Крайня форма переживання критичних ситуацій – суїцид
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Загальнотеоретичні основи психології особистості і її поведінки
1.1. Сутність і поняття особистості
1.2. Характеристика потреб та мотиваційної сфери особистості.
1.3. Особливості спрямованості особистості
Розділ ІІ. Особливості психології особистості і поведінки в суїцидології
2.1. Суїцидологія: сутність і історична ретроспектива
2.2. Суїцид як онтологічна деструкція особистості.
Висновки
Список використаної літератури:
Вступ
Актуальність теми дослідження. Українська держава головним своїм пріоритетом, найвищою соціальною цінністю визнала людину, її життя і здоров'я, честь і достоїнство, недоторканність і безпеку. Проте нині країна переживає складний перехідний період, у зв'язку з чим підсилилися соціальні негаразди в суспільстві і – як їхній наслідок – збільшився рівень смертності внаслідок здійснення самогубств (майже на 50% протягом останніх десяти років). Тепер щогодини в нашій країні внаслідок здійснення самогубства вмирає два чоловіки. Самогубство (суїцид) — це крайній вид автоагресії, навмисне самопозбавлення життя. Таких випадків в Україні було зареєстровано: в 1994р. — 18789, в 1995 р. - 14587, в 1998 р. - 15248. Загалом в Україні кожних 34 хвилини здійснюється одне самогубство.Першим літературним джерелом, де згадано про суїцид, є древньо-єгипетський твір «Полеміка людини з душею». Весь твір пронизаний замкнутістю і одинокістю, людина почуває себе одинокою в світі, в котрому все чуже і вороже. Тут смерть уявляється людині як єдиний вихід із полону страждань. Цей твір написаний невідомим древньоєгипетським поетом ще в XXI ст. до н.е. Надалі моральні погляди відносно цього явища висловлювали Сократ, Платон, Аристотель, котрі засуджували самогубство. В древніх Афінах руку самогубця взагалі відрубували і ховали окремо. Погляди епікурейців були іншими. Вони вважали суїцид можливим і навіть бажаним. Стоїки підтримали цю думку і вважали, що якщо життя стає нестерпним або настає перенасиченість життям, то слід добровільно розлучитись з ним. А от древні іудеї були проти самогубства, про що свідчить Біблія. «Життя прекрасне, все що б у ньому не трапилось — за цим стоїть Бог». Сучасний іудаїзм з розумінням відноситься до тих, хто відбирає у себе життя. Самогубці вважаються людьми, що впали в непереборний відчай і не відповідають за свої вчинки.Першим в історії церкви самогубство засудив Августин Блаженний. Він вважав це порушенням основної заповіді «Не вбий». Фома Аквінський ще більш різко критикував суїцид.У Древній-Русі самовбивць ховали окремо під порогом, простромивши груди києм «від нечистої сили».Соціальними проблемами самогубства зайнявся лише в XIX ст. фран-цузький соціолог Еміль Дюркгейм (1858-1917). У 1897 р. він написав свою відому працю «Суїцид». Це був початок нової течії в соціології — суїцидології. Пояснюючи це явище, він стверджував, що при дослідженні проблем самогубства слід перш за все враховувати зовнішні обставини,особливості суспільства, в котрих живе людина. Дюркгейм репрезентував Французьку Географічну школу і тому досліджував самогубство залежно від географічного місця розташування країни. Однак такої залежності він не виявив, але дійшов до висновку, що найчастіше самогубцями є чоловіки, протестанти, дуже багаті люди і неодружені. Відповідно до його поглядів існує чотири види самогубств: егоїстичне (найбільш поширене), анемічне, фаталістичне та альтруїстичне.Егоїстичне самогубство трапляється, коли індивід слабо пов'язаний з суспільством і живе в повній одинокості.У період соціально-економічних криз, як наприклад. Велика депресія кінця 20-х років у суспільстві домінує анемічний тип самогубства. Це є результатом неспроможності людини пристосуватися до швидкозмінюваних умов суспільства.Фаталістичне самогубство виникає в результаті посиленого контролю групи над індивідом, якому стає нестерпна надмірна регламентація.В альтруїстичному суїциді особа відчуває почуття сильного обов'язку і ставить інтерес групи вище своїх особистих.Після Е.Дюркгейма самогубство вивчалось представниками психоана-літичного підходу в психології. З.Фрейд аналізує суїцид на основі уявлень про наявність у людини основних потягів: Ероса — інстинкта життя і Танатоса — інстинкта смерті. Все людське життя — це поле бою між ними. Людина не лише хоче жити і продовжувати себе в наступних поколіннях, але виникають періоди, коли бажаною стає смерть. З віком сила Еросу втрачається, а Танатос стає все сильнішим та наполегливішим і повністю реалізує себе, довівши людину до смерті. За Фрейдом, суїцид і вбивство є руйнівною силою Танатосу, проте його владарювання ніколи не буває абсолютним, тому Фрейд був першим, хто заговорив про можливість запобігання самогубству.Прихильник психоаналізу Карл Меннінгер виділив три складові частини суїцидальної поведінки:1) бажання вбити;2) бажання бути вбитим;3) бажання померти.Американський психоаналітик Гаррі Салівен розглянув суїцид з точки зору міжособистісних відносин. Коли людина втрачає ідентичність із зов-нішнім світом, тривалий час перебуває в образі «поганого Я», вона перериває цей стан душевного дискомфорту лише через самогубство. Людина через цей акт заявляє про своє вороже ставлення до інших і до світу в цілому.Особливо разюча диспропорція самогубств, якщо брати до уваги такий соціальний показник як стать. Згідно з соціально-статистичним аналізом, проведеним за останні роки на прикладі Львівської області, було встанов-лено, що чоловіки становили від 82% усіх самовбивць. Зауважено, що піковий вік у чоловіків — це 30-39 років, в цьому віці було скоєно 18,5% від усіх «чоловічих самогубств». У жінок піковий вік виділяється більш виразно — 50-64 роки. У такому віці було здійснено 30,7% від усіх «жіночих самогубств». Проаналізувавши дані за вісім років (1988-1995 рр.), було виявлено, що зашморг був основним засобом позбавлення себе життя (86% випадків), а також падіння з висоти (3%), отруєння (2%). Наявна інформація загалом співпадає з даними обстеження, що провели послідовники Дюркгейма Гуттман і Левінсон. На початку 1980-х років вони дослідили 3200 самогубств у США. В результаті було виявлено, що мужчини здійснюють близько 76% від усіх самогубств, серед жінок найбільша питома вага самовбивць у літньому віці. У 1984 р. ці соціологи дійшли висновку, що близько 2% населення постійно перебувають у стані гострої депресії,тобто близькому до суїциду. Результати загальнонаціональних опитувань, що проводили спільно Інститут соціології НАН України і центр «Демократичні ініціативи» в 1995 і 1996 роках, показали, що 2,9% дорослого населення України перебували в стані, близькому до самогубства. Самогубства відбуваються по різних причинах (економічним, соціальним, психологічним і т.п.), а також як наслідок злочинів, зокрема, доведення до самогубства. Разом з цим стабільної позитивної практики соціального реагування як на саме явище самогубства, так і на окремі його прояви в Україні дотепер не вироблено, немає належних науково-обґрунтованих методичних розробок відносно цілого ряду складних і актуальних питань реагування на таке негативне соціальне явище й у першу чергу його попередження. Тим більше недостатньо навіть точних кількісних характеристик цього явища. Максимально, що робиться при виявленні факту самогубства, так це те, що на підставі незначної кількості документів, недостатньої інформації робиться висновок про відсутність як події, так і складу злочину, тобто доведення до самогубства. Це тому, що лише в м. Києві щороку внаслідок здійснення самогубства вмирає близько 500 осіб. Суспільство вимагає достовірної інформації про масштаби, характер і причини суїцидального феномена, розробка і здійснення ефективних заходів запобігання самогубств і доведення до самогубств, особливо з огляду на значну латентність явища.У зв'язку з цим теоретичне і практичне дослідження психології особистості і поведінки в суїцидології є досить важливими. Викладені обставини обумовили вибір теми даної праці і свідчать про її актуальність.Мета й основні задачі праці. Метою даної роботи є виклад загальнотеоретичних питань психології особистості і поведінки в суїцидології. Експериментальне дослідження старшокласників на визначення рівня тривожності; самооцінки стійкості відносно стресових ситуацій.Відповідно до поставленої мети роботи необхідно розкрити наступні питання: – характеристика загальнотеоретичних особливостей психології особистості і її поведінки;– особливості психології особистості і поведінки в суїцидології;– провести дослідження з обробки наукових джерел по даній темі. Об'єктом дослідження є саме явище самогубства і доведення до самогубства, а також специфічні суспільні відносини, що складаються в зв'язку з його існуванням.Предметом дослідження є психологічний стан особистості і її стійкість до стресів; тенденції явища самогубства і доведення до самогубства, причини й умови, що детермінують це явище.
[1] 2 3 4 5
завантажити реферат
