Сувенірні вироби з дерева
ПЛАН
1. В с т у п.
2. Історія художньої обробки деревини.
3. Провідні майстри. Родина Шкрібляків.
4. Поняття про композицію та її складові частини.
5. Орнамент та його особливості.
6. Вибір теми роботи.
7. Технологічний процес.
8. Додаток.
ВСТУП
Сьогодні художні промисли одна з основних форм розвитку сучасного народно-декоративного мистецтва, це технічно обладнані підприємства з високою культурою виробництва.
На сучасному етапі створюються передумови подолання деформації у міжнародному розвитку, Відкриваються можливості утвердження в житті реального суверенітету України. Разом з тим, право національно-культурного розвитку гарантується усім національностям, які проживають на території нашої держави.
Пам'ятки культури створюються віками, але на жаль не на віки. На наших очах зникає - іноді й незворотно - чимало елементів, а то й цілих комплексів традиційної культури та побуту. Проте духовність народу явище не плинне, традиційне, органічно входить у сьогодення.
Розвиваючись на основі вікових традицій вироблених багатьма поколіннями обдарованих майстрів, народне мистецтво Гуцульщини є образотворчим літописом, в якому яскраво відображається життя і побут трудящих, їх думки, прагнення і сподівання. Талановиті майстри з народу, використовуючи велику спадщину своїх попередників, вносять нові і нові риси в образ гуцульського мистецтва. Вироби ввійшли в сучасний інтер'єр, як твори мистецтва , як згусток людської радості, як святкове розуміння світу і життя.
Щоб розуміти мистецтво, треба бути художньо освідченою людиною, вивчати його мову так, як будь-який інший предмет у школі.
Вчителю потрібно виховати у школярів любов до праці . Естетична освіта, залучення дітей до творчості - вірний шлях формування людини високої культури. Загальноосвітня школа не ставить перед собою завдання зробити кожного випускника спеціалістом в області якої-небудь художньої творчості, але виховати слухача, читача, глядача вона зобов'язана, так як вона повинна навчити школяра не зупинятися на досягнутому, постійно прагнути до самовдосконалення, до перетворення світу за законами краси. Захоплення справжнім мистецтвом, розуміння його - виховують людину різносторонньою, розкривають перед нею різні сторони дійсності. Тільки художньо розвинена людина здатна бачити красу фізичної і розумовою праці, брати активну участь у творчому житті свого народу. Основне завдання мистецтва - розвивати почуття прекрасного, навчити бачити красу рідної природи, красу творчої праці, навколишньої дійсності.
Великого розвитку серед інших видів мистецтва на Прикарпатті досягла художня обробка деревини - різьба. Багатовіковий досвід перетворення деревини у вжиткові і декоративні речі, вироби передавався з покоління в покоління. Професійні навики і художні прийоми поколінь майстрів стали традицією. Характерними рисами народного декоративно-прекладного мистецтва у всі часи були цільність і відчуття матеріалу. Це проявлялося в предметному світі матеріальної культури, в святковому і буденному одязі, предметах побуту, виробах інтер'єрного призначення, Культових речах.
В галузі художньої обробки дерева працюють народні майстри, художники-професіонали. Дерево просто співає в руках різьбярів, вони дарують дереву друге, прекрасне в неповторне життя. У творчості різьбярів Гуцульщини найбільш захоплює багатство форм виробів. Досить уважно вивчити хоча б форми бочівок, щоб переконатися в невичерпній
фантазії майстрів, їх вмінні багатогранне вирішувати одну і ту саму форму. Немало можна назвати різьбярів Прикарпаття. Серед них відомі як у нас, так і за кордоном династії Шкрібляків та Корпанюків. Красиві, з любов'ю виконані їхніми руками речі завжди милують око глядачів. Адже в орнаментах цих робіт завжди поєднується красу Гуцульського краю, любов до природи, а також національні традиції. Мистецтво цих династій було високо оцінене як нашими, так і закордонними спеціалістами.
Справжнім творцем мистецтва завжди був і є народ. Народні традиції, народний смак створив те багатство різноманітних форм декоративного мистецтва, в якому окремий митець черпає натхнення для нових речей, творів декоративно-прикладного мистецтва.
ІСТОРІЯ ХУДОЖНЬОЇ ОБРОБКИ ДЕРЕВИНИ
На всіх руських землях з найдавніших часів дерево було найбільш доступним матеріалом. Цьому сприяла й відносна легкість його обробки. Воно використовувалося в архітектурі та декоративно-прикладному мистецтві. Численні вироби з дерева мали найширший ужиток, але через нестійкість і малоцінність матеріалу погано зберігалися, а тому від цього періоду їх дуже мало.
Письмові джерела, мініатюри рукописів та іконописні зображення дають певні уявлення про меблі та інші вироби з дерева. Частково про художнє різьблення на дереві ми можемо судити з рельєфних зображень на кахлях, які відтискувалися переважно в дерев'яних формах. Дерев'яний посуд був настільки широковживаний, що його форми знайшли відображення у посуді з інших матеріалів - скляному, керамічному, металевому. В останньому випадку форма металевого дзбана у вигляді зрізаного конуса здавна була характерною для дерев'яного посуду цього типу. Він виготовлявся з вертикальних клепок, які утримувалися обручами. Вони відтворені на металевому дзбанку, тільки тут уже виконують не практично-доцільну, а декоративну роль. Прийоми обробки дерева часто відсуваються в різьбі по каменю. Ще з стародавньої Русі в побуті поряд з глиняним, вживався дерев'яний столовий та господарський посуд. Столовий - прикрашався різьбою та розписом і мав більш принадний вигляд. На початку періоду, в зв'язку із занепадом обробки дерева, особливо токарної, посуд виготовляли дуже мало. Пізніше виробництво дерев'яного посуду збільшується, але його значною мірою
витісняє керамічний. Письмові джерела згадують про дерев'яні миски та блюда, хлібниці, солонки, ложки та інші речі.
В письмових джерелах також згадуються конкретні типи меблів: лава, ліжко, ларець (скриня), полиця. Деякі з них зображені на іконах, мініатюрах, монетах, що дає змогу говорити про їхню конструкцію та характер оздоблення. Вони ще довго зберігають схожість із давньоруськими. Це підтверджується відповідним зображенням на мініатюрах Кенінгзберезького (Радзивіловського) літопису.
Дивовижне сидіння без спинки з ніжками, які з'єднані заокругленими арочками, зображено на мініатюрі Київського Псалтиря 1397 року та на іконі з села Яблучниця-Руська XV ст. Такі ж з'єднання ніжок бачимо на лаві із Коломийського музею.
На мініатюрі із Лавришевського Євангелія XIV ст. зображено крісло з рівною спинкою, трохи похиленими на перед локотниками та ніжками, з'єднаними, як і на столику, заокругленими арочками. Внутрішній простір під сидінням та підстіллям служив практичним цілям: з-під виглядають вузькогорлі посудини з чорнилом. Продовжені в гору ніжки крісла утворюють спинку і завершуються точеними кулями. Зображення подібного крісла є на мініатюрі Галицького Євангелія XIV ст. Там же і маленький столик, схожий на сучасний табурет, з ніжками, які по периметру з'єднані проніжками.
Поряд з заокругленими арочками відомі й інші форми сполучення ніжок. На іконі царських врат XVI ст. з села Пав'є зображено стілець, ніжки якого не виділені, і складають одне ціле з кілеподібною арочкою. Кулеподібний мотив в XVI ст. служив завершенням тих же царських воріт. Безумовно, він має східне походження. На іконі з Нової Весі кінця
XV - початку XVI ст. та в центральній частині ікони з Дрогобича XVI ст. можна побачити сидіння і столи, де ніжки з'єднані прямою планкою без арочки. На останній добре читається розпис: на дерев'яній дошці підстілля, на ніжках густий орнамент із завитків спіралевидної форми, а на бічних дошках по два великих смугастих трикутники - відомий, дуже давній хліборобський символ.
На вже згаданій іконі з Нової Весі ліжко з похилою на головах і прямою в ногах спинками та з виточеними ніжками. Продовжені в гору вертикалі ніжок утворюють прямі спинки, що завершуються виточеними кулями. Самі ніжки складаються з циліндричних, конічних, кулястих елементів. Ліжко розписане геометричним орнаментом. Типовим для народного мистецтва: в прямокутниках, які чергуються, по 4 - 5 пар точок, у квадратах між ними - кола (символ сонця), та півкола (символ місяця). Цей орнамент розміщено на основній конструкції. Він утворює своєрідне облямування широких площин, на яких розкидані древні символи засіяного поля (перехрест з точками в кутах). Стільчик з підстіллям, що стоїть біля ліжка, також має розпис, але менш виразний. Подібні стільчики малювалися на багатьох іконах. Ліжко з короткими точеними ніжками знаходимо також в нижній частині ікони "Страшний суд" (середина XVI ст.) з села Багнувате. На пам'ятниках іконопису є й інші зображення столів: довгих прямокутних - на іконах "Воздвиження" XV ст. з села Звичні та XVI ст. з села Потелиці, круглі - на іконах "Страсті Господні" XV ст. також з села Звичні та XVI ст. з села Долина.
[1] 2 3 4 5 6
завантажити реферат
