Сторінка 2
Ієрархічна структура соціальних систем є звичною конструкцією і теж не насторожує. Система шкільного навчання базується на вивченні програмового набору фактів з різних наук (що, звичайно, необхідно для побудови базису знань). Але в результаті у більшості людей формується уявлення, яке, по суті, є помилковим: буцімто існують такі розумні люди, що знають відповіді на всі запитання. Сама процедура навчання й читання друкованої продукції теж є значною цінністю для більшості людей. Це – спадок минулих епох. Процедура книгодрукування й тиражування інформації непроста. Питома вага примітивних, шкідливих книг була нікчемно малою в порівнянні з якісною продукцією, що розвиває людину. В інформаційну епоху доводиться говорити про тиражування як засміченої інформації, так і вірусної. Більшість сучасних батьків задоволені, якщо підліток читає. Але не вважають за потрібне вникнути в сутність того, що він читає.
Кожна культура накладає табу на певного роду інформацію. Історично це склалося у зв’язку з феноменом „передчасної інформації”. В ідеалі рівень складності інформації повинен відповідати здатності і можливості її збагнення. Дорослі приховують від дітей інформацію про ті сторони життя, які дітям знати ще зарано. Тому, починаючи з раннього дитинства, людина розуміє, що є питання, які краще нікому не ставити. Потрапляючи в деструктивну тоталітарну організацію, молодь сприймає за нормальне явище таємницю, про яку краще не запитувати.
Отже, можна сказати, що артефакти соціалізації створюють певний базис для функціонування технік деструктивного контролю свідомості.
Окрема тема – стратегії сімейного виховання. За результатами досліджень Т. Алексеєнко, сучасний стиль сімейного виховання можна назвати анархічно-демократичним. Йдеться про те, що не існує чіткої стратегії виховання. Те, що сьогодні можна, завтра може бути заборонено. Батьки більше керуються емоціями, аніж аргументованими виховними принципами [1].
Дитина може відігравати в житті батьків дуже різні ролі. Зупинимося на двох полярних ролях: дитина – цінність, продовження тебе; дитина – тягар.
У будь-якому випадку батьки прагнуть ретранслювати свою систему цінностей і світогляд в процесі виховання дітей. У першому випадку доречно говорити про артефакти в системі виховання і „м’яке насилля” з боку батьків. Якщо дитина є для них цінністю, то вони шкодять неусвідомлено, блокуючи прояви самостійності дитини і пригнічуючи її волю, копіюючи традиційні культурні схеми „правильного” виховання, утримуючи дистанцію в спілкуванні з нею. Більшість батьків прищеплюють дітям свої страхи, тривоги, неадекватні зразки взаємодії з оточенням. Кажучи образно, вони прагнуть прищепити дитині своєрідну „антивірусну програму”. Але такі „програми” мають істотну ваду: активну роль батьки залишають за собою, а не за дитиною. В результаті саме цей батьківський захист і стає слабким місцем в системі відносин дитини із зовнішнім світом.
Інший крайній випадок, коли дитина не є цінністю для батьків, а швидше тягарем, об’єктом для розрядження нервової напруги. Це, як правило, сім’ї алкоголіків, наркоманів, психопатів з деспотичним характером. Атрибутами сімейного виховання тут є погрози, докори; дитина стає каналом розрядки негативних емоцій та агресії, а іноді й об’єктом сексуальних домагань. У таких випадках йдеться про психологічне насилля. Переживання амбівалентних почуттів до батьків, вимушена терпимість до їх, по суті, зради розмиває межі нормальних емоційних стосунків, сприяє розвиткові патології характеру, віктимності, ідентифікації з агресором, нав’язливості, емоційної неприступності.
Однією з передумов культової залежності є легітимність психологічного насилля, звичка вважати нормою розплату за матеріальні блага дозволом психологічного насилля над собою. Прокоментуємо. В народних традиціях виховання збереглося особливе ставлення до годувальника, його особливих прав стосовно решти членів сім’ї. Нормальними вважалися такі прояви, як лестощі, догідливість. У тих випадках, коли батькові спадало на думку наганяти страх, розряджаючи свій негативний емоційний потенціал, дитині ставилося за обов’язок терпіти: бо це годувальник! Дитина зростала з думкою, що за матеріальні переваги доводиться платити терпінням психологічного тиску. Найстрашніше, що це вважається нормальним.
Ще одним джерелом ослабленого Его є прийняте в нашій культурі навчання дітей слухняності. Діти дошкільного віку радісно називають серед своїх чеснот слухняність. Слухняна дитина – гордість батьків, підтвердження їх спроможності як вихователів. Але це доти, доки у дитини не знайдеться новий авторитет. Із слухняної дитини зростає дорослий, схильний до підкорення.
Висновки
Завершуючи лаконічний аналіз, з одного боку, технік деструктивного контролю свідомості, вживаних в тоталітарних сектах, а з іншого – окремі техніки сімейного виховання, можна зробити висновок, що існує певна ізоморфність між цими двома рядами. Кожній слабкій ланці в системі виховання відповідає „свій метод” в арсеналі „ловців людських душ”.
Людині властива екзистенціальна тривога: страх смерті, переживання невизначеності, етичні проблеми, складнощі самопізнання, проблема пошуку сенсу життя. За розв’язання цих проблем людина готова платити значну ціну. За це можна вимагати все: обітницю бідності, обмеження в інформації, визнання своєї недолугості тощо – аж до зречення від минулого життя і від рідних людей. Можна дійти висновку, що в основній спільноті, в культурі є передумови для того, щоб техніки деструктивного контролю свідомості виявилися продуктивними. Більше того, вони якраз і створюються відповідно до слабких сторін життя людської спільноти.
Тут ще раз потрібно звернути увагу на метафору вірусів і антивірусних програм. Проблема інформаційної безпеки примушує переглянути традиційну систему цінностей і способи захисту не тільки на рівні приватного життя, але й на рівні законодавчому. Законодавство цивілізованих країн налаштоване на захист майна, життя і здоров’я своїх громадян. Сьогодні з’явилася ще одна цінність, яку необхідно захищати, оскільки на неї роблять замах, і через неї – замах на людське здоров’я і майно: це психологічний ресурс особи, особовий потенціал.
Один з провідних російських фахівців з боротьби з деструктивним контролем свідомості Є. Волков говорить, що захист сім’ї і молоді від психодуховної агресії деструктивних культів будується нині в Росії на основі активності батьківських комітетів і спільнот, що об’єднують мізерну частку батьків і сімей, реально зачеплених цими явищами.
Можна виокремити дві основні стратегії поведінки батьків, чиї діти опинилися в „Білому братстві”, у муністов, у Віссаріона чи серед сайєнтологів тощо. Перша – силова, тобто націлена на ініціації заборонних законодавчих ініціатив і судових позовів, на залучення силових правоохоронних органів і насильне вилучення дітей з подібних груп. Друга – системно-конструктивна, націлена, перш за все, на відновлення особового контакту з дітьми та на широку інформаційно-просвітницьку роботу. Ці стратегії можуть поєднуватися в діяльності конкретних організацій або зусиллях окремої сім’ї [2].
Обвал різних залежностей, який зараз простежується в молодіжному середовищі, є критерієм того, що батьки не опікуються дітьми настільки, наскільки це необхідно дітям. Сучасна людина розв’язала проблему виживання багато в чому завдяки технічному прогресові. Вивільнилося досить багато часу. Як на мене, вільний час нам дано не для пустого байдикування, бездумного споживання, а для того, щоб реалізувати свій людський потенціал у конструктивних стосунках з іншими людьми, з довкіллям. Важливо, щоби дорослі люди досягали особистісної зрілості для об’єктивної спроможності допомогти дитині вибудувати свою особу. Саме батьки покликані супроводжувати дитину шляхом дорослішання, саме вони мають надавати емоційну підтримку, створювати умови психологічної захищеності для дитини.
Соціально-психологічній культурі сім’ї кинуто серйозний виклик. Глибоке його осмислення і рішучі дії, грунтовані на використанні досвіду багатьох західних країн, що зіткнулися з цим феноменом ще понад двадцять років тому, можуть запобігти безлічі трагедій, поламаних життів. Але для цього необхідно самим працювати над собою, долаючи інертність та інфантильність.
1 [2] 3
завантажити реферат
