У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Підсудність цивільних справ

Підсудність цивільних справ

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………… … 3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПІДСУДНОСТІ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ.

ВІДМІННІСТЬ ПІДСУДНОСТІ ВІД ПІДВІДОМЧОСТІ

1.1. Історичний аспект розвитку інституту підсудності.

Поняття підсудності цивільних справ…………………………… ….……… .8

1.2. Відмінність підсудності від підвідомчості

(юрисдикції загальних судів) ……………………………… …….………… .17

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ПІДСУДНОСТІ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

2.1. Проблеми класифікації підсудності……………………………… .…… .40

2.2. Функціональна підсудність цивільних справ .…………………… .… 43

2.3. Територіальна підсудність цивільних справ та її види………… ….… .50

2.4. Наслідки порушення правил підсудності. Передача справи з одного суду

в іншій………………………………………………… ………………………… .65

РОЗДІЛ 3. ПІДСУДНІСТЬ В МІЖНАРОДНОМУ ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

3.1 Підсудність справ з іноземним елементом………………….…………… .71

3.2. Інститут міжнародної підсудності в державах Європейського Союзу та

в Україні. Законодавче регулювання………………………………… …… .……79

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….….…….93

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…….………………………… …….96

ВСТУП

Прийнявши Декларацію про державний суверенітет 1990 року і Акт проголошення незалежності 1991 року, Українська держава стала на шлях практичного втілення мети побудови соціальної і правової держави, в якій людина, її права і свободи визнаються найвищою соціальною цінністю. Саме в такій державі забезпечення реалізації та захисту прав і свобод людини та громадянина визначають зміст і конкретну спрямованість її діяльності. Ці принципи знайшли своє закріплення на конституційному рівні і відображені в законодавчих актах, прийнятих у період становлення незалежної України.

Реформування державної влади і судової системи в Україні в останні роки висвітлило актуальність питання про місце конституційного принципу спеціалізації судової системи. Недостатність теоретичної розробки та законодавчого врегулювання породжує гострі дискусії, щодо загальної моделі судоустрою України, з чим безперечно пов’язано вирішення проблеми організації та діяльності спеціалізованих судів адміністративної, господарської та інших юрисдикцій, їх місце в структурі судів загальної юрисдикції. Ця проблема не була вирішена повною мірою внесенням змін до процесуального законодавства та Закону України “Про судоустрій України” від 5 червня 1991 року, які названі за виразом правників “малою судовою реформою”. Не вирішена вона із прийняттям нового Закону України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року[1]

Таким чином, вдосконалення форм судочинства, моделювання структури по організації та діяльності судових органів по відправленню правосуддя, необхідність чіткого визначення критеріїв розмежування компетенції судових органів в умовах поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, обумовила нагальну необхідність дослідження

питань, що пов’язані з визначення підсудності та підвідомчості цивільних справ.

Саме в Конституції України закріплений відомий принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу й судову. Уперше в законодавчому акті такого рівня проголошена відповідальність держави перед людиною за свою діяльність.

Конституція України поширила правозахисну функцію судів на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124). В Основному Законі визначена система судів загальної юрисдикції, закріплені основні початки правосуддя, втілення яких у життя повинне істотно підвищити ефективність судової діяльності й підсилити роль судової влади у становленні України як правової держави.[2]

В Україні діє система судів загальної юрисдикції в складі місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів, а також Верховного Суду України як вищого судового органа. Саме така система судів закріплена в Законі України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України».

Відповідно до зазначеного Закону, підвідомчі судові цивільні справи вирішуються Верховним Судом України, Верховним Судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, міжоблас­ними, міжрайонними (окружними), районними (міськими) судами, військовими судами регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів. Усі вони становлять судову систему загальних судів України (ст. 20 Закону «Про судоустрій»), реалізують судову владу, здійснюють правосуддя в цивільних справах, але мають різну, встановлену законом компетенцію у розгляді і вирішенні справ.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність. Але який конкретно суд повинен розглядати ту чи іншу цивільну справу, залежить від інституту підсудності. Тому виникає необхідність розмежувати повноваження різних ланок судової системи, а також окремих судів кожної ланки, щодо здійснення правосуддя в конкретних цивільних справах. Таке розмежування проводиться за допомогою правил про підсудність. У науці та практиці цивільного процесу під підсудністю розуміють розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки, щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.

Визначити підсудність означає встановити суд, який згідно із законом повинен здійснювати правосуддя. Правила про підсудність мають велике практичне значення. Чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення цивільних справ забезпечує правильність функціонування всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань, є однією з правових гарантій справедливого правосуддя.

Додержання правил про підсудність сприяє швидкому, всебічному і повному розгляду цивільної справи з урахуванням її конкретних особливостей та з найменшими затратами, здійсненню принципу рівності всіх громадян перед законом і судом, підвищує виховне значення правосуддя, забезпечує реалізацію права сторін на компетентний суд.

Згідно із Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. всім суб'єктам правовідносин гарантується захист їхніх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до Закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.[3]

Прийняття Верховною Радою України 18 березня 2004 р. і введення в дію з 1 вересня 2005 р. нового Цивільного процесуального кодексу України, безумовно, стало важливим етапом подальшого розвитку судової реформи, удосконалювання цивільного судочинства, зміцнення його демократичних початків.

У магістерській роботі розглядається та опрацьовується тема: «Підсудність цивільних справ» , дане питання є досить актуальне.Підсудність є важливим інститутом у цивільному процесі, тому що, приймаючи позовну заяву і визначаючи, що цивільна справа підвідомча судам загальної юрисдикції, суддя повинен з’ясувати , якому із судів вона підсудна, проте непоодиноко трапляються випадки, коли судді приймають до свого провадження, розглядають та виносять рішення по справам, що не є підсудними даним судам. Саме такі ситуації, тобто недодержання правил підсудності, спростовують норму закону, щодо захисту прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.

Компетентним є суд, до підсудності якого належить справа. Однією з суттєвих гарантій того,що суд, який розглядає справу, буде справедливим та неупередженим, є неможливість свавільної зміни підсудності. Підсудність має бути чітко регламентована законом з метою виключити суб’єктивізм посадових осіб у вирішенні питання про те, в який суд потрібно скерувати справу для її розгляду по суті.

Мета дослідження полягає у комплексному аналізі чинної нормативно-правової бази, яка регулює підсудність, виявленні основних проблем, що виникають у правозастосувальній практиці.

У відповідності з метою роботи визначені наступні основні задачі дослідження:

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com