У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Традиційний рибальський промисел

Традиційний рибальський промисел

Вступ

Актуальність теми дослідження. Рибальство у заняттях українців посідало другорядне місце, хоча у Дніпрі й Дністрі з їхніми притоками й багатьох інших річках та озерах, Чорному й Азовському морях у давніші часи виловлювалася значна кількість риби і для певної частини населення рибальство було основним заняттям. Заможні козаки на Лівобережжі нерідко викопували невеликі ставки на садибах, запускаючи в них коропів та карасів. Рибний промисел багато важив у житті запорізьких козаків, які солили й в’ялили спійману рибу та вивозили її в бочках далеко за межі Запоріжжя. Із залюдненням південноукраїнських земель і виходом до Чорного моря на його берегах виникли риболовецькі компанії та заводи. На них працювали артілі рибалок, що добували велику кількість риби, причому цінних порід – севрюгу, осетра, судака, а також оселедців, бичків, камбалу, лящів, рибця, вирозуба, тарань тощо. Чумаки везли солену й в’ялену рибу в центральні та північні райони України. Оселедці й тарань були неодмінним товаром на українських ярмарках. Селяни й городяни запасали рибу на пости, оскільки вона становила найважливіший компонент пісної їжі. У Дніпро-Бузькому лимані та басейні Південного Бугу й Дністра виловлювали багато раків. Щодо способів лову риби та рибальських знарядь, то на Півдні Україні їх існувало чимало.

Об’єктом даної роботи є рибальський промисел на Півдні України.

Предметом дослідження є особливості рибальського промислу на Півдні, його регіональна специфіка.

Метою даної бакалаврської роботи є дослідження факторів, які вплинули на формування традиційного рибальського промислу протягом становлення та розвитку південноукраїнського регіону.

Поставленій меті підпорядковані основні дослідницькі завдання, спираючись на актуалізований комплекс наукових досліджень:

1) охарактеризувати фактори які вплинули на формування традиційного рибальського промислу;

2) розглянути види південноукраїнського традиційного рибальства;

3) дослідити як змінювався рибальський промисел впродовж останньої чверті XVIII століття;

4) охарактеризувати традиційну лексику рибалок Півдня кінця XVIII століття.

Хронологічні рамки даної роботи визначаються 1775 – 1801 рр. Початкова дата зумовлена ліквідацію Запорозької Січі та встановлення російської влади на Півдні. Верхня межа обумовлена остаточним закріпленням російської економічної моделі на Півдні України.

Територіальні межі дослідження визначаються територією Півдня України.

Методи дослідження. В роботі були застосовані загальнонаукові, міждисциплінарні, загально-історичні, спеціальні джерелознавчі методи. Метод бібліографічної евристики та дослідження історіографії дозволили визначити рівень розвитку наукового дослідження даної проблеми та залучення до наукового обігу документальних та наративних джерел, визначити напрямки подальшої евристичної роботи. Бібліографічна евристика дозволяє дослідникові оптимізувати свою роботу, врахувати надбання та прорахунки попередніх досліджень, уникнути повторного пошуку. Використання описового методу дозволяє прослідкувати розвиток традиційного рибальства впродовж періоду дослідження.

Теоретичне значення даної роботи полягає в тому, що результати дослідження зібраних матеріалів в подальшому відкривають комплексне вивчення даної теми. Щодо прикладного значення, то воно полягає в тому , що дані набуті знання допоможуть у збагачені національної свідомості за допомогою впровадження нових курсів лекцій, створення учбово-методичних лабораторій у вузах, введення у навчальний процес середніх шкіл факультативних курсів і програм з етнографії.

Наукова новизна полягає у залученні ширшого кола джерел та літератури до вивчення питання розвитку рибальського промислу на Півдні України кінця XVIII століття, та застосуванні лінгвістичних міждисциплінарних методів у дослідженні.

Огляд джерел та літератури.

Комплекс джерел щодо рибних промислів Південної України останньої чверті XVIII містить Державний архів Одеської області. Це справи фонду управління Новоросійського та Бесарабського генерал-губернатора, що стосуються впорядкування та віддачі на відкуп рибних заводів на Півдні України (ф. 1, оп. 218, спр. 1)

Джерела з історії рибних промислів Південної України останньої чверті XVIII присутні в фондах та колекціях Державного архіву Херсонської області. Комплекс матеріалів виявлено в справах Херсонської (Новоросійської) губернської креслярні (ф. 14, 2966 одиниць зберігання). Досить інформативною є справа щодо територіальних неузгоджень між Азовською губернією та Військом Донським по узбережжю Азовського моря, і як наслідок суперечки щодо права утримувати відкупи на рибальських косах Азовського моря (ф. 14, оп. 1, спр. 19).

Найбільшим архівним сховищем Російської Федерація в якому накопичено справи, які стосуються рибних промислів останньої чверті XVIII, на сьогодні залишається Російський державний архів давніх актів. Особливо представницьким для досліджуваної теми є фонд 16-й “Внутреннее управление”. Фонд зберігає справи, сформовані з матеріалів канцелярій губернаторів та інших посадових осіб щодо губерній та намісництв, поміж іншими – Азовської, Катеринославської, Новоросійської, Вознесенської та Таврійської області. Серед багатьох справ певна кількість стосується облаштування та управління рибними угіддями на Півдні України [15, 74]

Подорожні записки В.Зуєва [4] цікавили і цікавлять учених при дослідженні історії Південної України останньої чверті ХVІІІ століття. До цього часу вивчення цієї пам’ятки мовознавцями не проводилося, хоча в ній зафіксована живомовна стихія запорозького козацького вжитку. Спостереження В.Зуєва над рибними промислами запорозьких козаків були надруковані в місяцеслові на 1786 рік [4, 270]. Ці спостереження . результат зимівлі В.Зуєва в Херсоні. На жаль, він не акцентував увагу на тому, якого походження отримані ним відомості, але обізнаність із технікою рибного промислу запорозьких козаків дає підстави вважати, що інформація отримана безпосередньо від діючих осіб як запорозького промислу, так і рибної торгівлі. У місті він мав можливість спілкуватися з колишніми запорозькими козаками, які приїздили на торги, а також із торговцями, які купували рибу в запорозьких козаків. Крім того, він міг спостерігати техніку рибної ловлі запорозьких козаків та рибні заводи безпосередньо на Дніпровському лимані [4, 270]. У своїх записках В.Зуєв намагався достовірно передати усе почуте й побачене. Наявні в записках про запорозький промисел найменування та поняття, які не характерні для економічного життя російської держави (та навіть і для окремих реґіонів України) і, може, були навіть незрозумілі самому В.Зуєву, – передані доволі правильно.

У контексті виявлення нових історичних джерел з історії рибальського промислу Півдня України не можна не згадати тих польових археографічно-етнографічних експедицій, які наприкінці ХХ – початку ХХІ століть було проведено на теренах Нижнього Подніпров’я зусиллями наукових співробітників Запорізького відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України та Нікопольського регіонального відділення Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії НАН України. Так, впродовж 2000–2004 рр. було здійснено комплексне дослідження наступних населених пунктів: с. Капулівки та с. Покровського Нікопольського району Дніпропетровської області (2000–2001); с. Широке Василівського району Запорізької області (2000); с. Мала Білозерка Василівського району Запорізької області (2001); с. Скельки Василівського району Запорізької області (2001); с. Біленьке Запорізького району Запорізької області (2002); смт. Велика Лепетиха, Великолепетиського району Херсонської області (2004).

Подібна вибірка населених пунктів, до яких було направлено наукові експедиції не є випадковою, оскільки всі вони знаходилися у зоні дніпрових плавнів взагалі, та у межах Великого Лугу, зокрема. Варто було сподіватися, що населення теренів, які становили біогеоландшафтне середовище появи та багатовікової діяльності низового козацтва могло зберегти бодай крихи запорозької спадщини у матеріальній та духовній культурі. Вже перші яскраві знахідки переконливо довели, що попри численні нашарування у вигляді традиції прийдешнього українського населення з теренів колишньої Гетьманщини, а подекуди навіть й іноетнічних, насамперед, російських домішок, незважаючи на поступові трансформації, що їх зазнала традиційна культура українського селянства, взагалі, з боку російської міщанської культури у другій половині ХІХ – на початку ХХ століть, всупереч тотальному нищенню будь яких паростків народного духу та витравлювання самих початків українства за радянських часів, якимось дивом запорозька першооснова зберегла себе впродовж ні мало, ні багато впродовж майже двох століть. Особливо це стосується рибальських громад, що вели свій промисел на Дніпрі та у плавневій зоні [3].

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com