У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Політичні пріоритети трансформування держави

Сторінка 3

Самим життям і специфікою суб’єктів регуляції влади породжується різноманіття опосередкованих форм впливу на владу. Серед них найзначніша роль належить політичним інститутам як формі впорядкування участі людей у вирішенні соціально-конфліктних проблем, у розподілі влади, впливі на владу, в регулюванні влади.

Але у політичній практиці, а потім і в цілій низці політологічних досліджень 1990-х років було доведено, що політичні інститути впливають не тільки на розподіл і вироблення політичних рішень, але й на формування політичних інтересів різних соціальних груп. Регулюючи порядок дій, вони впливають на хід усього політичного процесу. Ці висновки знову активізували увагу до аналізу всього, що пов’язано з соціальними інститутами. Адже ще у суспільній думці Стародавнього світу і Нового часу не тільки досліджувалися, але й „проектувалися” інститути, спроможні вирішувати ті чи інші проблеми суспільства, у тому числі інститути і механізми регулювання влади.

Щоб уникнути науково-методологічних розбіжностей, підкреслимо, що категорія „політичний інститут” інтерпретується в політичній науці в широкому і вузькому значенні. У широкому значенні „інститут” – це будь-які нормативно організовані політичні відносини. Норма при цьому розуміється як сукупність стійких, певним чином упорядкованих і організованих відносин. У цьому розумінні політичним інститутом будуть, приміром, звичаї і традиції, що встановилися у відносинах суспільства і влади. У вузькому розумінні політичний інститут – це строго визначена форма діяльності, це чітко визначені, організовані і формалізовані суб’єкти політики надіндивідуального рівня, пов’язані з боротьбою за владу, її здійсненням, розподілом і впливом на неї. Йдеться про державу та її структури, партії і суспільні (соціальні) організації, об’єднання і клуби, лобістські групи, мітинги, демонстрації, вибори і передвиборчі кампанії.

Саме політичні інститути мають втілювати в життя цінності демократизації, свободи, які є основними факторами, що найефективніше можуть змінити поведінку індивіда в бажаному напрямку. Головне сутнісне розходження в розумінні взаємозв’язку свободи життєдіяльності і влади полягає в тому, що у свободі дій підкреслюється момент невизначеності стосовно імовірності бажаних наслідків для влади, яка припускає вищий ступінь імовірності в досягненні своїх цілей.

Нова влада в сучасних умовах має трансформувати українську державу за такими основними напрямками: 1) трансформування самої держави, тобто основних її інститутів і функцій у демократичні, моральні, правові інститути і функції; 2) трансформування форм участі і політичної активності у легітимні, чесні, висококультурні форми; 3) трансформування громадянськості у правову, солідарну, цивілізовану громадянськість.

Цінності влади і свободи життєдіяльності людей розрізняються в усіх трьох аспектах, але, перш за все, в аспекті політичної активності та соціальної діяльності людей. Влада породжує ту чи іншу симетрію або асиметричність у людських відносинах. А свободу дій завжди можна розглядати як тенденцію до встановлення симетричності у відносинах взаємодіючих сторін і подолання таких анахронічних засобів змагання за владу, як фальшування, умовляння, підкуп тощо.

У попередні роки влада в Україні намагалася використовувати для подолання будь-якого опору наявні в її розпорядженні репресивні механізми, погрози, покарання або заохочення винагородами. На відміну від старої, нова влада свободу дій може найефективніше доповнювати засобами самовпливу, самоконтролю, поєднаних з самовинагородою, оскільки кінцевою інстанцією прийняття владних рішень у такій ситуації стає сама людина.

Свобода ж дій, що поширюється, є вираженням тенденції до вирівнювання ієрархічності владних відносин у суспільстві і має безпосередній зв’язок з тенденцією суспільства до демократизації. Свобода дій органічно пов’язана із соціальною ентропією влади, з множенням суб’єктів реалізації соціальної дії, з вибором можливих способів поведінки – іншими словами, з різнохарактерністю об’єднань і груп людей. Громадянське суспільство, політичні партії, спілки та об’єднання громадян саме і є основними інститутами, що виконують цю функцію.

Гуманістичні аспекти самої політики вимагають визнання потреби людини у демократії і свободі, права бути суб’єктом, а не тільки об’єктом політичних рішень і дій. Призначення цінностей свободи саме в тому й полягає, щоб заповнити ними весь політико-мотиваційний простір у суспільстві. Ще Ш. Монтеск’є казав: „Свобода є право робити все, що дозволено законами” [10]. Цінності свободи можуть бути для людей основними регулятивами їх мислення і дій. Якщо ж з якихось причин роль демократичних цінностей знижується чи втрачається, то втрачається і відчуття спільності з системою політичної влади, виникають несхвалення, невдоволення, незгода з нею і, як наслідок, протистояння. У такій ситуації виникають об’єктивні і суб’єктивні передумови для кардинальних політичних потрясінь, а потім і для зміни соціального механізму влади, всієї політичної системи суспільства.

Безперечно, основною передумовою і механізмом посилення значення ідеалів свободи і справедливості в українському суспільстві має бути сам розвиток демократичних інститутів влади, перш за все – правової держави. Перехід до демократичних структур прискорює перехід від тоталітарного, адміністративного характеру влади до поєднання цінностей влади і свободи, що ґрунтується на правовому механізмі реалізації влади. Як наголошував Ф. Вольтер, „свобода полягає в тому, щоб залежати тільки від законів” [11]. Це заперечує будь-які прагнення влади підміняти пряму свободу дій опосередкованою. Історичні модернізації політико-владних відносин, ускладнення організаційної та інституціональної структури суспільства мають супроводжуватися соціальною ентропією, диверсифікацією та дисперсією влади. Необхідно долати такі засоби впливу на підвладних, як санкції, як вплив через соціальні ресурси і норми. Це важливо тому, що ще й у наш час практикуються спроби абсолютизувати владний вплив через механізми залежності особистості від влади, свободи життєдіяльності людини від інститутів влади.

Висновки

1. У демократизаційному аспекті необхідно застосувати демократичні, легітимні, чесні регулятивні механізми, що характеризуються активним діалоговим пошуком компромісів і згоди, розробки концепції соціального регулювання влади, узгодження інтересів суспільства щодо влади і поділу влади. В цьому напрямку має трансформуватись держава як моральний, патріотичний інститут влади, що взаємодіє з суспільством, інтегрує в собі функції професійного володарювання, керування, регулювання й адміністрування.

2. Особливо важливо сформувати інноваційне науково-теоретичне обгрунтування механізмів, системи соціального регулювання влади та її політичних, культурних, соціальних та інституціональних пріоритетів. Для практики це дасть можливість послідовно удосконалювати регулятивні взаємодії суспільства і влади в умовах наростаючої синергії сучасного світу. Становлення нової ефективної системи соціально-політичного регулювання влади в Україні і механізмів регулятивного впливу суспільства на владу зумовлює необхідність підвищення ролі громадянського суспільства як інституту недержавної влади, перш за все, у формі оптимізації влади місцевого самоврядування, самоврядних місцевих громад та недержавних механізмів регулятивного впливу на державні інститути влади.

3. Українська держава має сьогодні серед найважливіших функцій соціальних інститутів активізувати функції регулювання діяльності членів суспільства в рамках соціальних відносин, створити можливості для задоволення потреб членів суспільства, забезпечити соціальну інтеграцію, стійкість громадського життя та інноваційне соціальне становлення особистості. Всі вони реалізуються в процесі інституцiоналiзацiї як одного з важливих механізмів політичного розвитку суспільства, як пріоритету, що сприяє гуманізації, демократизації і стабільності. У цьому контексті всі політичні партії як інститути демократії мають перетворити соціальний конфлікт із фази відносної стихійності на фазу колективної солідарності, дисципліни і консолідації заради суверенності і національної безпеки країни.

1 2 [3] 4

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com