У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Український одяг XIV—XVIII ст. Костюм запорізького козацтва

Український одяг XIV—XVIII ст. Костюм запорізького козацтва

Ареал етнічної основи українського костюма в цілому збігається з ядром Київської Ру­сі — Київщиною, Сіверщиною, Поліссям, Поділлям і Галичиною; національ­ні ж його риси стали складатися в XIV— XV ст. головним чином у селянському і козацькому середовищі.

Жіночі платоподібні головні убори

До комплексу одягу XV ст. входила насамперед сорочка переважно із грубо­го саморобного полотна. У чоловіків вона була короткою, глухою, тунікопо­дібною, з прямокутною горловиною. Жі­ноча сорочка була довгою, різноманіт­ного крою: тунікоподібна, з плечовими вставками (пришитими по основі й по пітканню стану), з суцільнокроєними ру­кавами.

Як поясний чоловічий одяг відомі вузькі штани — гачі (ногавиці) з білого або темного сукна, а також широкі шаро­вари.

Жіночий поясний одяг на значній території України був незшитий або частково зшитий у вигляді одного широ­кого чи двох вузьких прямокутних шмат­ків саморобної вовняної візерунчастої або однотонної тканини. Це — дві за­паски, одноплатова обгортка (опинка, дерга), святкова плахта, що побутувала виключно на Середній Наддніпрянщині. Незшитий поясний одяг із домотканої вовни мав чимале локальне розмаїття за рахунок різного орнаментально-колори­стичного вирішення.

Так, на території Середньої Наддні­прянщини в будень носили дві вузькі — чорну й синю — запаски, а на свята — багатокольорову клітчасту плахту з ошатною орнаментованою запаскою — попередницею. На Поділлі побутувала обгортка у вигляді широкого горизон­тального полотнища чорної саморобної вовняної тканини, прикрашеної складни­ми ритмічними композиціями орнамен­тальних різнокольорових смуг. У райо­нах Подністров'я та Карпат носили як дві вузькі запаски, заткані різнокольоро­вими смугами з додаванням металевої нитки, так і поясний одяг у вигляді широкого горизонтального полотнища з місцевими варіантами колориту й оформ­лення.

Жіночі шапкоподібні головні убори

Поряд із незшитим поясним одягом в Україні розвиваються і зшиті форми. На Поліссі, наприклад, широко відомими були літник та андарак. Літник — це вертикально-смугаста вовняна спідниця (на червоному тлі різнокольорові смуж­ки: зелена, чорна, жовта, синя, біла). Андарак — червона однотонна спідни­ця із закладеними по спинці зборами й широкою орнаментальною смугою по низу.

Спідниця шори, яка побутувала на Львівщині, виконувалася з вовняної тка­нини, затканої багатокольоровими верти­кальними смугами, розташованими у складному ритмічному чергуванні на бі­лому тлі. По низу вона обшивалася чер­воним саморобним шнуром.

Димка, мальованка, друкованиця — так називалися полотняні спідниці з на­бивним малюнком, нанесеним ручним способом.

Кожна місцевість, навіть кожне село відрізнялися самобутністю малюнка, орнаменту і крою спідниць. Особливе місце серед цих показників посідав орна­мент — найбільш різноманітний засіб прикрашання жіночого одягу. Орнамен­тація виконувалася техніками ткацтва, набійки, вишивки, аплікації, художнього шва і відповідала звичним стереотипам, які склалися на конкретній території.

Виразним елементом одягу був і го­ловний убір — своєрідний символ сімей­ного статусу жінки. У дівчат — це ві­нець, обруч, перев'язка, які завжди одя­галися так, щоб була відкритою маків­ка. На свята напинали вінок із квітів, який особливо багато прикрашали під час весілля. Як відомо, на другий день весілля голову дівчини покривали рушни­ковим головним убором — наміткою, а потім одягали жорсткий очіпок, який у різних місцевостях мав значну різно­манітність форм (трапецієподібний, овальний, серпоподібний, сідлоподібний і т. д.). Очіпок, за звичаєм, жінка на людях не знімала, а, йдучи до церкви чи в гості, поверх нього обов'язково вдягала ще й намітку у вигляді довгого рушникоподібного навою.

Якість ткани­ни, а також способи пов'язування на­мітки також мали регіональне роз­маїття. На Середній Наддніпрянщині намітки робили з найтонших сортів само­робного лляного або конопляного полот­на (серпанку), а в західних областях — із більш цупкого полотна (нафрами) 10. Як і за часів Київської Русі, селяни у XIV—XVII ст. взували шкіряні посто­ли або плетені личаки. Заможніші носили чоботи й черевики. Святкові чобо­ти робили з двокольорового сап'яну, завдяки чому вони мали назву чорно­бривці.

Типи жіночих шапкоподібних головних уборів. XVII—XVIII ст.

Типи взуття різних верств населення. XI—XV ст.

Чоловічі сап'янові чоботи

Верхній одяг селян виготовлявся з саморобного валяного сукна. Розвиток цього одягу йшов від прямоспинного до приталеного крою. Пряма форма викори­стовувалася в довгих плащах типу ман­тії, гуглі, чуги, а також у короткій довговорсій гуні. Широко побутував і одяг типу свити. її крій поступово ускладню­вався за рахунок вставки по боках кли­нів — вусів — або за рахунок додатко­вих полотнищ, вшитих по лінії талії. Заможні селяни носили верхній одяг із покупних мануфактурних тканин — жу­пан. Узимку основним одягом був овчин­ний кожух, не критий тканиною. Крій та пропорції кожухів у різних місцево­стях мали свою специфіку.

Своєрідно розвивався у цей період одяг міського населення, що зумовлюва­лося поступовим поділом праці, зокрема виділенням ткацтва в окреме ремесло. Цехове, а потім мануфактурне виробни­цтво викликало певну уніфікацію одягу, значну його відмінність від домашньо­го — і в техніці ткацтва, і у способах пошиття, і у структурі всього комплек­су". Формування національного ринку забезпечувало великий асортимент тка­нин, у тому числі імпортних.

Тільки останні мали значну кількість видів: камка, тафта, китайка, атлас, паво­лока, бязь, миткаль, киндяк, кумач тощо. Шовкові й бавовняні тканини в основно­му завозили зі Сходу: з Китаю, Індії, Персії, Туреччини, Закавказзя, Серед­ньої Азії, а також із Криму; вовняні — із країн Західної Європи: Англії, Фран­ції, Італії, Фландрії, німецьких князівств. Одного лише імпортного сукна існувало понад 30 сортів.

Разом із тим розвивалось і місцеве виробництво лляних, шовкових та вовня­них тканин високої якості. Недарма серед міських ремісників виділялись такі фахівці, як холщовники, суконники, шов­ковики. Урізноманітнювалася й палітра кольорів: до тих, що здавна вживалися, додалися лазуровий, гвоздичний, сірий та ін.

На торгових площах великих міст у спеціальних рядах можна було придбати не тільки вітчизняні, а й різноманітні привізні матеріали для одягу — оксамит, парчу, прошву, стрічки, шнури, нитки тощо. Імпортні речі коштували дуже дорого, тому їх використовували лише для святкових очіпків чи запасок, оздоблювали ними верхній одяг або деякі елементи орнаменту творчо перероблю­вали на вишивку чи набійку.

Чоловічі сап'янові чоботи на підборах Жіночі черевики. XVII—XVIII ст.

Міський одяг, як і раніше, відбивав соціальне розшарування населення. Ря­дові городяни — ремісники, дрібні тор­гівці, обслуга — звичайно були вихідця­ми із сільської місцевості, а тому й про­довжували носити одяг, близький до сільського. Зрозуміло, в місті він дедалі більше нівелювався, втрачаючи локальну специфіку. Як і в селі, комплекс одягу городян включав сорочку і штани або сорочку і спідницю, але сорочка стає нижнім одягом. Щодо форм та крою одягу, то вони змінювалися повільніше. Розрив у крої між селянським і міським костюмом відбувався через те, що місь­кий одяг середніх верств поступово починає розвиватися за загальноєвро­пейськими законами, підлягаючи впли­вам моди.

Соціальна диференціація міського одягу насамперед позначалася на вико­ристанні тих чи інших матеріалів. Якщо бідні городяни вживали, як і селяни, саморобні тканини із льону та вовни, а покупні — тільки для оздоблення, то за­можні верстви — переважно шовкові тканини, парчу, оксамит, високоякісне сукно, дорогі хутра.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com