У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Актуальні питання класифікації сучасного тероризму

Сторінка 2

Внутрішньодержавний тероризм – це відкрите масове насилля з боку правлячої еліти, яка спирається на потугу державних інститутів. Цей вид тероризму пов’язаний з діяльністю як державних структур з протидії іншодуманню за допомогою насильства і насадження страху в суспільстві, так і з боротьбою опозиційних сил проти існуючого режиму, що має на меті зміну економічного чи політичного устрою своєї країни. Внутрішньодержавний тероризм характерний лише для певної країни і не виходить за її територіальні межі. Зародження такого виду тероризму історично пов’язано з Великою французькою революцією.

Розглядаючи питання внутрішньодержавного тероризму, не можна залишити без уваги події 1918 – 1920 років у Росії. Це був терор як державних структур, так і опозиції, що увійшов в історію під назвою „червоного” і „білого” терору. Як „червоний”, так і „білий” терор не міг обійтися без катувань і знищення людей. За даними багатьох дослідників, втрати у громадянській війні 1918 – 1920 років склали 12 мільйонів чоловік. Причому, на власне військові втрати, за неточними даними, припадає лише близько 800 тисяч осіб [7]. Як свідчить історія, величезна кількість людей загинула і в роки сталінських репресій. Державний терор в епоху Й. Сталіна не йде в жодне порівняння з жертвами Французької революції – інша епоха, інший розмах .

Транснаціональний (міжнародний тероризм) визначається державним департаментом США як „тероризм, що зачіпає громадян і території більше, ніж однієї країни” [23]. Тероризм стає міжнародним, підкреслює Л. Моджорян [13], коли:

· як терорист, так і його жертви є громадянами однієї держави чи різних держав, але злочин вчинений за межами цих держав;

· терористичний акт спрямований проти осіб, захищених міжнародним правом;

· підготовка до терористичного акту провадиться в одній державі, а здійснюється в іншій;

· вчинивши терористичний акт в одній державі, терорист переховується в іншій, відтак постає питання про його екстрадицію.

З погляду належності суб’єктів терористичної діяльності до державної влади, тероризм поділяється на державний і недержавний. Різниця між ними полягає в тому, що державний терор є відкритим насильством з боку панівної еліти, що спирається на силу державних інститутів. Він є санкціонованим і має монополію на легітимність. Недержавний тероризм – це насильство і залякування, що використовуються терористичним угрупованнями, які або не беруть участі в діяльності державних органів, або протиставляють себе суб’єктам державної влади. Основною зброєю державного тероризму є репресії, тероризму недержавного – терористичні акти.

Державний і недержавний тероризм пов’язані між собою, взаємно провокують одне одного, однак ця взаємозалежність не є прямолінійною і не завжди реалізується на практиці.

Державний терор стимулює прояви недержавного тероризму, роблячи неможливими інші методи боротьби з існуючим політичним режимом; саме він жорстоко придушує будь-яку опозицію, нерідко цілком ліквідуючи й опозиційні терористичні угруповання.

З точки зору ідентичності суб’єктів терористичної діяльності, тероризм може бути етнічний і релігійний.

Суб’єктами етнічного тероризму є групи, чий статус визначається етнічною приналежністю. Цей різновид тероризму є прагненням до зміни форми державного устрою, державотворення чи досягнення часткових змін у становищі відповідних етнічних груп.

Прихильниками релігійного тероризму є терористичні організації, об’єднані приналежністю до однієї конфесії. Однією з причин виникнення тероризму на релігійному ґрунті є фундаменталізм, притаманний у різних формах усім світовим релігіям. Як свідчать дослідження, тероризм на релігійній основі виникає у випадку дискримінації певної релігійної групи.

За соціально-політичною спрямованістю розрізняють лівий і правий тероризм.

Лівий тероризм орієнтується на різні ліві соціально-політичні доктрини (марксизм, ленінізм, троцькізм, анархізм, маоїзм, кастроїзм тощо). Мішенню для лівих терористів стають представники панівної політичної еліти, державні чиновники, співробітники органів безпеки, банкіри, бізнесмени, незалежні фахівці (економісти, юристи, журналісти), що співпрацюють з урядом, функціонери проурядових політичних партій.

Ліві терористи створюють підпільні бойові організації, координують свою діяльність у міжнародних масштабах. Як правило, лівий тероризм активізується тоді, коли виникає внутрішня криза. Бойові організації лівих терористів діють, в основному, недовго. Виняток становлять партизанські формування Азійсько-Тихоокеанського регіону і Латинської Америки, що базуються в сільській місцевості, та угруповання в ФРН, які роками перебувають в „неактивному режимі”.

Правий тероризм орієнтується на традиційні для нації політичні доктрини й цінності. Мішенню для нього є, насамперед, ліві та ліберальні політики й активісти профспілкового руху. Праві терористи рідше створюють спеціалізовані бойові організації, намагаючись діяти у вигляді секретних бойових груп легальних організацій праворадикального характеру.

За багатьох обставин виникає необхідність виокремлювати тероризм політичний, оскільки він надто часто спостерігається в суспільному житті. Такий тероризм розглядається і кваліфікується як форма політичного насильства, опозиційна діяльність екстремістських організацій або окремих осіб, метою яких є систематичне або одиничне використання насилля (або його загрози) для залякування урядів, населення тощо.

Політичний тероризм має власну класифікацію. За ідеологічними орієнтаціями виокремлюють правий (неофашистський, правоавторитарний) і лівий (революційний, анархістський, троцькістський тощо) тероризм.

За цілями, які переслідують політичні терористи, розрізняють тероризм: а ) раціональний; в) ідеологічний; г) релігійний.

Основними методами політичного тероризму є: а) вбивства політичних, державних, громадських лідерів; б) викрадення, загрози, шантаж; в) вибухи у громадських місцях; г) захоплення приміщень, організацій, установ; д) взяття заложників; е) провокування збройних зіткнень тощо.

За способами впливу на об’єкт тероризм можна поділити на демонстративний та інструментальний.

Демонстративний тероризм має на меті привернути увагу до якоїсь проблеми (наприклад, екологічної: будівництво АЕС, захист довкілля, зберігання хімічних і ядерних відходів тощо), драматизувати її, викликати насамперед емоційну реакцію у політичних опонентів, які виступають як об’єкт терористичних актів.

Суб’єкти інструментального тероризму вважають психологічний ефект своїх дій побічним, другорядним. Його прихильники прагнуть досягнення суто реальних змін у владних відносинах. Це відбувається шляхом заподіяння фізичної шкоди політичним опонентам, а також іншим ні в чому не винним людям.

За засобами, що використовуються в ході терористичних актів, можна виокремити тероризм із застосуванням звичайних засобів ураження (холодна і вогнепальна зброя, вибухові пристрої, літаки, танки, зенітні ракетні установки тощо), а також тероризм із застосуванням зброї масового знищення (біологічної, хімічної, ядерної тощо).

Розвиток сучасних технологій породжує і такий новий вид тероризму, як комп’ютерний (кібертероризм), що передбачає атаки на обчислювальні центри, центри управління військовими мережами і медичними установами, на банківські та інші фінансові мережі, засоби передачі даних за допомогою комп’ютерних мереж. Цей вид тероризму може здійснюватися для саботажу урядових закладів, заподіяння економічних збитків великим виробничим корпораціям, дезорганізації роботи з потенційною можливістю великих людських жертв, поширення комп’ютерних вірусів.

За місцем проведення терористичних актів можна назвати наземний, морський, повітряний, космічний тероризм.

Отже, як показує аналіз праць, присвячених дослідженню феномена тероризму, доцільно виходити при його визначенні з чотирьох основних характеристик.

По перше, тероризм – це насильницька основа дій; по-друге, він має політичні цілі та мотивацію; по-третє, тероризм спрямовується проти переважаючих за потужністю державних машин; по-четверте, для тероризму характерним є свідоме нехтування долями тисяч людей.

1 [2] 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com