Психологічні засади особистісного і професійного розвитку студ
Зміст
Вступ
I. Основні складові цілісної моделі особистісного і професійного розвитку студента
II. Психологічна структура особистісного і професійного розвитку студента
III. Психологічні умови особистісного і професійного розвитку студентів
Висновки
Література
Вступ
Вирішення питання "Що розвивати в особистості студента?" є важливою педагогічною проблемою. У період античності освітня система розвивала тіло (фізичний розвиток), у середні віки – душу (духовний розвиток), у новий час – дух (психічний розвиток, насамперед інтелект і волю), у соціалістичних країнах – ідейність і колективізм (соціальний розвиток). У даний час більшість науковців схиляється до необхідності цілісного розвитку людини.Професійний розвиток студента невіддільний від особистісного, адже в їх основі лежить принцип саморозвитку, який детермінує здатність особистості до творчої самореалізації.У категорії "особистість" різні автори виділяють такі психологічні структури, як спрямованість, характер, здібності, самосвідомість, професійна компетентність. Кожна з них міс-тить систему якостей, властивостей, характеристик. Тради-ційним підходом у дослідженні особистості студента є вивчення її структур та послідовне співвідношення між собою їх складових; окремо вивчаються частини, а потім на їх основі відтворюється ціле. Але ні окремі характеристики, ні їх сукупність не зможуть дати уявлення про цілісність людської особистості [6]. У живих системах не частини визначають ціле, а ціле визначає частини.Цілісний підхід до особистості як до функціонального органу, розпочатий Л.С. Виготським, О.М. Леонтьєвим, далі розвинув Б.С. Братусь. Він полягає в тому, що особистість розглядається як засіб формування відношення до родової людської сутності. "Сутність особистості не співпадає ні з темпераментом, ні з характером. Основна площина руху – морально-ціннісна, особистість у вузькому розумінні (ядро особистості) – позиція людини у світі, що задана системою загальних смислових утворень" [5,93].Гуманітарний напрям у психології передбачає цілісне розуміння людини [7,9,20]. Гуманітарна психологія дає змогу глянути на проблему особистості студента з іншої, ніж традиційна, точки зору. Зокрема, гуманітарний напрямок презентує есхатологічну парадигму (з грецької eshatos – останній, крайній [21,260], яка керується уявленнями про межу, кінцевий смисл буття людини, розробленими у теології й філософії П. Флоренським, В.С. Соловйовим, С.Л. Франком, у психології – Л.С. Виготським ("вершинна психологія"), С.Л. Рубінштейном, В. Франклом.Ідея цілісності, єдності особистісного і професійного розвит-ку студента лягла в основу моделі його розвитку, в якому важ-ливим фактором є внутрішній стан особистості, її активність, потреба в самореалізації. Відповідність вказаної моделі принци-пу «ціле визначає частини» не означає довершеності розгляду складного і багатогранного явища – особистості студента.Об'єкт дослідження – процес особистісного і професійного розвитку студента.Предмет дослідження – реалізація ідеї цілісного підходу до розвитку особистості студента.Мета дослідження – визначити сутність і складові особистісного і професійного розвитку студента.
I. Основні складові цілісної моделі особистісного і професійного розвитку студента
Запропонована гіпотетична модель є послідовним розгортанням універсальної форми розвитку – спі-ралі в системі координат. Для її побудови використана ідея Б.С. Братуся [5, 12] про особистість як ідеальне "тіло", вміщене у трьохвимірний простір із площинами "смисли – діяльність – культура". Згідно нашої моделі розвиток студента як ідеального "тіла" відбувається шляхом розкручування спіралі у світлі Універсуму за трьома векторами: "особистісні смисли – професійний розвиток – культуротворчість". У проекції моделі особистісного і професійного розвитку майбутнього спеціаліста кожний рівень смислової вертикалі є завершеним циклом спіра-лі розвитку. Один смисловий рівень відповідає здвоєному обер-ту спіралі, кожний оберт (половина циклу) складається із двох фаз — кризової і стабільної. У фазах "стабільного розвитку" особистість виконує свою культуротворчу функцію.Напрям осі спіралі співпадає з напрямом осі координат "Особистісні смисли". Згідно шкали особистісних смислів, розробленої у традиціях гуманітарної психології Б.С.Братусем [5, 6] існує п'ять ієрархічних рівнів: майже не особистісний (відсутнє своє, особистісне ставлення до виконуваних дій), егоцентричний (смисловими устремліннями є власна вигода, успіх, престижність, зручність, всі інші люди, залежно від цього, "хороші" чи "зручні"), групоцентричний (людина ідентифікує себе з групою, головним стає успіх групи, людина цінна не сама по собі, а своєю належністю до групи), гуманістичний (смислові устремління загальнолюдської спрямованості; за кожною люди-ною визнаються рівні права, свободи й обов'язки, прагнення до результату, який передбачає благо для всіх людей, навіть їй незнайомих), есхатологічний або духовний (людина вирішує свої суб'єктивні стосунки з Богом, інша людина набуває для неї сакральну цінність як образ і подоба Бога).Особистісні смисли студента, крім ієрархії, характеризу-ються й інтенсивністю засвоєння кожного рівня. Хоч у кожного студента є декілька цих рівнів, і ситуаційно домінує якийсь о ачимих якостей на основі індиві-дуально-психологічних якостей, які обумовлюють цілісну струк-туру й особливості професійної діяльності. Усвідомлення про-фесійної ролі, осмислення можливих професійних рішень та їх наслідків, узагальнення своєї професійної діяльності й прогнозу-вання її перспектив, здатність до самоконтролю та самовдоско-налення утворюють вихідну базу розвитку майбутнього профе-сіонала.Об'єктом особистісного і професійного розвитку, формою реалізації творчого потенціалу студента в професійній діяльнос-ті є інтегральні характеристики його особистості: компетент-ність, емоційна та поведінкова гнучкість [13], Я-концепція, якості, необхідні для даної професії. Кожна інтегральна характеристика є певним поєднанням чи комбінацією значущих особистісних якостей, необхідних для успішної професійної діяльності.Майбутній спеціаліст є одночасно носієм і провідником засвоєних ним професійно значимих якостей, як об'єкт впливу на нього соціальних умов і суб'єкт, який активно перетворює професійну діяльність та себе.У психології розроблені технології конструктивної зміни поведінки студента [14], які передбачають перетворення мотиваційної, інтелектуальної, афективної та поведінкової структур особистості, у результаті чого зовнішня детермінація життєдіяльності змінюється на внутрішню.Якості студента є транзитивними, які переходять з одного рівня професійного розвитку на інший. Інтегральні характеристики особистості студента розвиваються інтенсивніше за умови усвідомлення ним необхідності перетворення свого внутрішнього світу і пошуку нових можливостей самоствердження у професійній діяльності.Культуротворчість є універсальною властивістю особистості студента, яка характеризує рівень інтелектуального й творчого потенціалу; рівень продуктивності, плідності, творення діяльності, життєтворчості. Результатом розвитку особистості є все більша реалізованість життя, творення діяльності, конструктивний вплив на оточуючих, суспільство, світ в цілому; посилення здатності протистояти деструктивності, розрусі, розпаду й смерті.Таким чином, прогностична модель особистісно-професійного розвитку студента має п'ять рівнів: рівень несформованої особистості, егоцентричний, групоцентричний, гуманістичний і духовний. Майбутній спеціаліст, який перебуває на тому чи іншому рівні розвитку, володіє всіма вже привласненими рівнями. Але важливим є не засвоєння максимальної кількості рівнів, а домінування вищих із них. Чим вищим є рівень розвитку студента, тим вищий ступінь його творчості й більший потенціал самореалізації в майбутньому. Не кожен студент досягає максимальних висот гуманістичного і духовного рівня. Цими уявленнями про модель особистісного і професійного розвитку студента будемо керуватися у подальшому аналізі.Першим, "нульовим" рівнем особистісного і професійного розвитку студента є рівень несформованої особистості. До його характеристики підходять й інші класифікації типів особистостей, які знаходимо у психолого-педагогічній літературі: недопустимий у К.М. Левітана [11, 128], безпородний, безособистісний, аморфний у В.М.Сороки-Росинського [22, 215], депресивний у В.Шрамля патерналістський у Х.Еблі [11, 53] та інші. Вектор особистісно-професійного розвитку "Особистісні смисли" у студента даного рівня характеризується відсутністю власного ставлення до виконуваних дій, цілісного "свого обличчя", ототожненням себе з іншими. Якщо безособистісний рівень є домінуючим, то студент прагне симбіотичної (емоцій-но-смислової) єдності зі своїми ровесниками (чи, що трапляється рідше, з педагогами). Він або виконує роль "психологічної матері", "емоційно згорає", годує партнерів у спілкуванні "емоційним молоком", або сам стає психологічною дитиною і використовує інших як джерело "емоційного молока". За цих варіантів студент психологічно дуже залежний від інших, а, отже, існує можливість розвитку психічних відхилень, пусковим механізмом яких є симбіоз.Для вектора "Професійний розвиток" у студента із переважанням даного рівня характерні: низька впевненість у собі; схильність до стереотипного, формального мислення; догматичний стиль навчання на примітивному рівні, заснований на запитаннях, що вимагають однозначної відповіді, на засвоєнні фактів лише з метою їх запам'ятовування; намагання уникати дискусій, варіативних виборів і альтернатив у процесі навчання; наявність негативних особистісних якостей, як несправедливість у взаєминах з іншими, необґрунтованість вимог до них, агресивність чи безхарактерність, непослідовність; відчуття особистої і професійної неадекватності; екстремальні установки і уявлення щодо себе породжують у студента й екстремальні форми поведінки – від агресивних і ворожих до пасивних, від неприйняття думок і ідей інших до і звички піддаватися впливу.На векторі "Культуротворчість" моделі особистісно-професійного розвитку студента рівень несформованої особистості позначаємо як "до культурний", адже він пов'язаний з дуже незначною культуротворчістю й практично не має відношення до творчості. Якщо вся людина "поміщається" тільки тут, її існування веде до деградації оточуючого життя. Якщо цей рівень інтенсивно засвоєний студентом, він фактично стає постачальником хаосу, перешкодою для творчої роботи.Наступний, егоцентричний рівень має певну його подібність зі згадуваними у психолого-педагогічних дослідженнях критичним рівнем у К.М. Левітана [11, 28], "утилітаристом", "теоретистом" у В.М. Сороки-Росинського [22, 215-218], "нарцистичним" у В. Шрамля, "тираном" у X. Еблі [11, 53], адаптаційним у Д. Холланда [11, 53] та іншими. Щодо напрямку особистісного й професійного розвитку "Особистісні смисли", то студентам із домінуючим егоцентричним рівнем властиве отримання вигоди й успіху для себе, відношення до себе як до самоцінності, до інших – як до засобів для досягнення своєї мети. Якщо цей рівень домінує у структурі особистості студента, то головним є власне благополуччя, зручність і успіх, а інші люди використовуються як засіб для їх досягнення. Пріоритетами є прагнення економити свої сили і здоров'я, матеріальна вигода та інше. Люди, які перешкоджають досягненню цих цілей, оцінюються як погані, з ними слід боротися або викинути зі сфери своїх життєвих інтересів. Як відомо, маніпуляція небезпечна для обох сторін, тому домінуючий егоцентричний рівень особистості студента є перешкодою для його розвитку.У проявах вектора "Професійний розвиток" можна інколи бачити зовні демонстровані високі професійні якості, які є маніпуляцією з властивою їй обманом і цинізмом.Здебільшого студенту егоцентричного рівня властива адаптивна поведінка, у його самосвідомості домінує тенденція до підкорення професійної діяльності зовнішнім обставинам у вигляді виконання вимог, правил, норм, рекомендацій. Відбува-ються процеси пристосування чи підпорядкування середовища інтересам спеціаліста. У професійній діяльності такий спеціаліст керується принципом економії сил, здебільшого користується виробленими алгоритмами розв'язання професійних завдань, проблем, ситуацій, що перетворилися в штампи, шаблони, стереотипи. Орієнтується на отримання престижної роботи, яка забезпечить бажаний стиль життя.Егоцентристу властиві негативні професійні установки, які здатні згубно впливати на інших (не виключено, що у майбутньому – підлеглих): негативно реагувати на тих, хто тебе не любить; використовувати будь-яку можливість створення для підлеглих труднощів, адже це не дає розслабитись; стимулювати підлеглих до роботи, викликаючи в них почуття провини за свої похибки; будувати діяльність на основі конкурентної боротьби; передбачати ймовірність не завжди чесної поведінки партнерів; прагнути до встановлення жорсткої дисципліни; збільшувати міру покарання підлеглого пропорційно до його провини.Якщо майбутній спеціаліст зупиняється на цьому рівні, він не зможе повноцінно виконувати свої професійні функції, а, якщо у професійних колективах переважатимуть спеціалісти із такою особистісною і професійною орієнтацією, у них, як і в суспільстві в цілому, не забезпечуватиметься повноцінний моральний і духовний розвиток особистості й усього суспільства.Вектор особистісно-професійного розвитку "Культуротворчість" у егоцентриста показує дещо вищу, ніж на рівні несформованої особистості, самореалізацію, здатність до творчості, однак напрямок активності односторонній – для задоволення своїх потреб, тому його можна назвати "споживачем культури". Аналізуючи особистість студента з цієї точки зору, слід відмітити, що лише споживаючи предмети культури, він знаходиться "поза" нею, транслювання цінностей культури іншим на цьому рівні неможливе.Групоцентричний рівень є схожим на середній рівень у К.М. Левітана [11, 128], "большевицький" у Григорія Ващенка [8] соціальний у Д. Холланда [11, 51], "громадянський" у В. Лемана [11, 53], соціально-психологічний у Е. Фовінкель [11, 53], та інші.Особистісно-професійний розвиток за вектором "Особистіcyі смисли" на групоцентричному рівні характеризується: ототож-ненням себе з групою, входженням до єднос розвитку його індивідуальності. Студент найвищою для себе цінністю вважає доктрину держави, мораль колективу, ідеологію якої-небудь партії, а сам є лише засобом для їх реалізації. С.Л.Франк [24] зазначав: якщо людина віддає своє життя як засіб для чого-небудь, вона втрачає сенс життя.За вектором "Професійний розвиток" майбутньому спеціалістові з групоцентричним рівнем розвитку властиві: спрямованість на роботу щодо згуртування трудового колективу, де він і буде працювати; почуття належності до свого народу, малої і великої Батьківщини, активна громадянська позиція; успішна соціалізація; стійкі тенденції реагування, які є суб'єктивними передумовами професіоналізму; ентузіазм; відповідальність. На групоцентричному рівні майбутній спеціаліст ще переважно пристосовує свої індивідуальні особливості і можливості до потреб професійного середовища й існує за рахунок досягнень минулого (експлуатації стереотипів, канонізації, універсалізації свого досвіду). Тому можуть виникати передумови для зниження професійної активності й росту, неприйняття різних новацій, використання свого становища для тиску на інших.Сучасні професійні дослідження [13-15] переконливо показують, що державні й суспільні вимоги до результативності праці майбутнього спеціаліста роблять пріоритетним саме групоцентричний рівень з його професійним стилем, орієнтацією перш за все на зміст діяльності, на відповідність її результатів державним стандартам.Вектор особистісного і професійного розвитку "Культуро-творчість" на групоцентричному рівні характеризується твор-чістю вищою, ніж попередні. Ця вища творчість полягає у здатності засвоювати моральні цінності суспільства й культури, до яких належить, зберігати їх і передавати. Це рівень, "що належить культурі". За В.С.Біблером, "культура – це форма самодетермінації індивіда в площині особистості" [3, 38]. Але з його допомогою неможливо минути ті стандарти, трафарети, норми, правила, закони, технології, методики, які вже існують, зробити щось нове, здійснити самостійний вибір. Для всього цього необхідна більш висока культуротворчість.Гуманістичний рівень у педагогічних дослідженнях назива-ється ще високим у К.М. Левітана [11, 128], інтелектуальним у Д. Холланда [11, 53], "творчим", "дослідницьким" "винахідницьким" у А.Тауш, Р.Тауш та інших. У великого педагога В.О.Сухомлинського такий спеціаліст є "справжнім ви-хователем", який віддає дітям своє серце [21, 14]Вектор "Особистісні смисли" студента з домінуючим гумані-стичним рівнем презентує смисли, що пов'язуються з прагнен-нями загальнолюдської спрямованості. На цьому рівні студент є індивідуальністю у розумінні як "не стільки залучення індивіда до системи суспільних відносин, скільки його виділення" [31]. Кожен сам вирішує за себе, маючи волю для пошуку свого сенсу життя і відповідальність за його реалізацію. Для студента кожна людина є неповторною, має свій унікальний смисл життя, з якою слід вести діалог, а не "здійснювати професійний вплив". Навчитись цьому принципово неможливо, необхідно "визріти", дійти до цього. Тому проблема гуманізації вищої освіти вирішується не традиційним навчанням, а наданням психо-логічної допомоги для саморозвитку особистості.Вектор "Професійний розвиток" на гуманістичному рівні характеризується. здатністю майбутнього спеціаліста вийти за межі повсякденної практики, побачити свою працю в цілому і зробити її предметом практичного перетворення. Це дає йому можливість стати господарем становища, повноправним авто-ром, конструктором свого сучасного і майбутнього, дозволяє внутрішньо сприймати, осмислювати й оцінювати труднощі та протиріччя професійної діяльності, самостійно й конструктивно вирішувати їх у відповідності зі своїми ціннісними орієнта-ціями, розглядати будь-які труднощі як стимул для подальшого розвитку.Усвідомлення студентом своїх потенційних можливостей, перспектив особистісного і професійного росту підштовхує його до постійного експериментування, що розглядається як пошук, творчість, можливість вибору. Вирішальним елементом профе-сійного розвитку є необхідність робити вибір: відчувати свобо-ду, з одного боку, і відповідальність за все, що відбувається і відбудеться, – з іншого. Такий спеціаліст добре знає вимоги своєї професії, працює творчо, з ентузіазмом; справедливий; впроваджує нові, авторські напрямки роботи; має унікальну комбінацію особистісних якостей та позитивну Я-концеицію. Серед якостей особистості гуманістичного рівня виділяються такі: відповідальне ставлення до роботи, систематичність, творча уява й ентузіазм (Д. Райанс) [16, 101-102]; емоційна стабільність, особистісна зрілість і соціальна відповідальність (Н. Боуерс та Р. Соур) [16, 99]; прагнення до максимальної гнуч-кості; душевне тепло, товариськість, здатність до емпатії – розуміння почуттів інших, готовність відгукнутись на їх потреби; вміння надавати професійній діяльності особистісного забарвлення; установка на створення позитивних стимулів для сприйняття себе іншими; володіння стилем неформального, теплого спілкування з людьми; емоційна врівноваженість, упевненість у собі, життєрадісність (Р. Бернc) [16, 99]; здатність вирішувати різні життєві проблеми, долати труднощі, відчуття своєї потрібності іншим, упевненість, що люди його розуміють, а його вміння, цінності й судження мають певну вагу (Дж. Лембо) [16, 99].Студенти гуманістичного рівня культивують теплі, емоційно забарвлені взаємини з ровесниками й викладачами, які щиро їм симпатизують. За будь-яких, навіть несприятливих, обставин вони володіють ситуацією, вміють зняти напруження, уникнути неприємних наслідків. Особливостями сприйняття оточуючих людей людьми-гуманістами є такі: внутрішній, психологічний аспект справи для них важливіший зовнішнього; намагаються зрозуміти точку зору інших людей, а потім діють на підставі цього розуміння; люди та їх реакції для них більш значимі, ніж речі й формальні ситуації; довіряють людям і вважають їх здатними адекватно вирішувати свої життєві проблеми; очікують від людей дружнього, а не ворожого ставлення; людина для них – особистість, що має власну гідність (А. Комбс) [16, 98]. Інакше кажучи, вони сприймають людей та їх поведінку через загальну установку на доброзичливість. Інші люди оцінюються такими студентами швидше як здатні, ніж нездатні; товариські, ніж ворожі; гідні поваги, ніж такі, що її не заслуговують; більш схильні співробітничати, ніж "вставляти палиці в колеса"; вважають, що на людей можна покластися (Б.Кларк).Молодий спеціаліст не буде авторитарним "інструктором", а самим собою, другом, товаришем для підлеглих, відкине риту-альну маску, взаємини з людьми матимуть забарвлення "гли-боко особистісних зустрічей" (К.Роджерс). Щодо особистісного й професійного розвитку за третім вектором -"Культуротвор-чість", то на гуманістичному рівні спостерігається вже настільки велика творчість, що студент здатний до високої реалізації свого людського потенціалу і творення життя - творіння нового "заради блага всіх". Знаходячи свої, нові смисли, він створює свою культуру, яка вступає у діалог з іншими культурами - за В.С. Біблером "фоома спілкування особистостей як (потенційно) різних культур" [3,38]. Цей рівень дозволяє створювати і збері-гати свою неповторність, і "тримати свою напружену ділянку на плоту протистояння світовому хаосу" (М.Н.Миронова) [12, 51]. Відповідно, рівень є "утворюючим культуру". Тільки почина-ючи з цього рівня, майбутній спеціаліст повністю виконує свою універсальну культуротворчу функцію. Істинна професійна творчість майбутнього спеціаліста полягає у нових авторських напрямках роботи, творенні професійної культури.Духовний рівень має у психолого-педагогічній літературі такі аналогічні назви, як: християнський – y Григорія Ващенка[8], духовно-філософський – у В. Лемана [11, 53], "наставник" – у Г.С. Сковороди [19, 35], "майстер, який виховує послідовників" у X. Еблі [11, 53], релігійний у Е. Шпрангерар [11, 51], "філософ", "мудрець'', праведник" у М.Н. Миронової [12] та інші. Вектор особистісно-професійного розвитку "Особистісні смисли" на духовному рівні характеризується складанням особистісних стосунків людини з Богом, пошуком сенсу життя, освяченого вічним світлом. Згідно уявлень релігійних філосо-фів, це є "основна людська справа дійового осмислення життя, вирощування в собі сил добра і правди є не лише одинична справа кожного окремо; за своєю суттю, природою галузі буття, в якому вона відбувається, вона є загальною, соборною справою, в якій люди зв'язані між собою в Богові" [24]. На духовному рівні утворюється єдність, яка базується на відносинах любові. Студент бачить в інших людях улюблених духовних братів, намагається не нашкодити образу Божому в кожному з них і допомогти своєчасно усунути перешкоди в унікальному шляху кожного до Бога.Щодо вектора "Професійний розвиток", на духовному рівні утворюється єдність майбутнього спеціаліста з іншими людьми, яка базується на взаєминах любові; спеціаліст відданий професії як вищому смислу свого життя, йому властива надзвичайна особистісна захопленість своєю професією. Григорій Сковорода зазначав, що "начало всему и вкус єсть любов. Как пища, так и наука не действительна от нелюбимого" [19, 35].Вектор особистісно-професійного розвитку "Культуротвор-чість" на духовному рівні показує настільки велику особистісну культуротворчість, що тут ступінь протистояння хаосу, руйну-ванню, смерті має іншу, вже надлюдську інтенсивність, і кожен - атлант, який тримає небо на своїх плечах; можливість закладених потенцій близька до абсолютної. Сенс життя вже не співвідноситься із всім реальним і подібний до задумів Творця, а форми творчої діяльності мало зрозумілі звичайним людям. Це й релігійна творчість – теургія, про яку. писав М. Бердяєв: "Теургія не культуру творить, а нове буття, теургія – надкультурна. Теургія є дія людини спільно з Богом" [1]. Тому стосовно культури цей рівень можна назвати "надкультурним". До теургії відноситься так звана "молитва за світ".До творчої діяльності відноситься і весь цілісний акт життя такої людини, тому що її здійсненність близька до абсолютної. Люди духовного рівня здатні цілісно сприймати буття: мудреці, праведники, філософи, пророки, святі старці. "Кожен святий є явищем космічного характеру, значення якого виходить за межі земної історії у світ вічності. Святі – сіль землі; вони – смисл її буття; вони – той плід, заради якого вона зберігається [20, 218].
[1] 2 3
завантажити реферат
