У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Освітньо-виховні системи Древньої Греції та Риму

Сторінка 5

Виховання дитини не залежало від волі батька — він прино­сив її до старших членів філи, які оглядали дитину. Коли виявля­лось, що вона міцна й пропорційно збудована, — її віддавали на виховання батькові, виділивши йому при цьому одну в дев’яти тисяч земельних ділянок, а кволих і потворних дітей кидали в провалля біля Тайгега. Вони вважали, що життя такої дитини не дасть користі ні їй самій, ні суспільству, оскільки природа з са­мого початку не дала їй сили та доброї будови тіла. Спартанські діти не мали куплених або найнятих «пестунів», і батьки не мог­ли виховувати своїх дітей, як їм хочеться. Всі діти, яким тільки минуло сім років, збиралися докупи й ділилися на «агели» (куп­ки). Вони жили та їли разом, привчалися гратись і проводити час одне з одним. Начальником «агели» ставав той, хто виявляв себе тямущишим за інших і сміливішим у гімнастичних вправах; ін­шим належало брати з нього приклад і виконувати його накази та покірно діставати від нього кару, отже школа ця була школою послуху. Старі наглядали за іграми дітей і навмисне доводили їх до бійки, сварили їх і при цьому прекрасно дізнавалися про вдачу кожного — чи хоробра дитина, чи не втече з поля битви.

Щодо читання і письма, то діти навчалися тільки найнеобхіднішого, в іншому ж їхнє виховання мало одну мету: безумовний послух, витривалість і науку перемагати. З роками їхнє вихован­ня ставало суворішим: їм наголо стригли волосся, привчали хо­дити босими і гратися вкупі (зазвичай без одягу). На тринадцято­му році вони знімали з себе сорочку й одержували на рік по одному плащу, їхня шкіра була засмагла і груба, вони не прийма­ли теплих ванн і не мастились олією — лише кілька днів на рік дозволялися їм ці розкоші. Спали вони разом по «ілах» (відділах) та «агелах» на постелях з очерету, який вони збирали на берегах Еврота, причому рвали його руками, без ножа. Взимку клалася під низ підстилка.

У цьому віці починають з’являтися в найдостойніших юнаків так звані люблячі патрони, або покровителі. Саме старі звертали на таких юнаків більше уваги, частіше ходили в їхні школи для гімнастичних вправ, дивились, коли вони билися чи глузували один з одного, причому робили це не мимохідь — усі вони були немов батьками, вчителями й наставниками молодих людей, от­же, молода людина, що провинилася, ніде ні на хвилину не могла сховатися від доган чи кари. Крім того, до них призначався ще інший вихователь, «педоном», з найкращих, найгідніших грома­дян; самі ж вони обирали з кожної «агели» завжди найрозумні­шого й найсміливішого, так званого «ейрена». «Ейренами» нази­валися ті, хто вже понад рік вийшов з віку отрока, «Мілліейренами» називали найстарших з отроків. Двадцятирічний «ейрен» був начальником над своїми підлеглими в показових боях, удома ж прислужував за обідом. Дорослим «ейрени» наказували збира­ти дрова, маленьким — городину. Все, що вони приносили, було крадене. Одні йшли для цього в сади, інші прокрадались на сиситіїї, намагаючись виявити якнайкраще свою хитрість і обереж­ність. Спійманого нещадно били батогом, як поганого, неспритного злодія. Якщо була нагода, вони крали і страви, причому намагалися красти під час сну хазяїв або користувалися з недба­лості сторожів. Якщо їх ловили, то не тільки сікли, але й морили голодом. Щоправда, їхня їжа була завжди недостатня, і вони, щоб поповнити цю нестачу, змушені були вдаватися до своєї мужнос­ті і своєї спритності. Це була головна мета їхнього недостатнього харчування, а другорядна мета — сприяти їх вищому зростові.

Хлопчики виявляли таку витриманість під час крадіжок, що один з них, тримаючи вкрадене лисеня під своїм одягом, міг сте­рпіти, коли молода тварина своїми зубами й кігтями розривала йому живіт, і вважав за краще померти, ніж виявити свою краді­жку. І це не здається нам неймовірним, якщо ми звернемо увагу на те, які витривалі їхні діти; адже ми бачили, що деякі з них вмирали під час шмагання на вівтарі Діани. «Ейрен», відпочива­ючи по обіді, звичайно наказував одному з хлопчиків співати пі­сень, іншому він задавав яке-небудь запитання, що на нього тре­ба було серйозно відповісти, наприклад: «Хто був найкращою людиною в цьому місті?» або «Що він думає про такий-от вчи­нок?». Це привчало їх змалку міркувати про чесноти, входити в справи їхніх співгромадян. Так, якщо кого-небудь з них питали, хто є добрим громадянином або хто безчесним, і якщо той, кого питали, не зразу відповідав, вважалося, що він повільно міркує, і душа його не могла викликати особливої поваги. Відповідь повинна була спиратися на певну підставу чи доказ, висловлені неба­гатьма словами. Коли який-небудь хлопчик відповідав неправи­льно, «ейрен» карав його, б’ючи по великому пальцю. При цих іспитах часто були присутні старі й представники влади і спосте­рігали, наскільки раціонально й відповідно до свого становища виявляв свій авторитет «ейрен». «Ейренові» дозволялося накла­дати кару на дітей, але коли хлопчики розходилися, його карали самого, якщо він карав їх або занадто сильно, або занадто мало.

Патрони улюбленців також беруть участь у відзначеннях та ганьбі своїх хлопчиків. Про одного з них розповідають, що він був оштрафований за те, що в його улюбленого хлопчика під час боротьби вихопилося одне недоречне слово чи такий самий крик. Ця любов так поважалася й так цінувалася, що дівчатка також мали своїх, люблячих їх патронес з-поміж найдоброчесніших лі­тніх жінок. Змагання в почутті прив’язаності не призводило до яких-небудь непорозумінь, а скоріш породжувало взаємну друж­бу між особами, які зосередили свою увагу на одному й тому ж юнакові, а також викликало спільне прагнення зробити його як­найдосконалішим [18,С.157-163].

6. Марк Фабій Квінтіліан

Марк Фабій Квінтіліан (42—118 рр. н. е.) — видатний пред­ставник педагогічної думки древнього Риму. Протягом 20 років він утримував школу риторів, яка користувалась широкою попу­лярністю і знаходилась під опікою імператорів. Школа Квінтіліа- на при імператорі Веспасіане стала першою державною школою в Римі.

Квінтіліан — автор знаменитої праці «Про виховання орато­ра» в 12 книгах. Тут (особливо в перших двох книгах) розгляда­ються загальнопедагогічні питання. Квінтіліан виступає прихи­льником громадського виховання, віддаючи йому перевагу перед домашнім. Йому належить прогресивна думка про те, що всі діти є здібними від природи і потребують тільки правильного вихо­вання і навчання з врахуванням їх індивідуальних особливостей. У навчанні він розрізняв три ступені: наслідування, настанови і вправи, був прихильником поєднання заучування з усвідомлен­ням матеріалу. Він сформулював ряд вимог до вчителя і вихова­теля. Про педагогічні рекомендації Квінтіліана чітке уявлення дають уривки із його твору «Про виховання оратора», які наведе­но нижче. При цьому необхідно враховувати, що мова йде про виховання дітей рабовласників.

ПРО ВИХОВАННЯ ОРАТОРА ( DE INSTITUTIONE ORATORIA)

Уривки

Всі діти здатні до освіти

Батько, як тільки народиться в нього син, нехай насамперед перейметься найкращими надіями щодо своєї дитини. Такий на­стрій з самого початку примусить батька виявляти якнайбільше піклування про свою дитину. Бо зовсім безпідставно скаржаться, нібито природа обдарувала тільки дуже небагатьох людей здатні­стю засвоїти передаване їм знання і нібито багато людей даремно витрачають працю, час при тупості розумових здібностей. На­впаки, можна знайти багато людей розумово-рухливих і здібних до навчання. Це є чимось вродженим у людини. Подібно до того, як птахам дано від природи літати, коням — бігати, а звірям — виявляти лють, так і нам від природи притаманні розумова діяль­ність і кмітливість. Це змушує вважати, що наша душа — небес­ного походження. Що ж до тупих, нетямущих людей — можна вважати, що вони відповідають природі не більше, ніж виродли­ві, або навіть потворні тіла, але ж такі явища дуже рідко трапля­ються.

Вибір «педагогів», або пестунів

Щодо «педагогів», або пестунів, я б найбільше бажав, щоб во­ни дійсно були людьми знаючими, або щоб вони себе такими не уявляли. Нічого гіршого немає за тих людей, які, тільки трохи обізнавшись з грамотою, починають вважати себе за великих знавців. Вони не бажають поступитися і досвідченим наставни­кам, і, пишаючись владою, яку такі люди привласнюють собі, ні­бито за якимсь правом, вони, лишаючись насправді досить дики­ми, передають свою дурість і дітям.

1 2 3 4 [5] 6

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com