У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Мистецька школа Олекси Новаківського у 20-30 рр. ХХ ст.

Сторінка 4

Саме в гімназії, яку Я. Лукавецький закінчує в 1928 році, він зацікавлюється мистецтвом — у молодших класах збирає репродукції кар­тин художників усіх мистецьких епох, і як пригадує, в нього їх на­збиралося до двадцяти скриньок, у старших класах зацікавлення пере­ростає в життєву потребу і він по­чинає малювати не тільки на вимо­ги шкільної програми, повсякчас ма­лює з натури, копіює картини Я. Пстрака, І. Труша, й. Куриласа, М. Івасюка. Будучи учнем восьмого класу виконує декорації на замов­лення професійних театрів.

Активна участь молодого Я. Лукавецького у культурному житті Коломиї привернула увагу відомого українського громадського діяча і цінителя гуцульського народного ми­стецтва В. Кобринського. Він і порекомендувзи юнакові піти вчитися до приватної школи Олекси Новаківського. Ця школа визначила по­дальшу життєву й творчу долю Яро­слава. Як згадує художник, він там більше дивився на картини велико­го майстра, очима вбирав буйність фарб і нестримність ліній, які нагально атакували його експресивну та вразливу натуру, ніж малював. Сер­це, наче й відчувало красу створе­ного Новаківським світу, а розум ще був замалим, щоб осягнути той обшир і глибину новаторських по­шуків у живописі. В школі були за­кладені ті основи розуміння рисун­ка й живопису, які згодом ляжуть у власну концепцію творчого бачення світу: « .не бездумне копіювання природи, а на підставі натури тво­рення цільно закомпонованої, коло­ристичної, а, головне, настроєвої роботи — не існуючої в природі».

Своїми шляхами у мистецтві пі­шли також його товариші по школі. О. Плешкан, Г. Смольський, Л. Левицький, С. Гебус-Баоанецька, С. Гординський.

Ярослав Лукавецький після на­вчання у О. Новаківського їде до Кракова і влаштовується до при­ватної школи А. Терлецького. Тіль­ки у 1932 році він складає іспити і стає студентом живописного факу­льтету Краківської академії мисте­цтв. Розкриваються його творчі можливості. Будучи студентом дру­гого курсу бере участь у великій виставці АНУМ у Львові 1934 року. Ось що писав про нього відомий ми­стецтвознавець М. Драган у газеті «Новий час» від 22 грудня 1934 ро­ку: «Дуже щасливо задеб'ютував молодий темпераментний учень Кра­ківської академії Лукавецький Яро­слав . Коли він на черговій виставці зважиться на розв'язання котрогось з питань сучасного мистецтва, коли піде шляхом рисункового упрощен­ия, треба буде повірити у його щи­рість. Хто хоче творити, мусить гля­дача переконати .».

Похвала критика окрилює моло­дого художника. Він багато творчо працює, що закономірно приводить до розчарування рівнем викладан­ня фахових дисциплін. Лукавецький сам прагне зайнятися викладацькою діяльністю. Тому повертається до Коломиї, де в 1936 році відкриває свою художню школу, в якій згодом буде навчатися 30 осіб різного віку. Крім цього він влаштовує персона­льні виставки, звітує як художник перед коломийчанами і снятинцями. Заживає слави портретиста. Справ­ді, його роботи кінця 30-х років відзначаються високим професіона­лізмом, розкутістю мазка і глиби­ною психологічної характеристики. Я. Лукавецькому вдаються портре­ти людей з багатим інтелектуальним життям. Він виконує ряд прекрас­них портретів відомих українських культурних діячів, письменників — В. Кобринського, Б. Лепкого, Т. Окуневського та ІІІ. Художник звер­тається й до жанрової теми, натюр­морту, пейзажу.

Великі організаторські здібності Я. Лукавецького розкрилися після 1939 року. Він бере активну участь в організації Обласного товариства художників, художньо-виробничих майстерень, художніх гуртків при Палаці піонерів, обласних художніх виставок, упорядковує до них ката­логи, допомагає створити Гуцульсь­кий ансамбль пісні та танцю.

У післявоєнний період багато сил віддає роботі в Станіславському обласному драматичному театрі на посаді головного художника. Я. Лукавецький малює декорації до п'єс, які ставилися в театрі, малює декі­лька портретів українських акторів: А. Бучми, Н. Ужвій, І. Коссакової та ін.

Велика, воістину сподвижницька праця в ім'я розвитку рідної культу­ри на Прикарпатті припиняється підступно і злісно: за безпідставним звинуваченням в аполітичності ху­дожника в 1951 році репресують, а кращі роботи з його доробку рекві­зують. Після такого удару Лукаве­цький як художник більше не підні­меться до здобутих вершин в кінці 30—40-х років. Щоправда, після по­вернення в 1957 році із заслання він ще створив ряд прекрасних творів, серед них портрет Наталії Семанюк, який зараз експонується в Снятинському літературно-меморіальному музеї М. Черемшини, але це вже скоріше нагадує поодинокі яскраві спалахи натхнення, які пробивають­ся крізь розчарування і біль.

Починаючи з 60-х років Я. Лука­вецький майже творчо не працює як живописець, все більше часу віддає оформительській роботі, займається як архітектор реконструкцією шкіл, стадіонів, виконує ескізи по озеле­ненню населених пунктів, розробляє оригінальні проекти побудови ху­дожньо-меморіального музею В. І. Касіяна в м. Снятині.

Не помилився у своєму пророцт­ві М. Драган — Я. Лукавецький щирий у своїй творчості, його муза викристалізовувалася на нелегких дорогах служіння рідній культурі. У роботах, що збереглися, бачимо ру­ку самобутнього майстра живопису, в творах його пульсує духовний темперамент і глибока думка, жи­вість мазка і монументальність, ар­тистизм ліній і простота форм. У цьому нас переконує відкрита пер­сональна виставка робіт художника, перша за весь післявоєнний період. І хоч вона запізніла, але своєчасна, і явлене із забуття мистецтво радіс­тю одзоветься у наших серцях, бо настав час шанування сіячів укра­їнської культури.

3.2. Михайло Мороз.

Виходець з Поділля Михайло Мороз (7 липня 1904 р.Пліхів, тепер Бережанського р-ну Тернопільської обл. 27 вересня 1992, Бейлей Сітон. похований в Савт Бавнд Бруку, Нью Джерзі, США)1 настільки прижився на Гуцульщині, що у своїй творчості став одним з виразників ЇЇ духу.

Він був шостою дитиною з семи у селянській родині Іллі й Парасксвії Морозів. Закінчивши школу в рідному селі, з п'ятнадцятирічного віку Михайло Мороз став на бік тих. хто боровся за українську державність: разом зі старшими братами під час «Чортківської офензиви» влітку 1919 р. він брав участь добровольцем у боях, а згодом у «Чотирикутнику смерті» переніс тиф, потім був поранений і 1920 p., сповнений життєвого досвіду, повернувся в рідне село.

Михайло славився добрим голосом, що згодом навіть стало темою до роздумувань, а чи не стати оперним співаком. Він прагнув освіти - і загальної (розпочав її у Бережанах, а завершив у Львові), і фахової. У Львові він отримав перші схвальні відгуки на свої малюнки, а 1923 р. Михайло Мороз став учнем Мистецької школи Олекси Новаківського:. Школа була одним із факультетів Українського таємного університету у Львові, отож давала уч­ням не лише ґрунтовні професійні знання, а й підносила їхній загальний освітній рівень. Ще в часі навчання в школі, яке за­вершилося для нього 1927р., Михайло Мороз вийшов на глядацький загал зі своїми творами в ході колективних та персо­нальних виставок у Львові. Тернополі, Станіславі, Коломиї. Він брав участь у виставці учнів школи Новаківського в Коломиї, яку відкрили в Народному домі 21 грудня 1930 р. А в останній день виставки Народний дім для майбутнього музею “Гуцульщина” за 3030 злотих закупив роботу Михай ло Мороз та портрет гуцула Лендюка. “Поїздки в Карпати, до Космача зберегли на все життя приязнь до цього краю, що стане священ­ною темою творчої праці Мороза. Вже в перших картинах, показаних на студентських виставках, він розкриває своє інди­відуальне бачення природи, схиляючись до лірико-романтичного її трактування, і своє виняткове колористичне обдарування .» Подорож до Парижу (1928-30 pp.) Михайло Мороз здійснив на стипендію митрополита Андрея Шептицького. У мистецькій Академії Жуліан та Академії прикладного мистецтва він вивчав теорію і практику монументального мистецтва. Однією з кращих робіт того часу, виконаних студентами Академії, була монументальна фреска Михайла Мороза «Гуцульщина» (гуцул­ка з писанками). У Парижі він увійшов у середовище молодих українських митців, мав багато творчих контактів з відомими французькими майстрами. Саме тоді Михайло Мороз зі Святославом Гординським їздили Францією, побували ледь не у всіх музеях". «В Луврі Мороз шукав близьких собі за колорис­тичною потенційністю і душевним неспокоєм майстрів, тих. за, його висловом, що почуття людини, - Ель Греко, Рембрандт, Делакруа: інтуїтивно тягнувся до Сезанна .»

1 2 3 [4] 5

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com