У нашій онлайн базі вже 23511 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
Загрузка...
На сайті всього 23511 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Cухомлинський В.О. – педагогічна спадщина

Cухомлинський В.О. – педагогічна спадщина

Яскравим прикладом розв'язання зазначеної проблеми є педагогічний досвід вітчизняного гуманіста Василя Олександровича Сухомлинського, творча спадщина якого має велике те­оретичне і практичне значення. Нині, коли педагогічна наука і всі ланки сис­теми освіти намагаються вирішити складні завдання, одним із яких є вихо­вання гуманістичних цінностей у під­ростаючого покоління, у науково-практичному доробку В.О. Сухомлин­ського можна знайти поради і шляхи для їх успішного вирішення, що і зу­мовлює актуальність нашої розвідки.

Творча спадщина Василя Олексан­дровича з кожним роком привертає все більшу увагу наукової і педагогіч­ної спільноти як у нашій країні, так і за рубежем. Серед багатьох напрямів досліджень творчості В.О. Сухомлин­ського виокремлюється плідна праця уманської школи під керівництвом акад. В.Г. Кузя (Н.В. Безлюдна, Г.Л. Бон­даренко, Т.Д. Кочубей, Л.І. Мамчур, Л.В. Ткачук). Розроблена українським практиком педагогічна система не тіль­ки збагатила педагогічну науку нова­торськими ідеями й положеннями, значно розширила теорію і освітню ви­ховну практику, а й була своєрідним революційним етапом розвитку вітчиз­няної педагогічної думки.

У своїй діяльності В.О. Сухомлинський багато уваги приділяв становленню особистості, зокрема гуманістичному вихованню. Це засвідчують його чис­ленні монографії, брошури, етапі та оповідання, його практична діяльність і, головне, її результати — навчальні успі­хи вихованців Павлиської школи, їхнє життя, моральна культура і, звичайно, гуманність, яка є візитною карткою кожного учня. Василь Олександрович в умовах радянського тоталітаризму та формалізму створив оригінальну ви­ховну систему, яка відповідала не лише вимогам свого часу, а й певною мірою випередила його. Вона виявилася жит­тєздатною, тому що у своїй основі орієнтувалася на Людину, її почуття, пере­живання, емоції, на Людину, яка була рівною у правах та обов'язках з інши­ми, на Людину, як найвищу цінність.

Педагогіку В.О. Сухомлинського ми по праву називаємо гуманістичною, оскільки вона є джерелом розвитку те­орії і практики національного вихован­ня, в якому чільне місце належить вихо­ванню загальнолюдських духовних цін­ностей. В.О. Сухомлинський був твер­до переконаний, що «в житті людини не повинно бути жодної хвилини, коли б вона не набувала 6 духовних ба­гатств» 15, с.142].

Павлиський педагог розглядає ви­ховання як процес, наслідки якого за­лежать від утвердження в освітньому закладі гуманістичних взаємин, культу­ри як основи навчання і виховання, визнання прав особистості дитини. Він був переконаний, що вимогливість, підпорядкування, керівництво, управ­ління, система залежностей — не го­ловні для створення колективу. Голов­ними є гуманні людські взаємини між учнями, між вихователями і вихованця­ми, і на цій основі формуються єдині поняття про добро і зло 14, с.563].

Василь Олександрович, аналізую­чи фактори гуманістичного виховання, підкреслює провідну роль сім'ї у фор­муванні гуманістичних цінностей. Адже те, що набувається в сім'ї, зберігається дитиною протягом усього життя. Від гармонійності і стабільності стосунків у сім'ї, її психологічного клімату, мо­рального здоров'я, панування естетич­них смаків та етичних норм поведінки залежать і рівень розвитку суспільства, бо «якщо дитина виростає в обстанов­ці безсердечності, вона стає байду­жою до добра і краси» /5, с.92].

Сім'я може бути як позитивним, так і негативним фактором виховання. По­зитивний вплив на ще не сформовану особистість полягає в тому, що ніхто, крім матері, батька, бабусі й дідуся, сестри чи брата, не ставиться до них з такою любов'ю і турботою. Однак жо­ден інший соціальний інститут не може завдати стільки шкоди вихованню ди­тини, скільки це може зробити сім'я. Тому передусім у сім'ї має панувати ат­мосфера доброзичливості, довіри, любові, взаємодопомоги.

Учений добре розумів, що є речі, яким не можна навчити і які розвивають­ся у процесі спілкування спочатку з най­ближчими людьми, а згодом утверджу­ються, міцніють, або ж, навпаки, атрофу­ються під впливом соціального середо­вища. Не можна в школі навчити дітей любити, якщо ця здатність не розвинула­ся в сім’ї. Саме тому приязні стосунки між матір'ю і батьком, батьками і стар­шим поколінням (тобто бабусею та діду­сем) є передумовою виховання у дітей доброзичливості, чуйності, поваги. Про такі стосунки В.О. Сухомлинський писав: «Як важливо, щоб перші думки про доб­ре, сердечне, найпрекрасніше, що є в світі, — про любов людини до людини -пробуджувались на особистому досві­ді, щоб найдорожчим для дитини стали батько й мати [там само, с.93]. Материн­ська і батьківська любов не повинна бу­ти сліпою, а має виховувати в дитині Лю­дину, бути підтримкою, утверджувати ві­ру в себе, у свої сили, захищати і водно­час рухати вперед, а не бути своєрідним ковпаком, ізолятором. Духовна серце­вина справжньої материнської і батьків­ської любові у тому, щоб син, донька відчували повагу до себе, прагнули бути хорошими людьми. Багаторічні спосте­реження за розвитком молодших шко­лярів дали підставу В.О. Сухомлинському зробити висновок, що діти, душі яких надломлені переживаннями, потребу­ють особливої уваги, тому батьки мають щадити легковразливу, хворобливу пси­хіку дитини, оберігати дітей від зайвих переживань, пробуджувати життєрадіс­ні почуття, ні за яких обставин не виявля­ти своє ставлення до них, як до хворих [там само, с.52].

В.О. Сухомлинський вибудовував свою виховну систему на принципах етнопедагогіки, в якій образ матері по­сів значне місце. Матір у нього випро­мінює любов, чуйність та повагу до ди­тини; матір — джерело загальнолюдсь­ких цінностей, чеснот, Берегиня. Без перебільшення можемо сказати, що саме Василь Сухомлинський є єдиним педагогом радянського періоду, який створив «культ Матері». Матір у нього не всесильна, як до цього привчала радянська педагогіка, а звичайна лю­дина, яка потребує уваги, чуйного ставлення, поваги, ласки, любові. Ні школа, ні суспільство не може замінити матір. А тому любов до матері, вважав педагог, потрібно виховувати і в школі у процесі формування стосунків між хлопчиками і дівчатами.

Не менш важливою, на думку педа­гога, у вихованні дитини має бути і роль батька, особливо коли в сім'ї підростає син. Для хлопчиків батько є еталоном мужності, хоробрості, сміливості, все­могутності, вони мріють бути схожими на своїх батьків. Ці якості назвали основ­ними у своїх відповідях молодші школярі на запитання: «В чому ви хочете бути схожими на батька?». Нині соціально-економічні причини не зможуть виправ­дати відірваність батька від сім!, дитини. Не є виправданням і «заробіток гро­шей»: «Я забезпечую сім'ю усім необхід­ним. Ходять взуті, одягнені. Чого їм ще треба?!» І цю проблему не оминув В.О. Сухомлинський, який зазначав: «У сім!, де батько розуміє свої обов'язки лише як забезпечення матеріальних пот­реб дітей, і мати не стала центром їх ду­ховного життя, дітей оточує атмосфера духовної порожнечі, убозтва. Вони жи­вуть серед людей і не знають людей — ось що найнебезпечніше в таких сім'ях: серцям цих дітей незнайомі й недоступні тонкі людські почуття, передусім ласка, співчутливість, жаль, милосердя. Вони можуть виростати емоційними невігласа­ми» [4, с.545]. Проте вчений не примен­шував ролі матеріальних потреб у житті людини. Навпаки, Василь Олександро­вич був переконаний, що матеріальне благополуччя, створення відповідних умов для освітніх працівників сприяти­муть покращанню навчально-виховного процесу. Потрібно лише правильно формувати культуру потреб. І суть не в тому, щоб виховати матеріальні і духовні потреби, а в тому, щоб добитися їх гар­монійного розвитку, щоб у житті людини переважала діяльність, спрямована на становлення і задоволення потреб вищого порядку—потреб духовних. Як пе­реконує багаторічна діяльність В.О. Сухомлинського, уже в підлітковому віці та юності матеріальні запити не завжди ві­діграють провідну роль. Основою ж має стати потреба в іншій людині. Передусім ця потреба розвивається у процесі спільної діяльності і збагачує людські взаємини, є невичерпним джерелом ду­ховного багатства.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
загрузка...
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com