У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Динаміка націоналістичних ідей в партійних та громадських організаціях після ІІ світової війни до 2002 року

Сторінка 3

В березні 1954 року в Мюнхені пройшов третій конгрес АБН, де вибрано знову Стецька головою та прийнято "Маніфест Свободи" та статут АБН. До центральних органів увійшли представники 15 національних рухів різних народів світу. В тому ж році активісти АБН пікетували ООН. Після третього конгресу АБН активізувалося та поширює свої зв'язки з націоналістиними діячами різних країн. Стецько відвідує Китай, Іспанію. Також його запрошено з візитом до Антибільшовицької Ліги народів Азії (АЛНА) таким чином вплив ОУН, за думкою українського історика Анатолія Бедрія, розповсюджується на Азію. [4] Тоді ж Стецько пропонує створити світовий фронт проти комунізму і російського імперіалізму.

В 1955 році ЗЧ ОУН проводить наступну конференцію на якій визначає необхідним розколоти СРСР та побудувати на його місці новий лад на національно-державному принципі.

В 1956 році в Польщі починається активний рух проти комуністичного режиму. АБН стає учасником подій, а вояки ОУН допомагають полякам провести антибільшовицькі дії в державі. Того ж року Москва придушила повстання.

В 1960 році прем'єр-міністр Канади Джан Діфенбейкер виступає на засіданні ООН з засудом російської колонізаторської політики. Під час його виступу бів присутній і секретар ЦК КПРС Нікіта Хрущов. Серед інших прихильників АБН та ОУН в світі стають: міністр Данії Олє Крафта, шведський професор та міністр культури Біргена Нермана, італійський міністр Маттео Льомбардо, турецький сенатор Феті Теветоглю.

ОУН та АБН створюють Європейську Раду Свободи до якої входять державні діячі європейських парламентів.

Вже в 1967 році засновано Світову Антикомуністичну Лігу (САЛ). В установчій конференції взяли участь 72 представникі різних національних рухів народів світу та 14 міжнародних політичних організації. З огляду на попередній шлях, САл - це певний тріумф української націоналістичної дипломатії.

В 1968 році ОУН проголошує клич: "Київ проти Москви!". У подальших роках ОУН постійно була активноа на міжнародній арені, ьеручі участь в конференціях, нарадах, мітингах, демонстраціях разом з АБН.

В 1974 році відбувається 5 Великий Збір ОУН, що проголосив завершену концепцію української міжнародної політики. "Україна - це революційна проблема світу. Тому визвольна боротьба України має світове історичне значення", - говорится в концепції та стратегії ОУН [4].

В 1979 році ОУН створила Громадський комітет українсько-жидівської співпраці в Ізраїлі.

В 1981 році ОУН проводить 6 Великі Збори, де обговорювали моменти розвалу СРСР, а також критикували уряд КПРС. Саме тоді в УРСР почалась підпільна дискусія про відривання республіки від СРСР.

В 1986 році радянська еліта в СРСР почала проводити реформи, які очолив Михайло Горбачов. Наслідком реформ став розпад комуністичної імперії і отримання Україною незалежності.

На початку 1989 року в Україні поширюється брошюра Л. Лук'яненка "Що далі?" в якій він закликає : "Необхідно боротися за свободу, а не чекати, коли чужа Україні адміністрація піднесе свободу народові на вишиваному рушничкові… Ніхто добровільно владу не віддає". Він відмічає "величезну потенційну силу, яка становить прагнення поневолених народів до незалежності". Лук'яненко переконаний, що є лише альтернативи: або демократія і тоді развал СРСР або збереження імперії і тоді нема демократії. [Вісник/ 1990 осінь, А. Бедрій "Незалежна політична публіцистика в Україні, 1989", с. 153-154]

Трансформаційні процеси в українському націоналістичному таборі за умов незалежної України

Початок 90-х рр. кінцево визначив подальший курс України як незалежної країни від СРСР та Москви.

Датою приходу українського націоналізму до влади можна вважати вибори до Верховної Ради УРСР в березні 1990 року в результаті яких від областей західної України були обрані депутати-націоналісти. Точкою переходу вважають дату прийняття Декларації про державний суверенітет 2 липня 1990 року.

Подальший розвиток української республіки мав багато варіантів. Так, 27-28 січня 1990 року в Юрмалі (Латвія) пройшла міжнародна конференція "Проблеми державної незалежності України і шляхи її досягення". На конференції зазначили, що в Україні на той момент існували дві основних думки стосовно майбутнього республіки. Перша - автономія або суверенітет України у складі федерації або конфедерації з Росією. Друга - безумовний вихід України з колоніальної залежності від Росії і утворення незалежної національної держави.

Відповідно до обох думок виникають певні організації. Виникнення Української національної Партії було викликане тією обставиною, що її ініціатори наштовхувались на принципову неможливість утворення конфедерації з Москвою. УНП починає пропагувати серед населення, що УРСР як державницька одиниця СРСР - штучна структура, утворена центральним комітетом компартії, яка була панівною. За думкою активістів УНП УРСР утворена в наслідок агресії РСФСР проти УНР, а отже вона є незаконною. Іншими словами, Україна не є союзною республікою, а окупованою країною терен н входить до складу терену СРСР. Тому УНП боролося не за самовизначення, бо українці самовизначилися 22 січня 1918 року і у них немає потреби знову починати з нуля. УНП боролося не за відокремлення України від СРСР, бо Україна туди не входить, а отже, активісти партії не посягали на територіальну цілість СРСР. УНП боролося за виведення окупаційних військ з усіх українських земель і за відновлення УНР. В цьому полягають докорінні відмінності УНП від партій, які йшли парламентським шляхом. УНП боролося за деколонізацію. УНП стверджує, що крім них ніхто не може боротися за деколонізацію, бо ті партії, які визнали законність УРСР тим самим заперечують колоніальне становище своєї батьківщини.

В програмі УНП сказано, що партія діє мирними, демократичними методами, і це узгоджується з міжнародним правом, в межах якого діє партія. Необхідною умовою для демократичної, відкритої діяльності партії є демократія в суспільстві. Уряд СРСР проголосив власні наміри перетворити СРСР на правову державу. УНП мала на той час сумнів щодо майбутніх успіхів радянського уряду. І партія вимагала гарантій демократії, тобто гарантій того, що український народ може не вдаючись до зброї, будувати свою незалежну державу.

Активісти УНП вже у 1989 році почали активно критикувати Народний Рух України. Так, наприклад автор статті Григорій Приходько "В пошуках шляхів" у виданні "Вісник" пише: "Авторитети НРУ, замість того, щоб захистити фундаментальні приницпи демократії, домогатися від влади терпимості, самі стали проявляти нетерпімість. Свої жандармські прояви вони пояснюють на прочут стереотипово: "провокація!" Недодумування породило наше керівництво в минулі десятиріччя, і воно ж загрожує нам в майбутньому". [Вісник, 1990 осінь, с. 163-172].

Критика всередині націоналістичного руху обумовила багатопартійність В Україні. Так, у 1990 році Рада міністрів прийняла розпорядження “Про порядок реєстрації громадських організацій”.

В 1993 році майже перед парламентськими виборами на політичній арені виникає Конгрес Українських Націоналістів. 2-4 липня в Київі пройшов Перший Всеукраїнський Збір КУНа. Головою КУНа стала Слава Стецько, вона також займала посаду голови Проводу ОУН. Засновниками КУНа стають діячі ОУН, які в більшості своїй повернулися з діаспори.

"Настає доба націоналізму. Ми відзначаємо тріумф національної ідеї над імперіалістською, тріумф нашої віри у шлях визволення через розвал імперії зсередини", - сказала Стецько на Зборах. [Матеріали Перших Всеукраїнських Зборів Конгреса Українських Націоналістів, липень 1993 року]

Під час Зборів Роман Зварич та Лесь Танюк наголосили на "проблему організації всіх здорових національних сил. КУН повинен відіграти суттєву роль у консолідації української демократії… Ми станемо силою, здатною рішуче змести будь-які перешкоди на шляху до побудови нового суспільства". [Матеріали Перших Всеукраїнських Зборів Конгреса Українських Націоналістів, липень 1993 року]

1 2 [3] 4 5 6

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com