У нашій онлайн базі вже 23512 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи партнёров
Об'яви

Новини
Загрузка...
На сайті всього 23512 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Учення про кістки та з'єднання їх

Учення про кістки та з'єднання їх

Однією з основних пристосувальних властивостей живого організму до навколишнього середовища є рух. У хребетних тварин і людини ця функція здійснюється за допомогою апарату руху, який складається з пасивної та активної частин. Пасивну частину, яка утворює остов тіла і складається з кісток (в організмі людини їх понад 200) та зв'язок, що з'єднують кістки, називають скелетом (sceleton).

У процесі еволюційного розвитку скелет зазнав ряд змін. Так, для нижчих хребетних тварин характерний зовнішній скелет, що виконує в основному захисну функцію (наприклад, панцир у черепахи). У вищих хребетних та людини його замінив внутрішній скелет, який не тільки є опорою і захистом для життєво важливих органів, а й бере участь в обміні речовин і кровотворенні.

Внутрішній скелет поділяють на осьовий та додатковий. Осьовий скелет складається з кісток черепа, лиця, хребтового стовпа і грудної клітки, додатковий скелет — з кісток верхньої та нижньої кінцівок.

При вивченні осьового скелета ясно видно загальні закономірності будови тіла: одновісність, або біполярність, антимерію, або двосторонню симетрію, та метамерію, або сегментацію.

Одновісність полягає в тому, що всі відділи осьового скелета розміщені на одній осі (на передньому полюсі — череп, на задньому — куприк).

Антимерія характеризується тим, що скелет (і все тіло) можна поділити серединною сагітальною площиною на дві симетричні половини. Відповідно до цього одні частини скелета (тіла) є парними і в них відсутня симетрія будови, а інші — непарні, побудовані симетрично (хребці, грудина тощо).

Метамерія виявляється в тому, що скелет можна поділити площинами на певну кількість метамерів, або сегментів, які розміщуються вздовж осі тіла зверху вниз (хребці з відповідними ребрами).

Кістка як орган. Кістка (os) — це пасивний орган опори й руху тіла, який має складну будову, що відображує його функцію та розвиток. Жива кістка побудована з кількох тканин, основною з яких є кісткова тканина (Рис. 1). На розпилі кістки видно, що вона складається із закономірно розподілених кісткових пластинок, утворених колагеновими волокнами кістки, просоченими кістковою основною речовиною, та остеоцитами. Кісткові пластинки концентричне розташовані навколо каналу, в якому проходить кровоносний капіляр. Ці пластинки, канал та капіляр складають окрему структурну одиницю кістки — остеон. Напрям центральних каналів остеоніз відповідає напряму сил натягу та опору, які виникають у процесі росту та функціонування кістки. Ці структурні особливості забезпечують її міцність та деяку гнучкість. Поряд з цим для кістки характерні щільність, легкість та інші фізичні властивості. Вони зумовлені поєднанням неорганічних компонентів, що утворюють складні з'єднання з дрібних кристалів гідрооксиапатиту та органічної речовини осеїну.

Рис. 1. Трубчаста кістка (поперечний зріз): 1 — окістя; 2 — пластинка оточуюча зовнішня; .3 — остеон; 4 — канал центральний; 5 — пластинка інтерстиціальна; 6 — пластинка оточуюча внутрішня; 7 — кістковий мозок жовтий; а — речовина щільна; б — речовина губчаста.

У зовнішньому шарі всіх кісток кісткові пластинки щільно прилягають одна до одної і утворюють щільну речовину (substantia compacta). У різних кістках і навіть у різних відділах однієї кістки товщина її неоднакова. Досередини від щільної речовини кісткові пластинки складаються в тонкі кісткові перекладки, або трабекули, які переплітаються в різних напрямах і формують структуру, що нагадує дрібнопетлясту губку — губчасту речовину (substantia spongiosa). Залежно від кількості щільної та губчастої речовини розрізняють щільні й губчасті кістки.

У товщі багатьох трубчастих кісток знаходяться великі мозкові порожнини, вистелені дуже тонкою та ніжною оболонкою з колагенових волокон, яку називають ендостом. Кісткові лакуни (знаходяться між трабекулами губчастих кісток) та мозкові порожнини заповнені кістковим мозком (medulla ossium). Він побудований з ретикулярної тканини, в петлях якої лежать стовбурові клітини крові, з яких розвиваються всі види клітин крові.

Розрізняють червоний кістковий мозок, в якому утворюються еритроцити, гранулоцити та інші клітини крові, та жовтий кістковий мозок, який поступово замінює червоний — ліпоцити надають йому жовтого кольору.

Важливим структурним елементом кісткового мозку є кровоносні капіляри — синусоїди, які характеризуються значною шириною, неправильністю просвіту та тонкою ендотеліальною стінкою, ендотеліоцити якої при скороченні утворюють велику кількість пор, крізь які у кровоносне русло надходять зрілі клітини крові.

Зовні кістка вкрита сполучнотканинною оболонкою — окістям, або періостом, а в місцях з'єднання з іншими кістками — хрящем. Періост складається з двох шарів: зовнішнього — волокнистого та внутрішнього — остеогенного. Волокнистий, більш щільний шар побудований з переплетених товстих пучків колагенових волокон, між якими проходять судини та нерви, спрямовані в товщу кістки. Остеогенний шар складається з пучків колагенових та еластичних волокон, а також значної кількості остеобластів, які в процесі росту кістки розмножуються і перетворюються на остеоцити. Таким чином, кістка росте зовні шляхом нашарування (апозиційно).

Зовнішня поверхня кісток дуже своєрідна і характеризується наявністю горбистостей (tuberositas), горбів (tuber), горбків (tuber-culum), гребенів (crista), остей (spina), ямок (fossa, foveola), борозен (sulcus), каналів (canalis) та інших утворів.

За розвитком, формою і функцією кістки поділяють на довгі, короткі, плоскі та повітроносні.

Довгі кістки (os longum) характеризуються тим, що їхня довжина значно перевищує приблизно однакові ширину та товщину. Форма такої кістки наближається до циліндра. В цих кістках розрізняють середню частину, або діафіз (diaphysis), в якій звичайно знаходиться кістково-мозкова порожнина, та два суглобові кінці, або епіфізи (epiphisis). До довгих кісток відносять більшість кісток верхніх та нижніх кінцівок і деякі інші.

Короткі кістки (os breve) — відносно невеликі кісткові утвори, всі виміри яких приблизно однакові (кістки зап'ястка, заплесна та ін.).

Плоскі, або широкі, кістки (os planum) мають значну довжину та ширину при невеликій товщині. Вони побудовані з двох пластинок щільної речовини, між якими є тонкий прошарок губчастої речовини. Це кістки черепного склепіння, лопатка, грудина тощо.

Іноді пластинки щільної речовини плоских кісток значно роз'єднуються і утворюють різного розміру пазухи, які вистелені слизовою оболонкою та заповнені повітрям. Такі кістки називають повіт-роносними (os pneumaticum) і відносять до них верхню щелепу, лобову та деякі інші.

Поряд з викладеною класифікацією кісток існують ще інші. Так, кістки осьового скелета поділяють на парні та непарні. Непарні кістки завжди лежать по серединній площині скелета, а парні розміщуються по боках від неї на деякій відстані.

Розвиток та ріст кісток

Структура остаточно сформованого скелета хребетних тварин та людини дуже різноманітна, однак вивчення ранніх етапів його розвитку дає змогу виділити загальні риси будови. Внутрішній скелет усіх хребетних починає розвиватися з розміщеного вздовж спинної поверхні зародка еластичного тяжа, який називають хордою.

У тварин, які перебувають на нижчих етапах еволюційного розвитку, цей утвір зберігається протягом усього життя (ланцетник), а у високоорганізованих тварин та людини замінюється більш щільною тканиною (хрящовою або кістковою).

Центральна частина скелета зародка першого місяця розвитку — хорда, від якої відходять сполучнотканинні перетинки, завдяки чому цю стадію розвитку скелета називають перетинчастою. Далі більша частина перетинчастої сполучної тканини замінюється хрящовою тканиною (хрящова стадія розвитку скелета), а менша — кістковою (кісткова стадія розвитку скелета). Хрящовий скелет поступово замінюється кістковим.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Замовлення реферату
Заказать реферат
Цікаві новини
загрузка...

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2014 textreferat.com