У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Іван Франко і світова культура

Сторінка 2

в) Ув’язнення поета.

Іван Франко, переночувавши в Коломиї з третього на четвер­те .березня,, дочекався коней і разом з Кирилом Геником поїхали до Нижнього Березова. Дорогою зупинилися в Яблуневі (тепер селище Косівського району) біля шинку Глікштерна відпочити й перекусити. Там Івана Франка й заарештували.

г) Твори Івана Франка, видані в Коломиї

Іван Вишенськай: Руський писатель XVI віку — Накладом редакції газети “Хлібороб”, 1882. — 26 с.

Для домашнього вогнища (повість). — 18ПІІ. Етимологія і фонетика в южноруськіії літературі. — 180-1. -— 20 с. Що таке поступ. — 1903. — 163 с.

Поезія /Передмова Аніона Крушельницького. — 1909.

Вибір поезії /Передмова Антона Крушельницького: Видане філією товариства «Учительська громада» Б Коломиї 1910. — 63 с.

Вибір оповідань: Видана філією «Учительська громада» в Коломиї - 1910. — XIX. — 63 с.

В поті чола. — 1910. — XVI. — 83 с;-

З вершин і низин; Збірник поезій за 1873—1893 роки. — 1920. — 720 с. Захар Беркут. — Ляйпціг—Коломия [1919] — 254 с. Перехресні стежки. Київ—Ляйпціг—Коломия, [1922]. — 477 с.

Мойсей /Передмова автора з 3—4 листопада 1912 року. Четверте видання.— «Чорногора», — 1930. — XXI. — 63 с.

Захар Беркут. Два комплекти листівок по 10 різновидів. Маляр—Ярослав Пстрак: Галицька накладня Якоза Оренштайна. Коломия. — Б. Р.

В. П. Іван Франко: Відчит для сільських читалень з нагоди 10-річної річ­ниці смерти поета. — Коломия, Накладом філії «Просвіти» в Коломиї. — 1926,— 24 с.

ІІІ. ІВАН ФРАНКО І СВІТОВА КУЛЬТУРА

Пожовтілі, старанно обрізані аркуші паперу складають ве­ликий зошит. Вони списані з обох боків дрібним нечітким почер­ком, кожна буква якого свідчить про те, як болісно давався авто­рові цих рядків сам процес писання.

Перед нами рукописна збірка перекладів з античних поетів, об'єднаних під назвою «Старе золото». Ці переклади зроблені в останні місяці життя великим українським письменником Іва­ном Франком. З благоговінням береш у руки зошит і замислюєш­ся над величчю тяжко хворої людини, яка навіть перед смертю поспішає зробити надбанням свого народу ще одну перлину сві­тової культури.

Поряд з перекладами творів античних поетів у відділі рукопи­сів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР можна побачити переклади з Пушкіна, нові варіанти перекладів з Міцкєвича, Гейне і Шеллі, Гете і Байрона, Гервега і Фрейліграта, збірку перекладів під назвою «Балади» та багато іншого.

Все це — лише невелика частина того, над чим працював Франко в останні роки свого життя, — завершення гігантської і безприкладної в історії світової культури діяльності українсько­го письменника.

Франко увійшов в історію світової літератури не тільки як видатний письменник, поет, прозаїк і драматург, а й як учений-публіцист, літературний критик, перекладач і видавець, як орга­нізатор передового літературного руху на Україні кінця XIX— початку XXст.

Окреме місце в літературній спадщині Франка займають його дослідження з світової літератури. Діяльність його в цій галузі грандіозна й багатогранна. Можна без перебільшення сказати, що навряд чи знайдеться визначне явище в світовій літературі, яке в тій чи іншій мірі не було б відзначене Франком як пере­кладачем, критиком або видавцем.

Незважаючи на різноманітну і плідну письменницьку пра­цю, його завжди цікавили все нові й нові проекти видання своїх і чужих перекладів світових письменників на українську мову.

Письменники світового значення завжди стояли на висоті культури свого часу. Це в повній мірі стосується і Франка. Маю­чи величезну ерудицію, творчо перероблюючи кращі досягнення світової літератури, він ставив перед собою певні завдання. Своїми перекладами Іван Франко прагнув зробити літературу різних країн частиною української культури. Він надавав величезного значення перекладацькій діяльності. «Переклади чу­жомовних творів, чи то літературних, чи наукових, — пише І. Франко, — для кожного народу являються важним культур­ним чинником, даючи можність широким народним масам знайо­митися з творами й працями людського духу, що в інших краях, у різних часах причинялися до ширення просвіти та підіймання загального рівня культури. Добрі переклади важних і впливових творів чужих літератур у кожного культурного народу, почи­наючи від старинних римлян, належали до підвалин власного письменства» .

В усій своїй літературній діяльності Франко керувався прин­ципом, який він так поетично і стисло виклав у своєму «De Profundic»: «Правді служити, неправду палити вічну дай страсть».

Ставлячи перед собою просвітницькі цілі, Франко прагнув підвищити культурний рівень народу. Він був певен того, що дійсно великі твори, особливо ті, які вірно змальовують життя простих людей, будуть доступні народу. Так, у 1877 р. в листі до Драгоманова від 13 лютого Франко скаржиться на байду­жість так званої «образованої» публіки до літератури, що ста­вить соціальні проблеми.

Серед перекладів Франка дуже велике місце належить пере­кладам з античних літератур. Подібно до Маркса він вважав, що антична поезія є скарбницею світової культури, і намагався зба­гатити нею українську культуру. Гомер і Гесіод, гомерівські гім­ни, переклад трагедії Софокла «Цар Едіп», Сапфо і Алкей, Піндар і Менандр, згадувана вже нами збірка «Старе золото», римські поети Горацій і Вергілій — цим далеко не вичерпується описок античних перекладів Франка.

Переклади Франка з грецької в більшості своїй точно пере­дають як зміст, так і поетичні особливості оригіналу, мають ґрун­товні коментарії. Переклади з Сапфо і Алкея вийшли окремою книжкою. Це — дослідження творчості двох стародавніх поетів з перекладами їх поезій (Алкей і Сапфо, Тексти і студія, «Міжна­родна бібліотека», 1913).

Багато уваги приділив Франко перекладам з безсмертних го­мерівських поем «Іліади» та «Одіссеї», його цікавили місця, в яких зображується побут і звичаї древніх греків, їх ставлення до життя, до праці. Так, славетне описання щита Ахілла, зробле­ного чудовим майстром Гефестом, Франко для порівняння пере­кладає з Гесіода і з Гомера.

В творчості письменника Франко відбирає ті явища і тенден­ції, що здаються йому найціннішими для розвитку передової думки, найактуальнішими і потрібними для сучасності. Таким чином, Франта} поєднує в собі точність і сумлінність вченого з силою і темпераментністю .публіциста, який завжди ставить пе­ред собою актуальні завдання.

У своїх літературних характеристиках Франко стоїть на ви­соті революційно-демократичної, а часто й марксистської мето­дології.

Протягом всього свого творчого шляху Франко неодноразово повертався до питання про необхідність видання творів Шекспіра українською мовою. Він переклав ряд сонетів Шекспіра, «Вене­ціанський купець», уривки з «Бурі» і «Короля Ліра». За актив­ною участю і під редакцією Франка вийшли в світ окремими ви­даннями трагедії Шекспіра у перекладах П. Куліша з передмо­вами І. Франка, які є спеціальними дослідженнями, присвяченими аналізу кожного твору (1899—1902). Робота Франка по редагу­ванню перекладів П. Куліша дуже повчальна. Власне, це бо­ротьба за справжнього Шекспіра проти намагання Куліша при­стосувати великого гуманіста для досягнення своїх націоналі­стичних цілей. Про характер перекладів П. Куліша Франко пише у своїй передмові до переклада «Чайльд Гарольда» Байрона.

Найбільш капітальною працею Франка-перекладача є «Фауст» Гете. Над цим перекладом письменник почав роботу ще в 70-ті роки. У 1875 р. в журналі «Друг» з'являються уривки з «Фауста». У 70—80-х роках Франко продовжує друкувати свої переклади з цього твору. Лише у 1881 р. він закінчує переклад першої ча­стини «Фауста», додавши до нього докладні коментарі. В цьому ж році в журналі «Світ», у «Вістях літературних» з'являється по­відомлення про те, що закінчено переклад «Фауста», і звернення до українського читача з проханням допомогти виданню цього перекладу і цим «зробити прислугу нашій літературі». Нарешті у 1882 р., після тривалого листування з цього питання з Белеєм і Драгомановим, переклад вийшов у світ під назвою «Фауст, трагедія Йогана Вольфганга Гете, ч. І, з німецького переклав і пояснив І. Франко».

1 [2] 3 4 5 6 7

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com