Методика формування умінь і навичок у процесі навчання географії в школі
Психолого – дидактичні основи формування умінь
Учіння включає різні види діяльності якими оволодівають учні. Серед них:
а) засвоєння ( сприймання, усвідомлення, осмислення, узагальнення, закріплення) знань (фактів, уявлень, понять, закономірностей) про об’єкти і явища навколишнього світу, їх взаємозв’язки та способи діяльності;
б) застосування засвоєних знань та умінь під час розв’язання практичних та теоретичних завдань;
в) самоуправління власною пізнавальною діяльністю (самоорганізація, самоконтроль, самокоригування, самоаналіз, самооцінювання);
Згадаємо і про те, що діяльність має віддалену мету (мотив), яка досягається за певних умов чітко визначених конкретних цілей, тобто розв’язання ряду задач. Кожна ціль усвідомлюється і досягається суб’єктом (учнем) у процесі виконання відносно завершеної частини діяльності, що є її структурною одиницею і називається дією.
Засвоєна суб’єктом дія перетворюється в його уміння або навичку.
У психолого – педагогічній літературі уміння характеризується як :
· · готовність і здатність застосувати знання на практиці;
· · система різних прийомів, що забезпечують цю готовність.
Тому уміння визначається як готовність особистості на основі знань і навичок виконувати діяльність, що складається з упорядкованого ряду розумових і практичних дій, спрямованих на досягнення усвідомленої мети (А.В.Усова, І.А.Лернер, В.С. Цетлін та ін.).
Засвоєння учнями різних способів дій, формування у них умінь ( в тому числі і в процесі вивчення географії) здійснюється у такій об’єктивно зумовленій послідовності:
а) засвоєння знань про спосіб виконання дії шляхом демонстрування вчителем зразка;
б) репродуктивне відтворення знань і використання їх за зразком;
в) кількаразове повторення способу дії в подібній ситуації;
г) виконання способу дії в новій ситуації, тобто у процесі засвоєння нових знань та умінь, виконання творчих завдань.
Таким чином, формування вмінь є теж спеціально організованим процесом.
У процесі навчання географії формуються такі групи умінь:
· власне предметні;
· розумові: а) перцентивні;
б) логічного і творчого мислення;
в) мнемічні
г) імажимативні;
д) мовленєві;
· раціональної навчально – пізнавальної діяльності:
а) самопланування;
б) самокоригування;
в) самоконтролю;
г) самоорганізації;
д) самооцінювання;
є) уміння використовувати засоби наочності, підручник, навчальні посібники
Власне предметні уміння засвоюються учнями у процесі оволодіння змістом географії. Найважливішими з них є:
- орієнтування на місцевості;
- читання топографічних карт;
- спостереження в природі;
- ведення щоденників спостережень і обробка зібраних матеріалів;
- робота із статистично – географічним матеріалом;
- робота з різними приладами і інструментами під час проведення географічних дослідів чи практичних робіт;
- креслення картодіаграм, графіків, складання схем, таблиць і їх аналіз;
- встановлення взаємозв’язків і взаємозалежностей між об’єктами і явищами природи;
- опис чи характеристика природних і економічних об’єктів за типовим планом та ін.
Саме ці уміння нерозривно пов’язані з власне географічними знаннями, оскільки знання включаються в уміння, як один із компонентів, а уміння є знаннями в дії. Без цієї групи умінь неможливо повноцінно засвоїти зміст географії в школі.
До розумових умінь належать не тільки уміння мислительної діяльності (логічного і творчого мислення), а й перцентивної (уміння цілеспрямовано сприймати різними органами чуття); мнемічної (уміння раціонально запам’ятовувати і відтворювати); мажинітивної (уміння створювати в уяві певні (образи, ситуації як реальні, так і фантастичні); мовленнєві (зовнішньомовленєві і внутрішньомовленєві уміння).
Розумові уміння є найбільш загальними бо складають основу всієї навчально – пізнавальної діяльності. Однак, під час засвоєння змісту кожного навчального предмета вони набувають специфічного характеру. Нижче зупинимося на їх характеристиці і методиці.
Уміння раціонального використовувати навчально – пізнавальну діяльність у дидактиці розглядається, насамперед, як уміння учнів управляти власною пізнавальної діяльністю. Разом з тим уміння цієї групи виділяються за спрямованістю на різні джерела пізнання (посібники, підручники, а також карти, таблиці, картини, схеми та інші засоби наочності).
Названі групи умінь перебувають між собою у співвідношенні і зв’язках
Обсяг умінь і навичок (автоматизованих умінь), яких повинен набути учень, визначається програмою з географії для кожного класу і в цілому для всього курсу шкільної географії.
Розглянемо методику формування окремих умінь зазначених груп.
Методика формування окремих груп умінь
· уміння аналізувати об’єкти і явища природи;
· уміння порівнювати об’єкти і явища, географічні поняття;
· уміння виділяти істотні ознаки;
· уміння встановлювати причинно – наслідкові зв’язки.
Уміння аналізувати об’єкти природи
Щоб сформувати уміння аналізувати об’єкти природи, учні спершу оволодівають прийомами виділення ознак та властивостей в предметах і явищах навколишньої дійсності. Учні пригадують, що кожен об’єкт має різноманітні ознаки, тобто його можна схарактеризувати за кольором, запахом, смаком, величиною, формою, вагою, місцем у просторі і часі.
Аналізувати - це означає розпізнати і назвати ознаки або частини предмета чи явища.
Наприклад, під час аналізу клімату своєї місцевості вчитель ставить запитання:
- Які пори року спостерігаються на території нашої місцевості?
- Яка температура повітря переважає у нашій місцевості у літній час?
- Яка температура повітря переважає у нашій місцевості у зимовий час?
- Скільки опадів випадає на території нашої місцевості на рік? і т.д.
Крім завдань на розпізнавання окремих ознак, доцільно ставити завдання на виділення сукупності ознак, наприклад:
- Які чинники впливають на формування клімату нашої місцевості?
- Які основні ознаки помірно – континентального типу клімату ?
Учні можуть записати їх на дошці і порівнювати з виділеними окремими ознаками клімату нашої місцевості.
У процесі виконання таких завдань розширюється обсяг поняття “аналіз” як дії що спрямована на виділення ознак і частин природних явищ чи об’єктів.
Під час вивчення географії розширюється вміння розрізняти подібні та відмінні ознаки. Учитель нагадує, що подібні – це однакові ознаки, за якими об’єкти між собою схожі, а відмінні – за якими відрізняються. Ці вміння відпрацьовуються в структурі більш складних умінь – умінь порівнювати об’єкти і явища природи чи порівнювати сутність географічних понять.
Знання про зміст цього прийому, послідовність виконання операцій засвоюються учнями у вигляді алгоритму дії.
Щоб порівнювати об’єкти природи необхідно:
а) проаналізувати і виділити істотні ознаки, частини;
б) зіставити об’єкти, визначити подібні та відмінні ознаки, частини;
в) зробити висновок, що в об’єктах подібного і що відмінного.
Алгоритм пропонується в готовому вигляді або складається разом з учнями. Він може бути записаним на таблиці або дошці, щоб учні зіставили знання з практичним виконанням кожної операції, краще запам’ятовували їх послідовність та оволодівали термінологією.
У процесі оволодіння умінням порівнювати скорочується кількість операцій, які промовляються вголос (“порівнювати – це означає”).
Щоб активізувати прийом у внутрішньому мовленні, вчитель спонукає до його згадування, не вимагаючи відповіді.
Для формування уміння порівнювати пізнавальні завдання будуються з урахуванням змісту і цілей уроку. Система таких завдань повинна різнобічно ускладнюватися: за кількістю ознак, що порівнюються; за характером об’єктів, зокрема спочатку порівнюються конкретні, наочні, а потім абстрактні поняття.
Зазначимо, що при побудові завдань на порівняння необхідно вказувати основу для виконання цих дій, що дає можливість отримувати той результат, який необхідний в конкретній ситуації. Наприклад, “порівняйте гори Карпати і Кримські гори за висотою; порівняйте материкову і океанічну кору за її будовою” і т.д.
[1] 2
завантажити реферат
