У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Філософія життя Ф.Ніцше

Сторінка 3

Структура, функції суспільної свідомості. Оскільки свідомість – є властивість матерії, відбитий світ, то виникає питання – як цей світ існує у свідомості? А.Г. Спіркін визначає свідомість як ідеальне відображення дійсності перетворення об'єктивного змісту предмета в суб'єктивний зміст духовного життя. Свідомість – суб'єктивний образ світу, що відповідає характеру і змісту діяльності суб'єкта. Образ предмета – це ідеальна форма буття предмета «у голові» людини. Це не означає, що в голові є реальні ознаки як такого (мислимий вогонь не палить наш мозок, образ снігу не робить його холодним), але містить ці реальні ознаки (жар і холод) як образ. В ідеальній формі предмет позбавляється свого матеріального субстрату (носія). Ця форма, що заміняє будь-який матеріальний субстрат зберігає властивості, якості, сутність речей і їхнього зв'язку.

Умова ідеального образу світу є фізіологічні матеріальні процеси, що відбуваються в мозку і тілі людини. Матеріальною основою психіки людини тому є нейрофізіологічні процеси в мозку. Від рівня структурної організації мозку залежить рівень його відбивних здібностей.

Однак, свідомість будучи результатом розвитку і діяльності (функції) високоорганізованої матерії центральною характеристикою своєї сутності має нематеріальність, а ідеальність. У корі мозку нейрохірург бачить не яскраві думки, а сіру речовину. Ідеальне протилежно матеріальному, Буття ідеального носить функціональний характер і виступає як образ предмету і ціннісне судження, як ціль і план діяльності і т.д.

Свідомість, будучи ідеальною існує тільки в матеріальній формі свого вираження – мові. Свідомість і мова одночасно єдині і розрізняються. Немає мови без мислення, мислення – без мови. Однак, структура мислення і структура мови різні. Адже закони мислення єдині для всіх, а мова національна. Людина як діяч, робить світ і самого себе. Усе його життя можливе, як соціальна спільна діяльність. А для такого способу життя необхідна мова. Вона і виникає як засіб людської діяльності, спілкування, управління, пізнання і самопізнання.

Для реалізації пізнання, її передачі і спілкування людині необхідне слово, мова. Здійснюючи мовну діяльність людина мислить, мислячи, оформляє думку в слові. Але не можна ототожнювати мову і мислення. Говорити - не значить мислити, але мислити - значить вигострювати думку в слові.

У такий спосіб мова як і знаряддя праці, це найважливіший фактор формування свідомості, людини і її світу. А мова - є символічне вираження в звуці і листі психічного життя людини.

Поряд з мовою існують і інші знаково-символічні системи.

Поряд із природними є і штучні мови, створені людиною для рішення визначених задач. Це мови науки, машинні мови, жаргони есперанто. Особливо значну роль в умовах науково-технічної революції стали грати формалізовані і машинні мови. Формалізована мова - це логічні і математичні числення, у яких використовуються математичні знаки і формули. Формалізовані мови машинізуються. Знаки в силу їхнього матеріального характеру зручні для машинної обробки, для розвитку технічних систем зв'язку. Такого роду мови є сходинки до інформаційної цивілізації.

Ще раз відзначимо, що ідеальне - найголовніша ознака свідомості, обумовлена соціальною природою людини. Ідеальне є характерний для взаємодії суб'єкта й об'єкта спосіб відтворення цілісних характеристик об'єктивної реальності за допомогою репрезентантів цієї реальності. Воно починається з предметно-почуттєвих репрезентантів (об'єкта чи знака), сполучених з об'єктом схеми практичної чи розумової дії; і завершується матеріальним і суб'єктивним образом, що реалізує здатність людини за допомогою мозку відтворювати у свідомості образ класу речей, що стоять за цим об'єктом.

Свідомість виступає як інтелектуальну діяльність суб'єкта оскільки людина крім активного відображення - зв'язує нові враження з колишнім досвідом, емоційно оцінює дійсність, забезпечує зовнішній світ.

Структуру свідомості можна представити у вигляді кола, це «поле» поділяється на чотири частини.

Сфера тілесно-перцептивних здібностей знання одержуваного на їхній основі: відчуття, сприйняття, конкретні представлення, за допомогою якого людина одержує первинну почуттєву інформацію. Головна мета - корисність і доцільність буття тіла людини.

Сфера логіко-понятійних компонентів свідомості зв'язана з мисленням, що виходить за межі почуттєвого даного в сутнісні рівні об'єктів. Це сфера понять, суджень, умовиводів, доказів. Головною метою цієї сфери свідомості є істина.

У різних людей - різний ступінь свідомості: від самого загального, скороминущого контролю над потоком думок про зовнішній світ, до заглиблених міркувань над собою.

До самосвідомості людина приходить тільки через соціалізацію. Людина усвідомлює себе через усвідомлення власної діяльності, у процесі самосвідомості людина стає особистістю й усвідомлює себе як особистість. Таке уявлення самосвідомості як внутрішньо призначене у свідомості свідчить про рефлексивну функцію його стосовно свідомості.

Виходячи з розглянутого уявлення свідомості можна виділити функції свідомості: пізнавальна; прогнозу, передбачення; доказу істинності знання; ціннісна; комунікативна; регулятивна.

Поняття “свідомість” не однозначне. У широкому змісті слова під нею мають на увазі психічне відображення дійсності, незалежно від того, на якому рівні воно здійснюється - біологічному чи соціальному, почуттєвому чи раціональному. Коли мають на увазі свідомість у цьому широкому змісті, то тим самим підкреслюють її відношення до матерії без виявлення специфіки її структурної організації.

У більш вузькому і спеціальному значенні під свідомістю мають на увазі не просто психічний стан, а вищу, власне людську форму відображення дійсності. Свідомість тут структурно організована, являє собою цілісну систему, що складається з різних елементів, що знаходяться між собою в закономірних відносинах. У структурі свідомості найбільше чітко виділяються насамперед такі моменти, як усвідомлення речей, а також переживання, тобто визначене відношення до змісту того, що відбивається. Спосіб, яким існує свідомість, і яким щось існує для нього, це - знання. Розвиток свідомості припускає насамперед збагачення його новими знаннями про навколишній світ і про саму людину. Пізнання, усвідомлення речей має різні рівні, глибину проникнення в об'єкт і ступінь ясності розуміння. Звідси повсякденне, наукове, філософське, естетичне і релігійне усвідомлення світу, а також почуттєвий і раціональний рівні свідомості. Відчуття, сприйняття, уявлення, поняття, мислення утворюють ядро свідомості. Однак вони не вичерпують усієї його структурної повноти: воно містить у собі й акт уважності як свій необхідний компонент. Саме завдяки зосередженості уваги визначене коло об'єктів знаходиться у фокусі свідомості.

Предмети, що впливають на нас, події викликають у нас не тільки пізнавальні образи, думки, ідеї, але й емоційні “бурі”, що змушують нас тріпотіти, хвилюватися, боятися, плакати, захоплюватися, любить і ненавидіти. Пізнання і творчість - це не холодно-розумове, а жагуче шукання істини.

Без людських емоцій ніколи не бувало, немає і бути не може людського шукання істини. Найбагатша сфера емоційного життя людської особистості містить у собі власне почуття, що представляють собою ставлення до зовнішніх впливів (задоволення, радість, горе й ін.), настрій чи емоційне самопочуття (веселе, подавлене і т.д.) і афекти (лють, жах, розпач і т.п.).

У силу визначеного ставлення до об'єкта пізнання знання дістають різну значимість для особистості, що знаходить своє найбільш яскраве вираження в переконаннях: вони перейняті глибокими і стійкими почуттями. А це є показником особливої цінності для людини знань, що стали її життєвим орієнтиром.

Почуття, емоції суть компоненти людської свідомості. Процес пізнавання торкається всіх сторін внутрішнього світу людини - потреби, інтереси, почуття, волю. Щире пізнання людиною світу містить у собі як образне вираження, так і почуття.

Пізнання не обмежується пізнавальними процесами, спрямованими на об'єкт (увага), емоційною сферою. Наші наміри перетворюються в справу завдяки зусиллям волі. Однак свідомість - це не сума множини складових його елементів, а їхнє гармонічне об'єднання, їх інтегральне складноструктороване ціле.

1 2 [3] 4 5 6 7 8

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com