У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Загальна характеристика процесів пам’яті. Мнемічні властивості особистості. Природа мислення та його види

Загальна характеристика процесів пам’яті. Мнемічні властивості особистості. Природа мислення та його види

ПЛАН

1. Загальна характеристика процесів пам’яті. Мнемічні властивості особистості.

2. Природа мислення та його види.

1. Загальна характеристика процесів пам’яті. Мнемічні властивості особистості.

Особливістю пам'яті є те, що її складові виступають водночас і як автономні процеси. Звичайно, можливе таке їх поєднання, як-от у короткочасній пам'яті, коли всі про­цеси здійснюються послідовно, один за одним, і процес запам'ятовування одразу переходить у зберігання, а невдовзі й у відтворення (застосування), як і в забування відразу ж після використання. Однак у більшості випадків кожний із процесів пам'яті може здійснюватися самостійно. При цьо­му інші процеси можуть бути відстроченими в часі або й не відбутися зовсім. Школяр, наприклад, добре вивчивши ма­тематику й фізику, не певен, що він десь ще використає набуті знання, крім іспитів у школі.

Процеси пам'яті треба розглядати в єдності, і не тільки в зовнішніх зв'язках і взаємній зумовленості, а й у більш тісних відносинах взаємного проникнення і закономірних переходах одного процесу в інший. Зрештою, без запам'я­товування і збереження не може бути відтворення і забуван­ня, бо треба щось запам'ятати, щоб потім відтворити чи забути. Отже, пам'ять являє собою складний, але єдиний і безперервній процес. Його детермінують і об'єднують ді­яльність особистості та її спрямованість на досягнення ме­ти. Аналізуючи окремі процеси пам'яті, доводиться абстра­гуватися під зв'язків і визначати кожний з них за домі­нуючими ознаками.

Запам'ятовування — це закріплення образів сприйман­ня, уявлень, думок, дій, переживань і зв'язків між ними через контакти нових даних з набутим раніше досвідом Процес запам'ятовування відбувається у трьох формах: відбиття, мимовільного й довільного запам'ятовування.

Первинне відбиття нерідко відіграє вирішальну роль у запам'ятовуванні, становить основу для закріплення мате­ріалу. Іноді, посилюючись інтересом та емоціями, це ви­кликає навіть ейдетичні образи — цілісне сприйняття пред­мета або явища, насичене подробицями (рис. 1).

Рис. 1. Схематичний мате­ріал для запам'ятовування

Мимовільне запам'ятовування виступає як продукт і умова здійснення пізнавальних і практичних дій або результат ба­гаторазового повторення. Це досить продуктивна форма за­пам'ятовування, яка до того ж не вимагає спеціальних зу­силь для засвоєння. Запам'ятовування здійснюється в про­цесі виконання завдань ніби саме по собі. Активно діючи з об'єктами, людина мимохідь їх запам'ятовує. Якщо запам'я­товування ще й пов'язане з досягненням мсти діяльності, то його ефективність значно зростає.

Так, в експерименті учням пропонувалось розв'язувати серію простих арифметичних прикладів, при цьому не ста­вилося завдання щось запам'ятати, а потім пропонувалося відтворити один з рядів чисел, що використовувалися в експерименті. Відповіді виявилися значно ефективнішими, ніж при довільному запам'ятовуванні.

Незважаючи па ефективність мимовільного запам'ятову­вання, провідною формою запам'ятовування вважається довільне. Воно дає змогу запам'ятати те, що треба в даний момент, і настільки, щоб забезпечити успіхи в навчанні, розвитку, виконанні завдань. Це вимагає часу й додаткових зусиль, проте забезпечує необхідний рівень готовності інди­віда до виконання певних завдань. У процесі навчання іноді доводиться вдаватися до такої спеціальної мнемічної діяль­ності, як заучування, щоб зберегти в пам'яті той чи інший матеріал. Щоб краще зберегти в пам'яті матеріал, учень

повторює його, застосовує у своїй діяльності, логічно об­робляє, вживає мнемотехнічні прийоми та залучає інші ви­ди запам'ятовування (читання уголос) тощо (рис. 2).

Збереження — це процес утримання в пам'яті відомос­тей, одержаних у ході набування досвіду. Великою мірою він залежить від якості та глибини запам'ятовування, вико­ристання матеріалу пам'яті в своїй діяльності. Без вико­ристання матеріал пам'яті поступово забувається.

Забування — процес, протилежний збереженню, і вияв­ляється він у тому, що актуалізація забутих образів чи думок утруднюється або стає взагалі неможливою. Цей процес грун­тується на явищі гальмування умовно-рефлекторних зв'язків під впливом різних чинників і згасання слідів, що утво­рилися раніше (рис. 3).

Рис. 2. Етапи логічного запам'ятовування

Цікавими щодо цього є думки 3. Фрейда, який пов'я­зував забування з потребами, емоціями, мотивами діяльності. Він ствердь-жував, що часто причиною забування є це зовсім усвідом-люваний мотив — небажання пам'ятати. Не­гативні емоції, брак потреби теж сприяють виникненню умов для підсвідомого забування. Люди нерідко схильні швидше забути неприємне, уникнути згадок про сумні випадки в своєму житті, позбавитись усього, що викликає внутрішній протест, негативні переживання, порушує комфорт.

Проте неможливість згадати який-небудь матеріал ще не означає, що він цілком і назавжди втрачений і більше не є надбанням досвіду індивіда. Адже часто ми згадуємо речі, які вважали остаточно забутими. Загальновідомі факти зга­дувань людьми далеких подій у періоди піднесення і по­трясінь, під час сну і в гіпнотичному стані, під впливом нагадувань тощо. Цікавими є також згадування в старечому віці окремих відомостей із життя періоду дитинства та юності. Відомо, що забутий матеріал відновлюється значно легше й швидше, ніж запам'ятовується вперше. Тому ймовірно, що запам'ятований матеріал не стирається при забуванні пов­ністю, як з магнітної плівки звукозапису, а стає якоюсь мірою неусвідомлюваним і вимагає для відновлення певних умов.

Обидва процеси — збереження і забування — перебува­ють у певній динамічній рівновазі. З одного боку, до пам'яті постійно надходять нові матеріали запам'ятовування. Рані­ше засвоєні знання взаємодіють із новими, вступають у нові зв'язки, уточнюються і диференціюються, узагальнюються і перекодовуються. З іншого — матеріали пам'яті забувають­ся, стають непридатними для практичного використання. Досвід у свідомості успішно зберігається, якщо він понов­люється і збагачується, інакше дані досвіду втрачають сенс, притуплюються і зникають, коли боротьба цих двох процесів відбувається не на користь збереженню.

Забуваються всі здобутки досвіду, і з тим більшою інтен­сивністю, чим менше вони залучені в роботу. Менш стійке, тимчасове забування може бути наслідком гальмування за законами негативної індукції або позамежного навантаження. Відоме явище ремінісценції, коли внаслідок негативної індукції й позамежного гальмування відтворення зразу після запам'ятовування не таке повне, ніж після відпочинку. Сильні подразники під час заучування утруднюють утворення но­вих зв'язків, послаблюють раніше засвоєні знання (проактивне й ретроактивне гальмування). В навчальній роботі важливо відрізняти тимчасове забування, що вимагає лікві­дації впливу негативних умов, від забування, яке можна усунути тільки повторенням або заучуванням знову.

Існують форми забування, які спричинені більш стій­кими відхиленнями, навіть хворобливими порушеннями. Се­ред них часто трапляються різні форми амнезії — хвороб­ливого забування подій власного життя за певний відтинок часу («провали пам'яті»). Виникають вони внаслідок травм мозку або інших захворювань. Спостерігаються забування подій, що відбувалися безпосередньо після травми мозку (антероградна амнезія), подій, що передували травмі (рет­роградна амнезія), подій під час хвороби (ретардована амне­зія), поступове погіршення пам'яті та її втрата (прогресивна амнезія). Виділяють також різновиди порушення пам'яті: гіпомнезія — послаблення пам'яті, парамнезія — плутані обмани пам'яті, гіперемнезія — посилення пам'яті у формі загостреної репродукції. У випадках загострення названих явищ виникає потреба лікарського втручання.

Відтворення — процес відновлення збереженого матері­алу пам'яті для використання в діяльності та спілкуванні — полягає у пожвавленні або повторному збудженні раніше утворених у мозку нервових зв'язків. Розрізняють два види відтворення: впізнавання і згадування.

[1] 2 3 4 5 6 7

завантажити реферат завантажити реферат

Подібні реферати з розділу "Психологія"

Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2020 textreferat.com