сполуки виходять такі різні бавовна і льон, стовбур дуба і ніжна трояндова пелюстка?

З невидимого мікросвіту перенесімося у знайомі нам міські квартали, вулиці. З однакових цеглин або залізобетонних деталей збудовано різні житлові будинки, школи, заводські корпуси. Річ у тім, що сполучаються початкові елементи по-різному. Целюлозні ланцюжки так само ідентичні. Хіба що в одному з них трохи більше ланок, ніж у другому. Так-от: згідно з відпрацьованою еволюцією, уточненою селекцією програмою целюлозні волоконця утворюють так звану надмолекулярну структуру. Мудрість природи виявляється в тому, що дуб міцно тримається у землі, квіти приваблюють комах, насіння з коробочок бавовни розлітається за вітром. Опти­мальна структура допомагає рослині вижити, продовжити свій рід. У цьому плані целюлозні макромолекули стали універсальними «будівельними елементами» рослин­ного царства.

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
загрузка...
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com