У нашій онлайн базі вже 23511 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
Загрузка...
На сайті всього 23511 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Естетична думка у країнах сходу: стародавні Індія, Китай

Естетична думка у країнах сходу: стародавні Індія, Китай

Для культури країн Сходу були властиві традиційність і консерватизм. Ці риси досить часто перетворювалися на догми: упродовж тисячоліть відтворювалися ті самі форми в еко­номічній, соціально-політичній і культурній царинах.

СТАРОДАВНЯ ІНДІЯ

Дослідження естетичних проблем у Ста­родавній Індії відображало загальну тенденцію інтересу до наукового знання, його специфіки і практичного значення. Слід водночас вра­ховувати, що наукові пошуки індійських учених відрізнялися від європейської теоретике-пізнавальної традиції. І хоча такі сфери піз­нання, як географія, космологія, фізика, історія, були скуті тісними релігійними уявленнями, однак, як зазначають сучасні дослідники культури Індії, протягом культурного існування індійцям було прита­манне прагнення до систематизації та методичної класифікації кож­ної сфери мислення, кожної галузі пізнання, мистецтва і діяльності.

Прагненням до класифікації та систематизації пройнятий пер­ший естетичний трактат Стародавньої Індії «Натья-Шастра», який був відомий уже в І ст. н. е. Його матеріал можна віднести до перших спроб аналізу проблем художньої творчості, адже трактат містить розгляд питань виховання актора, висвітлює питання художньої майстерності. Пізніше були написані теоретичні коментарі до «Натья-Шастра», які вже мають безпосередній вихід на естетичну проблема­тику: розробка поняття «раса» – естетичне переживання, а також розгляд власне естетичного переживання – «раса» – і життєвої емоції – «бхава». Життєві емоції покладено в основу естетичного переживання, тобто «бхава» може викликати до життя «раса», а стан «раса» – це можливість емоційного співпереживання різних людей. Естетичне переживання обумовлюється емоційним станом попередніх поколінь і вплітається у складний ланцюг перевтілень живих істот. Так діє закон «карма». Переживання «раса» можна довести до містичного екстазу, а через екстаз досягти етичної досконалості.

Єдність естетичного й етичного аспектів слід розглядати як провід­ну тенденцію індійської теорії. Єдність естетичного й етичного зумов­лює можливість «дхвани» – проникнення у «другий», прихований зміст художнього твору.

Розробка естетичної проблематики в історії культури Старо­давньої Індії наснажувалася досить високим рівнем мистецтва, яке було різноманітним за видами на кожному конкретному етапі розвитку цієї країни. Давня індійська цивілізація пройшла кілька епох, кожній з яких відповідала певна спрямованість мистецької діяльності. Нині, завдяки матеріальним пам'яткам, які збереглися на території Індії, можна відтворити процес становлення видів мистецтва у давньо­індійській культурі:

Становлення видів мистецтва відбувалося повільно, впродовж трива­лого часу йшло опанування таких складних видів мистецтва, як, наприк­лад, живопис. В історії мистецтва Стародавньої Індії значну роль відігра­вали такі види мистецтва, як музика, театр, пантоміма. Проте художня цінність цих видів мистецтва, їхній вплив на розвиток духовного світу людини усвідомилися значно пізніше. Мистецтво Індії часів станов­лення перших естетичних уявлень позначене тісним зв'язком з релігій­ними системами, майже всі твори мали релігійний характер. Ш,е одна важлива ознака індійського мистецтва – його зв'язок з народними легендами, з чіткою системою художніх норм і правил, які залишаються незмінними упродовж віків. Відданість традиціям дала змогу індійському народу зберегти самобутність культури, утвердити національну визначеність мистецтва, його тісний зв'язок з умовами і вимогами суспільного життя.

Важливими літературними джерелами, які допома­гають зрозуміти культуру і традиції індійського наро­ду, є великі епічні поеми Стародавньої Індії «Ма-хабхарата» й «Рамаяна». Ці шедеври є результатом колективної народної творчості впродовж багатьох віків.

СТАРОДАВНІЙ КИТАЙ

В історії естетики Стародавнього Китаю важливе значення має період з VII ст. до н. е. до III ст. н. е. У цей час естетика ще не виокремилась у самостійну науку і її розвиток був зумовлений традиціями китайської філософії. Приймаючи філософську позицію, китайська естетика наголошує на поняттях «досконалість», «довершеність», «гармонія». Кожна сфера людської діяльності повинна бути доведена до рівня високого мистецтва. Тому практично всі види діяльності начебто несли на собі відбиток естетичного. Сьо­годні, оцінюючи надбання Стародавнього Китаю, фахівці іноді вжи­вають поняття «тотальний естетизм». Таке поняття не можна засто­совувати до характеристики естетичної орієнтації жодної іншої країни того часу.

Становлення естетики Китаю пов'язують з ім'ям КОНФУЦІЯ (551–479 до н. е.), естетичні погляди якого переплітаються з педаго­гічними ідеями, і, як наслідок, найбільш переконливо виглядає система виховання, запропонована філософом, зокрема система естетичного ви­ховання. За Конфуцієм, виховання слід починати з поезії, а закріплюва­ти знання людини послідовним вивченням правил «лі» (доброчесність, знання елементарних норм етикету). Завершуючи освіту, треба звер­татися до музики, яка несе в собі найвище естетичне навантаження, тяжіє до духовного.

Слід наголосити, що не лише Конфуцій, а й інший мислитель Ки­таю СЮНЬ-ЦЗИ (298–238 до н. е.) вважав, що обрядова музи­ка відкриває шлях до досконалості не лише всіх людей, а й навіть тих, хто є «освіченим», «культурним». Обрядова музика довершує їхній культурний рівень, допомагає осягнути ідеал.

В умовах середньовіччя естетика Стародавнього Китаю почи­нає широко використовувати категорію «просвітлення» – особ­ливе сприймання світу в єдності властивих йому якостей, насолода від спостереження гармонії. Відчуття гармонії, стану «просвітлення» можна було досягти, займаючись малюванням, складанням віршів, військови­ми вправами, різними побутовими справами (вирощуванням квітів, їхнім художнім оформленням, домашнім етикетом, наприклад чайна церемонія, пошуками довершеності у власному одязі тощо).

Одним із найвагоміших чинників естетичного переживання й естетичного виховання у Стародавньому Китаї є природа. Ця тради­ція збереглася до наших днів. І сьогодні особлива чутливість до при­роди, її культивування є ознакою далекосхідної культури.

§ 5

АРАБО-МУСУЛЬМАНСЬКА ЕСТЕТИКА

У межах арабо-мусульманської* філософії, тобто філософії, яка в її класичній формі створена арабами та іншими народами Близького і Середнього Сходу, що користувалися арабською мовою як найважливішим знаряддям культури і засобом спілкування, сповідували релігію іслам (від араб. – покірність), складається досить самобутня естетична теорія.

Аналіз арабо-мусульманської естетики передбачає з'ясування ролі й значення Корану в духовному житті мусульман.

Коран (від араб. кур'ан – читання) – священна книга мусульман; унікальне явище світової літератури.

Коран є основою ісламу. Він містить регламентації релігійних обрядів, моральні приписи й правові настанови, визначає звичаї і тра­диції, найважливіші моменти укладу життя та манеру поводження. Тексти Корану виголошують під час публічних і приватних молитов, державних і сімейних торжеств. В історії арабо-мусульманської культури значен­ня Корану багато в чому спрямовувало розвиток і філософії, і мистецтва. І хоча виникали спроби окремих філософських шкіл переосмислити цінність Корану, однак усі ці спроби в історії культури виявилися марними. Певним відступом від догматів Корану можна вважати ті періоди розвитку арабо-мусульманської філософії, які пов'язані з ан­тичною теорією, її впливом на світосприймання арабів.

Так, у період VII–Х ст. арабо-мусульманська філософія розви­валася під безпосереднім впливом античної філософії. Орієнтація на античність була властива передусім прогресивному філософському спрямуванню мутазилітів – мусульман, які виступали проти ор­тодоксальних догматів церкви, зокрема заперечували множинність ат­рибутів бога. Мутазиліти вважали, що людина пізнає бога і всесвіт завдяки розуму. Позиція мутазилітів протистояла богословській школі мутакаллімів, які відстоювали ідеї аскетизму, споглядальності, відмов­лялись від активних зв'язків з реальним життям.

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
загрузка...
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com