У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Фундаментальна загроза національній безпеці

Фундаментальна загроза національній безпеці

В новітніх суспільно-історичних умовах, коли формується „унітарний антропокосмічний науково-техно-натурний комплекс з автономними закономірностями функціонування і самозмінення” [10, с. 20], ми повинні сприяти забезпеченню за практичною політикою права бути „більше мистецтвом гармонізації і стабілізації, ніж мистецтвом дисгармонізації і дестабілізації” [10, с. 3]. Під останнім треба розуміти „мистецтво” насильства – деструктивної дії, спрямованої на досягнення мети з втратами суспільних ресурсів.

Українське суспільство перебуває нині під тиском стереотипів поведінки, в яких присутні, а іноді й домінують елементи насильства, успадковані від історичного минулого, і які, на жаль, продовжують культивуватися в модернових формах на всьому пострадянському просторі. Російські, зокрема, дослідники насильства вважають: „Насильство, що панувало у постреволюційній Росії, творили і вожді, і звичайні люди, у яких визріло розуміння, що це прекрасний засіб перерозподілу власності і взагалі перебудови життя… Списки на відстріл письменників готувалися саме в Спілці письменників, а не на Луб’янці” [27, с. 57].

В умовах демократії ХХІ століття насильницька традиція продовжує тяжіти над нами. За даними ООН за останні десять років понад півмільойна жінок з країн колишнього СРСР було продано в сексуальне рабство в більше, ніж 50 країн світу. В РФ кожні 40 хвилин від насильства в сімейних стосунках гине одна жінка. В результаті домашнього насильства в Росії за рік гине понад 14 тисяч осіб [19, с. 1]. В Україні щодоби вбивають 11 осіб (3960 на рік), гвалтують 9 жінок (3140 на рік), від наркотиків гине 329 осіб (118440 на рік) [16].

Статистичний метод дослідження проблеми насильства дозволяє простежити масштаби втрат ресурсів суспільства від цього страшного соціального явища, проти якого й досі не знайдено більш-меньш дієвих засобів боротьби. Метод дослідження насильства як соціального процесу, що має певні фази розвитку, особливості та форми прояву, дозволяє побачити це явище в динаміці, виявити його формулу і напрацювати певний інструментарій для нейтралізації його руйнівній дії. Проте без визначення генетичного походження насильства як суто суспільного явища обидва методи будуть малоефективними.

Насильство, як соціальна деструкція, було і поки що залишається загрозою для кожної людини, для кожного суспільного осередку і держави; воно має глобальний характер. Деструктивні процеси здатні охоплювати (коли немає адекватної конструктивної реакції) все суспільство. Елементи деструктивного впливу – насильства є головними складовими будь-якої загрози чи виклику національній безпеці незалежно від того, зовнішній чи внутрішній характер вони мають. Загроза національній безпеці – це загроза суспільству як системі, державі – як системоутворюючому соціальному інституту і, безумовно, кожному членові суспільства окремо.

У багатьох випадках загроза національній безпеці міститься не стільки в деструктивних впливах, скільки в нездатності суспільно-державної системи, окремих членів суспільства нейтралізувати їх, забезпечивши невразливість від них і в подальшому перейти до вирішення протиріч ненасильницькими методами на базі конструктивної взаємодії.

Класичний погляд на насильство спирається на те, „що „примус”, фізичний або психічний, є основою практично всіх об’єднань у спільноти” [5, с. 146]. Хоча в межах цього погляду також побутує думка, що „далеко не всі політичні утворення можна вважати однаковою мірою „експансивними” у розумінні прагнення… вдаватися до насильства” [4, с. 87].

Історія свідчить, що всі суспільно-політичні катаклізми викликались неоптимальними виявами і реалізацією людської волі, проте поки що з перевагою конструктивного начала і творящої дії над деструктивним началом і руйнівною дією. „Насильство, як вид агресії, що відбувається тільки в суспільстві, є продуктом спотвореної, хворої свідомості людини, сумою негармонійно усвідомлених станів – хибно організованої психосоціальної енергії” [23, с. 89]. Відшукуючи причини насильства, дослідники й політики часто виводять його з „природи людини” і стверджують, що „в основі насильства лежить діюча в сучасності і тому реально фіксована причина” [3, с. 161 – 162], забуваючи уточнити якість цієї причини, котра визначається спотвореною підсвідомістю і свідомістю людини, тобто спотвореною архітектонікою людського розуму.

Треба зауважити, що в основі ненасильства як „вищої форми суспільно-політичних стосунків” [24, с. 125] також лежить „діюча” і „реально фіксована причина”. Якість цієї причини визначається гармонійною архітектонікою людського розуму, вона є „виразом закономірностей побудови, притаманних конструктивній системі”, „принциповий взаємозв’язок” [2, с. 56], який характеризує „сильне” як „ключ до душевного здоров’я”, коли „позитивні сили його переважають над негативним полюсом” [14, с. 180], тобто елементи гармонії домінують над елементами дисгармонії, що забезпечує „розумне мислення” як „продуману, зрозумілу внутрішню єдність чуттєвих даних” [9, с. 188].

„Розум і воля у нас суть першопочаткові сили” [13, с. 93]. „Людський розум за природою своєю є архітектонічним, тобто він розглядає всі знання як такі, що належать до якоїсь можливої системи і тому допускає тільки такі принципи, які в крайньому випадку не заважають знанням, що існують, перебувати в одній системі разом з іншими знаннями” [12, с. 267].

Встановлення зв’язку негармонійної архітектоніки людського розуму з деструктивними процесами в суспільстві – з насильством, а його гармонійної архітектоніки з конструктивними суспільними процесами, які для зручності можна назвати „силою”, сприяє „вирішенню окремих завдань, пов’язаних між собою для людської думки аксіомою реальності світу” [6, с. 232].

Людський розум з його архітектонікою є „центральним комплексом”, що обумовлює „структури подій”, а також структури і оптимальність соціальних інститутів, в межах яких вони відбуваються. Людський розум творить „центральні події”, пов’язані з усіма іншими подіями „проміжними ланками, сумісними одна з одною в просторово-часовому відношені” [18, с. 503]. Роль проміжних ланок виконують „пасіонарні поля”, структура і напруженість яких обумовлюються „біохімічною енергією” [8, с. 544] та архітектонікою людського розуму. В суспільних відносинах біохімічна енергія проявляється у вигляді „психосоціальної енергії” [20, с. 37], яку ми називаємо виявом людської волі, та корегується соціальними інститутами. Між окремою соціальною одиницею – носієм психосоціальної енергії і соціальним інститутом, в якому функціонує ієрархізована згідно, знову ж таки, з архітектонікою людського розуму сукупність носіїв психосоціальної енергії, встановлюється двосторонній зв’язок, виникає система – „ціле, що підтримує своє існування і виконує певні функції завдяки взаємодії між його частинами” [15, с. 22].

„Пасіонарні поля” формуються на базі біохімічної енергії, яка трансформується у „психосоціальну енергію” згідно з архітектонікою розуму людини і під впливом соціальних інститутів, що мають інтегральну архітектоніку і самі формуються на основі суми множини архітектонік (соціальної суми) носіїв психосоціальної енергії. „Пасіонарні поля” мають власну структуру, рівень напруженості, просторово-часову орієнтацію. Їх сума складає соціальну дію – синтез цілей, моделей організації ресурсів для досягнення цих цілей та необхідні ресурси. Архітектоніка людського розуму, відбиваючись в структурі „пасіонарних полів” та соціальної дії, що виникає внаслідок їх суми, обумовлює оптимальність або неоптимальність соціальних інститутів – їх конструктивність і деструктивність, тобто дії, які ми кваліфікуємо, відповідно, як „силу” чи „насильство”.

Архітектоніка кожного людського розуму має індивідуальні особливості, які визначають індивідуальність людини. Відповідно, кожен варіант негармонійної архітектоніки людського розуму і його прояви у вигляді насильства також має власні неповторні форми. Маючи різноманітні форми прояву, насильство як таке розпізнається дуже просто, бо про нього красномовно свідчать втрати ресурсів у найширшому розумінні. Негармонійна архітектоніка людського розуму в будь-яких варіантах в тій чи іншій мірі піддає руйнації „генетичні імперативи” як абсолютно жорстко задані програми” [21, с. 37], є основою „дегенеративного розуміння речей” і „принципово ігнорує різницю між причинами”, роблячи „універсум причинно-наслідкових і цільових зв’язків пласким… Пласке уявлення про світ супроводжується агресивним прагненням нав’язати його іншим”, відкидає „принцип абсолютної різниці між добром і злом, істиною і брехнею” [1, с. 264] і складає підгрунтя дегенеративного мислення, яке в різному ступені, але впливає на кожну людину. Негармонійна архітектоніка людського розуму і породжене нею дегенеративне мислення створюють „фальшиве гучання, яке пронизує цей світ”, схиляють „індивідуальну волю” до „власної загибелі через помилки у виборі” [11, с. 378].

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com