Психологічні умови формування професійної спрямованості у студентів-інвалідів

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості психологічного розвитку студентів-інвалідів.

1.1. Психологічна характеристика особистості студента.

1.2. Соціально-психологічні проблеми розвитку студентів-інвалідів.

Розділ 2. Профорієнтаційна робота зі студентами-інвалідами у вищому навчальному закладі.

2.1. Проблеми професійного самовизначення.

2.2. Програма профорієнтаційної роботи зі студентами-інвалідами.

2.3. Психологічні аспекти підготовки студентів з обмеженими можливостями до майбутньої професійної діяльності.

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

Внаслідок збільшення кількості інвалідів і відстороненість їх від світу, непотрібність на ринку праці, соціальна ізоляція, не дають можливості формувати у них активну життєву позицію. Не складається позитивна самооцінка. У більшості не формується стійкої довіри до світу. В зв'язку з цим інваліди продовжують сприймають оточення як вороже.

Вивчення і аналіз соціально-психологічних особливостей профорієнтаційної роботи зі студентами – інвалідами, розробка програми психологічної допомоги – одна з актуальних проблем вищої школи.

Коло проблем таких студентів – це порушення психічних пізнавальних процесів, занижена самооцінка, занижений рівень домагань і багато інших. Проте однією з найактуальніших проблем є порушення взаємовідносин зі здоровими студентами і викладачами через деформуючий вплив на особистість хронічного захворювання і виникнення стереотипних очікувань від даної категорії молоді у здорових студентів. А це, в свою чергу, може стати пусковим механізмом для формування у студентів з обмеженими можливостями як внутрішньоособистісного конфлікту, так і зовнішнього міжособистісного конфлікту під час навчання у вищому навчальному закладі. А ми розуміємо, що студентам даної категорії досить нелегко навчатись через наявність у них певних фізичних дефектів чи фізіологічних розладів. Актуальність даної теми зумовлюється тим, що молоді люди знаходяться в віці 17-23 роки, можлива вторинна соціалізація. Психологічна адаптація відбувається шляхом засвоєння норм і цінностей соціуму. До її головних проявів відносяться взаємодія, в тому числі спілкування, людини з оточуючими людьми і активну діяльність.

Для студентів з особливими потребами потрібно зробити перебудову особистості. Перебудову споживацько-мотиваційної сфери, формування нового рівня самосвідомості, нових зв'язків з соціальним оточенням.

Метою дослідження є розкриття психологічних умов формування процесів професійної спрямованості студентів з особливими потребами методом порівняльного аналізу певних структур особистості з студентами норми, як етапу формування розвитку особистості, та експериментальне дослідження змін у ході проведення курсу психокорекції.

Покращити формування професійної спрямованості у студентів з особливими потребами, внаслідок розширення самосвідомості, зняття механізмів захисту, вироблення нового досвіду спілкування. Підвищити рівень саморегуляції. Формування активної життєвої позиції.

Розробити рекомендації що до організації цілеспрямованого педагогічного та психолого-консультативного впливу на формвання професійної спрямованості у студентів – інвалідів.

Задачі дисертаційного дослідження:

- здійснити теоретичний аналіз стану дослідження проблеми психологічні умови формування професійної спрямованості у студентів-інвалідів у зарубіжній та вітчизняній літературі;

- сформувати систему методик, спрямованих на визначення основних методологічних позицій і розробка валідних методичних процедур збору емпіричного матеріалу що до особливостей психологічних умов формування професійної спрямованості у студентів з обмеженими можливостями;

- проведення констатуючого експерименту;

- апробувати методику психологічної корекції формування професійної спрямованості у студентів-інвалідів за методом психоаналізу;

Об'єкт дослідження – професійна спрямованість у студентів - інвалідів.

Предмет дослідження – особливості формування професійної спрямованості у студентів-інвалідів. Порівняльний аналіз структур особистості студентів-інвалідів та студентів норми та особливості впливу психокорекції на структурні ланки самосвідомості.

Розділ 1. Особливості психологічного розвитку студентів-інвалідів.

1.1. Психологічна характеристика особистості студента.

Студентський вік неможливо виділити віковим проміжком, приблизний середньо-статистичний віковий проміжок від 16 до 25 років.

На сьогодні не існує єдиної загальноприйнятої класифікації вікових періодів розвитку людини.

Наприклад Д.Б. Ельконін вік від 15 до 17 років виділяє у такий період – як старший шкільний вік (рання юність). Провідна діяльність данного віку – навчально-професійна; сфера психіки, яка переважно розвивається – пізнавальна; психічні новоутворення данного віку – професійні інтереси, світогляд, самосвідомість. [16]

В класифікації Д. Бромлея виділяється 5 циклів розвитку:

- цикл "юність" в свою чергу поділяється на стадії: 1 - старше шкільне дитинство (від 11 до 15), 2 - пізня юність (від 15до 21 року);

- цикл "дорослість" складається з 3 стадій: 1 – рання "дорослість" (від 21 до 25), 2 – середня дорослість (від 25 до 40), 3 – пізня дорослість (від 40 до 55 ). Досліджуваний вік припадає на 2 стадію циклу "юність", та 1 стадію циклу "дорослість". [30]

За класифікацією Е. Еріксона: [18]

- від 12 до 19 років (підлітковий та юнацький вік);

- від 20 до 25 років (рання зрілість)Класифікація Квінна віковий етап;

- від 12 до 18 років підлітковий, юнацький вік;

- від 18 до 40 років отримав назву молодість;

. Крайг виділяє наступні вікові періоди: [23]

- від 12 до 19 років підлітковий і юнацький вік;

- від 19 до 40 років рання дорослість;

Рання юність (15-17 років) тільки початок цього складного етапу розвитку, що завершується приблизно до 20 -21 років, пізня юність –18-25 років [35].

Cтудентський вік - етап формування самосвідомості і власного світогляду, прийняття відповідальних рішень, людської близькості, коли цінності дружби, любові є першорядними.

Відповідаючи самому собі на питання «хто я?», «який я?», «до чого я прагну?», молода людина формує: 1) самосвідомість; 2) власний світогляд; 3) прагне самоствердити свою самостійність та оригінальність.

Юнацький вік являє собою наче «третій світ», що існує між дитинством і дорослістю, тому, що біологічно-фізіологічне і статеве дозрівання завершено, але в соціальному відношенні – це ще не самостійна доросла особистість. Юність - це період прийняття відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії і свого місця в житті, сенсу життя, вироблення світогляду і життєвої позиції, супутника життя, створення своєї сім'ї.

Найважливіший психологічний процес юнацького віку - становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого «Я». Становление самосвідомості відбувається за декількома напрямками: 1) відкриття власного внутрішнього світу; 2) виникає усвідомлення неповоротності часу, розуміння скінченості свого існування; 3) формується цілісне уявлення про самого себе, ставлення до себе, причому спочатку усвідомлюються й оцінюються людиною особливості свого тіла, зовнішності, привабливість, а потім уже морально-психологічні, інтелектуальні, вольові якості. На основі аналізу досягнутих результатів у різних видах діяльності, врахування думок інших людей про себе і самоспостереження, самоаналізу своїх якостей і здібностей у юнаків формується самоповага, як узагальнене ставлення до себе [26].

Іспують різні вікові теорії психологічного розвитку в періоді юності. Уявлення про розвиток особистості складалися в науці під впливом великої кількості різноманітних теорій. Головним в юнацькому віці є формування ідентичності, створення власного "Я". Тільки максимально усвідомлюючи себе, своє особисте "Я", людина здатна проявити свою індивідуальність, в такому випадку людина відчуває себе вільною і щасливою бо знайшла відповідь на проблему людського існування [36].

[1] 2 3 4 5 6 7

завантажити реферат