У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Авторитаризм в країнах Азії, Африки та Латинської Америки: процес та еволюція

Сторінка 2

Такі історичні передумови, що обумовили авторитарний характер післяжовтневої політичної системи. Її основні риси:

1) монополія компартії на політичну владу (диктатура партії), що перетворилася після Х з'їзду партії в монополію на владу правлячої верхівки, усередині якої йшла запекла боротьба за лідерство, що загострилося після хвороби і смерті Леніна;

2) злиття законодавчої, виконавчої і судової влади;

3) сверхцентрализация керування економічним, політичним і духовним життям суспільства;

4) роль бюрократії і військово-поліцейського апарата (ВЧК-ОГПУ) стає вирішальною;

5) пряме використання насильства стосовно опозиції й інакомислячим і державний тероризм;

6) агресивні зовнішньополітичні установки, що виражалися те в прагненні розпалити пожежа світової революції, то в створенні образа країни - «обложеної міцності»;

7) ідеологія особливого - радянського і соціалістичного - націоналізму, що усередині країни виявлялася в уніфікації національно-культурних рис різних народів, у прагненні створити єдиний радянський народ, а зовні - у спробі нав'язати радянський спосіб життя іншим країнам;

8) створення харизми Леніна, під прикриттям якої і від імені якої діяли його спадкоємці, освячуючи цієї харизмой («вірність завітам Леніна», «вірність принципам марксизму-ленінізму») своє правонаступництво, повідомляючи її джерелом легітимності власної влади.

Яка загальна оцінка радянського авторитаризму? Він був вираженням і продовженням політики, спрямованої на індустріалізацію країни, і в цьому відношенні відповідав історичної необхідності. Але в той же час він був дітищем непослідовності цієї політики і її альтернативою. Продовжуючи політику царського уряду на централізацію керування економікою, радянський авторитаризм зруйнував слабку ще систему інститутів цивільного суспільства, що безсумнівно сприяла індустріалізації і цивілізації російського суспільства, як нібито головного їхнього супротивника. Вважаючи, як і Столыпин, патріархальність села гальмом економічного розвитку, більшовики пішли в прямо протилежному напрямку. Тим самим політика авторитарної держави ввійшла в різке суперечність з потребами історичного розвитку, викликавши необхідність переростання радянського авторитаризму в якусь нову форму.

Одним з найбільше распрастра-ненных в історії типів політичних систем є авторитаризм. По своїх характерних рисах він займає як би проміжне положення між тота-литаризмом і демократією. З тоталита-ризмом його ріднить звичайно автократиче-ский, не обмежений законами харак-тер влади, з демократією наявність автономних, не регульованих государ-ством суспільних сфер, особливо економіки і приватного життя, збереження елементів цивільного суспільства. У цілому ж авторитарній політичній системі присущи наступні риси:

1. Автократизм (самовладдя) чи невелике число носіїв влади. Ними можуть бути одна людина (монарх, ти-ран) чи група облич (військова хунта, олігархічнагрупа і т.д.)

2. Необмеженість влади, її непідконтрольність громадянам. При цьому влада може правити за допомогою законів, але вона їх приймає за своїм розсудом.

3. Опора (реальна чи потенци-альная) на силу. Авторитарний режим може не прибігати до масових репрес-сиям і користатися популярністю серед широких шарів населення. Однак він має достатню силу щоб у разі потреби по своєму усмот-рению використовувати силу і примусити громадян до покори.

4. Монополізація влади і поло-тики, недопущення політичної оппо-зиции і конкуренції. Властивому цьому режиму визначена політико-інституціональна одноманітність не все-гда результат законодавчих заборон і протидії з боку влади. Нерідко воно порозумівається неготовністю суспільства до створення політичних ор-ганизаций, відсутністю в населення по-требности до цього, як це було, напер-мір, протягом багатьох століть у монархи-ческих державах. При авторитаризмі можливе існування обмеженого числа партій, профспілок і інших ор-ганизаций, але за умови їх подкон-трольности владі.

5. Відмовлення від тотального контролю над суспільством, чи невтручання обмежене утручання у внепо-литические сфери і насамперед у эко-номику. Влада займається головним об-разом питаннями власної безопас-ности, суспільного порядку, оборони, зовнішньою політикою, хоча вона може впливати і на стратегію розвитку, прово-дить досить активну соціальну політику, не руйнуючи при цьому меха-низмы ринкового саморегулювання.

6. Рекрутирование політичної еліти шляхом кооптації, призначення зверху, а не конкурентної электораль-ной боротьби.

З огляду на ці ознаки автори-таризма, його можна визначити як не-обмежену владу одного чи обличчя групи облич, що не допускають полити-ческую опозицію, але автономію особистості, що зберігає, і суспільства у внеполитических сферах. При автори-тарной політичній системі запреща-ются лише визначені, головним обра-зом політичні форми діяльності, в іншому ж громадяни звичайно свободны. Авторитаризм цілком сполучимо з повагою всіх інших, крім політичних, прав особистості. У той же час в умовах авторитаризму громадяни не мають яких-небудь інституціональних гарантій своєї безпеки й автономии (незалежний суд, опозиційні партії і т.д.)

Способи легитимизации влади.

Авторитарні політичні системы дуже різноманітні. Це монархии, деспотичні диктаторські режимы, військові хунти, популістські системы правління й ін. Авторитарні уряди можуть домагатися призна-ния не тільки силою, за допомогою массо-вого винищування але і більш гуманними засобами. Протягом тисячоріч вони спиралися головним чином на тра-диционный і харизматичний способи легітимації. У XX в. з метою легитима-ции широко використовується националисти-ческая ідеологія. Більшість автори-тарных режимів у Азії, Африці і Ла-тинской Америці виправдували своє су-ществование необхідністю нацио-нального звільнення і відродження.

В останні десятиліття автори-тарные політичні системи дуже часто використовують деякі демократические інститути вибори, плебисци-ты і т.п. для переказу собі респекта-бельности в очах міжнародного з-суспільства і власних громадян, укло-нения від міжнародних санкцій. Так, наприклад, неконкурентні чи полукон-курентные вибори використовувалися авторитарными чи напівавторитарними ре-жимами в Мексиці, Бразилії, Південній Кореї, Казахстану, Росії і багатьох дру-гих державах. Відмітною рисою таких виборів є обмежена чи лише видима конкурентность (ко-гда всі кандидати бажані владі) кон-курентность, повна чи часткова кон-тролируемость владою їх официаль-ных підсумків. При цьому у влади сущест-вует багато способів забезпечити собі формальну перемогу: монополія на засоби масової інформації, отсеи-вание неугодних облич ще на стадії ви-руху кандидатів, пряма фальси-фикация чи бюлетенів результатів голосування і т.п. У період після другої світової війни і, особливо, в останні десяти-річчя авторитарний політичний лад найчастіше носить перехідний характер і орієнтується, хоча б формально на перехід до демократії.

Сильні і слабкі сторони авторитаризму.

Наприкінці 80 початку 90-х рр. значно зріс науковий і полити-ческий інтерес до авторитаризму в зв'язку з крахом переважно тоталитар-ных політичних систем у більшості комуністичних держав світу. По-катування багатьох з них, у тому числі і Рос-ці, швидко, у дусі більшовицьких кавалерійських атак увести демокра-тию без наявності необхідних для неї суспільних передумов не увенча-лись успіхом і спричинили за собою мно-гочисленные руйнівні последст-вия.

У той же час цілий ряд автори-тарных держав (Південна Корея, Чилі, Китай, В'Єтнам і ін.) практично про-демонстрували свою економічну і соціальну ефективність, довели здатність сполучити економічне процвітання з політичної стабильно-стью, сильну владу з вільною економікою, особистою безпекою і порівняно розвитим соціальним плюралізмом. Авторитаризм іноді определя-ют як спосіб правління з ограничен-ным плюралізмом. Він цілком Совмес-Тим з економічним, соціальним, культурним, релігійним, а частково і з ідеологічним плюралізмом. Його вплив на суспільний розвиток має як слабкі, так і сильні сторо-ны. До числа слабких відноситься повна залежність політики від позиції глави держави чи групи вищих руково-дителей, відсутність у громадян возмож-ностей запобігання політичних чи авантюр сваволі, обмеженість інститутів артикуляції, політичного вираження суспільних інтересів.

1 [2] 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com