У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Динаміка націоналістичних ідей в партійних та громадських організаціях після ІІ світової війни до 2002 року

Сторінка 2

В той же час проти ОУН-УПА була розгорнута боротьба радянської влади по всіх напрямках. Так, в матеріалі колишнього серектаря ЦК Компартії України П. Шелеста зазначається наступна оцінка діями вояків ОУН: "Гітлерівці намагалися залякати населення України вбивствами, жахливим терором, розтлінною пропагандою. В цьому їм допомагали українські буржуазні націоналісти, запроданці, які ще задовго до війни лизали чоботи фашистам. Вони служили в каральних загонах, в есесівських організаціях і на догоду Гітлеру створили дивізію СС "Галичина", яка за своїми злочинами і звірствами конкурувала з дивізією СС"Адольф Гітлер" [3]. Подібні оцінки діяльності ОУН отримали парадигмальність в радянській історіографії. Але розповіді конкретних людей свідчать про інше. Підполковник радянської армії у відставці Микола Крепченко у матеріалі "Як я воював з бандерівцями", що опублікований в праці Юрія Борця [2] робить такі заяви: "Ми були поінформовані, що УПА - армія добре організована… Ще казали, що бандерівці служили фашистам, допомагали їм воювати проти Радянської Армії, знищували радянських людей…І взашалі це буржуазні націоналісти, люті вороги радянської влади. Їх треба нищити, як паршивих собак… Знаю лише одне - я вовював проти патріотів України, котрі перед полоном надавали перевагу смерті. І вмирали як патріоти України".

Розвиток та інституційне оформлення націоналістичного руху за кордоном з кінця 40-х рр. по кінець 80-х рр. ХХ ст.

У травні 1945 року провід ОУН був розділений воєнними подіями на дві групи: одна діяла в Україні, друга опинилася в центральній Європі, головно в Німеччині. Друга група розпочала зовнішньо-політичні заходи для допомоги Україні. Спочатку акції велись через Закордонне Представництво Української Головної Визвольної Ради (ЗП УГВР). В тому ж 1945 році Степан Бандера, що мешкає в Німеччині, видає інструкцію для провідних членів ОУН в Західній Європі, визначаючи, що між найважливішими завданнями є "акція за одноцілим фронтом антибільшовицького блоку народів". [4] Бандера опрацював окремий розділ "Акція за Антибільшовицький блок народів".

В рамках частини Великого Збору ОУН у лютому 1945 року пройшла Крайова (Українська) нарада Проводу ОУН, де було обрано нове Бюро Проводу в складі: Бандера, Шухевич, Стецько. Бандера у післявоєнний час вирішує далі продовжувати збройну боротьбу проти Москви. Він організовує зв'язок і бойові групи ОУН, які контактактують з Україною.

У 1948 р. в Закордонних Частинах ОУН витворюється опозиція Бандері. Того ж року представники Закордонних Частин (ЗЧ) ОУН входять до Національної Ради, щоб консолідувати політичну діяльність української еміграції. Але два роки пізніше (1950 р.) Провід ЗЧ ОУН вирішив вийти з УНР, бо вона “не давала моральної підтримки революційній боротьбі й узурпувала право репрезентувати український народ від імені фіктивних партій” [Біографія С. Бандери]. Для утихомирення дальшої опозиційної критики Бандера в грудні 1950 року уступив з посту Голови Проводу ЗЧ ОУН, підкресливши тим безпідставність закидів про його диктаторські амбіції. 22 серпня 1952 р. Бандера пішов з посту Голови Проводу всієї ОУН.

Четверта Конференція ЗЧ ОУН в травні 1953 вибрала Бандеру знову на Голову ЗЧ ОУН Проводу. В лютому 1954 р. прийшло до розриву з новою опозицією, що наростала в Закордонних Частинах ОУН з 1953 р., після невдалих спроб договоритися на форумі “Колегії Уповноважених”, до якої “з волі України” входили Л. Ребет, 3. Матла і Ст. Бандера.

Рік пізніше, 1955 р., відбулася 5-та Конференція ЗЧ ОУН, яка наново вибрала Головою Проводу ЗЧ ОУН Ст. Бандеру.

15 жовтня 1959 р. Степан Бандера впав жертвою скритовбивства. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Два роки пізніше, 17 листопада 1961 р., німецькі судові органи проголосили, що вбивцею Степана Бандери є Богдан Сташинський з наказу Шелєпіна і Хрущова. Після слідства проти Сташинського відбувся процес від 8 до 15 жовтня 1962 р. Присуд проголошено 19 жовтня, в якому Сташинського засуджено на 8 років важкої в'язниці. Німецький Верховний Суд у Карльсруге ствердив, що головним обвинуваченим у вбивстві Бандери є радянський уряд у Москві.

У січні 1946 року Провід закордонних Частин ОУН (ЗЧ ОУН) видав перше число видання "Визвольна політика" у Празі, де була розроблена концепція Антибільшовичького блоку. Концепцію розробили в статтях "Україна в анагарді революції народів" (Ярослав Стецько) та "Дві концепції - АБН і Межиморя".

16 квітня 1946 року в Мюнхені відбувається установчий Конгрес Антибільшовицького Блоку Народів. Серед основних закликів Когресу став: "Закликаємо російський народ, що його для своїх цілей використовує більшовизм, приєднатися до спільного протиімперського фронту".

Після Когресу Бандера пише статтю "До засад нашої визвільної політики", де каже: "Спільний антибільшовичкий фронт полягає в тому, що революційні змагання усіх народів творять одну цілість, мають один спільний план і стратегію … Наша визвільна концепція - це … боротьба всіх поневолених більшовизмом народів" [4]. Бандера наголошує, що "український націоналізм має завдання бути авангардом революції - революційно мобілізувати й активізувати маси народів антибільшовицького фронту". [4]

В 1947 році Ярослав Стецько починає працювати над концепцією і стратегією міжнародної політики ОУН. Він зазначає, що ОУН є тією організацію, яка буде реалізувати основні функції Антибільшовицького блоку в Україні. Стецько відмічає, що етнографічний принцип буде реалізовуватися після ліквідації російської імперії, коли суверенні уряди окремих народів будуть у мирних взаєминах узгіднювати між собою державні кордони. [4]

Антибільшовицький блок підтримали польська організація Народна Сила Збройна, словацька "Білі партизани", литовська "За волю Литви" та інші.

У вересні 1947 року відбулася конференція ЗЧ ОУН, на якій вповні схвалено концепцію АБН, як головну засаду міжнародної діяльності ОУН. У1948 році проходить Другие Конгрес АБН, де головою обираєтья Ярослав Стецько. До АБН приєдналися націоналісти Румунії, Словакії, Хорватії, Сербії, Литви, Естонії, Латвії. Під час другого конгресу висувається нова концепція згідно якої народи АБН творять третю силу між Заходом та російським комунізмом. До 1949 року АБН вже складався з представників визвільних рухів 23 народів.

Згодом, АБН та ОУН розгорнули пропагандистську діяльність в світі. Видано памфлети, брошури, видається журнал "АБН-кореспонденція" за редакціює Слави Стецько. Були організовані демонстрації, зокрема в Мюнхені в 1949 році, в якій взяли участь понад 10 тіс. осіб. Також біло зорганізовано Фронт молоді АБН.

В 1950 українські націоналісти спільно з АБН стали ініціаторами проведення в Едінбурзі (Велика Британія) політичної конференції після якої в світ вийшли наукові праці про поневолення Росією народів.

В 1950 році Степан Бандера пише статтю "Фронт поневолених народів" де пише: "Без національно-державного визволення України не може постати сувереність естонії, Литви, латвії, Білорусі, націй і держав Кавказу, Азенрбайджану, Грузії, Вірменії, Козацька Держава і інші… Україна творить стрижень системи організації фронту поневолених Москвою народів" [5].

Після 1950 року товариства прихільників АБН створюються в Великій Британії, Бельгії, Франції, Канаді, США, Австралії і в державах піденної Америки.

В 1951 році відбувається Третя конференція ЗЧ ОУН, яка схвалює діяльність української делегації в АБН.

В свою чергу прихильники імепрського панування Москви (без комуністичної ідеології) спровокували в 1952 році створення Координаційного центру антибільшовицької боротьби (КЦ АБ). АБН розпочала інформаційну боротьбу проти КЦАБ. Бандера пише статтю "З москалями нема спільної мови", де твердить що не можна звести в один фронт національно-визвольні рухи з російськими антикомуністичними імперіалістами. [4]

1 [2] 3 4 5 6

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com