У нашій онлайн базі вже 23512 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви

Новини
Загрузка...
На сайті всього 23512 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Авторитарний режим

Авторитарний режим

ПЛАН

1. Поняття авторитарного режиму, головні особливості

2. Окремі риси авторитаризму

3. Сильні і слабкі сторони авторитаризму

Висновок

Використана література

1. Поняття авторитарного режиму, головні особливості

Авторитарний режим не є настільки різким у крайніх, реакцій­них проявах, як тоталітарний режим. Він поєднує в собі риси то­талітарного і демократичного режимів.

Як і демократичний ре­жим, він зберігає автономію особи і суспільства в сферах, що не належать до політики; не намагається радикально перебудувати суспільство на ідеологічних засадах; допускає економічний, со­ціальний, культурний, а частково й ідеологічний плюралізм; не прагне ввести планове управління економікою і встановити за­гальний контроль за населенням, обмежується жорстким політич­ним контролем; може ґрунтуватися на праві, моральних засадах.

На відміну від демократичного режиму, при якому джерелом влади є народ, авторитарний режим характеризується:

(1) необмеженою владою однієї особи або групи осіб, непідконтрольної народу, яка формується головним чином не шля­хом конкурентної виборної боротьби, а за допомогою нав'язу­вання чиєї-небудь волі зверху;

(2) наявністю центру, що має владні повноваження управ­ління і діє за своїм розсудом, у тому числі й з порушенням норм закону;

(3) здійсненням управління, як правило, централізовано; кон­центрацією влади в руках одного або кількох тісно взаємозалеж­них органів, рішення яких повинні виконуватися беззаперечно;

(4) використанням насильства і позасудових методів приму­су людей;

(5) спиранням на поліцейський і військовий апарат;

(6) субординацією суб'єктів громадських відносин, дією прин­ципу пріоритету держави над особою, відсутністю гарантій здій­снення конституційне проголошених прав і свобод особи, особ­ливо у взаємовідносинах особи з владою.

Авторитарний режим може бути двох видів:

революційний — спрямований на зміну типу суспільно-по­літичного розвитку;

• стабілізаційний — орієнтований на збереження існуючого суспільно-політичного ладу.

Авторитарний стабілізаційний режим може мати на меті про­ведення мобілізаційних заходів на подолання труднощів, що виникли внаслідок надзвичайних обставин, а також у зв'язку з:

а) революційними рухами (прогресивними, консервативни­ми або реакційними);

б) рухами, що прагнуть відновити старі, віджиті порядки;

в) загально-соціальною кримінальною злочинністю;

г) іноземним утручанням.

Авторитарний режим встановлюється в державах, які:

— відкидають демократичні принципи організації і здійснення державної влади;

— намагаються створити передумови для демократизації сус­пільства, але не встигли відпрацювати механізм демократичної влади;

— є демократичними, проте змушені, з огляду на обставини, вводити модель надзвичайного функціонування державної влади.

Влада при авторитарному режимі займається у першу чергу питаннями забезпечення власної безпеки, громадського поряд­ку, оборони і зовнішньої політики, хоча вона може впливати на стратегію економічного розвитку, здійснювати структурні пе­ретворення, не руйнуючи при цьому механізм ринкового само­регулювання, проводити достатньо активну соціальну політи­ку. Авторитарні режими мають, як правило, консервативний ха­рактер.

2. Окремі риси авторитаризму

По своїх характерних рисах авторитаризм займає як би проміжне положення між тоталітаризмом і демократією. З тоталітаризмом його ріднить звичайно автократичний, не обмежений законами характер влади, з демократією — наявність автономних, нерегульованих державою суспільних сфер, особливо економіки і приватного життя, збереження елементів цивільного суспільства.

У цілому ж авторитарній політичній системі характерні наступні риси: Автократизм (самовладдя) чи невелике число носіїв влади. Ними можуть бути одна людина (монарх, тиран) чи група облич (військова хунта, олігархічна група і т.д.)Необмеженість влади, її непідконтрольність громадянам. При цьому влада може правити за допомогою законів, але вона їх приймає по своєму розсуду. Опора (реальна чи потенційна) на силу. Авторитарний режим може неприбігати до масових репресій і користатися популярністю серед широких шарів населення. Однак він має достатню силу щоб у випадку необхідності за своїм розсудом використовувати силу і примусити громадян до покори. Монополізація влади і політики, недопущення політичної опозиції і конкуренції. Властивому цьому режиму визначене політико-інституціональна одноманітність не завжди результат законодавчих заборон і протидії з боку влади. Нерідко воно порозумівається неготовністю суспільства до створення політичних організацій, відсутністю в населення потреби до цього, як це було, наприклад, протягом багатьох століть у монархічних державах. При авторитаризмі можливе існування обмеженого числа партій, профспілок і інших організацій, але за умови їхньої підконтрольності владі. Відмовлення від тотального контролю над суспільством, чи невтручання обмежене утручання у позаполітичні сфери і насамперед у економіку. Влада займається головним чином питаннями власної безпеки, суспільного порядку, оборони, зовнішньою політикою, хоча вона може впливати і на стратегію розвитку, проводити досить активну соціальну політику, не руйнуючи при цьому механізми ринковогосаморегулювання. Рекрутування політичної еліти шляхом кооптації, призначення зверху, а не конкурентної електоральної боротьби.

При авторитарній політичній системі забороняються лише визначені, головним чином політичні форми діяльності, в іншому ж громадяни звичайно вільні. Авторитаризм цілком сполучимо з повагою всіх інших, крім політичних, прав особистості. У той же час в умовах авторитаризму громадяни не мають яких-небудь інституціональних гарантій своєї безпеки й автономії(незалежний суд, опозиційні партії і т.д.)

3. Сильні і слабкі сторони авторитаризму

Наприкінці 80 — початку 90-х рр. значно зріс науковий і політичний інтерес до авторитаризму в зв'язку з крахом переважно тоталітарних політичних систем у більшості комуністичних держав світу. Спроби багатьох з них, у тому числі і в Україні, швидко, у дусі більшовицьких “кавалерійських атак” увести демократію без наявності необхідних для неї суспільних передумов не увінчалися успіхом і спричинили за собою численні руйнівні наслідки. У той же час цілий ряд авторитарних держав (Південна Корея, Чилі, Китай, В'єтнам і ін.) практично продемонстрували свою економічну і соціальну ефективність, довели здатність сполучити економічне процвітання з політичною стабільністю, сильну владу — з вільною економікою, особистою безпекою і порівняно розвинутим соціальним плюралізмом.

Авторитаризм іноді визначають як спосіб правління з обмеженим плюралізмом. Він цілком сумісний з економічним, соціальним, культурним, релігійним, а частково і з ідеологічним плюралізмом. Його вплив на суспільний розвиток має як слабкі, так і сильні сторони.

До числа слабких відноситься повна залежність політики від позиції глави держави чи групи вищих керівників, відсутність у громадян можливостей запобігання політичних чи авантюр сваволі, обмеженість інститутів артикуляції, політичного вираження суспільних інтересів. У той же час авторитарна політична система має і свої достоїнства, що особливо відчутні в екстремальних ситуаціях. Авторитарна влада має порівняно високу здатність забезпечувати політичну стабільність і суспільний порядок, мобілізувати суспільні ресурси на рішення визначених задач, переборювати опір політичних супротивників. Усе це робить її досить ефективним засобом проведення радикальних суспільних реформ.

Висновок

У сучасних умовах постсоціалістичних країн “чистий” авторитаризм, що не спирається на активну масову підтримку і деякі демократичні інститути, навряд чи може бути інструментом прогресивного реформування суспільства і здатний перетворитися в кримінальний диктаторський режим особистої влади, не менш руйнівний для країни, чим тоталітаризм. Тому сполучення авторитарних і демократичних елементів, сильної влади і її підконтрольність громадянам — найважливіша практична задача на шляху конструктивного реформування суспільства. Демократично орієнтуються авторитарні режими не довговічні. Їх реальною перспективою є більш стійкий у сучасних умовах тип політичної системи — демократія.

[1] 2

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини
загрузка...
Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2017 textreferat.com