У нашій онлайн базі вже 23511 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
Загрузка...
На сайті всього 23511 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Етика марксизму

Етика марксизму

ПЛАН

Вступ

1. Концептуальний підхід К.Маркса до моралі й етики

2. Заперечення моралі та етики К.Марксом

3. Філософська етика в етиці марксизму

4. Ідея морального перетворення дійсності за К.Марксом

5. Вплив вчення Маркса на подальший розвиток етики

Використана література

Вступ

Тема “етика марксизму” не є новою, є навіть чимало книг з такою чи схожими назвами. Проте в ній є ряд недосліджених аспектів, винятково важливих для розуміння як марксизму, так і етики. От тільки деякі з них: чи є випадковими в текстах К.Маркса, Ф.Енгельса, В.Ы.Леніна морально-нігілістичні твердження, і якщо ні, то який їх контекстуальний зміст? Чи збігається дійсний (непромовлений) моральний пафос марксистського вчення з його свідомо вираженим відношенням до моралі й етики? Чи не страждає в схованій формі сам марксизм настільки ненависною йому недугою моралізування? Наскільки марксистськими власне кажучи, по об'єктивному теоретичному змісту є формальною марксистською традицією, що створювалися в рамках, концепції моралі? Чи відповідальна марксистська теорія за натхненну нею моральну практику, зокрема і насамперед за моральний досвід радянського суспільства?

1. Концептуальний підхід К.Маркса до моралі й етики

Концептуальний підхід К.Маркса до моралі й етики в їх історично сформованих формах можна визначити як їх радикальне заперечення. Відповідних місць у його індивідуальних і спільним з Ф.Енгельсом роботах досить багато. Вони відомі. У цьому відношенні показові слова з “Німецької ідеології” про те, що “комуністи не проповідують ніякої моралі”. Така позиція, очевидно, також психологічно відповідала бунтарській, революційній натурі Маркса і він формулює її з надзвичайною енергією – не тільки як філософську істину, але і як особисте переконання.

Послідовники Маркса, починаючи з першого покоління (П.Лафарг, А.Бебель, і ін., у якомусь ступені навіть пізній Енгельс), не говорячи вже про наступних (Е.Бернштейн, К.Каутский, Г.В.Плеханов, А.Ф.Шишкін і ін.) намагалися зм'якшити, перетлумачити етичний нігілізм учителя, що шокує, (мовляв, малася на увазі не взагалі мораль, а мораль панівних класів, різкість формулювань визначалася полемічними розуміннями і т.п.). Ці спроби були невірними власне кажучи і сумнівними по мотивах. Бажаючи підправити К.Маркса, “припудрити” його для того, щоб представити в більш вигідному з їх погляду світлі, вони насправді упускали з уваги саме специфічне і, як тепер на результаті XX століття виявляється, саме цінне в його погляді на мораль. Дійсне відкриття Маркса в етиці полягало в тому, що він поставив під сумнів саму мораль. За цими межами в його поглядах на мораль немає нічого, що представляло б особливий теоретичний інтерес.

Не можна говорити про етику К.Маркса в тому ж змісті, у якому ми говоримо, наприклад, про етику Епікура чи Канта. Маркс узагалі не створював теорії моралі. Він не ставив перед собою такої задачі – не в тому змісті, що він цим не займався, а в тому змісті, що така задача, з його погляду, власне кажучи фальшива. Маркс пропонує критику моралі. Він вважає, що мораль – перетворена форма суспільної свідомості, вона не відбиває, не виражає, а спотворює і прикриває дійсне положення речей. Вона, якщо говорити більш конкретно, дає помилковий вихід соціальному обуренню мас, підмінює дійсне рішення проблем ілюзією їх рішення, являє собою втілене безсилля (“безсилля, звернене в дію” – так звучить одне з марксових визначень моралі). Моральна деформація суспільної свідомості, згідно К.Маркса, покликана обслуговувати інтереси пануючих, привілейованих шарів суспільства, допомогти їм нав'язати свою волю всьому суспільству. Люди бідують тому не в теорії моралі, а в тому, щоб звільнитися від її дурману. У принципово-філософському плані підхід К.Маркса до моралі нічим не відрізняється від його підходу до релігії (що, помітимо в дужках, є непрямим визнанням їхньої внутрішньої єдності). Словом, суть марксовой позиції полягає в тому, що мораль неварта теорії. Адже теорія якого-небудь предмета є разом з тим санкція цього предмета, визнання його необхідності, законного існування – саме в цьому, у законності, буттєвій легітимності К.Маркс і відмовляє моралі.

2. Заперечення моралі та етики К.Марксом

Що заперечує К.Маркс, коли заперечує мораль і етику, що він при цьому розуміє під мораллю й етикою? Він розглядає їх у гранично узагальненому, згорнутому виді – як ідеологічну форму, специфічну для величезної епохи классово-розділених суспільств. Такий погляд із пташиного польоту цілком допустим, а для визначених, зокрема філолофсько-історичних, цілей необхідний і продуктивний, якщо, зрозуміло, його не абсолютизувати, не вважати єдино щирим і вичерпної.

Мораль у тому важко вловимому, розпливчастому, визначеному у своїй невизначеності змісті, що одержало вираження в поняттях добра, боргу, совісті, справедливості й ін., склалася приблизно в середині першого тисячоріччя до нашої ери, у так називане “осьовий час” (К.Ясперс). Вона виникає як гуманістичний світогляд і характеризується тим, що ставить людини в центр світу, а в самій людині піднімає духовне над матеріальним. Мораль затверджує самоцінність людської особистості і взаємність відносин у суспільстві; у живій свідомості вона найбільше адекватно втілилася в золотому правилі моральності: (не) надходьте стосовно іншим так, як би (не) хотіли б, щоб надходили вони з вами. Гуманістична мораль зв'язана з реальними індивідами і їхніми вдачами сугубо негативно – те, що пропонує вона, суперечить тому, чим насправді є і що у своїх взаєминах практикують індивіди.

Будучи вираженням негативного відношення до світу в його недосконалості, мораль могла існувати тільки як ідеальна конструкція (побажання, мрія, мета, регулятивний принцип). Говорячи словами К.Маркса і Ф.Енгельса, мораль емансипується від світу у виді сукупності абстрактних норм і починає думати, начебто вона “може дійсно уявляти собі що-небудь, не представляючи собі чого-небудь дійсного .”5. Хіба виражена тут думка не є повторенням того, над чим ламав голову Сократ, коли він установив, що афіняни вважають чесноту, мужність, справедливість, прекрасне й інше поняття з цього вищого ряду, названого в наступному моральним, найважливішими для себе й у той же час вони не знають, що позначають ці поняття, тому що ніщо у світі їм не відповідає?! Звичайно, є. Відмінність між ними (і, треба сказати, дуже важлива відмінність) полягає в тому, що на думку К.Маркса мораль породжується дійсним світом, є його випаром, міражем, а Сократ разом зі своїм учнем Платоном прийшли до висновку, що вона падає з неба, являє собою спогад людської душі про бачений ніколи в занебесному царстві.

3. Філософська етика в етиці марксизму

Філософська етика стає на точку зору моральної свідомості в його конфронтації з реальними вдачами. Як вона ні видозмінювалася в різні епохи, як ні розрізнялися між собою її численні школи, проте в цілому філософська етика від Сократа до Канта мала між собою те загальне, що вона приймала внутрішню логіку моральної свідомості. Вона виростає і базується на констатації глибокої і зовсім не випадкової зіпсованості вдач, “гріховності” світу. Разом з тим філософська етика, прагнучи удержатися в межах достовірного знання, виходить із представлення про світ як сукупності об'єктів зовнішньої стосовно людини реальності, підлеглої своїм власним законам. Тому що по людських мірках мир, з одного боку, недосконалий, а з іншого боку, об'єктивний, тобто він об'єктивно недосконалий, то людині, оскільки він незадоволений світом і своїм існуванням у ньому, не залишається нічого іншого, як звернутися до самого себе і спробувати поверх того недосконалого світу створити свій зроблений світ.

Цей інший – ідеальний – світ по необхідності повинен був бути світом ідеального, особливим станом людського духу. Різні філолофсько-етичні системи пропонували різні нормативні програми, будували різні моделі морально зробленого існування, що, не скасовуючи реального світу, проте покликані були доповнити його, компенсувати його недоліки. Так виникає етика задоволень, етика внутрішньої стійкості, етика любові, етика споглядального блаженства, етика боргу і т.д., кожна з який пропонувала свою схему того, як і куди можна утекти від нещасть реального життя. Філософська етика, у загальному і цілому, пропонувала наступне: раз нічого не можна поробити зі світом, що не благоволить людині, те останньому необхідно змінити своє відношення до світу таким чином, щоб зосередитися на тім і задовольнятися тим, що підвладно йому самому – своїх почуттях, думках, ладі душі, особистісно виражених формах спілкування, як, наприклад, дружба. Людині необхідно навчитися відповідати за самого себе й ідентифікувати себе з тим, за що він може відповідати.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
загрузка...
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com