У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Модель проведення батьківської конференції з проблем обміну досвідом родинного виховання

Модель проведення батьківської конференції з проблем обміну досвідом родинного виховання

1. Піклування про цілісність сім'ї та актуальність родинно-сімейного виховання.

Діти, залишені батьками, діти, що не знають своїх батьків — обділені долею діти. Будь-якого працівника - від сторожа до міністра - можна замінити таким самим або й кращим працівником. Батьків не замінить ніхто. Згадайте, які страшні трагедії виникають іноді у неповних сім'ях, сім'ях, де батько або мати забули, для чого вони одружилися.

Розлучення в українських родинах колись були поодинокими і виправдовувалися лише за умови бездітності або хвороби. У цих випадках існував народний ритуал розлучення, коли чоловік і жінка дякували одне одному і просили пробачення. В інших випадках винуватець осуджувався, а іноді навіть повинен був покинути село. До речі, на початку 20 ст. в Україні на 2000 шлюбів припадало лише 1 розлучення.

Отже, треба вчитися жити в шлюбі, виробляти у собі вміння керувати своїми бажаннями, вчитися обмежувати їх. У сімейному житті треба зважати на думки, переконання і почуття іншої людини. Треба вміти поступатися один одному.

Любов чоловіка до дружини, дружини до чоловіка - це сфера найтоншого духовного життя. Але, коли вам хочеться посваритися, принизити один одного, то вмійте схаменутися, подумайте, для чого ви одружилися.

Адже жити в шлюбі - значить відповідати за іншу людину, відповідати за майбутнє своїх дітей. .

Відомо, що творення сім'ї в українській виховній традиції мало і має велике значення. Тому таким врочистим і складним є ритуал весілля. Колись в Галичині (перед другою світовою війною) воно відбувалося без алкогольних напоїв. Натомість - заручини, оповіді в церкві, шлюб - трактувалися як подія духовна. Молодих готували до розуміння великої моральної відповідальності, котру кожен з них бере, вступаючи в шлюб.

Шановні батьки! Зрозуміло, що за такий короткий час не можна обговорити проблеми, які стосуються родинного виховання, сімейних цінностей. Та це, до речі, не ставилося за мету. Ви будете мати можливість ще не один раз зібратися на свою "Сімейну розмову" навколо тих питань, які найбільше вас хвилюватимуть.

А я, завершуючи нашу зустріч, хочу запросити вас до започаткування у нашій школі ще однієї традиції. Що я маю на увазі?

Зрозуміло, що все, про що тут з вами говорили, стосується ваших дітей. Ми спробували оцінити себе на предмет того, які ми батьки, чи володіємо мистецтвом жити з дітьми в своїй родині тощо.

У державній національній програмі "Освіта. Україна XXI століття" серед пріоритетних напрямів реформування освіти відзначено, що в основу національного виховання мають бути покладені такі чинники: принцип єд­ності сім'ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь; організація ро­динного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу; забез­печення діяльності педагогічного всеобучу батьків.

І це закономірно, бо побудувати повноцінну національну школу без активної участі й підтримки сім'ї, по суті, неможливо. Як будь-яка дорога починається з перших кроків, будь-яка будова - з фундаменту, так і станов­лення людської особистості бере початок із сім'ї. Адже саме в родині під керівництвом та з допомогою батьків дитина пізнає навколишній світ, тут проходить її громадянське становлення, формується світогляд та естетичні смаки. Здійснюючи родинне виховання батьки створюють умови для пов­ноцінного фізичного та духовного становлення особистості, формують ак­тивне, зацікавлене ставлення до оточуючого середовища. Згадаймо слова В. Сухомлинського: "У сім'ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини - культурної особистості. Із сім'ї починається суспільне виховання. У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім'я - це джере­ло, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. На морально­му здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість школи".

Із сім'ї протоптується стежка до школи, і вже тоді - на життєву дорогу ведуть дітей два розуми, два досвіди, здобуті у сім'ї та у школі.

У шкільному віці основою родинного виховання є формування у дітей і юнацтва гуманістичної моралі, патріотичних почуттів, естетичної культури, готовності до праці та до захисту рідної землі. Родина дає уявлення школярам про зовнішню і внутрішню культуру людини, виховує шанобливе ставлення до батька та матері, до старших, співчуття до немічних, калік, сиріт, вдів і ін., формує уявлення про загальнолюдські моральні вартості, привчає дітей до добросовісної праці, поваги до людей. Отже, українська родина - перша школа патріотизму, національного єднання та виховання, місце прищеплення здорових норм і навичок, кузня пошанування рідної мови, звичаїв, традицій, свят, традицій, символів.

Ось чому, як відзначається у Концепції сімейного та родинного ви­ховання, "сучасна сім'я має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального і духовного розвитку".

У народі кажуть, що "батьків і дерево судять по плоду". Аналогічну думку знаходимо і у Біблії.

Велику відповідальність за життя на Землі поклав на родину отець Пе­тро Мельничук - автор книги "Християнська родина. Батьки і діти", що ви­йшла ще у 1954 р. у Мюнхені. "Кожна родина, —писав він, — щось подібно­го, як годинник. Коли в годиннику всі коліщата належно обертаються, тоді годинник, хоч би нікелевий, є добрий, бо добре ходить. Коли всі коліщата родинні виконують совісно свої призначені обов'язки, чи то релігійні, чи то національні, чи то громадські, то така родина, хоч би найбідніша, буде" найщасливішою і найліпшою і для Бога, і для Церкви, для всього народу і держави, в якій живе". "Родина дає початок життя тілесного й духовного, морального, релігійного або неморального і нерелігійного. З родини вихо­дить людина чесна, совісна, коли виконує свої обов'язки, працьовита, ідеа­льна, але звідси виходить і недовірок, бандит, розпусник, пияк та злодій", - продовжує свою думку о. Петро Мельничук.

Ким стане людина - повноцінною особистістю :чи моральним вирод­ком, учасником чи перешкодою у справах суспільства, його захисником чи його бідою - багато в чому визначається тим, наскільки правильне сімейне виховання вона одержала в дитинстві.

Зрозуміло, що справжнє родинне виховання прийде з належним ово­лодінням батьками сучасними педагогічними знаннями й уміннями застосо­вувати їх на практиці.

Хочеться відмітити, що на особливу роль педагогічної культури батьків у родинному вихованні дітей звертали увагу Г. Сковорода, Т. Шевченко, П. Куліш, Б. Грінченко, І. Франко, О. Духнович, Л. Українка, Т. Лубенець, С.Русова, Г. Ващенко, І. Огієнко.

Про нагальну потребу педагогічної підготовки батьків писав і К. Ушинський. " .Батьки, - зазначав він, - завжди є хоч почасти вихо­вателями своїх дітей і кладуть перші зерна майбутніх успіхів чи неуспіхів виховання. Зрозуміло без пояснень, як важливо для них у цьому випадку на­бути педагогічних знань."

У процесі родинного виховання потрібна правильна та цілеспрямована організація впливу на дитину, спрямована великим педагогічним знанням. "У сім'ю організація впливу на дитину повинна прийти через широку педа­гогічну пропаганду, через приклад кращої сім "і, через підвищення вимог до сім "і", - твердив А. Макаренко.

Потребу педагогічної освіти батьків не тільки проповідував, а й прак­тично здійснював В. Сухомлинський. Він вважав, що в наші дні не має важ­ливішого завдання у сфері виховання, ніж учити матір і батька виховувати своїх дітей. Без турбот про педагогічну культуру батьків, за його висновком, неможливо розв'язати жодної проблеми, що стосується навчання і виховання.

Сімейною книгою для читання нині можна вважати праці Г. Ващенка "Виховний ідеал" та М. Стельмаховича "Народна педагогіка", в яких викла­дено ази народного дитинознавства і родинознавства, батьківської педагогіки.

Цілком зрозуміло, що у підвищенні педагогічної культури батьків провідна: роль повинна належати школі, яка забезпечує високий рівень осві­ченості й вихованості .свідомого громадянина України, здатного на основі життя й досвіду власною народу та досягнень світової науки й культури утверджувати найвищі ідеали гуманістичної культури, відстоювати і захи­щати права, гідність і честь своєї Вітчизни.

[1] 2 3 4 5 6

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com