У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Мистецька школа Олекси Новаківського у 20-30 рр. ХХ ст.

Сторінка 3

Предмет перспективи провадив у школі відомий і популяр­ний на Галичині архітектор Є.Нагірний, автор численних архітектурних споруд у стилі українського модерну. Викладачем техніки та технології живопису, а також історії української архітектури був улюбленець творчої молоді у школі, інженер-архітектор В.Пещанський,— емігрант із Наддніпрянської України, незамінний знавець і колекціонер укпаїнської старовини, що працював тоді реставратором. Курс історії мистецтва викладали у школі такі першорядні педагоги, як В.Залозецький — мистетвознавець високого європейського вишколу, зокрема — дослідник творчості Олекси Новаківського, автор першої монографії про нього. Окремі розділи цього курсу читав вчений лінгвіст і мис­тецтвознавець І.Свенціцький — декан філософського фа­культету Таємного Українського Університету, директор Національного музею у Львові.

Впродовж двох років,— у 1925-1926 — історію всесвітнього і особливо візантійського мистецтва читав у школі Митрополит Андрей Шептицький, який ще з часів своєї юності цікавився образотворчим мистецтвом, був добре обізна-1 ний з історією європейської та світової культури. Учні шко­ли двічі на місяць відвідували його захоплюючі лекції, що відбувались у Митрополичій палаті на Святоюрській горі. У кабінеті Владики їх вже чекали на столах коштовні альбо­ми та монографії, спеціально відібрані до обговорюваної теми. Метод викладання був подібний до університетсько­го — на тему прослуханого розділу курсу учні писали реферати і співдоповіді. При тому, як згадують учні [14, 14], Ми­трополит, розповідаючи про діяння європейської культури, постійно не пов'язував її з проблемами та завданнями су­часного українського мистецтва.

Та попри увесь високий авторитет педагогів у школі най­більшою притягальною силою для молоді був сам Олекса Новаківський, його оригінальна і сильна творча особистість. Властиво, був особливим типом педагога, котрий не просто з'являвся у певні години на лекції для молоді, як це практикувалось у більшості шкіл. Олекса Новаківський що­денно жив з учнями одним життям, віддаючись їм повністю. Помешкання його, розміщене у суміжних із майстернею кімнатах, нерідко служило притулком для бідніших учнів. Тут на стінах були порозвішувані малярські полотна Олек­си Новаківського, з якими молодь могла щоденно контак­тувати, отримуючи прекрасні взірці образного творчого мислення вчителя.

Основним методом творчого навчання і виховання у школі) Олекси Новаківського була, таким чином, безпосередня індивідуальна робота професора з учнями з метою переда­ти їм професійний досвід і мистецьку майстерність. Олекса Новаківський, в такий спосіб, фактично реалізував у школі принцип індивідуальної навчально-творчої май­стерні, керованої одним авторитетним педагогом, що має власну концепцію творчого бачення. Цей принцип зближу­вав його педагогічну практику із новітніми методами про­фесійної підготовки мистця, що застосовувались тоді у за­снованій в 1917 році Українській Академії мистецтв у Києві, де був введений структурний поділ не за факультетами, а за індивідуальними творчими майстернями.

"Писана" програма професійного навчання при такому ме­тоді викладання необов’язкова, вона, радше, реалізується вчителем "на живо", під час безпосереднього обміну дум­ками чи бесіди з учнями. І все ж, на основі спогадів учнів та висловлювань самого Олекси Новаківського, можемо нині хоча б в основних рисах реконструювати неписану на­вчальну програму в його школі.

Будучи сам вихованцем Краківської академії мистецтв, Но­ваківський від перших днів заснування школи намагався по­ставити викладання у ній на високий академічний рівень. Основою професійної грамоти вважав солідне опанування формою, міцний реалістичний рисунок.

Навчання проводилось за системою індивідуальних корект: розглядаючи по­чергово рисунки учнів, Олекса Новаківський робив кожному зокрема відповідні вказівки. При тому кожен з учнів навчав­ся на власній практиці, а професор, вказуючи дорогу, доводив працю студента до кінцевого мистецького завершення.

Рисунок і композицію Олекса Новаківський вважав дисциплінуючим фактором у малярстві, а колір — його емоційним, ірраціональним первістком. І ому олійне малярство було дещо відсунуте у школі на другий план. Малювання на] пленері відбувалось щорічно під час літніх вакаційних виїздів школи до Космача, фінансованих Митрополитом І Андреем Шептицьким.

У цьому мальовничому селі учні школи мали можливість близько зіткнутися з неповторним національним колоритом гуцульського побуту, звичаїв, обрядів, з розмаїттям давніх художніх ремесел. Все це формувало творчу уяву учнівської молоді, будувало її національну самосвідомість. Тема Гуцульщини, її міфологія, народні характери, багата обрядовість і мальовничий побут на все життя увійшли у творчість самого Олекси Новаківського і ряду його учнів.

У Космачі, на пленері, Новаківський давав учням ряд цінних фа­хових настанов, вимагав, передусім, цільного бачення при­роди, точності у сприйнятті колірних відношень, вірного визначення тональності кольору, його напруги і насиче­ності.

Як засвідчують у своїх спогадах учні Олекси Новаківського, навчання у його школі відіграло важливу роль у їх творчому становленні, за­пам'яталось на все життя, як світлий, овіяний ностальгією міф юності. Таке особливе ставлення учнів до школи, кот­ра для багатьох була лише короткотривалим етапом, всього лиш початком у їх подальшій художній освіті — не була випадковістю. Справа в тому, що школа Олекси Но­ваківського у певному сенсі була унікальним явище в історії вітчизняного шкільництва. Не був це тільки учбовий заклад зі звичайним типом лекційного навчання. Завдяки високому авторитетові Олекси Новаківського його школа в скорому часі перетворилась у своєрідний національний ареопаг молодих творчих сил західноукраїнських регіонів.

Атмосфера творчого ентузіазму та серйозне ставлення до мистецьких завдань, що панували у школі, притягували молодь з усіх куточків України — із Галичини, Буковини, Гуцульщини, навіть з Волині та Наддніпрянської землі. За понад десятилітній період існування школи (1923-1935) у стінах її навчалися більш ніж 90 учнів.

Аналіз джерельних матеріалів до діяльності Мистецької школи Олекси Новаківського у Львові дозволяє розгляда­ти ЇЇ сьогодні як унікальне явище в історії українського ху­дожнього шкільництва. Була це не тільки перша на Гали­чині мистецька школа із чіткою українською національно-культурною орієнтацією, але й активний осередок духов­но-мистецького життя того часу, котрий і в наступні деся­тиліття мав широкий резонанс в діяннях української куль­тури не тільки в Україні, але й далеко поза її межами — у багатьох країнах Західного світу.

3.1. Ярослав Лукавецький.

Створити Портрет художника, чия творчість майже невідома сучасно­му шанувальнику українського об­разотворчого мистецтва, видається надто складною справою. Тому обе­ремо для початку начерковий рису­нок, штрихи якого дадуть нам змогу підкреслити своєрідне, найсуттєвіше у його творчості.

Перед нами літня людина. Ніхто б їй не дав вісімдесят літ, якби не сива голова і легка сутулість та ще печаль на устах, ота, що буває в осінніх садах. Цей чоловік завжди непосидющий, стрімкий v рухах, дотепний, з очима, які весь час ви­промінюють внутрішню енергію. Співбесідника зацікавить новими думками про сучасний розвиток ми­стецтва на Прикарпатті, відкриє сторінки історії України. Ця людина пережила й передумала багато. На його життєвому шляху було духов­не піднесення й падіння, радість і горе, успіх і зневіра, але ніколи не покидала його жадоба до праці, яка й допомогла вижити у боротьбі з неправдою.

Я. К. Лукавецький побачив світ 28 березня 1908 року в м. Снятині. Початок нового сторіччя не обіцяв спокійного життя навіть у малень­ких провінційних містах Галичини. Вже в 1915 році родина Лукавецьких змушена була покинути Покуття і переїхати в Чехію в м. Оломуц. Але там вона не засиджується, через два роки повертається на рідну зем­лю до Коломиї.

В цьому місті пройшли дитячі й юнацькі роки, тут він закінчив по­чаткову школу і українську гімна­зію. Коломия в 20—30-х роках від­значалася інтенсивним культурним життям. Видавалися газети й жур­нали, виступали професійні театральні трупи, творили відомі українські письменники, такі як А. Чайковський, "А. Крушельницький. Атмосфера пожвавлення українського культурного життя, яка протидіяла шовіністичний політиці польського /ряду, не могла не вплинути на талановитого юнака.

1 2 [3] 4 5

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com