У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Над¬сянський регіональний ландшафтний парк

Сторінка 2

Історія та культурна спадщина парку

На думку істориків, заселення території, на якій знаходиться РЛПН, розпочалося на переломі І і II тисячоліть, у часи існуван­ня Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. Про це свідчить наявність ста­рих городищ, зокрема, поблизу с.Нижній Турів, де могли знаходитися давньоруські оборонні пункти. За свідченнями польсько­го історика Яна Длугоша, біля витоків Сяну і Дністра стояла легендарна фортеця Собінь. Вздовж Сяну, від Перемишля до Ужоцького перевалу, йшов торговий і війсь­ковий шлях із Київської Русі у Західну Єв­ропу.

Масова колонізація Верхнього Надсяння розпочалася у XIV-XVI ст., коли, у політично­му контексті, ця територія входила до скла­ду Королівства Польського, а після 1569 р. - до Речі Посполитої. У першій половині XVI ст. всі землі, розташовані у верхів'ях Сяну і його приток, належали краківському воє­воді Петру Кміту, який заснував частину на­селених пунктів, що знаходилися чи зараз знаходяться у межах парку - села Сянки, Соколики, Тарнаву Вижню, Тарнаву Нижню, Шандровець, Дзвиняч Горішній, Дидьову, Боберку і Локіть. На королівських землях, що належали до Розлуцької країни Самбірської економії, протягом другої половини XVI ст. королем Зигмунтом Августом та ко­ролевою Ізабелою були засновані Дністрик Дубовий, Верхня Яблунька, Нижня Яблунь­ка, Верхній Турів і Нижній Турів, які зараз також входять до складу території РЛПН. З 1772 до 1918 pp. уся територія Галичини, включаючи Турківщину, була у складі Австро-Угорської імперії. У 1918 р. Надсяння увійшло до Західно-Української Народної Республіки, з 1919 р. воно знаходилося у складі Польщі, з 1939 р. - СРСР і з 1991 ця територія перебуває у складі України.

Варто також згадати трагічну сторінку іс­торії Надсяння, коли протягом 1944-1946 pp., внаслідок операції щодо очищення при­кордонної смуги, проведеної радянським режимом, було цілковито виселено біля 7 тис. мешканців восьми сіл - Соколиків, Тернави Вижньої, Тернави Нижньої, Дзвиняча Горішнього, Локітя, Дидьової, Журавина та Кривки.

Було зруйновано не лише присадибну забу­дову, але й унікальні пам'ятки сакрального мистецтва - дерев'яні церкви бойківського та неоукраїнського типів, що були знищені радянськими прикордонниками протягом 1957-1958 pp.

До сумного мартирологу увійшли такі цер­кви: Св.Дмитра, 1791 p., Соколики; Святих апостолів Петра і Павла, 1889 p., Тернава Вижня; Св.арх.Михайла, 1894 p., Терна­ва Нижня; Успення Пресвятої Богородиці, 1860 p., Дидьова; Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці, 1901 p., Кривка; Св.арх. Михайла, 1905 p., Дзвиняч Горіш­ній; Св.арх. Михайла, 1907 p., Беньова (на лівому березі Сяну, у 1946 р. була сплюндрована солдатами польської Армії Людової та спалена у 1947 p.); Преображення Гос­поднього, 1918 p., Журавин та Св.арх.Ми­хайла, 1927 p., Локіть.

Протягом усього історичного часу, незва­жаючи на зміну політичних режимів, уклад життя населення Надсяння, що сформо­ване карпатською етнічною групою бойків, змінювався дуже повільно. Бойки відрізня­ються своєрідним діалектом, оригінальним одягом (геометричні узори та рослинний орнамент на сорочках), способом життя та народними традиціями й звичаями.

На території парку збереглася значна кіль­кість пам'яток матеріальної культури, пере­важно греко-католицьких храмів і дзвіниць - церкви у селах Верхня Яблунька (Собо­ру Пресвятої Богородиці, 1788 p.), Нижня Яблунька (Преображення Господнього. 1820 p.), Верхній Турів (Св.Пантелеймона, 1890 p.), Боберка (Вознесення Господнього, 1913 р. та Св. арх Михайла, 1914), Нижній Турів (Успення Пресвятої Богородиці. 1914 p.), Дністрик Дубовий (Собору Пресвятої Богородиці / Найсвятішого Серця Ісуса, 1920 p.), де до цього часу зберігаються уні­кальні ікони Риботицької школи та літургійні книги зі старих, вже неіснуючих, дерев'яних бойківських церков, споруджених у XVI-XVIII ст., як на території сучасних, так і вже неіснуючих сіл.

Варто відмітити, що дві старих церкви бойківського типу, споруджені у с. Сянки в 1645 та 1703 pp., були продані в с. Кострино (1703 р.) та с. Сіль (1831 р.) на Закарпатті, де збереглися до сьогодення (зараз це те­риторія Ужанського національного природ­ного парку).

У селах, що знаходяться на території пар­ку, збереглася традиційна дерев'яна бой­ківська забудова - однорядні двори ("довга" хата), які об'єднують комплекс житлово­го будинку та стайні. Одна з таких садиб із с. Шандровець, побудована в 1909 p., за ініціативою митрополита Андрея Шептицького, у 30-х роках минулого століття була перевезена до Музею народної архітектури і побуту у Львові.

Мешканці до тепер займаються земле­робством із збереженням давньої терасної природоохоронної форми обробітку ґрунту, двопільної та багатопільної систем зем­леробства з використанням традиційних знарядь праці, до яких відносяться плуги, борони, мотики, одноручні коси, дерев'яні вили та ціпи.

Тваринництво є традиційним заняттям на­селення на території РЛПН. Тут з давніх часів вирощували велику рогату худобу, свиней, коней та овець, яких випасали на громадських пасовищах (толоках) та на по­лонинах, де пастухи займалися виробництвом молочних продуктів, зокрема, овечого сиру будзу. Після ліквідації на початку 90-х років минулого століття колгоспів, меш­канці повертаються до традиційних форм землеробства, скотарства і бджільництва. Те саме стосується і відродження домашніх промислів та ремесел, зокрема, вишиван­ня, ткацтва полотна, ковальства (Ви можете відвідати традиційні кузні в Боберці та Вер­хній Яблуньці), теслярства, стельмахівства (виробництво возів і коліс у Нижній Яблунь­ці), бондарства тощо

Пам'ятки історії та культурної спадщини

На території української частини біосферного резервату "Східні Карпати" добре збе­реглися пам'ятки історії та культурні тра­диції, які, поряд з природними цінностями, створюють реальні можливості для розвит­ку індустрії туризму.

Боберка

Село Боберка було засноване у 1537 р. краківським воєводою Петром Кмітом над притокою Сяну р. Боберка. Привілей на село отримав солтис Іван Вольоша. Перші тризрубні церкви бойківського типу у Бобер­ці були споруджені протягом XVI - XVII ст.

У1913 р. в Боберці Долішній була спорудже­на церква Св. арх. Михайла, в якій зберег­лися запрестольна ікона Покрови Пр. Бого­родиці (1759 р.) та „Євангеліє" львівського друку 1743 р. У Боберці Горішній в 1914 р. була споруджена церква Вознесення Гос­поднього, де зберігаються церковні кни­ги львівського друку, датовані 1623 і 1737 pp., а також предмети церковного вистрою із розібраних церков у Локіті та Дидьовій. У Боберці було велике муроване дворище (зараз тут знаходиться школа) і парк XIX ст., у селі збереглася традиційна дерев'яна бойківська забудова та пилорами, млин, старі мости, є багато придорожніх капличок та хрестів.

В околиці села є кам’яні розсипи та оліготрофне болото. У Боберці та Дидьовій бував відомий український письменник Іван Франко. На відмінно від інших прикордонних сіл ,населення Боберки не постраждало внаслідок операції “очищення прикордонної смуги”, проведеної СРСР після 1939р.

В околицях села є кам'яні розсипи та олі-готрофне болото. У Боберці та Дидьовій бував відомий український письменник Іван Франко. На відміну від інших прикордонних сіл, населення Боберки не постраждало внаслідок операції „очищення прикордон­ної смуги", проведеної СРСР після 1939 р.

Шандровець

Село Шандровець було засноване до 1580 р. над правою притокою Сяну р.Ріка. У XVI ст. село належало родині Кмітів, у XVII ст. - Тарнавським, Фредрам та Мнішкам. Пер­ша тризрубна церква бойківського типу в Шандровці була споруджена до 1589 р. на високій горі у центрі села біля старої доро­ги, на її місці у 1755 р. було збудовано нову дерев'яну церкву Св. архангела Михайла, попередницю сучасної, яка повстала у 1924 р. і була переосвячена як церква Св. Івана Хрестителя.

У церкві збереглися фрагменти старого іконостасу XVIII ст. та літургійні книги львівського друку XVII ст. Коло церкви зна­ходиться цвинтар та дерев'яна двоярусна дзвіниця, споруджена у 1995 р.

1 [2] 3 4

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2019 textreferat.com