У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Соціальне партнерство як виклик сьогодення

Соціальне партнерство як виклик сьогодення

Розглядаються актуальні проблеми ефективності соціального партнерства влади і громадянського суспільства. Аналізуючи умови, необхідні для активного і ефективного соціального діалогу між державою і громадянським суспільством, його функції і роль, автори висловлюють пропозиції, спрямовані на налагодження дієвого соціального партнерства.

Проблема налагодження ефективного соціального партнерства органів державної влади і громадянського суспільства набувають першорядного значення для успішного функціонування державного апарату в умовах модернізації.

Суспільний розвиток кінця ХХ – початку ХХІ століття характеризується усвідомленням, здавалося б, банальної аксіоми: „Людина, її потреби і здібності, поважання її інтересів і діяльності інших людей, визнання верховенства закону стають тією віссю, навколо якої формуються і обертаються усі відносини в суспільстві” [1]. Тобто відбувається переосмислення, трансформація відносин особистості і суспільства. (Таблиця 1) [2]:

Таблиця 1

Стан і тенденції розвитку відносин між суспільством і особистістю

Сучасний стан організації суспільних справ

Тенденції, закономірності, принципи майбутнього

Суспільство – над природою.

Збалансований розвиток природних та соціальних сил. Я – вінець природи.

Суспільство – над особистістю.

Я – громадянин Батьківщини, громадянин світу.

Посередність – над талановитістю.

Талановитість – надбання всіх.

Держава – над суспільством.

Суспільство над державою

Економіка – над соціальністю, духовністю.

Соціальність, духовність – над економікою.

Політика – над управлінням, регулюванням суспільних сил.

Управління, регулювання суспільних сил – над політикою.

Суспільні інститути – над особистістю.

Особистість – над суспільними інститутами.

Міщанство – над громадянськістю.

Громадянськість – над міщанством.

Власність – над економічним життям.

Економіка – над власністю.

Техніка – над гуманізмом.

Гуманізм – над технікою.

Гроші, власність – над сенсом життя.

Сенс життя – над грішми, власністю.

Страждання та насильницька смерть – норма для більшості громадян.

Насильницька смерть і страждання особистості – аномалія для більшості громадян.

Самотність, індивідуалізм особистості.

Колективність, соборність.

Закони – над духовністю і мораллю.

Духовність і мораль – над законами.

Ідеологія – над культурою, духовністю.

Духовність, культура – над ідеологією.

Технології – над культурою.

Культура – над технологіями.

Це епохальне, на нашу думку, переосмислення сучасності збіглося в часі з появою такої ознаки, як відсторонення життя людей від державного офіціозу. Поки що цю ознаку підсвідомо (а, можливо, й свідомо?!) недостатньо афішують деякі теоретики й чільні представники громадянського суспільства. Але, як на нашу думку, важко переоцінити значення цієї обставини для розуміння громадянського суспільства в цілому і його ролі в демократичному осучасненні держави, оскільки, зокрема, „відмежованість, відокремленість від державної машини як апарату громадянського адміністрування становить сутність, головну ознаку громадянського суспільства, робить його дійсною підоймою соціальної демократизації” [3].

Очевидно, що ці нові реалії не враховувати неможливо, а тому діалог між державою і громадянським суспільством повинен ґрунтуватися на п’яти головних соціальних процесах [4]: об’єднання, визнання, комунікація, взаєморозуміння, довіра.

Що це саме так, свідчить ось такий красномовний приклад. Американський вчений-правник з Чиказького університету С. Холмс порівняв російське суспільство середини 1990-х років з пісковим годинником. Горішня частина годинника – державний апарат і стара-нова бюрократія, яка вирішує переважно власні проблеми і не дуже переймається реальними потребами громадян. Нижня частина – тільки ємкість, що включає в себе окремі, не пов’язані між собою, піщинки. „Талія” годинника, тобто горловина, яка, з’єднуючи горішню і нижню частини, є тонким каналом, завдяки якому здійснюється незначне поєднання „верхів” і „низів”. Учений пише: „Російське суспільство можна порівняти з поламаним піковим годинником: верхи не експлуатують і не пригнічують низи, вони навіть не управляють ними – вони їх просто ігнорують” [5]. Можливо, що це порівняння надто різке, однак важко не погодитися з твердженням про слабкість комунікацій між суспільством і владою.

Зрозуміло, що будь-яке ефективне співробітництво, соціальне партнерство та конструктивний діалог передбачають встановлення між сторонами відносин довіри, наявність між ними своєрідної презумпції доброї волі та взаємного дотримання правил „чесної гри”. Коли ж цього немає, то навіть існуючі контакти можна вважати поодинокими, випадковими актами – і марно чекати їх перетворення на стабільний соціальний інститут.

На думку багатьох вчених, в умовах посткомуністичних суспільств відносини влади і суспільства здебільш характеризуються суперечливістю і непередбачуваністю. У них поєднуються патерналістські очікуваня з яскраво вираженою недовірою до держави, відчуження від неї. Суттєво те, що ситуація трансформацій руйнує фундаментальний, усталений образ держави як гаранта „нормальності” життя людини.

В таких умовах механізми залучення громадян до процесу державного управління не можуть бути ні ефективними, ні стійкими. Причому, на думку вчених, ця деструкція є чи не найболючішою з-поміж численних суспільних змін. Це, до речі, підтверджують відповіді респондентів на запитання „Що з переліченого, на вашу думку, найвідчутніше змінилося в сучасному українському суспільстві і для вас особисто порівняно з радянськими часами?” [6] (таблиця 2).

Як бачимо, на першому місці – зміна ставлення держави до людини. Відтак можна стверджувати, що в центрі картини змін в уявленнях населення перебуває сама людина, яка відчуває порушення зв’язків із соціальним світом в цілому і у взаєминах людини і держави насамперед. З одного боку, людина завжди перебуває всередині суспільства, а з іншого – ніби спостерігає за суспільством ззовні, розглядаючи його як середовище власної життєдіяльності.

На думку О. Злобіної, дуже важливо, який саме образ суспільства склався у людей і як він скеровує їхню поведінкову активність, адже з погляду соціального порядку головним суб’єктом – носієм влади – виступає для людини держава. Ситуація соціальної трансформації творить умови, коли людина не лише власною діяльністю має компенсувати руйнування соціальних підвалин свого життєвого світу, а й усвідомлює нерозривний зв’язок із суспільством. Таке усвідомлення найчастіше відбувається в процесі перегляду ролі та значення двох суб’єктів взаємодії: особистості і держави.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com