У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Фізіологічна основа гіпнозу та навіювання

Сторінка 2

Вже в стані гіпнозу слова, що надходять від гіпнотизера, не зустрічають будь-якої перешкоди. Цим словам і вказівкам не протиставляються протилежні думки, наміри і почуття гіпнотика.(7:21)

Таким чином, за І.П.Павловим, навіювання є найбільш спрощений найтиповіший умовний рефлекс людини.

Ще 1923 р. на Інтернаціональному конгресі фізіологів в Единбурзі І.П.Павлов висловив думку про тотожність гальмування під час гіпнотичного і природного сну. Розкриваючи фізіологічні механізми сну, І.П.Павлов визначив істинну природу гіпнозу. Стан гіпнозу у людини і тварин викликається і розвивається в таких же умовах і за тими ж законами, що і нормальний сон. Гіпноз і нормальний сон мають одну й ту саму основу – гальмування кори великих півкуль головного мозку.

По суті, гіпноз і сон мають деякі особливості. Якщо сон – це іррадійоване гальмування, яке розповсюдилось по корі великих півкуль без наявності осередків сильного збудження, то гіпноз – це сон, що наступає дуже повільно, обмежуючись спочатку лише дуже маленькою, вузькою територією, поступово розширюється, доходить до підкірки, залишаючи незайманими лише центри дихання, серцебиття і т.ін., хоча послаблюючи і їх в певній мірі.

В стані гіпнозу гальмуванням охоплені лише деякі ділянки кори великих півкуль; це не що інше, як частковий, парціальний сон, який поступово розповсюджується з основного пункту з розходженням функцій мозку. Розходження функцій мозку, за І.П.Павловим, - це особливий стан мозку гіпнотика, коли він чує і розуміє звернену до нього мову, коли йому можна навіть давати які-небудь завдання, а «поряд з цим він втратив владу над своїми скелетними м’язами, не може змінити положення частин свого тіла, навіть якщо б він цього захотів».(7: 21)

В.М.Бехтєрєв, базуючись на поглядах І.П.Павлова, розглядав гіпноз як «умовний сонний рефлекс». Він вважав гіпноз і сон єдиними за своєю природою процесами. Під час як гіпнотичного, так і звичайного сну уповільнюється ритм дихання, зменшується частота серцебиття, знижується безумовна секреція слини, уповільнюється обмін речовин. Але під час гіпнотичного сну, як відмічав В.М.Бехтєрєв у своїй книзі «Слово як фізіологічний і лікувальний фактор», «…діяльність довільної інервації виявилась відключеною». Це пояснюється тим, що в стані гіпнотичного сну відмічається функціональне розчленування кори головного мозку на ділянки сну і неспання, що визначаються явищами підвищеного навіювання. Поряд з подразниками, придатними для засипання, завжди є і такий, що справляє протилежну дію, зберігаючи і підтримуючи вогнище збудження, або, як його назвав І.П.Павлов, «сторожовий пункт». У людини, заглибленої в гіпноз, цей пункт завжди «налаштований» на голос того, хто викликав у нєї цей стан. Це явище стали називати - гіпнотичний раппорт, або виборчий контакт між гіпнотизером і загіпнотизованим. (8:79)

Таким чином, введення людини в стан гіпнозу є зміною психофізіологічних характеристик центральної нервової системи на фоні вибіркового сенсорного сприйняття.

Відомі висновки вчених, які займалися вивченням біоелектричної активності головного мозку. Так чеський дослідник В.Кракора (Krakora, 1953 р.) відмічав, що у суб’єктів, що перебували в стані гіпнозу, поки гіпнотизер говорить або здійснює будь-які навіювання, показники ЕЕГ такі ж, як і в тих, хто не спить. Через деякий час після навіювання з’являвся запис, типовий для нормального сну. Вів виникав і в тих випадках, коли загіпнотизований тривалий час зберігав надане йому положення. Ці спостереження свідчать, на думку автора, про нестійку глибину гальмування під час гіпнотичного сну. За даними ЕЕГ, спочатку настає альфа-ритм, що характерно для стану неспання (спокою). При зануренні людини в більш глибокий стан, ритм хвиль дещо уповільнюється. Лише коли суб’єкт перебуває в стані гіпнотичного трансу досить тривалий відрізок часу без будь-якого навіювання, з’являється запис, характерний для неглибокого природного сну. Якщо гіпнотичний сон переходить в природній, то на ЕЕГ починають реєструватися повільні хвилі. Як під час природного, так і гіпнотичного сну, ЕЕГ-дослідження з застосуванням ритмічних світлових подразників виявляє зниження лабільності кіркових нейронів.

За данимим М.А.Аладжалова, С.Л.Кам’янецького і В.Є.Рожнова (1979р.), картина надповільних коливань електричного потенціалу в глибокому гіпнозі безперечно відрізняється від надповільної активності в стані спокою і в стадії гіпнотичної сомналенції. На ЕЕГ після того, як гіпнотик відчує сонність і закриє очі, модульованість альфа-ритму зникає, дещо знижується його частота і амплітуда. По мірі занурення в гіпноз, коли гіпнотик вже не може довільно відкрити очі, підняти кінцівку на ЕЕГ починають реєструватися періоди депресії альфа-ритму з послідуючим виявленням альфа-веретен. З подальшим заглибленням в гіпнотичний транс настає уповільнення частоти і зниження біоелектричної активності головного мозку. Одначе зміна фаз на початку звичайного сну відбувається значно повільніше і при цьому навіть в стані глибокого гіпнозу ніколи не виявляється дельта-хвилі (повільні хвилі).

В період засинання спостерігаються особливо чіткі парадоксальні реакції, слабкі подразники підсилюють біоелектричну активність мозку, а сильні – понижують. Відмічається загальне зниження збудливості кори великих півкуль і подовження наслідків реакції на зовнішнє подразнення. При цьому було показано, що ефект навіюваного бачення, як і ефект навіяного слухового відчуття, на ЕЕГ абсолютно подібний до такого ж при реальному подразненні.(2)

Ці дослідження підтверджують концепцію І.П.Павлова про гіпноз, як проміжний стан між сном і неспанням.

На основі вчення І. П. Павлова в 1956 році була розроблена детальна класифікація різних стадій та ступенів глибини гіпнозу лікарем Е. С. Катковим. Дана класифікація представляє інтерес тому, що дає інформацію про повну фізіологічну динаміку гіпнотичного трансу.

Перша стадія. Перший ступінь. Спостерігається наростаюче зниження тонусу кори головного мозку. Основні процеси - гальмування і збудження - змінені, що створює умови для іррадіації гальмування на руховий аналізатор і другу сигнальну систему дійсності. Це вихідний предгіпнозний стан. Піддослідний чує, свої думки контролює. Чутливість збережена. Легко реалізується навіювання рухових реакцій. З цього стану гіпнотизований легко може вийти.

Другий ступінь. Тонус кори ще більше знижується. Глибоко загальмований руховий аналізатор. Ковтальні рухи. Дотик до руки викликає активне нормальне напруження. Рухові реакції легко реалізуються. Чує й активно сприймає зовнішні подразники. Чутливість збережена. Легко може бути розбуджений.

Третій ступінь. Тонус кори значно знижений. Більш глибоке пригнічення рухового аналізатора і другої сигнальної системи. Показники третього ступеня першій стадії: відчуття гіпнотіком дрімоти і сонливості. Перебіг думок млявий. Важкість в тілі. М'язи розслаблені. Піднята рука безсило падає. Неможливо відкрити повіки, поворухнути рукою. Моторні навіювання часто не реалізуються. Навколишні звуки чує. Після пробудження впевнений, що міг би вийти і сам з цього стану.

Друга стадія. Перший ступінь. Тонус кори знижений, виникає зона раппорту. Розлите гальмування вимикає кінестетичну систему (каталепсії). Гальмування другої сигнальної системи дійсності. Гальмування іррадіює і на шкірний аналізатор (аналгезія).

Другий ступінь. Ще більше поглиблення попереднього стану. Досягається сосковидної каталепсії. Мимовільна аналгезія. Більше гальмування другої сигнальної системи.

Третій ступінь. У корі головного мозку з'являються фазові явища - вирівнююча фаза. Більш глибоке гальмування другої сигнальної системи.

Третя стадія. Перший ступінь. Зона раппорта формується повністю. Друга сигнальна система вимкнена.(9)

Підсумовуючи викладене можна сказати, що гіпноз дозволяє розвивати вплив психіки на тіло.

Вчені продовжують вести дискусію і ніяк не можуть дійти згоди відносно фізіологічних критеріїв стану гіпнотичного трансу. Фізіологічні критерії, які використовувалися у сучасній науці свідчать про стан релаксації (Godin, 1957). ЕЕГ-дослідження недостатньо переконливі. Більша надія покладається на дослідження диференційованої діяльності мозкових півкуль (Watzlawick, 1978/1980). Можливе вивчення викликаних потенціалів (Comas, 1991). Можливо предметом більш глибокого вивчення слід було б зробити спостереження клініцистів, які мають достатньо прикладів соматичних змін, викликаних психофізіологічними і нейрофізіологічними процесами.

1 [2] 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2021 textreferat.com