У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Мистецька школа Олекси Новаківського у 20-30 рр. ХХ ст.

Сторінка 2

На початку 20-х років у Львові склався численний загін яскравих творчих особистостей, що становили потенційну педагогічну силу і значною мірою стали ініціаторами ство­рення тут національної школи.

З другого боку, сильним поштовхом у цій справі була по­літика польських буржуазних влад, котрі, окупувавши Гали­чину після першої світової війни, відразу розпочали тут одвертий шовіністичний наступ на українську культуру. На­став час запеклих шовіністичних погромів і усілякого роду явних і таємних обмежень у сфері суспільного і культурно­го життя галицьких українців.

В цих умовах доступ обдарованої української молоді до , польських учбових закладів у Львові був суттєво утруднений. Так у перші повоєнні роки у Львівській художньо-промисловій школі, як стверджує дослідник її історії Т.Максисько, не було жодного учня-українця, і лише в/ 30-х роках вони становили тут заледве 20-30 відсотків від/ загальної кількості студентів.

Подібна атмосфера була лише симптомом загальнодержавного ідеологічного наступу на всю систему української освіти на Галичині, де на початку 20-х років повсюдно відбувалося різке скорочення українських державних гімназій, початкових та середніх шкіл, а також посилене їх утраквізування. В 1919 році було скасовано українські ка­федри у Львівському університеті різко обмежено доступ; туди української молоді.

Ці заходи викликали хвилю енергійної протидії з боку української громадськості Галичини.

На хвилі цієї боротьби фактично постала школа Олекси Новаківського. При тому в суспільній свідомості справа її заснування у Львові сприймалась як інтегральна частина загального фронту боротьба за національну освіту та за„ культурну гідність українського народу.

Очевидно, що Олекса Новаківський, як мистець заангажований у національно-культурні проблеми свого часу, не міг не розділяти цих ідей. Вони у значній мірі підготували йо­го до думки про заснування власної школи, тим більше, що справа заснування у Львові Академії в умовах відсутності сприяння з боку держави виглядала безнадійною через брак потрібної для цього фінансово-матеріальної бази. і Ініціатива створення у Львові художньої школи саме пі; проводом Олекси Новаківського, як згадує у своєму, н; жаль, не опублікованому досі цікавому спогаді "Розмахом могутніх крил" (Краків, 1945р.) близький приятель худож­ника, адвокат І.Голубовський, належала Митрополитові Ан­дрею Шептицькому.

Митрополит Андрей Шептицький, високоосвічений і щедрий меценат української культури, добре орієнтувався в актуальних проблемах і потребах тогочасного українського мистецького життя. Був свідомий тому, що міграція української молоді у пошуках художньої освіти по різних мистецьких осередках та навчальних закладах Європи розпорошує духовний і творчий потенціал народу. Можливий для тогочасних умов вихід бачив у заснуванні приватної художньої школи, яку був готовий підтримати матеріально. Вибір його зупинився на Олексі Новаківському не випадково. Щоб очолити таку школу і стати центром притягання для творчої молоді, потрібна була творча осо­бистість, достатньо сильна і яскрава, художник на належній висоті світоглядної національної позиції та на рівні тогочас­ної художньо-професійної культури.

Олекса Новаківський був у цьому плані чи не найбільш відповідною кандидатурою. Саме тоді він вступав у період найбільшого розквіту своєї пізньої символіко-експресивної творчості. Його персональні виставки в 1921 і 1922 роках здобули йому високу оцінку і визнання не тільки ук­раїнської, але й сусідньої польської та єврейської худож­ньої критики. Був одним із найбільших мистецьких автори­тетів у Львові, користувався до того ж величезною попу­лярністю серед творчої молоді, яка була дослівно заворо­жена його небуденною романтичною особистістю, свіжістю І потужною стихією його малярської мови і, що дуже важ­ливо, масштабністю його творчого мислення, що розгорта­лось у сфері "великих ідей" суспільно-патріотичного і філо­софського звучання. Неабияку роль відіграло і те, що Новаківський у 1919 році був іменований професором Української Академії мистецтв у Києві, що для нього самого було важливим моральним стимулом і свого роду мандатом для заснування власної / школи. Мав у своєму розпорядженні до того ж одну із кра­щих тоді у Львові творчих майстерень у т. зв. "палацику Стики" (по вул. Зем'ялковського, 2 — нині вул. О.Нова­ківського), з вікон якої відкривався чудовий вид на Свято-юрську площу, увінчану нагорі митрополичими садами та маєстатичним бароковим силуетом собору св. Юра.

Будинок цей, закуплений в 1907 році на кошти Митрополи­та Андрея Шептицького, був переданий ним для Національного музею у Львові, як фундація для нужд ук­раїнських художників. Тут в 1913 році оселився запроше­ний Митрополитом для творчої праці із Кракова Олекса Новаківський, замешкавши із сім'єю у кількох кімнатах, суміжних із робітнею. В цій робітні — достатньо просторій для занять з учнями — Олекса Новаківський, ще перед за­снуванням школи, не раз давав окремим учням лекції рисунку та малярства. Так, ще в 1913 році у нього навчався І.Гец, в 1917 — Н.Пристай, в 1919 — Р.Сельський, а від 1918 року — З.Зарицька, М.Гауснер та ряд інших. Мав, отже, за собою вже певну педагогічну практику і міг дати молодим добрі ідейно-творчі настанови. Це проникливе оцінив Митрополит Андрей Шептицький.

Одного дня, згадує І.Голубовський, він запросив Олексу Новаківського до митрополичої палати, де мав з ним довгу розмову, під час якої запропонував художникові взятися за заснування власної школи, обіцяючи водночас із свого боку ЇЇ матеріальну підтримку. Просив скласти проект і кошторис такої школи, виразив також бажання викладати в ній історію мистецтва. Олекса Новаківський добро усвідо­млював відповідальність і тягар такої справи, однак взявся а неї, заохочений загальною суспільною думкою і довір'ям Митрополита.

Так, в березні 1923 року школа почала діяти. При тому за­снування школи Олекса Новаківський розглядав як тимча­совий перехідний етап, потрібний для організації у Львові художньої академії.

2.3. Завдання школи.

• Завданням школи є формувати молоді національні кадри на грунті вітчизняної духовної культури та художніх традицій.

• Остаточною метою педагогічного процесу в школі є формування художніх кадрів, спроможних творити са­мобутнє національне обличчя українського мистецтва і водночас — підняти його до рівня світового художнь­ого процесу, утверджуючи його міжнародне визнання та культурну значущість.

На початках свого існування школа Олекси Новаківського діяла на засадах приватного учбового закладу. Але вже че­рез кілька місяців, у вересні 1Э23 року, вона була залучена на три роки (до 1926 включно) до нелегальної системи Ук­раїнських Високих Шкіл, як окремий мистецький факультет Української Таємної Політехніки. Це відразу підняло освітній і моральний статус школи — Олекса Новаківськийі був іменований деканом факультету, а його заступником у науці рисунку і малярства призначений Осип Курилас, між іншим, товариш Олекси Новаківського ще з часів Краків­ської академії, відомий у Львові як прекрасний рисувальник та ілюстратор дитячих підручників та як співець тематики Січового Стрілецтва.

Була розширена також програма навчання у школі: опріч занять з рисунку та малярства, що їх вів сам Олекса Новаківський, було введено ряд допоміжних гуманітарних дисциплін, необхідних для професійної підготовки худож­ників. В цей період школа відзначалась сильним, добре підібраним професорсько-викладацьким складом, який ви­соким рівнем наукової і фахової компетенції дорівнював вимогам вищого навчального закладу. Так, нововведений у школі предмет пластичної анатомії, викладав вчений-психолог, дійсний член НТШ, доктор ме­дицини та філософії проф. С.Балей, автор першого ук­раїнського підручника з психології. В 1927 році С.Балей, запрошений Варшавським університетом, очолив там ка­федру психології.

Історію культури читав у школі авторитетний в наукових ко­лах НТШ вчений-антрополог І.Раковський, досвідчений пе­дагог, професор філософського відділу Українського Таємного Університету.

1 [2] 3 4 5

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com