У нашій онлайн базі вже 23511 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
Загрузка...
На сайті всього 23511 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Вексельні розрахунки

Вексельні розрахунки

Реферат

Курсова робота: 47 с., 26 джерел, 11 малюнків, 3 таблиці.

Об’єкт дослідження – Узаконена діяльність банків з векселями.

Мета роботи – дослідження діяльності банків з векселями.

Метод дослідження – описовий

Невід'ємним елементом сучасного грошового обігу є вексель. Як платіжний засіб вексель може використовуватись для погашення заборгованості між ринковими суб'єктами, запобігаючи платіжній кризі. Водночас вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.

У буквальному перекладі слово «вексель» (wechsel, change, exchange, cambio) означає «розмін». Час появи першого векселя достеменно невідомий. Розвиток міжнародної торгівлі викликав потребу в обміні місцевих грошей на іноземні, а незручності та небезпека транспортування реальних грошей обумовили потребу у здійсненні обмінної операції за допомогою спеціального документа: купець давав міняйлі (банкіру) певну суму в місцевій валюті, отримуючи письмове зобов'язання останнього в тому, що його кореспондент у місці призначення виплатить клієнту еквівалент зазначеної суми в іноземній валюті. Подібний прообраз сучасного векселя існував ще в античні часи, однак найперший такий документ, знайдений істориками, виписано в Італії у 1207 р. Крім того, існує письмова згадка про ще більш давній документ, виписаний у 1957 p. з таким текстом: «Отримано десять генуезьких лір із зобов'язанням сплатити їх у Тунісі». Прообраз векселя функціонував у формі ордерів (наказів платежу), позичкових листів, розписок про видані суми, різного роду зобов'язань. І хоча в сучасному розумінні ці документи ще не можна назвати векселями, оскільки вони мали не кредитний, а комісійний характер, поява письмової форми оформлення угоди була першим кроком до їх перетворення у вексель.

Dексель, отримувач коштів, трасанта, векселедержателю, векселедателя, індосованим, цесіонарій, протестат, надписант, векселя, акцептація, аваліст

Зміст

Вступ. 4

1. Характеристика та види векселів. 5

2. Врахування та переврахування векселів. 18

3 Кредити під заставу векселів. 26

4 Авалювання та акцептування векселів. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів. 30

5 Інкасування векселів. 35

6 Оплата векселів за дорученням клієнта (доміциляція векселів) 40

7 Зберігання банками векселів клієнтів. 42

8 Емісія та використання банківських векселів. 44

Висновок. 46

Література. 47

Вступ

Коштовні папери є товаром, який звертається на фондовому ринку. Одним з видів коштовних паперів, найчастіше використовуваних при розрахунках останнім часом, є вексель.

Векселі з'явилися в Росії (у тому числі на території нинішньої України) ще в XVIII столітті. Документи, що регулювали вексельний зворот, багато разів уточнювалися (остання редакція вексельного статуту була прийнята в 1902 році). Протягом перших післяреволюційних років векселі не використовувалися, але з переходом до непу система комерційного кредиту була відновлена, проте потім остаточно скасована кредитною реформою 1930 років, що ліквідувала самостійність підприємств. До речі, в цьому ж році, з метою уніфікації порядку випуску і звернення векселів в різних країнах, в Женеві була підписана Міжнародна конвенція про векселі (надалі — Міжнародна конвенція), до якої СРСР приєднався через декілька років, одночасно затвердивши «Положення про перевідний і простий вексель»

Не дивлячись на наявність такого документа, векселі, після їх відміни на території СРСР в 1930 році, аж до дев'яностих років у внутрішньому звороті не використовувалися. В той же час у сфері зовнішньої торгівлі вони знаходили вживання (для чого, власне, і було прийнято вищеназване «Положення .»). Лише у 1990 році, в тоді ще загальносоюзному законодавстві, векселі були «реабілітовані».

У Україні ж, після розпаду СРСР, векселі були «легалізовані» постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. «Про вживання векселів в господарському звороті України».

Декілька років пішло на розгойдування, і ось зараз вексель є одному з найбільш поширених коштовних паперів. Вексель, що дозволяє вирішувати багато складних господарських і фінансових проблем, знов виявився в центрі уваги.

1. Характеристика та види векселів

Невід'ємним елементом сучасного грошового обігу є вексель. Як платіжний засіб вексель може використовуватись для погашення заборгованості між ринковими суб'єктами, запобігаючи платіжній кризі. Водночас вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.

У буквальному перекладі слово «вексель» (wechsel, change, exchange, cambio) означає «розмін». Час появи першого векселя достеменно невідомий. Розвиток міжнародної торгівлі викликав потребу в обміні місцевих грошей на іноземні, а незручності та небезпека транспортування реальних грошей обумовили потребу у здійсненні обмінної операції за допомогою спеціального документа: купець давав міняйлі (банкіру) певну суму в місцевій валюті, отримуючи письмове зобов'язання останнього в тому, що його кореспондент у місці призначення виплатить клієнту еквівалент зазначеної суми в іноземній валюті. Подібний прообраз сучасного векселя існував ще в античні часи, однак найперший такий документ, знайдений істориками, виписано в Італії у 1207 р. Крім того, існує письмова згадка про ще більш давній документ, виписаний у 1957 p. з таким текстом: «Отримано десять генуезьких лір із зобов'язанням сплатити їх у Тунісі». Прообраз векселя функціонував у формі ордерів (наказів платежу), позичкових листів, розписок про видані суми, різного роду зобов'язань. І хоча в сучасному розумінні ці документи ще не можна назвати векселями, оскільки вони мали не кредитний, а комісійний характер, поява письмової форми оформлення угоди була першим кроком до їх перетворення у вексель.

Однією з причин поширення векселів в епоху середньовіччя стала наявність заборони канонічними статутами та цивільним законодавством стягнення процентів з наданих у користуванні коштів. Так, на латеранському соборі в 1179 р. папа Олександр III засудив стягнення процентів і виголосив, що винні у цьому позбавляються причастя і християнського поховання. У Пізі постановою міської общини у 1286 р. було заборонено особам, які здійснювали кредитні операції, проживати у місті, громадянам — надавати їм притулок, а суддям — заслуховувати їхні скарги. Наслідком цього було маскування кредитних операцій під торговельні угоди, надання коштів під заставу, які оформлялись векселями, що, по-суті, мали фіктивний характер. Водночас активізація товарно-грошових відносин, розвиток ярмаркової торгівлі розширили сферу застосування векселів. У XV — XVI ст. купці вже мали можливість не лише переказати кошти у місце проведення ярмарку, а й отримати кредит від банкіра шляхом виписування ним векселя без внесення реальних коштів (у цьому разі вексель стає знаряддям кредиту), а також доручити банкіру отримати платіж за борговим зобов'язанням, наданим йому за продані товари (в даному випадку вексель відіграє роль засобу інкасування грошової суми). Удосконалюється і текст векселя: в ньому з'являються імена того, хто виписує (трасанта) вексель, того, кому адресовано наказ про оплату, отримувача коштів (ремітента) і пред'явника векселя. Оскільки поширюється практика виставлення векселів на інших банкірів та на боржників, з'являється необхідність в акцепті векселя, який спершу здійснюється в усній формі при свідках. У разі відмови боржника від оплати вексель міг бути опротестований, за процедурою, що доволі схожа на сучасну. Отже, до початку XVII ст. було відпрацьовано схему функціонування векселя, сформовано вексельні звичаї, на основі яких створюються законодавчі акти, що регулювали обіг векселів. Зокрема, перший з них — вексельний статут Болоньї— було ухвалено у 1569 р.

Значним недоліком середньовічних векселів, що гальмував поширення вексельного обігу, була надмірна залежність векселя від конкретних осіб та матеріальних відносин між ними. Через це утруднювалася передача векселя, строк перебування векселя в обігу був невеликим, а єдиними особами, що видавали векселі, були банкіри. Ситуація докорінно змінилась у VII ст., після того, як було законодавче легалізовано передавальний надпис — індосамент. Першою письмовою згадкою про індосамент є неаполітанський закон 1607 p., яким заборонявся передавальний надпис на векселі. Індосамент було законодавче визнано Ордонансом Людовика XIV у 1673 р. Подальші вдосконалення вексельного законодавства, які, зокрема, відбиті у Вексельному Статуті Лейпцига 1682 p., Загальнонімецькому Вексельному Статуті 1847 p., британському Законі про вексель від 1882р., призвели до перетворення векселя у безспірне боргове зобов'язання, яке повністю відірване від свого матеріального підґрунтя, в інструмент, доступний практично усім дієздатним особам.

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
загрузка...
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com