У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Соціально-політичні наслідки інформаційної революції

Сторінка 4

Інтернет є матеріальним носієм того, що Ю. Хабермас називає деліберативним простором – простором громадського життя, у якому обговорюються ідеї, узгоджуються інтереси, відшукуються компроміси тощо. Цей простір не встановлює будь-яких жорстких меж для взаємодій, що відбуваються в ньому, і сприяє формуванню цінностей громадянського суспільства. Нові групи інтересів та окремі особи одержують можливість приєднуватися до процесів ухвалення національних і міждержавних рішень. Завдяки сучасним ІКТ думки індивідів і груп інтернаціоналізуються в режимі реального часу, реакція на ті чи інші події стає відомою негайно. Це створює умови для публічних дискусій у міжнародному масштабі, а також для утворення коаліцій між учасниками політичної гри. Виникає принципово новий рівень політичного діалогу, що у перспективі може призвести до формування „транснаціонального політичного класу”, „транснаціонального громадянського суспільства” і світової громадської думки, з якими державам доведеться рахуватися [16].

Так, новим транснаціональним соціальним рухом став рух антиглобалістський, учасники якого спілкуються переважно в Інетернеті, використовуючи його, зокрема, для планування своїх акцій. Однак антиглобалісти використовують Інтернет не лише для мобілізації однодумців і координації виступів протесту. За його допомогою вони здійснюють хакерські атаки на сайти великих корпорацій і політичних організацій, завдаючи політичним опонентам прямих матеріальних збитків. Так, у червні 1999 року, під час економічного саміту „Великої вісімки” антиглобалісти вчинили понад 10 тисяч хакерських атак на кілька десятків транснаціональних корпорацій [17].

Через Інтернет популяризують свої ідеї і неурядові організації.

Отже, Інтернет став інструментом зв’язку і політичної комунікації. Завдяки йому створюються передумови для зародження нетрадиційних форм політичної організації, включаючи існуючі в кіберпросторі віртуальні „держави”.

Природно, це має як позитивні, так і негативні наслідки, якщо врахувати, що інформаційно-комунікаційні технології можуть використовуватися терористами й екстремістами.

Екстремісти різного штибу (неонацисти, скінхеди, расисти, релігійні фанатики) використовують Інтернет як ефективний засіб активізації своєї діяльності, поширення своїх поглядів, вербування прихильників. З моменту появи в Інтернеті першого екстремістського сайту „Штормовий фронт”, створеного 1995 року Д. Блеком (одним з колишніх лідерів Ку-Клукс-Клану), Всесвітня павутина постійно поповнюється сайтами, що пропагують ідеї насильства, расової і релігійної нетерпимості. Ускладнення глобальних інформаційних комп’ютерних мереж, недостатньо контрольованих через колосальний обсяг даних, удосконалення засобів криптографії і маскування значущої інформації в плині буденних повідомлень дозволило екстремістським організаціям вирішити цілий блок завдань. Насамперед, значно спростилася система керівництва бойовими загонами, процедура адресного набору бойовиків і політичних адептів. З’явилася можливість, не полишаючи афганських печер Тора-Бора, розміщувати оголошення про вербування виконавців певних акцій, вести переговори з потенційними новобранцями, відфільтровувати підставних співробітників спецслужб, купувати зброю, переказувати гроші для оплати послуг бойовиків, контролювати замовлені операції.

При цьому штаб екстремістів лишається практично невразливим для служб безпеки країни, проти якої готується диверсія. Звичайно, потенційна жертва може, як це вчинили США, розпочати військовий наступ на територію держави, де ймовірно табориться координуючий центр терористів. Але ж і після ліквідації режиму талібів не можна стверджувати, що керівні структури „Аль-Каїди” знищено чи хоча б паралізовано. І потім: навіть країна з військовим бюджетом у 300 мільярдів доларів просто фізично не може собі дозволити великомасштабного вторгнення в усі суверенні держави, запідозрені в приховуванні терористів. Нині розвинені країни так і не знайшли адекватного способу нейтралізації терористичних загроз [18].

Поява електронних мереж створила якісно нові умови і для пропаганди терористами своїх ідей, для їх відкритої полеміки з офіційними державними структурами, для дискредитації і дезавуювання заяв офіційної влади.

Не слід забувати й те, що з комп’ютеризацією адміністративно-управлінських процесів терористи одержали можливість використовувати у своїх цілях відносно дешеві та доступні методи інформаційно-комп’ютерних диверсій. Поки під удар потрапляють найрозвиненіші країни, де поширено відкриті електронні системи. Це, насамперед, США і Канада, де проживає понад 50 % користувачів Інтернету [19].

Отже, однією з головних рис, що визначають обличчя цивілізації ХХІ століття, є зростаюча потуга інформаційних і комунікаційних технологій, розмаїтість і можливості яких лімітовані лише винахідливістю самої людини. Інформаційні та комунікаційні технології стали, без перебільшення, справжньою рушійною силою світового розвитку. Безперечно й те, що інформація стала реальним соціальним ресурсом. Адже тільки вона здатна допомогти людині адаптуватися до життя в умовах невизначеності, пристосуватися до постійних змін, виробити стереотипи поведінки, що відповідають новим обставинам. Поява новітніх технологій, формування глобальних інформаційних мереж і систем уперше в історії людства відкривають не тільки технічні, але й економічні можливості зв’язати буквально кожного з кожним, об’єднати інформаційні ресурси людської цивілізації і забезпечити доступ до них будь-якій особі. Ці процеси породжують глибокі якісні зміни у всіх сферах людської діяльності. Формується новий тип суспільства – інформаційного.

Найважливішою особливістю інформаційного суспільства є перенесення акценту у виробництві з використання матеріалів на надання послуг, що обумовлює значне зниження видобутку і переробки сировини та витрат енергії. Переважний розвиток „третинного” сектора економіки – надання послуг – істотно змінює питому вагу галузей економіки у формуванні валового національного продукту.

Дослідження співвідношення розвитку Інтернету і демократизації дозволяє зробити висновок, що Всесвітню Мережу варто визнати важливим інструментом політичної мобілізації, котра може спрямовувати політичну активність мас у конструктивне русло, орієнтувати її на зміцнення і розвиток демократії. Безумовно, що інфокомунікаційні технології, зокрема – Інтернет сприяють збільшенню відкритості і транспарентності політичних інститутів і політики в цілому. Важливою особливістю інформаційного суспільства є те, що нові інфокомунікаційні технології дозволяють розширювати права громадян шляхом надання їм доступу до різної інформації; збільшити ступінь їх участі у прийнятті політичних рішень та контролі за діяльністю державної влади; активно творити інформацію, а не тільки її споживати; забезпечувати захист приватного життя тощо.

Але ці блага і переваги не стануть реальністю самі по собі. Потенційна можливість громадян безпосередньо впливати на державну владу порушує питання про трансформацію нинішніх владних структур і громадянського суспільства. Безперечно, Інтернет відкриває небачені раніш можливості зв’язку і політичної комунікації, створюючи передумови для зародження нетрадиційних форм політичної організації, включаючи й діючі тільки в кіберпросторі віртуальні „держави”. Однак, як засвідчила практика, Інтернет може використовуватися і як інструмент мобілізації в екстремістських цілях, спонукати до національної, релігійної, соціальної ворожнечі. Крім того, необхідно враховувати, що, незважаючи на те, що Інтернет уперше в історії людства забезпечує технічну можливість для масового відкриття інформації, це зовсім не означає такої необхідності.

Отже, варто уникати категоричності щодо того, що Інтернет вносить принципові зміни в діяльність демократичних інститутів. Не можна забувати, що коли, завдяки технології, суспільство стає все прозорішим для влади, то його легше контролювати.

Можна зробити висновок, що Інтернет не стільки сприяє створенню єдиного „глобального світу”, скільки підвищує „елітарність” процесів глобалізації. Як конкретні заходи, спрямовані на подолання цифрової нерівності, варто виокремити сприяння урядів підвищенню кваліфікації громадян і наданню доступу в Інтернет усе більшій кількості людей. При цьому зміст онлайнового суспільного сервісу має бути добре продуманим та орієнтованим на всі категорії користувачів, включаючи й представників національних меншин, непрацездатне населення та людей з обмеженими фізичними можливостями.

1 2 3 [4] 5

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com