Суїцид. Причини суїцидальної поведінки в ОВС. Діагностика та профілактика самогубств співробітників ОВС
Зміст:
I. Вступ.
II. Основна частина.
а) Історичні погляди на проблему суїциду.
б) Чинники, що впливають на явище суїциду в різний час різних країнах.
в) Суїцид як соціально-психологічне явище.
г) Типи самогубних схильностей
д) Аналіз відношення деяких соціальних груп до суїциду в даний час.
е) Поширеність і характеристика самогубств співробітників ОВС.
ж) Діагностика та профілактика самогубств ОВС.
III. Висновок.
IV. Використана література:
І Вступ.
Добровільний вихід із життя — явище негативне…?
Тема роботи досить таки актуальна на сьогоднішній день. Проблема самодеструктивної поведінки, тобто поведінки, направленої на фізичне знищення свого організму, достатньо серйозна і вимагає серйозних роздумів про реальні причини, що штовхають людей на самогубство. При її вивченні випливає необмежена кількість питань, глибоких та складних. Я не оперуватиу статистичними даними по самогубствах в Україні не через неприступність такої інформації. Просто у нас поки що відсутня відлагоджена процедура збору подібного роду даних і тому немає упевненості в достовірності цифр, що є. Втім, аналогічні труднощі є в ін. країнах світу, і не випадково, що навіть в статистиці США, чемпіоні по масових обстеженнях, є істотні суперечності в цифрах (наприклад, за одними даними, самогубства займають 9-е місце серед причин смертності населення, а по інших - виходять на 5-6-е місця). Перш за все це пов'язано не із спробою приховати ці "неблагополучні" дані (хоча в деяких країнах така тенденція також помітна), але з складністю кваліфікації того або іншого випадку смерті як суїциду (самогубства). Адже суїцид відноситься до намір позбавлення себе життя, а за відсутності передсмертних записок, попередніх відповідних висловів або інших явних доказів воно легко може бути інтерпретовано як нещасний випадок. Оскільки в суспільній свідомості суїцид часто зв'язується з чиєю-небудь "ганьбою" або "виною", то родичі або найближче оточення зацікавлено у фальсифікації реальних фактів. Тому майже всі міжнародні симпозіуми і зустрічі по проблемах самодеструктивної поведінки починаються, як правило, з гарячих дискусій з приводу достовірності статистичних даних. Проте загальна світова статистика показує явно тривожну картину за останні десятиріччя. Щорічно в світі позбавляють себе життя близько півмільйона чоловік, тобто більше 1000 чоловік в день, а число людей, що намагалися накласти на себе руки перевищує 5 мільйонів. Число суєцидів з року в рік зростає. Прийнято рахувати рівень самогубств до 10 випадків на 1000 чоловік низьким, від 10 до 20 - середнім, і більш 20 - високим. В розвинутих країнах рівень самогубств або підвищується, або залишається достатньо високим. З другого боку, за останній час збільшилася частка самогубств серед молоді у віці 15-24 літ (в США з 1990 по 2004 р. кількість суїцидів серед підлітків збільшилася в 2 раз).
Самовільний вихід із життя — велика трагедія не тільки тому, що на Землі стало на одну людину менше, не тому, що даний акт несе горе та сльози рідним та близьким, а ще й тому, що причини та умови, які підштовхують до самогубства, залишаються. Кажуть: "Не було б причин, не було б і самогубств". Цілком розумно. Навіть, якщо врахувати, що приблизно 25% суїцидальних вчинків здійснюють психічно хворі, 50% самогубств припадає на тих, хто відноситься до "розмитої" групи граничних нервово—психічних станів, та 20% подібних актів здійснюють особи, володіючи твердим мисленням, сильною волею, яких підштовхують на цей крок ситуативні обставини. Добровільний вихід з життя — явище, безумовно, негативне і з ним необхідно боротися. Це з одного боку. А з іншого — справа суто індивідуальна. Взагалі, самогубство — це хвороблива функція діяльності головного мозку, яка характеризується ауто агресивною поведінкою під впливом внутрішніх або зовнішніх подразників, які виникають в результаті неадекватної оцінки отриманої інформації або ситуації. Існує безліч визначень поняття самогубства. Класичним вважається визначення, дане Емілем Дюргеймом (1897). Самогубством називається будь-який випадок смерті, який безпосередньо або опосередковано є результатом позитивного або негативного вчинку, зробленого самим потерпілим, якщо останній знав про чекаючі його результати. Суїцид є усвідомлене позбавлення себе життя і, з цієї точки зору, самогубство є чисто людським свідомим, поведінковим актом.
Суїцидальна поведінка — поняття більш ширше і помимо суїциду, включає в себе суїцидальні замахи, думки спроби та прояви. Суїцидальна поведінка - це будь-які внутрішні або зовнішні форми психічних актів, що направляються уявленнями про позбавлення себе життя. Суїцидальна поведінка виявляється в двох основних формах: зовнішніх і внутрішніх. До внутрішніх форм відносять: суїцидальні думки (уявлення, переживання); суїцидальні тенденції (задуми, наміри). До зовнішніх форм - суїцидальні вияви; суїцидальні замахи (спроби).
Суїцидальні думки (уявлення, переживання) - пасивні роздуми про відсутність цінності, значення життя («жити не варто», «щастя в житті немає», не «живеш, а існуєш»), а також уявлення, фантазії на тему своєї смерті, але не позбавлення себе життя («добре б померти», «хочеться заснути і не прокинутися»). Суїцид альні думки в нормі бувають практично у всіх людей при усвідомленні нерозв'язності якого-небудь конфлікту або психо-травмуючої події, але вони не переходять в суїцидальні тенденції.
Суїцидальні тенденції (задуми, наміри) - активні і серйозні роздуми, розробка плану суїциду, визначення способів здійснення самогубства, часу, місця його здійснення. В зовнішній поведінці можливі вияви спонукань до безпосереднього здійснення суїцидальної задуму. Майже всі суїциденти в цей період виказують в тій або іншій формі суїцидальні наміри кому-небудь з близьких, друзів або колег іноді у вигляді натяків або в жартівливій формі (суїцидальні вияви). Причому близько 15% роблять це відкрито і публічно. Звичайно відкриті вислови суїцидальних намірів сприймаються оточуючими в демонстративно-шантажному плані або їм взагалі не додається належної уваги. Проте, їх не варто недооцінювати. У всіх випадках, за наявності таких висловів потрібна консультація психолога. Перехід суїцидальних тенденцій в суїцидальні вияви говорить про приєднання до задуму суїциду вольового компоненту, спонукаючого до безпосереднього здійснення рішення - здійсненню суїцидальної спроби. Суїцидальні замахи (спроби) - цілеспрямована операція засобами позбавлення себе життя з метою покінчити життя самогубством або з демонстративно-шантажні цілями.
ІІ Основна частина.
а) Історичні погляди на проблему суїциду.
"Люди більше всього стремятся сохранить жизнь, но меньше всього её берегут".
Життя людини. Що приховується в цьому понятті, що воно має на увазі? Що сприяло виникненню життя на Землі? Як виник рід людський? Скільки може прожити людина? Життя вічне? Чому людина помирає і чи вмирає вона взагалі? Що з нею діється після смерті?
За тисячоліття свого існування людство так і не змогло відповісти на всі ці запитання. Та і чи потрібно взагалі. Люди завжди знаходили пояснення тим чи іншим явищам, які їх спіткали, які вони спостерігали. Найбільш повною та доказовою виявилась теорія божественного походження людства. Згідно їй — життя дано нам, як дар. Мати життя — це велика радість. Отримавши цей дорогоцінний дар, ми розуміємо, що він прекрасний і складний. Життя включає в себе і радість і печаль, воно вимагає ставитись до себе з великою відповідальністю. Не дивлячись на всі сучасні досягнення, неможливо осягнути всієї глибини її проявів.
Життя стає прекрасним та лагідним, коли ми знаходимо того, хто є його "джерелом" і хто може пояснити його ціль та тайну.
[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10
завантажити реферат
