У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

„Аналіз майбутнього” та його роль в управлінні соціально-політичними процесами

Сторінка 3

Визначальну теоретико-методологічну роль у прогнозуванні міжнародних відносин в сучасних умовах відіграє парадигма постнекласичної науки, яка орієнтує на міждисциплінарні, проблемно орієнтовані дослідження, реалізацію комплексних програм за участю фахівців природничих і гуманітарних наук. Нова парадигма „орієнтує політичну і соціально-економічну практику на виправлення помилок минулого, що вже стали очевидними, на глибшу інтеграцію й кооперацію, на зміцнення реальної безпеки та забезпечення виживання цивілізації” [8]. Постнекласична наука орієнтує політиків на реагування не на проблеми, що досягають критичної гостроти, а на об’єктивні причини, які їх породжують.

Політико-практична роль зовнішньополітичного прогнозування орієнтує на розв’язання комплексу проблем, пов’язаних з виникненням глобалізації, що являє собою, з конструктивної точки зору, тісну й широку взаємодію держав та міжнародних організацій в оцінці стану і пошуках рішень проблем, що постійно загострюються й зачіпають інтереси не лише окремих держав, а й усього людства, становлять сутність всеосяжної безпеки і безпосередньо впливають на життєздатність біосфери.

Сутність і характерні ознаки процесу глобалізації були зафіксовані в Підсумковому комюніке зустрічі керівників країн „вісімки”, що відбулася в червні 1999 року в Кельні (Німеччина): „Глобалізація – складний процес, котрий являє собою потоки ідей, капіталу, техніки і товарів по всьому світу, що прискорюються та збільшуються в обсязі, і вже зумовив кардинальні зміни в наших суспільствах. Він зблизив нас, як ніколи раніше. Більша відкритість і динамізм сприяли повсюдному підвищенню життєвого рівня і значному зниженню бідності. Інтеграція дозволила створити робочі місця за рахунок стимулювання ефективності виробництва, розширення можливостей і економічного зростання. Інформаційна революція і ширша взаємодія культур та цінностей посилили тенденцію до побудови демократичних суспільств і боротьби за права людини й основні свободи, одночасно сприяючи розвиткові творчості та нововведень. Однак водночас для деяких працівників, сімей і громад глобалізація супроводжується підвищенням ризику, пов’язаного зі зміною місць та фінансовою невизначеністю” [9].

Для опанування сутності політичного прогнозування важливе значення має проблема типологізації прогнозів. За основу типологій беруться різні критерії. Досить поширеним є визначення типів прогнозів за проблемно-цільовим критерієм, який передбачає виділення пошукових, нормативних, аналітичних прогнозів, прогнозів-застережень, прогнозів-розвідників.

Пошукові прогнози означають визначення можливих станів того чи іншого політичного явища, процесу, події в майбутньому, виходячи з наявних тенденцій, з умовним абстрагуванням від рішень, здатних видозмінити зазначені тенденції. Мета цього типу прогнозів полягає у виявленні й уточненні перспективних проблем, котрі підлягають розв’язанню засобами політичного управління за умови збереження наявних соціально-політичних тенденцій. Завдяки пошуковим прогнозам „виявляються і уточнюються перспективні проблеми, які підлягають розв’язанню засобами управління, будується „дерево соціальних проблем” – надзвичайно цінна інформація для осіб, які приймають рішення цільового, програмного, планового, проектного, поточного управлінського характеру” [10]. Прикладами пошукових прогнозів можуть слугувати періодичні прогнози ООН та Міжнародного банку реконструкції і розвитку.

Нормативні прогнози зорієнтовані на визначення шляхів і термінів досягнення бажаного стану об’єкта політичного прогнозування на основі заданих норм, ідеалів, стимулів, цілей. Ці прогнози дозволяють уточнити „дерево соціальних цілей” й покликані „виявити такі резерви сфери організації управління, які допомогли б успішно вирішити проблеми підвищення ефективності суспільного виробництва, оптимізації демографічних процесів (включаючи становище у сфері сім’ї і побуту), подальшого вдосконалення системи установ народної освіти і культури, подолання антисуспільних явищ” [11].

Аналітичні прогнози здійснюються з метою наукового пошуку пізнавальної цінності різноманітних методів і засобів дослідження майбутнього.

Прогнози-застереження здійснюються задля безперервного впливу на свідомість і поведінку людей з метою примусити їх змінити, спонукати суспільство до прийняття відповідних політичних рішень й таким чином вплинути на небажані для майбутнього тенденції соціального розвитку.

Прогнози-розвідники – провокативні концептуальні визначення майбутнього для виявлення поглядів і підходів щодо сформульованих проблем з боку ідеологічних противників, представників інших цивілізацій. До таких прогнозів, на наш погляд, можна віднести концепції “кінця історії” Ф. Фукуями й “зіткнення цивілізацій” С. Хантінгтона, адресовані, в першу чергу, посттоталітарним країнам для стимулювання в них самопізнання й виявлення установок на майбутнє.

Різниця між зазначеними типами є до певної міри умовною, оскільки в одному й тому ж конкретному прогнозі можуть поєднуватися ознаки кількох типів. Нерідко ці типи доповнюють одне одного. Так, нормативні прогнози і прогнози-застереження можна розглядати як дві сторони однієї й тієї ж медалі. Підтвердженням цього є діяльність Римського клубу, представники якого ставили за мету піддати громадську думку “шоковій терапії, щоб у наступних нормативних прогнозах було легше нав’язати їй розроблені клубом рецепти звільнення людства від кризових явищ і катастроф” [12].

Розрізняють також типологію прогнозів за часовими параметрами. І хоча подібна градація є до певної міри умовною, однак на основі досвіду прогнозування вже склалося певне розмежування. Так, виділяють прогнози:

1) оперативний — до 1 місяця;

2) короткостроковий — до 1 року;

3) середньостроковий — до 5 років;

4) довгостроковий — 15 – 20 років;

5) віддалений — 50 років і більше.

При цьому, за досить поширеною практикою, що склалася в сучасній політиці, діапазон між коротко- і довгостроковістю, як правило, звужується до меж десятиліття.

Однією з об’єктивних підстав політичного прогнозування вважається гносеологічний принцип, згідно з яким у світі не існує речей, явищ, процесів, яких неможливо пізнати, а можуть бути лише ще непізнані в даний час закони, окремі сторони і факти дійсності.

Об’єктивний характер прогнозування пов’язаний також з істиною, яка проголошує, що майбутнє тих чи інших політичних подій лежить у площині теперішнього часу, а все нове можна знайти в минулому. Водночас слід пам’ятати, що минуле не може бути безумовним орієнтиром для майбутнього.

У практично-політичному сенсі прогнозування являє собою багатоступінчатий процес наукового пошуку, який складають такі стадії:

1) постановка мети;

2) одержання інформації;

3) обробка інформації;

4) оцінка і аналіз інформації;

5) визначення перспектив і вірогідності реалізації прогнозу.

Ефективне політичне прогнозування можливе лише за умови постійного коригування прогнозів з урахуванням найновішої інформації. Прогнозування не можна розглядати як безумовну констатацію, що характеризується дієсловами „буде”, „станеться”. Воно має слугувати в якості умовної, інструментальної діяльності, що вкладається у формулу: „Може бути або станеться за певних умов”. Такий підхід, що знайшов відображення у працях В. Базарова-Руднєва, Б. де Жувенеля, Д. Белла, І. Бестужева-Лади, ряду інших футурологів, на сьогодні викристалізувався у концепцію „технологічного прогнозування” і є альтернативою спрощеним передбаченням, що виступають під іменем прогнозування й намагаються, як правило, дати відповіді на запитання: „Хто переможе на виборах?”, „Яким буде курс долара?”, „Хто стане президентом?” тощо [13].

Таким чином, наукові прогнози, навіть якщо вони й не збуваються цілковито, суттєво відрізняються від різного роду наукоподібних пророцтв, основу яких складають астрологія, хіромантія, ворожіння на картах. Пророцтва, як правило, поетичні й загадкові, але в них, порівняно з науково вивіреними прогнозами, є суттєвий недолік. Події, життєві ситуації, які лежать в їх основі, не відстежуються в процесі їх здійснення, а відтак найчастіше складаються по-іншому, або й зовсім навпаки. Так, Ауреліно Хосе з роману Г. Маркеса “Сто літ самотності”, якому карти напророчили довге життя, сімейне щастя, шістьох дітей, взамін всього цього отримав кулю у груди. “Ця куля, вочевидь, погано розбиралась у передбаченнях карт,” – з гіркою іронією зауважує письменник над тілом чергової жертви громадянської війни та сліпої віри в сумнівні пророцтва. Отже, прогнозист у галузі політики „виступає не стільки в ролі традиційного віщуна чи пророка, скільки в ролі технолога, який показує, за яких саме умов і за допомогою яких засобів може бути досягнутий той чи інший стан бажаного майбутнього” [14].

1 2 [3] 4

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com