У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Даосизм як релігійно-політичне вчення Стародавнього Китаю

Сторінка 4

«Мудра людина безпристрасна до інших людей. Той, хто втручається в чужі справи, та ще й багато говорить, — той стає нестерпним для інших.» [7,5]

Отже, для Лао-цзи ідеалом громадянина була Мудра людина,яка нехтувала своїми інтересами,не звеличувала себе і завдяки тому, що могла поставити себе позаду інших, вона виявлялася попереду людей. Мудра людина завжди перебуває у стані спокою. «Для збереження спокою варто відчувати Єдиність з Усім. Тоді, зокрема, не виникатимуть помилкові егоцентричні бажання Розуміння цієї істини виникає при недіянні». [7,10]

Лао-Цзи чітко наголошував на тому, що в захопленні багатства,влади чи навіть всього світу немає потреби «Адже світ — це вмістище Дао — прекрасного, невразливого! І не можна управляти Ним!» [7,29]. Тому і той, хто прагне захопити Дао – зазнає невдачі. Але насправді завжди є вибір: протистояти гармонічному плину буття — або наслідувати його. «Перші будуть напружуватися, знесилюватися, а потім плакати і слабшати, а інші — процвітати в гармонії, дихати на повні груди й міцнішати» [7, 29]

Головний принцип «Дао де цзин» - недіяння досягається поступово, день у день потрібно служити Дао і зменшувати свої “земні” бажання, адже для досягнення Дао немає більшого лиха, ніж необмежені “земні” пристрасті. І ніщо так не губить, як прагнення примножувати “земні” багатства. Поступово навчаючись задовольнятися тим, що є, — робить людину завжди щасливою.

Принцип «бездіяльності» повинен панувати й у сфері освіти та знань і в створенні ускладнених соціальних інститутів.

«Коли будуть усунуті мудрування і вченість, тоді народ буде щасливішим у сто крат; коли будуть усунені гуманність і справедливість,тоді народ повернеться до синовської шанобливості і батьківської любові; коли будуть знищені хитрість і нажива, тоді зникнуть злодії і розбійники. Тому потрібно вказувати людям, що вони повинні бути простими і скромними,повинні зменшувати особисті бажання і звільнитися від пристрастей » [7, 19]

В «Дао де Цзин» наголошується: Якщо в країні відкинули Велике Дао — починаються розмови про “гуманізм”, “правосуддя” . Але в цій ситуації подібні мудрування є лише великим лицемірством!»

Лао-цзи високо цінує простоту і природність давніх часів, протиставляючи її конфуціанській етиці. Звідси і протистояння природньої простоти і первозданності ідеального даоса вченому конфуціанцю.

Багато уваги в своїй праці Лао-Цзи приділяє державному управлінню та створенню образу ідеального правителя. Але враховуючи головне правило «бездіяльності», як же уявляв собі Лао-цзи державне управління? Це питання має більш глибоке значення: чи потрібно взагалі управляти народом? Якщо народом управляти, - це озна­чатиме втручання в природній перебіг подій, порушення спон­тан­ності самовиявлення Дао. Але якщо ним не управляти, то держава мо­же про­сто рух­нути. Згадаємо си­туа­цію, яка склалася в Ки­таї на мо­мент створення «Дао де цзи­на»: нес­кі­нч­енні вій­ни, кон­флік­ти та ін­три­ги між цар­ст­ва­ми. Навіть між фі­ло­соф­ськи­ми шко­ла­ми не бы­ло ми­ру, кожний фі­ло­соф прагнув взяти уча­сть в управ­лі­нні країною і хотів нада­вати поради пра­ви­те­лю. «Дао де цзин» не є кни­гою про те, як управ­ляти державою, але сам ха­рак­тер трак­та­ту до­зво­ля­є зробити плав­ний й не­помітний пе­ре­хід від міркувань про деяку суб­стан­тив­у аб­ст­рак­цію й всюдисущу пус­то­ту до мистецтва управ­лін­ня че­рез не­дія­ння. Проте не­дія­ння, яке не є неробством, а скоріше являється дією, що ох­оплює всі пла­ни й передує будь-якій певній дії. Це є не рішучий наступ тільки на кінцеві цілі, а наступ з витоку самого Дао.

Перш за все, Лао-Цзи ототожнив два по­ня­ття: «муд­рець» і «пра­ви­тель». Дійсно, людині, яка не пізнала Дао, не можна довірити управління державою, адже це сакральна дія, що схожа з функціями самого Дао, тіль­ки в меншому мас­шта­бі. Він вважав, що якщо якщо знать й правителі не являютимуться прикладом благородства, вони будуть повалені.

На істинного пра­ви­те­ля розповсюджуються якості муд­ре­ця. Він не­помітний, невимогливий. Він ста­вить се­бе сло­вес­но ни­жче на­ро­ду, ко­ли з­би­ра­єт­ься встати над ним як правитель: «Найкращий пра­ви­тель – той, про ко­го на­род не зна­є». Правитель здійснює управління не че­рез на­ка­зи, а че­рез розум, че­рез «сер­це на­ро­ду». Ма­ло то­го, він слі­дує «серцю на­ро­ду», і то­ді він виявляється «сво­їм» для кожної людини. Заради встановлення порядку в країні створюють закони. Але вони не повинні бути безпідставно суворими. Та­ким чином пра­ви­тель-муд­рець мо­же створити всередині своєї держави спільність, єдність усіх лю­дей «всередині ті­ла куль­ту­ри».

Дію через не­дія­ння (ву-вей) правителя важко збагнути. Не­дія­нням досягається самовиявлення всіх істот, но не за своїм бажанням, а істинно: «Дао постійно здійснює недіяння, тим самим немає нічого такого, що б воно не робило. Якщо знать й правителі будуть його дотримуватися, то всі істоти будуть змінюватися самі собою. Відсутність бажання приносить спокій, і тоді порядок в країні сам собою встановлюється» [7,37]. У світогляді ки­тай­ців ця дія но­сить ма­гі­чний ха­рак­тер. Гар­мо­нія правителя і Дао спрямовує на пра­виль­ний шлях перебіг не тіль­ки державного життя, але також й при­ро­ди та всіх речей. Така гармонія ніколи не взбунтує людей, адже коли земні правителі правлять у спокої – народ теж спокійний. А це означає,що він нікуди не прагне з такого благополуччя.

Один з па­ра­док­сів «Дао де цзи­на» - пра­вити не потрібно, треба просто бути. Якщо пра­ви­тель дотримується Дао і свої­ми сло­ва­ми, думками, вчинками реалізує Дао, то сам він позбавлений не­об­хі­дно­сті щось робити. Про­стіше кажучи, пра­вить не людина, а Дао, яке че­рез кон­крет­ну особу ве­де світ до гар­мо­нії. Ця особа уніка­льна як вищий володар і уни­вер­са­льна як людина, яка транс­лює Дао в на­род. Вона врятована від помилок, бажань і прагнень, точніше її прагнення ні­чим не відрізняються від «прагнень» Дао. Пра­ви­тель «нехтує со­бою, тому й зберігає себе», пере­слі­дуючи власні інтереси. В цьому за­клю­чається своєрідний да­ос­ький его­їзм. Так, да­ос Ян Чжу (4 в. до н.э.) зая­вив, що муд­ре­ці давнини не по­жерт­ву­ва­ли й одним во­лос­ком, щоб заволодіти Під­не­бес­ною. За та­ке пас­ив­не відношення до долі країни його одразу ж засудили кон­фу­ці­ан­ці. Вони радили про­сві­щати лю­дей, бачили в цьому запоруку усунення хаосу. Дао­си заперечува­ли й засуджували прагнення до нау­ки, знань. Справжня муд­рість – доля не­багатьох, й на­ро­ду зовсім не обов’язково знати ме­ха­ніз­ми муд­ро­го управ­лі­ння, важ­ливіше бути си­тим і щасливим. Лю­ди не повинні відчувати управ­лін­ня, пра­ви­тель досягає порядку че­рез свою наймогутнішу силу – Де.

Також в «Дао де цзин» можна виокремити деякі роздуми Лао-цзи про війни. Він взагалі вважав, що потрібно позбутися насильства як такого,тому що: « Хто чинить насильство — той буде сам насильству підданий!» [7, 72] Це правило Лао-Цзи переносив і на війни: «Хто служить народу за допомогою Дао, не підкоряє інші країни за допомогою військ, бо це може обернутися проти нього» [7, 30]. Тому мудрець радив виготовляти якнайменше зброї, щоб всередині країни не зростав бандитизм, а ту зброю, що виготовляють краще народові не показувати. Лао-цзи ввжав зброю засобом, що породжує нещастя, а мудрий правитель не повинен нести своєму народу нещастя. «У питаннях війни гідний правитель — поступливий. Тільки для захисту він застосовує силу. Він використовує всі можливості, аби зберегти мир» [7, 31] «Дао де цзин» каже, що життям і смертю розпоряджається Дао, тому якщо правитель здобуває перемогу у війні, він не має права радіти – він повинен перемогу відзначити похоронною церемонією.

Даоський трактат «Дао де цзин» завершується міркуваннями Лао-Цзи з приводу того, яким має бути державний устрій:

«Краще, коли країна маленька і не густо населена.

Навіть якщо є багато зброї, не треба її застосовувати. Кораблі і бойові колісниці використовувати теж не треба. Воїнам — краще не воювати.

Треба, щоб життя в країні було таким, аби люди не хотіли залишити країну.

1 2 3 [4] 5 6 7

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com