У нашій онлайн базі вже 23511 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
На сайті всього 23511 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Естетичне чуття

Естетичне чуття

У чуттєвій природі людини ес­тетичному чуттю належить особливе місце, адже це най­складніше чуття, спираючись на яке людина орієнтується у сві­ті прекрасного і потворного.

Саме естетичне чуття мав на увазі видатний російський поет Олександр Блок, коли писав:

«Твой взгляд – да будет тверд и ясен:

Сотри случайные черты – И ты увидишь: мир прекрасен».

Проте людство в цілому і кожна конкретна людина проходять складний і тривалий шлях, перш ніж навчаться стирати випадкові риси і бачити те, що дає змогу впевнено сказати: світ прекрасний.

Як же навчитися орієнтуватися у складному світі, що оточує нас? Значну допомогу в цьому людині надають її чуття, які можна поділити на дві великі групи:

Естетичне чуття – це складний синтез зовнішніх і внутрішніх чуттів. Зовнішні чуття – зір, слух, дотик, смак, нюх – мають не однакове значення в житті людини. В процесі історичного розвитку «олюднюються» передусім чуття зору, слуху, дотику, а в чутті смаку і нюху переважає фізіологічний рівень.

Чуттями зору і слуху володіє і тварина. Проте при однаковій анатомічній будові ока, вуха у людини і високорозвиненої тварини їхня здатність бачити й чути суттєво відрізняється: тварина володіє зором, але око, яке вміє насолоджуватися красою, має лише людина. Слух також властивий тваринам, але музичний слух має лише людина.

Формування зовнішніх чуттів – це результат тривалої біологічної еволюції світу, а виникнення і розвиток естетичних духов­них чуттів – результат всієї соціальної історії людства. Тільки завдяки різноманітним формам діяльності розвиваються «музичне» вухо, око, що відчуває форму краси, тобто «такі чуття, які здатні до людської насолоди».

Аналізуючи роль і значення зовнішніх чуттів у становленні естетичного чуття, ми розглядаємо можливості людського ока як безпо­середній шлях до сприймання кольору, вухо – звуку, а дотик – опанування формою. Органічна єдність «ока – кольору», «вуха – звуку», «дотику – форми» створює, на нашу думку, перший, або «еле­ментарний», рівень естетичного чуття. Пізніше на перший рівень «на­шаровуються» більш складні рівні, зміст яких пов'язаний з виявом

внутрішніх чуттів людини, що розкривають її морально-етичний світ, рівень «олюдненості».

Слід зазначити, що всебічного вивчення потребує передусім саме перший, або «елементарний», рівень естетичного чуття, адже повноцін­не володіння культурою кольору, звуку чи форми обумовлює подальше повноцінне сприймання і переживання мистецького твору.

Звернемо увагу на досить складну історію вивчення кольору і становлення його як естетичного феномена. Перші спроби пояснити феномен кольору пов'язані з роздумами Арістотеля і Декарта.

Арістотель був першим, хто намагався обгрунтувати феномени світла і кольору. Походження кольору і його різноманітність він пояснював взає­модією темряви і світла. Арістотель ввів надзвичайно цікаве поняття «актуально прозорий»: частина простору між оком і предметом. Поза «актуально прозорим» предмет не має не тільки кольору, а й навіть контуру, він поглинається темрявою. Досить з'явитися світлу, і дійсність, що оточує нас, починає сприйматися як кольорова даність предметного середовища, яка існує у певному просторово-часовому вимірі.

Декарт чітко відмежовував субстанційну природу світла від відбиття, яке здатне сприймати людське око. Він висловлював цікаву думку про світло як стимул до пізнання і як його основу.

Значний інтерес до природи кольору виявив І. Ньютон, наго­лошуючи на природничій основі цього феномена. Видатний англійсь­кий фізик вважав, що вести розмову про колір можна, лише спираю­чись на закони оптики, колір для нього – це компонент світла, який виникає при його дисперсії.

Важливе місце в історії розробки проблем кольору посідає робо­та німецького поета і мислителя И. В. Гете «Вчення про колір» (1810). Вихідним поняттям концепції Гете, який також спирався на досягнен­ня природничих наук, було поняття «протофеномен», яке тотожне законам природи. «Протофеноменами» є феномени і світла, і кольору. Світло, на думку Гете, – це формоутворюючий феномен, активне начало. Проте світло є породженням темряви, і саме по відношенню до неї воно і створює кольорову палітру навколишнього світу. Гете намагався поєднати колір, світло, людське око у певну залежність, у якій кожний компонент займає своє місце: «колір – дія світла», а око людини створено «світлом, на світлі, для світла». Людина, на думку Гете, сприймає колір як об'єктивну реальність і використовує його як стимул до творчості.

Вивчення специфіки кольору, його впливу на око людини триває і сьогодні. Так, грузинський естетик Л. С. Піралішвілі, вивчаючи колір як носій естетичної цінності, вважає, що колір поступово «звільнювався» від міфологічних обмежень, від «світу казки», де існувало вироблене народною традицією використання кольорів, і переходив до світу професійних митців.

У професійній творчості колір не має сталих, однакових форм застосування. Впродовж усієї історії розвитку образотворчого мис­тецтва дослідники кольору шукали його власну сутність у кожному конкретному історичному періоді в різних модифікаціях.

Важливим аспектом вивчення природи кольору є психолінгвістич­ний аналіз, яким активно займаються мовознавці. Особливий інтерес викликають експерименти із словом, яке означає колір у поетичній творчості. «Слово-колір» має здатність до глибокої і повної передачі чуттєво-емоційного змісту. З'являється поняття «кольорова мова», можливості якої яскраво використовували поети-символісти.

Звук і дотик так само, як і колір, виступаючи компонентами «еле­ментарного» рівня естетичного чуття, також мають досвід теоретичного осмислення, історичну динаміку розвитку і специфіку втілення в мис­тецтві музики і скульптури.

Слід наголосити, що здатність активно сприймати навколишній світ у формах розвиненої чуттєвості в людині не закладена приро­дою – природа закладає в людині лише органи чуттів. Така здатність є результатом культурно-історичного розвитку. Форми споглядання і уявлень не тільки не визначаються анатомо-фізіологічними особли­востями органів сприймання, а, навпаки, задаються їм іззовні різними формами діяльності та різноманітністю цих форм.

Вроджений і соціальний рівні зовнішніх чуттів сприяють тому, що естетичне чуття стає повноцінним. При розгляді зазначеної проб­леми доцільно звернутися до досвіду формування уявлень про колір і звук у сліпих та глухих дітей. Наукою зібрано значний матеріал щодо виховання і формування чуттєвої природи сліпо- та глухона­роджених дітей. Звернемо увагу на досвід педагога І. О. Соколянсь кого, робота якого з сліпою і глухою ученицею Ольгою Скорохо довою була свідченням реального гуманізму і несла в собі значне морально-психологічне навантаження.

Ольга Скороходова – людина незвичайної долі. В дитинстві, захворівши менінгітом, вона втратила зір, а пізніше – слух. Після смерті матері дівчинка потрапила до школи-клініки професора І. О. Со­колянського, який намагався допомогти дітям, позбавленим зору і слу­ху. Зусиллями Соколянського у дівчинки була поновлена мова. У школі-інтернаті вона здобула освіту, пізніше закінчила інститут, захистила дисертацію.

Самоаналіз О. Скороходової щодо уявлень про світ і природу чуттів має велике значення. Наведемо кілька прикладів з книги О. Скороходової «Як я сприймаю, уявляю і розумію навколишній світ», де зазначається: « . коли відключені відразу два з п'яти чуттів, і тоді залишається шлях до пізнання навколишнього світу: ми відчуваємо його безпосередньо всім тілом, пересуваючись самі у просторі. Світло і звук виключені. Залишається повітря, яке завжди можна сприймати:

його рух і напрям цього руху, температура і насиченість запахами .

Я абсолютно не відчуваю світла очима, але якщо я проходжу той простір, який не зайнятий ніякими предметами або входжу у відчинені двері, то у мене на поверхні обличчя таке відчуття, начебто я знаходжуся під дією світла .

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com