У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Складності в процесі інклюзії учнів з особливими навчальними потребами у звичайній школі

Сторінка 3

Закінчуючи цей короткий історичний екскурс, хочеться відзначити вагомі досягнення в школах, що створили умови для підтримки учнів з особливими потребами. Широко розповсюджений підхід до спеціальної освіти був впроваджений у 1970-ті р. і існує до цього часу. Нещодавно керівників освіти звинуватили у тому, що спеціальне навчання увічнює ізоляцію та дискримінацію учнів з особливими навчальними потребами. Цей підхід на практиці дозволяв школам і вчителям звичайних класів користуватись загальноосвітніми методами. Якщо деякі учні потребували якихось спеціальних методів і підходів, то вони просто переводились зі звичайного до спеціального класу, де викладав вчитель-спеціаліст. Такий порядок успішно існував в канадських школах протягом трьох десятиліть, що задовольняло масову і спеціальну освіту.

Однак зі збільшенням акценту на інклюзію і масовим поверненням учнів з особливими потребами до звичайних класів в 1990-ті р., залунали тривожні сигнали. Викладачі розгубилися і заплуталися через зміну звичних ролей та обов'язків. Учні та батьки висловлювали занепокоєння полегшеними учбовими планами та недостатнім обсягом послуг для учнів з особливими потребами навчання.

Більше того, крім традиційного розмежування учнів, яке існувало у масових школах - за культурними традиціями, за приналежністю до національної меншини, за статком, за поділом на тих, для кого англійська мова не є рідною, додалося ще одне. Зрозуміло, що наша освітня система потребує радикальних змін.

Якими є прогалини у навчальному процесі для учнів з особливими потребами в сучасній системі освіти?

Сучасні навчальні програми для учнів з особливими навчальними потребами мають кілька прогалин та обмежень.

Школи

Вчителі звичайних класів не змінили методик викладання, що забезпечило б належне викладання для всіх учнів. Шкільна система нечітко визначає відповідальність вчителів за якість знань учнів з особливими потребами.

Викладачі звичайних класів не були відповідно підготовлені до роботи з такими учнями.

Вчителі звичайних класів не були забезпечені адекватною підтримкою, такою як наявність вчителя-помічника та зменшення кількості учнів у класі.

Вчителі звичайних класів не мають достатньо часу для консультацій та співробітництва зі спеціалістами і батьками.

Не чітко визначені посадові вимоги звичайних та спеціальних вчителів.

Шкільні адміністратори не завжди мають базову спеціальну освіту.

Шкільна теорія та практика продовжує своє спрямування на міфічну "середню" стандартну дитину, мінімальні стандарти продовжують підвищуватись.

Учні.

1. Учні, щоб мати змогу навчатися за спеціальними програмами і методиками, все ще мають отримати спеціальний статус, як таких, що мають особливі потреби.

2. Учні з особливими потребами мають успішно подолати "п'ять процедур" системи спеціального навчання, перш ніж одержати право навчатися за індивідуальними програмами і методиками в звичайному класі.

3. Між початковим направленням і до реального початку навчання може пройти 6 місяців і більше.

4. Діагностика та виявлення дітей з особливими потребами забирає левову частку виділених коштів.

Учень з особливими потребами може мати спеціальну допомогу в початковій школі і залишитись без неї в середній та старшій.

Недостатня увага приділяється переходу з одного рівня освіти до іншого, а також допомога при переході від школи до робочого місця.

Можливості програмування освіти, особливо у старших класах, часто не відповідають потребам таких учнів.

Багатообіцяючі напрямки для практики справжнього інклюзивного навчання. Різноманітність учнів з порушеннями: нові перспективи.

Т. Скртік був активним критиком обмеженості у традиційних поглядах на спеціальну освіту і превалюючих уявленнях про інвалідність. Він стверджував, що декілька неточних постулатів лежать в основі системи спеціального навчання: 1. Інвалідність, що мають учні, є патологічним станом. 2. Диференційна діагностика об'єктивна і корисна. 3. Система спеціальної освіти є раціональною і продуманою скоординованою системою послуг, що приносить користь учням. 4. 5. Прогрес у навчанні є результатом зростаючих технологічних можливостей діагностики та навчально-виховного процесу.

Ці заяви далі були підтримані Ханом, що запропонував відійти від поглядів на інвалідів, як на таких, що мають функціональні обмеження, до більш конструктивної точки зору як на меншину з відповідними правами.

Хан стверджує, що такий перехід буде переміщати тягар змін від особи з інвалідністю до змін, потрібних у наших закладах та підходах, що дозволять особам з обмеженнями отримати такі самі основні права, як і всі інші.

Найбільша проблема для системи освіти полягає у тому, щоб узгодити зусилля, які б сприяли цілям реальної інклюзії. Це означає, що уряд, міністерство освіти, педагогічні вузи, відділи освіти, профспілки вчителів та правозахисні групи – всі мають переглянути свою політику і методи і, якщо вони у протиріччі з розвитком інклюзивного навчання, мають бути зроблені необхідні зміни. Більш того, в Канаді через нашу, незалежну від центрального уряду, провінційну та територіальну юрисдикцію та власне законодавство у кожній провінції, стає досить важко розповсюджувати найкращі методики та підходи до навчання та оцінювати наші успіхи, як країни. Без загальнодержавного міністерства освіти, як це є у США чи в Україні, дуже важко дізнатися про принципи роботи та керівництва в освіті і законодавства на місцях.

Дилема рівності, справедливості та досконалості.

Дуже мало є публікацій, що намагаються описати зміни та реформи, що відбулися в канадських школах – від часу комбінованої спеціальної освіти до перспективи навчання у звичайних класах (для дітей з особливими потребами). Звичайно, ми можемо назвати відомих канадських вчених: Майкла Фуллана, Енді Харгрівза, Бена Левіна як основних прихильників шкільної реформи в Канаді, але вони намагаються не мати справу з проблемами, що оточують учнів з особливими освітніми потребами та справедливістю у їх задоволенні.

У тому ж схожому ряду, Ендрю та Лупарт сприяли впровадженню поняття прогресивної інклюзії учнів з особливими освітніми потребами і все ж вони приділяють мінімальну увагу реформуванню загальноосвітньої школи.

У нещодавньому аналізі, що робить спробу об'єднати зміни у масовому та спеціальному навчанні і аналізує літературу по реформі (Лупарт, Вебер) відзначається, що зміни мають місце наче у двох окремих площинах. Керівники масового (загальноосвітнього) навчання представляють шляхи та засоби досягнення досконалості у школах, а керівники спеціальної освіти пропонують шляхи та засоби досягнення справедливості у наших школах. Виникає парадокс – ті зміни, які пропонуються в освіті, такі як підвищення кваліфікації педагогів, підвищення стандартів освіти, у подальшому зменшать перспективи для досягнення більшої справедливості, і навпаки. Таким чином, школи використовували одну мету або іншу як основну, не уявляючи можливості того, що цього можна досягнути одночасно.

Недавні публікації Скртіка надають незаперечні докази для шкіл по просуванню обох цілей одночасно; дійсно реальна інклюзія потребує цього. Скртік дає критичний аналіз професійної культури та шкільної організації і робить висновок, що освітня "справедливість" є передумова для освітньої досконалості. Він підкреслює необхідність для шкіл відкинути їх сучасні бюрократичні системи та дати свободу професійним вчителям у пошуку майбутніх кращих шляхів підтримки учнівської різноманітності. Вчителям потрібно підвищувати свою кваліфікацію, оскільки вони мають потребу у використанні прийнятних для всіх учнів методів навчання. На підтримку цього поняття Сміт та Ласт висунули ідею про те, що кожен учень має показати, що у нього є постійний прогрес як результат шкільного навчання, а не досягнення однієї чи декількох неточно визначених мінімальних стандартних вимог, які на початку недоступні для частини учнів. Показники безперервного просування до досконалості та справедливості коріняться у можливостях та талантах учнів. Визнання того, що всі учні та їхні пізнавальні можливості є унікальними, може допомогти нам передбачити таку організацію наших майбутніх шкіл, де немає ніяких штучних вікових, рівневих, предметних бар'єрів, таких як очікування від усіх восьмирічних дітей успішного вивчення всіх предметів (наприклад, математики, грамоти, природознавства), що викладаються одним методом і одночасно.

1 2 [3] 4

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2021 textreferat.com