У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Вчення Конфуція

Вчення Конфуція

Вступ

Сьогодні в усьому світі навряд чи знайдеться людина, що не чула про конфуціанство і його знаменитого засновника Конфуція (551-479 р. до н.е.), ім'я якого в китайській вимові звучить як Кун-цзи чи Кун-фуцзи (Мудрець Кун). У древніх книгах його часом називають просто Вчителем, і читачеві відразу стає зрозуміло, що мова йде про великого наставника, який є моральним ідеалом мільйонів людей. На висловлення Конфуція посилаються філософи, політики, вчені усього світу. Фрази його сьогодні можна почути навіть від малограмотного китайського селянина.

За конфуціанськими принципами у даний час живе не тільки Китай, але і деякі країни Східної і Південно-Східної Азії: Японія, Корея, В'єтнам, Сінгапур; причому принципи ці настільки органічно ввійшли в плоть їхньої національної культури, що люди часто самі не помічають, що говорять словами Конфуція.

1. Чому вчення про державу Конфуція носить консервативний характер?

Конфуцій народився і велику частину життя прожив у царстві Лу. Внутрішньополітична ситуація в ньому була складною. Правитель царства був номінальною фігурою, реальна влада знаходилася в руках одного впливового клану. Не кращими були обставини у всьому Китаї. Єдиної країни не було. Завойована наприкінці XІІ ст. до н. е. гуннським плем'ям чжоу, країна розпалася на кілька великих царств і князівств, що знаходилися в стані міжусобних воєн, що не припинялись. Чжоуський правитель (Ван), що вважався сином неба, формально мав мандат на вищу владу в Китаї, але фактично остання не поширювалася за межі його домену. Постійні війни між царствами і князівствами, інтриги в боротьбі за владу, важке життя простих людей - городян і сільських жителів - істотно підривали ту цивілізованість, культуру (вень), що була створена китайцями (хуаса) протягом багатьох століть і відрізняла їх від варварів [5].

Тому все навчання Конфуція пронизано спогадами про золоті древні часи, коли государ-правитель, який визнавався народом як найбільш доброчесна і мудра людина, мав звичай обирати собі в спадкоємці самого доброчесного і мудрого зі своїх підлеглих. Все, про що писав і чому учив Конфуцій, спиралося на мудрість древніх китайських звичаїв. "Передаю, а не створюю, - говорив він. - Вірю в стародавність і люблю се"[6].

Саме тому, ми можемо говорити, що вчення Конфуція було консервативним, бо воно спиралося на минуле та не несло змін.

Конфуцій інтерпретував норми стародавності творчо, дуже продумано, з урахуванням реальності, у якій він жив.

Конфуцій не виступав зі своїми власними навчаннями. Конфуцій сам про себе говорив: "Викладаю старе і не створюю нового". Він зібрав, прокоментував і переказав 5 класичних добутків Древнього Китаю. Їхній основний зміст складає 5 простих і великих чеснот, що знаходяться відповідно до законів природи і найважливіших умов розумного порядку в спільному житті людей:

§ Мудрість;

§ Гуманність;

§ Вірність;

§ Шанування старших;

§ Мужність.

Відповідно до навчання Конфуція, ідеальні правила існували тільки в стародавності, тому тільки тоді в Піднебесній панували порядок і культура. Ідеалізація стародавності, використання стародавності як найвагоміший аргумент у політичних суперечках і теоретичних побудовах стали традиційними в час Конфуція. Основоположники багатьох філософських і етико-політичних шкіл, таких, як легистська, монетська, даоська та ін., часто використовували поняття стародавність саме в цьому значенні. Однак ніхто до Конфуція не приділяв велику увагу стародавності, не віддавав їй пальму першості у своїх навчаннях.

Відмінність поглядів Конфуція від поглядів спадкової знаті полягала в тому, що в доктринах Конфуція виділялись благородні не за походженням, а за моральними якостями та знаннями.

Конфуція по праву можна назвати співаком стародавності, але він орієнтував свою модель держави як би в минуле. Ідеальне минуле повинне було, по задумах Конфуція, відігравати роль ідеального майбутнього.

2. На чому базується стабільність держави за Конфуцієм?

Відповідно до розробленої Конфуцієм схеми, усе керування державою, рівно як і суспільством повинне базуватися на лі (правилах). Дотриманню правил він надавав особливого значення.

Лі - це правила поведінки людей в ієрархічній системі керування, правила, що охороняють від догідництва одних, від сваволі інших, дозволяючи кожному зберегти достоїнство. Правитель зобов'язаний використовувати чиновників відповідно до лі, але і чиновник повинний строго лі виконувати. Без неухильного дотримання лі вся структура керування стає негідною і, зрештою, валиться.

Норми сяо за своїм характером і призначенням значно ширше. Ними регулювалася вся сукупність відносин у родині й у клані, між родичами всіх ступенів. Ці норми забезпечили характерний для Китаю культ родинних відносин. Правильно налагоджені відносини в родині і між родичами є запорукою встановлення правильних відносин у суспільстві і державі.

У Конфуція є ще одна важлива норма не тільки поведінки людини, але і його якісних характеристик - жень, що не переводиться на російську чи українську мову яким-небудь одним словом. Але суть її можна зрозуміти з наступного міркування: "Якщо ви чемні, до вас не будуть звертатися нешанобливо, якщо ви чесні, вам будуть вірити; якщо серйозні - процвітаєте; якщо добрі - зможете використовувати послуги інших". Володіння всіма цими якостями і постійною реалізацією їх - це і є жень.

Глибинний зміст правил лі полягає насамперед у всеосяжній функції соціального контролю і повсякденного строгого регулювання поводження. Тільки механізм влади, що діє на основі правил лі, забезпечує стабільність соціальної структури суспільства й успішне керування їм.

Визнаючи божественну і природну сторони походження влади, учитель Кун свій головний інтерес бачив у тому, як облаштувати життя людей, забезпечити мудрий і справедливий порядок у державі.

Цей порядок припускає п'ять різнорідних відносин: володаря і підлеглих, чоловіка і дружини, батька і сина, старшого брата і молодшого, друзів. Панувати необхідно справедливо і з благоволінням, підкорятися ж правдиво і щиро. У дружбі ж керівним принципом повинна бути обопільна чеснота.

Коли Конфуція запитували, у чому полягає керування державою, він відповідав по-різному і, зокрема, так:

Так буде государем государ, слуга - слугою, батьком - батько, і сином - син.

Коли керуєш, забудь про відпочинок. А виконуючи доручення, будь чесний.

Правління є виправлення. Хто ж посміє не виправитися, коли виправитеся ви самі. [8]

Його один раз запитали, не було б корисно, якби правитель велів умертвити всіх дурних людей на користь добропорядних, мудрець відповів: "До чого взагалі застосовувати страту? Якщо правитель має благі наміри, то в нього будуть тільки гарні піддані".

Він учив: "Соромся бути бідним і убогим, коли в країні є шлях. Соромся бути знатним і багатим, коли у неї немає шляху"[8].

Даючи різні відповіді на те саме питання, "учитель Кун" хотів показати складність керування державою і відповідальність того, хто нею керує.

В основі політичного навчання Конфуція лежить принцип чесноти, людяності. На питання, що таке людяність, він відповідав: "Тримати себе із шанобливістю вдома, благоговійно відноситися до справи і чесно поводитися до інших". Вищою метою його етичного кодексу було встановлення справедливої соціально-політичної структури в суспільстві і державі.

3. Якими методами повинен управляти народом істинний правитель, згідно із Конфуцієм?

Найкоротше формулювання навчання Конфуція міститься в його відповіді Цзин-чуну (правителю держави Ци) на його питання, як керувати державою. Конфуцій сказав: "Государ повинний бути государем, сановник - сановником, батько - батьком, син - сином".

Конфуцій вважав, що стабільності й ефективності бюрократичного напрямку можна досягти лише в тому випадку, якщо побудувати його на принципах патріархально-кланової форми підпорядкування - по старшинству в родині. Держава в Конфуція виступає як одна велика родина, де влада імператора уподібнюється влади батька, а відносини правлячих і підданих - сімейним відносинам: народ ("прості люди"), як і молодші в родині, повинні підкорятися старшим, а останні у свою чергу, зобов'язані піклуватися й опікувати молодших членів державної "великої родини". Співвідношення між правителем і народом по Конфуцію таке: імператор - вершник, чиновники і закони - "вузда" і "віжки", народ - кінь. Щоб добре керувати конями, потрібно правильно їх загнуздати, потрібно правильно тримати віжки, варто розмірити сили коней і спостерігати за погодженим бігом останніх; за цих умов правителю можна не видавати жодного звуку, зовсім не ляскати віжками - коні самі собою побіжать.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com